Ухвала

від 10.07.2013 по справі 2а-48384/09/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2013 р. м. Київ К-40841/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 по справі №2-а-48384/09/1670 за позовом Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Весна» до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання недійсним акту

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2010, позовні вимоги Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Весна» (далі - ГТОВ «Весна», позивач) до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - Лубенської ОДПІ, відповідач) - задоволено. Визнано протиправним та скасовано акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.11.2009 №19/29-047. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ГТОВ «Весна» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40грн.

Рішення судів мотивовано відсутністю підстав для анулювання реєстрації ГТОВ «Весна» як платника податку на додану вартість.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 10.12.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.02.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010, в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що ГТОВ «Весна» 21.07.1997 зареєстровано Лубенською ОДПІ як платник податку на додану вартість про що видано свідоцтво №23721261.

25.11.2009 комісією Лубенської ОДПІ прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ГТОВ «Весна», яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за №19/29-047.

Фактичною підставою для прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації ГТОВ «Весна» в якості платника податку на додану вартість слугував висновок відділу адміністрування податку на додану вартість Лубенської ОДПІ від 25.11.2009 про заниження ГТОВ «Весна» податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2009 року на загальну суму 23666,60грн.

Правовою ж підставою для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість став припис пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість», згідно якого органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».

Правомірність застосування зазначеного припису розпорядження Кабінету Міністрів України відповідач обґрунтовував посиланням на норму підпункту п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», якою, на думку податкового органу, передбачена можливість анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з будь-яких інших причин, що не встановлені цією нормою.

Згідно з п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відбувається, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Згадані у наведеній нормі Закону інші причини стосуються виключно можливих підстав, із яких платник податку звільняється від сплати податку на додану вартість. Відповідними причинами можуть бути судове рішення, нормативний або інший акт компетентного органу, внаслідок якого платник податку на додану вартість втрачає обов'язок з нарахування та/або сплати цього податку.

Водночас наведена законодавча норма не може розглядатися як підстава для розширеного тлумачення обставин, за яких відбувається анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, порівняно з тими, що згадані в п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, порушення платником податку правил податкового обліку з податку на додану вартість можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої цим Законом та іншими законами з питань оподаткування, але не тягнуть за собою права податкового органу анулювати свідоцтво про реєстрацію такого платника податку.

З урахуванням вищезазначеного, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для анулювання реєстрації ГТОВ «Весна» як платника податку на додану вартість є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Н.Г. Пилипчук