Постанова

від 20.06.2013 по справі 826/3392/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2013 року № 826/3392/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Завод Укркабель» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2013 №0001222202

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Укркабель» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС (надалі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2013 №0001222202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/3392/13-а до судового розгляду в судовому засіданні на 23.04.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Закону при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник Відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є нікчемними та такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум ПДВ по спірним правовідносинам до податкового з податку на додану вартість. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в письмовому провадженні з огляду на положення ч. 4 ст. 122 КАС України за письмовою заявою представників сторін про розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2013 відповідачем, на підставі акту перевірки №169/22.2-10/0021/1528 від 21.02.2013 прийнято наступне спірне податкове повідомлення-рішення, а саме:

- №0001222202, яким позивачу, за порушення пп.7.4.1, 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 1 187 500грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 950 000грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 237500грн.

Як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних санкцій ґрунтується на обставинах нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Лоу Консалт» (ст.9 Акта перевірки), а нікчемність, в свою чергу, обумовлена актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лоу Консалт» Бориспільської ОДПІ №251/7/22-1/36429084 від 26.09.2012, висновком спеціаліста СТКЗР НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області №97 від 14.04.2011, згідно якого підписи директора на документах ТОВ «Лоу Консалт» виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Крім того, відповідач посилається на матеріали досудового слідства по кримінальній справі №80-0263, порушеної за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення ТОВ «Лоу Консалт» за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Враховуючи викладене, ДПІ приходить до висновку про відсутність, в даному випадку, об'єктів оподаткування ПДВ внаслідок того, що всі операції ТОВ «Лоу Консалт» не спричиняють настання правових наслідків.

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких тверджень відповідача, як до належних та допустимих доказів, що підтверджують неправомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, при цьому зазначаючи про передчасність тверджень стосовно нікчемності правочинів між сторонами, враховуючи наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину.

За змістом ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, висновку спеціаліста СТКЗР НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області №97 від 14.04.2011, матеріалів досудового слідства по кримінальній справі №80-0263.

Більш того, посилання відповідача в акті перевірки на статті 203, 215, 228 ЦК України, як вже зазначалось, є передчасними, адже згідно ст. 20 Податкового кодексу України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними, а ДПІ, за таких обставин, переймає на себе компетенцію відповідного місцевого суду, роблячи при цьому висновок про невідповідність правочинів нормам ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається відповідач, жодним чином не може бути безумовним та достатнім доказом нікчемності правочинів між позивачем та контрагентом, адже, як вже зазначалось, доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду, наявності якого, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи, судом не встановлено.

Стосовно тверджень представника податкового органу щодо відсутності об'єктів оподаткування ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом, суд, з метою офіційного з'ясування всіх обставин по справі, зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Лоу Консалт» (Повірений) та ПАТ «Завод Укркабель» (Довіритель) укладено договір доручення від 29.05.2009 №11/2009-ЗЕМ, згідно якого Повірений зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя здійснити комплекс необхідних юридичних дій, спрямованих на укладання з Київською міською радою договорів оренди земельних ділянок, у відповідності до рішення Київської міської ради від 18.09.2008 №289/289 «Про передачу Відкритому акціонерному товариству «Завод Укркабель» земельних ділянок для реконструкції, будівництва, та експлуатації торговельного, розважального та офісного центру на просп. Московському, 15-а, в Оболонському р-ні. м. Києва» та їх державної реєстрації.

За наслідками виконання даного договору, сторони підписали Акт №1 від 17.05.2010 здачі приймання виконаних робіт на суму 2848800,00грн., в т.ч. ПДВ 474800,00грн., в якому сторони зазначили, що в результаті дій Повіреного, спрямованих на виконання п.п. 1.1.1. Договору доручення від 29.05.2009 №11/2009-ЗЕМ, Господарським судом м. Києва прийняті рішення від 17.09.2009 у справі №2/239 та від 22.09.2009 №2/244, якими визнані укладеними договори оренди земельних ділянок між Київською міською радою та ВАТ «Завод Укркабель», на підставі рішення Київської міської ради від 18.09.2008. №289/289.

Також, між ТОВ «Лоу Консалт» (Повірений) та ПАТ «Завод Укркабель» (Довіритель) укладено договір доручення від 29.05.2009 №10/2009-ЗЕМ, згідно якого Повірений зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя здійснити комплекс необхідних юридичних дій, спрямованих на укладання з Київською міською радою відповідних договорів оренди земельних ділянок у відповідності до рішення Київської міської ради від 27.11.2008 №680/680 «Про передачу Відкритому акціонерному товариству «Завод Укркабель» земельних ділянок для організації благоустрою території з влаштуванням гостьової автостоянки на просп. Московському, 15-а, в Оболонському р-ні. м. Києва» та їх державної реєстрації.

За наслідками виконання даного договору, сторони підписали Акт №1 від 02.07.2010 здачі - приймання виконаних робіт по Договору на суму 2851200,00грн., в т.ч. ПДВ475200,00грн., в якому сторони зазначили, що в результаті дій Повіреного, спрямованих на виконання п.п. 1.1.1. Договору доручення від 29.05.2009 №10/2009-ЗЕМ, Господарським судом м. Києва прийняті рішення від 12.11.2009 у справах №2/287, 2/288 та 2/296, та від 26.11.2009 у справах №2/302, 2/309 та №2/310, якими були визнані укладеними договори оренди земельних ділянок між Київською міською радою та ВАТ «Завод Укркабель» на підставі рішення Київської міської ради від 27.11.2008 №680/680.

Позивач зазначає, що вказані вище рішення Господарського суду м. Києва були залишені без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 у справі №2/287, від 21.01.2010 у справах №2/288 та 2/296, від 18.02.2010 у справах №2/302, 2/309, 2/310, що відповідачем не заперечується.

ТОВ «Лоу Консалт» на користь позивача виписано податкові накладні №170501 від 17.05.2010 на загальну суму 2848800,00грн., в т.ч. ПДВ474800,00грн., а також №20701 від 02.07.2010 на суму 2851200,00грн., в т.ч. ПДВ475200,00грн., а суми ПДВ, зазначені в податкових накладних віднесені позивачем до податкового кредиту за перевіряємі періоди.

Слід також вказати, що позивачем в повній мірі проведено оплату отриманих від ТОВ «Лоу Консалт» юридичних послуг, що підтверджується належним чином завіреними копіями виписок з ПАТ «АТ «Сведбанк», які наявні в матеріалах справи.

Крім того, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії карток рахунків:37.1, 63, 64.4, які підтверджують відображення досліджуваних господарських операцій в бухгалтерському обліку позивача.

При цьому, згідно наданих позивачем належним чином завірених копії штатних розписів ПАТ «Завод Укркабель» за період 2008-2009, особа, яка здійснювала представництво інтересів позивача в Господарському суді м. Києва (ОСОБА_2) не працювала на ПАТ «Завод Укркабель».

Більш того, відповідно до акта перевірки ТОВ «Лоу Консалт» від 20.05.2011 №413/7/23-1/36429084, розбіжність між сумою податкового зобов'язання ТОВ «Лоу Консалт» та сумою податкового кредиту ПАТ «Завод Укркабель» = нулю, а додатками №5 до податкових декларацій з ПДВ ТОВ «Лоу Консалтинг», які наявні в матеріалах справи, підтверджується, що останнім в повній мірі включено до власних податкових зобов'язань суми ПДВ, відображені позивачем в якості податкового кредиту.

Окружний адміністративний суд м. Києва також вважає за необхідне зазначити, що з дослідженого протоколу допиту свідка від 17 листопада 2011, судом встановлено, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 на території України створила підприємство -ТОВ «Лоу Консалт», не маючи намір безпосередньо здійснювати господарську діяльність.

В той же час, згідно даних зазначеного протоколу вбачається, що громадянка РФ ОСОБА_1, перебуваючи в м. Києві, підписала довіреність, якою уповноважила іншу особу вчиняти дії від її імені, що не виключає можливість дій її представника і під час здійснення господарської діяльності ТОВ «Лоу Консалт».

Окрім цього, як вбачається з письмових пояснень ДПС у Київській області, що надані на вимогу суду, від імені даної особи укладено договір про визнання електронних документів №359 від 25.11.2009 року з Бориспільською ОДПІ, що дає можливість подавати до органу ДПС податкові документи в електронному вигляді.

Відповідно до ч.2 ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що підставою для віднесення витрат по певній господарській операції до складу валових витрат платника є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є належним чином оформлена податкова накладна.

Досліджені судом первинні бухгалтерські та податкові документи, які зазначені вище, оформлені у відповідності до вимог вказаних статей Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно вимог ст.201 ПК України, п.3 Порядку заповнення, затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969.

За таких обставин, в розумінні ч.4 ст.70 КАС України, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом нікчемними, та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

Послуги, отримані позивачем послуги, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з надання юридичних послуг, також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту/валових витрат, однак таких фактів в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Завод Укркабель», в даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і щодо виходу за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання податкового повідомлення-рішення №0001222202 від 04.03.2013 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС від 04.03.2013 №0001222202.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Завод Укркабель» (код ЄДРПОУ 00214528, адреса: 04073, м.Київ, Оболонський район, МОСКОВСЬКИЙ ПРОСПЕКТ, будинок 15-А) судові витрати в сумі 2292 (дві тисячі двісті дев'яносто дві) грн. 68коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 04123, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 58).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.