Ухвала

від 07.07.2014 по справі 826/3392/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2014 р. м. Київ К/800/42087/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Гончарук І.Ю.

та представників сторін:

від позивача - Вєніков О.Д.,

від відповідача - Жукова В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 20.06.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013

у справі № 826/3392/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод Укркабель"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013 №0001222202.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки №169/22.2-10/0021/1528 від 21.02.2013, відповідачем 04.03.2013 прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0001222202, яким позивачу, за порушення пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 187 500,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 950000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 237500,00 грн.

Збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних санкцій ґрунтується на висновку відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Лоу Консалт», а нікчемність, в свою чергу, обумовлена актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лоу Консалт» Бориспільської ОДПІ №251/7/22-1/36429084 від 26.09.2012, висновком спеціаліста СТКЗР НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області №97 від 14.04.2011, згідно якого підписи директора на документах ТОВ «Лоу Консалт» виконані не ОСОБА_6, а іншою особою.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Лоу Консалт» на виконання умов договорів доручення, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: актами здачі-приймання виконаних робіт, податковими накладними, банківськими виписками.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Лоу Консалт», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що податковий кредит сформовано позивачем на підставі належно оформлених податкових накладних та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль