Рішення

від 05.07.2013 по справі 915/1039/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2013 р. Справа № 915/1039/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський реабілітаційний центр-буд" / 65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 39А/

до відповідача: Миколаївської міської ради /54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20/

про: визнання частково недійсним рішення та визнання права

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Сафронова Д.О. (довіреність від 07.06.2013р.№ 07/06-2013)

від відповідача: Горобченко О.В. (довіреність від 15.03.13р. № 651/02.02.01-22/02.07/14/13)

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про:

- визнання недійсним рішення Миколаївської міської ради від 06.03.13р. № 26/2 «Про скасування п. 25.4 та п. 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.09р. № 40/25»;

- визнання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський реабілітаційний центр-буд" права оренди земельної ділянки, площею 1975 кв. м., для розміщення та обслуговування автозаправного комплексу по пр. Героїв Сталінграда, у районі корпусу № 11 (Центральний район).

У своїх поясненнях від 04.07.13р. та від 05.07.13р. позивач на вимогу суду пояснив, що просить господарський суд визнати недійсним п. 1 рішення Миколаївської міської ради від 06.03.13р. № 26/2 «Про скасування п. 25.4 та п. 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.09р. № 40/25» в частині скасування п. 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.09р. № 40/25.

Ухвалою суду від 05.07.13р. провадження у справі в частині позовної вимоги позивача до відповідача про визнання недійсним рішення Миколаївської міської ради від 06.03.13р. № 26/2 «Про скасування п. 25.4 та п. 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.09р. № 40/25» в частині скасування п. 25.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.09р. № 40/25 було припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. На виконання рішення відповідача від 12.11.09р. № 40/25 між сторонами у даній справі був укладений договір оренди землі від 29.12.09р., встановлені в натурі межі земельної ділянки, земельна ділянка передана за актом приймання-передачі, проведені громадські слухання, отримано усі необхідні погодження та дозвільні документи для здійснення будівництва, а отже вищезазначене рішення відповідача повністю виконане, вичерпало свою дію і не може бути скасоване відповідачем. Дії відповідача з прийняття спірного рішення, оскарження права оренди позивача, ініціювання накладення арешту на земельну ділянку в сукупності свідчать про оспорення та невизнання відповідачем права оренди позивача на дану земельну ділянку.

Відповідач позов позивача не визнав, мотивуючи тим, що спірне рішення повністю відповідає ст.ст. 19, 144 Конституції України, ст.ст. 24, 26, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 12, 124 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 17.06.13р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 02.07.13р. о 12 год. 40 хв.

У судовому засіданні 02.07.13р. судом оголошувалась перерва до 05.07.13р. о 15 год. 00 хв.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.11.09р. відповідачем було прийнято рішення № 40/25 «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Центральному району м. Миколаєва».

Пунктом 26.4 розділу 1 даного рішення відповідача було вирішено: передати позивачу в оренду строком на 10 років (з них 2 роки - для будівництва, після введення в експлуатацію - 8 років для обслуговування) земельну ділянку, площею 1975 кв. м., для розміщення та обслуговування автозаправного комплексу по пр. Героїв Сталінграда, у районі корпусу № 11, за умови проведення громадських слухань.

На підставі цього рішення відповідача між сторонами був укладений договір оренди землі від 29.12.09р. № 4127 (далі - договір), зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 31.12.2009р. за № 040950001135, за яким відповідач зобов'язався передати, а позивач, в свою чергу, прийняти в оренду земельну ділянку для розміщення та обслуговування автозаправного комплексу по проспекту Героїв Сталінграда, у районі корпусу № 11 (Центральний район).

Згідно з п. 2.1., 3.1., 6.1., 6.2. договору:

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1975 кв. м., без права передачі її в суборенду;

- договір діє протягом 10 років з дати його державної реєстрації;

- передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього договору;

- право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.

31.12.09р. вказана земельна ділянка була передана відповідачем позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 31.12.09р.

Факт виконання сторонами рішення відповідача від 12.11.09р. № 40/25 також підтверджується експертним звітом ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА» від 05.09.12р. № 01/1155(15-00049-12) щодо розгляду проектної документації по робочому проекту «Будівництво автозаправного комплексу з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів по пр. Героїв Сталінграду, біля будинку № 11 у м. Миколаєві», дозволом Інспекції ДАБК у Миколаївській області від 05.10.12р. № МК 11512183513 на виконання будівельних робіт, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.13р. у справі № 915/484/13, поясненнями позивача та іншими доказами. Відповідач жодного доказу на підтвердження іншого суду не подав.

06.03.13р. відповідач, керуючись ст. 25, п. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийняв рішення № 26/2 «Про скасування п. 25.4 та п. 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.09р. № 40/25».

Пунктом 1 даного рішення відповідач, в т.ч., скасував п. 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009р. № 40/25 «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Центральному району м. Миколаєва», який вже був виконаний сторонами.

22.03.13р. відповідач у даній справі подав до господарського суду Миколаївської області заяву про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на земельну ділянку, яка є предметом договору оренди, заборонивши вчиняти будь-які дії, в тому числі будівництво, встановлення огорож та інше на вказаній земельній ділянці.

Ухвалою суду від 25.03.13р. у справі № 915/484/13 вказану заяву відповідача було частково задоволено, вжито запобіжні заходи шляхом накладення арешту на дану земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.04.13р. у справі № 915/484/13 позов відповідача у даній справі був повністю задоволений, визнано недійсним договір оренди землі від 29.12.09р. № 4127, укладений між сторонами.

Чинною постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.13р. вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає повному задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ст. 25, ч. 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеву самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Конституційний суд України у п. 5 рішення від 16.04.09р № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Господарський суд вважає, що скасоване спірним пунктом 1 рішення Миколаївської міської ради від 06.03.13р. № 26/2, за відсутності згоди позивача, виконане сторонами рішення відповідача про передачу позивачу в оренду земельної ділянки (п. 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.09р. № 40/25) є актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, у зв'язку з чим правові підстави для його скасування у відповідача були відсутні.

За викладених обставин, господарський суд вважає, що пункт 1 рішення Миколаївської міської ради від 06.03.2013р. № 26/2 «Про скасування п. 25.4 та п. 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.09 № 40/25» в частині скасування п. 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009р. № 40/25 прийнятий відповідачем з перевищенням визначених Конституцією України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноважень, що є підставою для визнання його недійсним та відповідно задоволення в цій частині позову позивача.

Згідно з ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

Згідно з ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Господарський суд вважає, що факт прийняття відповідачем спірного рішення, а також надані в судових засіданнях пояснення відповідача, свідчать про оспорення та не визнання відповідачем права оренди позивача на земельну ділянку, загальною площею 1975 кв. м., кадастровий номер 4810137200:15:004:0021, що розташована за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграда, у районі корпусу № 11.

За цих підстав, господарський суд вважає, що позовна вимога позивача про визнання за ним права оренди на земельну ділянку, яка є предметом чинного договору оренди землі від 29.12.2009р. № 4127, також підлягає задоволенню господарським судом.

Господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти задоволення позову позивача, оскільки вони не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не грунтуються на чинному законодавстві України.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 1 рішення Миколаївської міської ради від 06.03.2013р. № 26/2 «Про скасування п. 25.4 та п. 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.09 № 40/25» в частині скасування п. 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009р. № 40/25 «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Центральному району м. Миколаєва».

3. Визнати на підставі договору оренди землі від 29.12.2009р. № 4127, зареєстрованого у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 31.12.2009р. за № 040950001135, право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський реабілітаційний центр-буд" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 39А, код 35403023) на земельну ділянку, загальною площею 1975 кв. м., кадастровий номер 4810137200:15:004:0021, що розташована за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграда, у районі корпусу № 11.

4. Стягнути з Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код 26565573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський реабілітаційний центр-буд" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 39А, код 35403023) судовий збір в сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 12.07.2013р.

Суддя Д.О.Бездоля