Постанова

від 10.07.2013 по справі 914/717/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р. Справа № 914/717/13-г

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Юрченко Я.О.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу ПП "Львівдах" за № 03/06 від 03.06.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 13.03.2013 року

у справі № 914/717/13-г

за позовом: ДП "Будівельне управління № 45" ВАТ "Прикарпатбуд", м. Дрогобич

до відповідача: ПП "Львівдах", м. Львів

про: стягнення заборгованості в сумі 20000,00 грн.

за участю представників:

від позивача : Даньків О.В. - представник

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.03.2013 року у справі № 914/717/13-г (суддя Пазичев В.М.) позовні вимоги ДП "Будівельне управління № 45" ВАТ "Прикарпатбуд" задоволено повністю: стягнуто з ПП "Львівдах" на користь ДП "Будівельне управління № 45" ВАТ "Прикарпатбуд" 20 000,00 грн. основного боргу та 1 720,00 грн. судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач на виконання умов договору № 11 від 01.10.2011 року договором надав відповідачу послуги автокрана, що підтверджується актами виконаних робіт, як підписані повноваженими представниками сторін та скріплені печатками. Однак, відповідач оплату за надані послуги здійснив частково, в наслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем. Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ні ті, що дослідженні в ході розгляду справи, а тому виходячи з умов договору та вимог статей 193, 224 ГК України, статей 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України, вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги автокрана підлягають до задоволення.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ПП "Львівдах" подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що в порушення вимог ч. 1 ст. 614 ЦК України, місцевий господарський суд під час розгляду справи не встановив чи є вина відповідача у не виконанні своїх зобов'язань перед позивачем за договором № 11 від 01.10.2011 р.

Крім цього, апелянт вважає, що позивач зволікав з прийняттям від відповідача виконання за договором № 11 від 01.10.2011 р., а тому позивач вважається таким, що прострочив зобов'язання , якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване відповідачем (боржником), або не вчинив дій, що встановлені договором.

Враховуючи вищенаведене, апелянт вважає, очевидним факт неповного з'ясування обставин у даній справі та порушення положень ст. 613, 614 ЦК України, що врегульовують питання про виконання кредитором обов'язку щодо прийняття від боржника виконання зобов'язання.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач зазначає, що суд першої інстанції вирішив питання тільки про стягнення заборгованості за надані послуги автокрана, що підтверджується актами виконаних робіт та актом звірки взаємних розрахунків віл 05.09.2013 року, а тому такі вимоги документально підтвердженні і є безспірними.

10.07.2013 року через канцелярію суду до початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання № 09/07 від 09.07.2013 року про призначення експертизи у даній справі щодо встановлення факту справжності підпису Созанської Катерини Сергіївни на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення - рекомендованого листа № 7901407987678, яким на адресу відповідача було направлено ухвалу господарського суду Львівської області від 07.03.2013 року.

Колегія суддів розглянувши дане клопотання, вважає, що в задоволенні такого належить відмовити, оскільки згідно з частиною першою статті 41 ГПК України, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Матеріалами справи, а саме повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 3, 40, 52) підтверджується, що відповідач був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду та відкладення у зв'язку з неодноразовою неявкою представника відповідача.

Пояснення Созанської Катерини Сергіївни від 09.07.2013 року, яке долучено представником відповідача до клопотання про призначення експертизи свідчить, що Созанська К.С. отримала рекомендований лист № 7901407987678 господарського суду (ухвала про відкладення розгляду справи від 07.03.2013 року). Однак, твердження в поясненні, що такий лист отримано нею 14.03.2013 року спростовується повідомленням про вручення (а.с. 52), де датою отримання листа є 13.03.2013 року.

Крім того, висновки експертизи, будуть встановлені експертом при встановленні факту справжності підпису Созанської Катерини Сергіївни на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення - рекомендованого листа № 7901407987678, які, не входять до предмета доказування у даній справі та не зможуть спростувати висновків викладених у рішенні суду.

Відповідач у справі участь уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні доводи та заперечення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2011 року між ДП "Будівельне управління № 45" ВАТ "Прикарпатбуд" та Приватним підприємством "Львівдах", укладено угоду № 11 (а.с. 10) , згідно якої ДП "БУ-45" зобов'язувалось надавати послуги автокрана згідно заявки (п. 1 угоди).

Відповідно до п. 3 договору, плата за надані послуги автотранспортом, будівельними машинами і механізмами нараховується позивачем за відпрацьовані години (або пробігу) згідно встановлених планово-розрахункових цін або калькуляції, узгодженої сторонами.

Перерахування оплати відповідачем повинно проводитись щомісячно до 12 числа поточного місяця (п. 5 угоди).

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідно до актів виконаних робіт № 1 від 30.01.2012 р., № 4 від 23.02.2012 р., № 6 від 20.03.2012 р., № 10 від 24.04.2012 р., № 14 від 21.05.2012 р. (а.с. 16, 18, 20, 22, 24) , які скріплені печатками та підписами сторін (оригінали оглянуто в судовому засіданні 10.07.2013р.) , ДП "БУ-45" ВАТ "Прикарпатбуд" надало відповідачу послуги автокрана на загальну суму 50 000,00 грн..

Однак, відповідач оплатив надані позивачем послуги частково на суму 30 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 13, 14) , а саме згідно рахунку від 20.03.2012 року - сплачено 10 000,00 грн. та згідно рахунку від 21.05.2012 року № 14 (а.с. 23) - сплачено 20 000,00 грн., що також не заперечено відповідачем. Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, факт заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 20 000,00 грн. підтверджено актом звірки взаємних розрахунків від 04.04.2013 року, який скріплений печатками та підписами сторін.

16 липня 2012 року позивач надіслав відповідачу претензію № 86 (а.с. 12) із вимогою сплатити суму боргу в розмірі 20 000,00 грн., однак, дана претензія залишена відповідачем без реагування. У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до господарського суду з позовом (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення 20 000,00 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір № 11 від 01.10.2011 року (а.с. 10) , по своїй правовій природі є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до п. 5 договору, перерахування оплати відповідачем (замовником) повинно проводитись щомісячно до 12 числа поточного місяця.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем у господарському суді першої інстанції, та в апеляційній інстанції, ПП «Львівдах» взяті на себе зобов'язання по оплаті за послуги автокрана не виконало, в результаті чого у нього виникла заборгованість в сумі 20 000,00 грн., яка обґрунтовано задоволена та стягнена судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки вина відповідача доведена матеріалами справи, а саме несвоєчасне виконання умов договору щодо оплати за послуги у строки встановлені п. 5 договору, що в силу ст. 612 ЦК України, є простроченням боржника. Відповідач не обґрунтував та не довів належними доказами, в чому полягає прострочення кредитора (позивача у справі).

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Твердження апелянта про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 13.03.2013 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ПП «Львівдах» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Юрченко Я.О.

суддя Якімець Г.Г.