Постанова

від 05.07.2013 по справі 826/4701/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 липня 2013 року № 826/4701/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Підприємства "Тасман" товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-

2005"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

Державної податкової служби

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень

від 28.12.2012 №0006802220, №0006782220 та №0001712220

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Підприємства "Тасман" товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2012 №0006802220, №0006782220 та №0001712220.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлень-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства, а податкові повідомлення-рішення винесені правомірно.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено планову виїзну документальну перевірку Підприємства "Тасман" товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р. За результатами перевірки складено Акт від 30.11.2012 року № 594/22-205/31725274 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: пп.14.1.13, пп.14.1.36 п.14.1, пп.14.1.54, пп.14.1.191, пп.14.1.97 пп.14.1.202,пп.14.1.257 ст.14, пп.135.4.1 п.135.4, п.135.1, пп.135.5.5 п.135.5 ст.135, ст. 159, п.138.1, п.138.2, п.138.4, пп.138.5.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185,1 ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 580399 грн., в т.ч. по періодам:1 півріччя 2012р. - 580399 грн.; пп.14.1.13, пп.14.1.54, пп.14.1.191, пп.14.1.202 ст.14, п.187.1 ст.187, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 57454 грн., в т.ч. по періодам: Жовтень 2011р. - 43174 грн. Лютий 2012р.- 14280 грн. та завищення ряд 24 Декларації за червень 2012р. на суму 28175 грн. «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»; пп. 49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, зі змінами та доповненнями Підприємством «Тасман» ТОВ «Маріс-2005» несвоєчасно подано декларацій з податку на додану вартість за травень 2011р. та липень 2011р. та інші.

Податковим органом прийнято на підставі Акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: від 28.12.2012 року №0006782220, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 725 499,00 грн., за основним платежем + 580 399,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 145 100 грн.; від 28.12.2012 року №0006802220, яким за позивачем зменшено розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з податку на додану вартість у розмірі 28175 грн. (за червень 2012 р.); від 20.03.2013 року №0001712220, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 72 157,50 грн., за основним платежем + 57 454 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 14703,50 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ПП «Юридична компанія «Форт», з іншого боку, було укладено Договір по наданню послуг (виконання робіт) №РК-180 від 31.05.2011 р. (надалі по тексту Договір №РК-180).

В п. 1 Договору №РК-180, зазначено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по наданню послуг, виконанню робіт, зазначених у Додатках. Додатки складаються у письмовій формі, підписуються, уповноваженими представниками Сторін, скріплюються печатками Сторін і є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п.2.1 та п. 2.3 вищезазначеного Договору, Виконавець зобов'язується своєчасно та якісно надати послуги (виконати роботи) зазначені у Додатках. Замовник зобов'язується: надати Виконавцю необхідні вихідні матеріали та інформацію, що будуть необхідні для виконання умов Договору; своєчасно оплатити послуги Виконавця, згідно п.3.1.

На виконання умов даного Договору Позивачем надано виписку з банку та видаткову накладну.

Суд звертає увагу, що умовами Договору було передбачено Додаток до Договору, що є його невід'ємною частиною, проте Позивачем не надано Додатку до договору в якому передбачено, які саме рекламні послуги замовляються, відсутні Акти виконаних робіт та докази взагалі отримання робіт (послуг).

Крім того, між Позивачем (Довіритель), з одного боку та ТОВ «УКРДРІМ» (Повірений), з іншого боку було укладено Договір доручення по обслуговуванню вагонів №ПД-05 від 23.02.2011 р. (надалі по тексту Договір №ПД-05).

В п. 1 Договору №ПД-05, зазначено, що відповідно до умов цього договору Довіритель доручає Повіреному, а Повірений зобов'язується сумлінно виконати дії, пов'язані з оформленням документів при імпорті товару, та подальшої переадресації товару за наданими реквізитами.

Згідно п. 2.1 даного Договору, передбачено, що Повірений зобов'язаний: підготовити документі для митного оформлення Товару (мінеральні добрива в асортименті), що прибуває на адресу Довірителя за зовнішньоекономічним контрактом на станції призначення (Київ, Бахмач); провести переадресацію вагонів, що надійшли за зовнішньоекономічним контрактом на адресу відповідно до транспортних інструкцій Довірителя; провести попередній контроль наявності телеграм від вантажоотримувачів; провести попередній розрахунок платежів по Тех-ПД та повідомити про це Довірителя; після переадресації вагонів отримати та передати залізно-дорожні накладні Довірителю; проводити попередній розрахунок митних платежів; організувати супроводження митних інспекторів та брокерів брокерської контори, дії яких пов'язані з митним оформленням товару; провести дії з товарною касою залізної дороги по оформленню перевезень по Укрзалізниці Товарів, що належать Довірителю; оформити залізно-дорожні накладні; виконати інші дії, яки не зазначені в цьому пункті, але забезпечують комплекс робіт по переадресації вагонів.

Пунктом 3.1 Договору №ПД-05 передбачено, що Довіритель проводить оплату наданих послуг (виконаних дій), зазначених в предметі договору, в терміни до 90 календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт з розрахунку 86,67 грн. за одну тонну імпортованого товару, який обробляється за допомогою Повіреного, крім того ПДВ 17,33 грн., всього 104,00 грн. Сума Договору формується на підставі актів виконаних робіт.

На виконання умов Договору Позивачем було надано Суду лише Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні.

У відповідності до ст.1007 ЦК України, Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні Довіреність на вчинення юридичних дій, залізничні накладні, телеграми від вантажоотримувачів, докази проведення попередніх розрахунків митних платежів, докази організації супроводження митних інспекторів та брокерів брокерської контори, докази проведення дій з товарною касою залізниці по оформленню перевезень по Укрзалізниці Товарів, докази оформлення залізничних накладних.

Також, між Позивачем (Орендар), з одного боку, та громадянином ОСОБА_1 (Орендодавець), з іншого боку, було укладено Договір оренди від 01.06.2006 р. (надалі по тексту Договір оренди).

У відповідності до п. п. 1.1-1.4 Договору оренди, цим Договором регулюються правовідносини, пов'язані із переданням Орендодавцем Орендареві житла для здійснення господарської діяльності на визначений цим Договором строк та за встановлену цим Договором плату. Під житлом у цьому Договорі розуміється квартира (надалі іменується "квартира, що орендується"): Адреса: АДРЕСА_1. Загальна площа: 65,3 кв.м. Житлова (корисна) площа: 65,3 кв.м. Поверх: другий. Кількість кімнат: три. Стан квартири, що орендується, на момент передачі в орендне користування: задовільний. Недоліки квартири, що орендується: відсутні. Строк орендного користування за цим Договором 360 календарних днів. За згодою Сторін орендна плата за орендне користування квартирою, що орендується (плата за користування житлом), за цим Договором становить 3000,00 грн. (Три тисячі грн. 00 коп.) за термін оренди.

Згідно п. 2.2.8 Договору оренди звільнити квартиру, що орендується, після закінчення обумовленого в цьому Договорі строку користування в строк

Суд звертає увагу, що Договір оренди було укладено 01.06.2006 р., в той час, як видатковий касовий ордер: від 07.06.2011 р. на суму 23639,12 грн., від 28.10.2011 р. на суму 3858,00грн., від 12.01.2012 р. на суму 2217 грн., та Акти про надання послуг № 9 від 01.04.2011 р., №10 від 30.09.2011 р., №11 від 28.10.2011 р., №12 від 30.12.2011 р., №13від 30.03.2012р., №14 від 30.06.2012 р., в матеріалах справи відсутні докази пролонгації даного Договору на більш тривалий час.

Між Позивачем (Орендар), з одного боку, та фізичною особою ОСОБА_1 (Орендодавець), з іншого боку, було укладено Договір №08-02/ОР оренди майна від 08.02.2008 р. (надалі по тексту Договір №08-02/ОР).

У відповідності до п. п. 1.1-1.4 Договору №08-02/ОР, Орендар приймає в тимчасове шатне користування на умовах цього Договору цілісний майновий комплекс Барської нафтобази за адресою сел. Бар, вул. Залізнична, 5 (п'ять), загальною площею 861,40 кв.м., Вартість майнового комплексу, що передається в оренду становить 1201910,00 (один мільйон двісті одна тисяча дев'ятсот дев'ять) гривень відповідно до довідки характеристики Барського державного бюро технічної інвентаризації від 13.02.2008 року; адміністративний будинок з підвалом, який розташований в АДРЕСА_2 загальною площею 490,40 кв. м. Вартість адміністративного будинку з підвалом, що передається в оренду становить 881641,00 (вісімсот вісімдесят одна тисяча шістсот сорок одна) гривень відповідно довідки характеристики Барського державного бюро технічної інвентаризації від 13.02.2008 року; рухоме майно, що знаходиться на цілісному майновому комплексі відповідно до переліку. Вищезазначений майновий комплекс з адміністративним будинком та рухоме майно - надалі за текстом цього договору іменується «Майно».

Пунктом 2.1 Договору №08-02/ОР, передбачено, що передача майна ОРЕНДАРЮ в оренду здійснюється представниками Сторін на підставі двостороннього акту приймання-передачі.

Згідно п. 3.1 даного Договору, термін оренди складає 360 календарних днів. Якщо за 3 місяці до спливу строку оренди жодна з сторін письмово не заявила про небажання продовжувати договір, договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк.

Між сторонами було підписано Акт приймання-передачі майна до Договору оренди майна №08-02/ОР від 08.02.2008 року, в якому зазначено, що Позивачу передано: огорожу, дорогу внутрішню, рекламні щити, набір зварювальний, генератор, верстат токарський, насос СВН 80, шафи побутові, стільці, пломбіратор, метро шток, електронасос, блок пункти, рулетка, пробовідбірник, редуктор, різак, кабельна лінія та інше майно.

Суд звертає увагу, що Договір №08-02/ОР було укладено 08.02.2008 р., в той час, як видатковий касовий ордер: від 23.12.2011 р. на суму 10 000 грн., та Акти про надання послуг: №14 від 30.06.2011 р., №15 від 30.09.2011 р., №16 від 31.12.2011 р., №17 від 30.03.2012 р., №18 від 30.06.2012 р. в матеріалах справи відсутні докази пролонгації даного Договору на більш тривалий час.

У відповідно до пп9.1.4 п.9.1 ст.9 Закону України від 22.05.03 р. № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» зобов'язує нотаріально посвідчувати договір оренди тільки у випадку, якщо орендарем виступає фізична особа - не СПД. Тобто у випадку якщо фізична особа не СПД є орендодавцем, а договір оренди укладений на строк до трьох років, нотаріально посвідчувати такий договір не треба.

Відповідно до ст. ст. 793, 794 ЦК України, Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Суд звертає увагу, що Договори оренди, які були укладені з фізичними особами нотаріально не посвідчені та не пройшли державну реєстрацію, що в свою чергу суперечить вимогам законодавства.

З вищезазначених договорів та матеріалів справи вбачається, що сторонами не було належним чином виконано умови договорів в повному обсязі, а тому посилання Позивача на виконання сторонами всіх умов договорів не підтверджується.

Судом була витребувана у Позивача вся наявна первісна документація, проте, Позивачем надано матеріали, в яких відсутні докази виконання робіт сторонами, а саме: Довіреність на вчинення юридичних дій, залізничні накладні, телеграми від вантажоотримувачів, докази проведення попередніх розрахунків митних платежів, докази організації супроводження митних інспекторів та брокерів брокерської контори, докази проведення дій з товарною касою залізниці по оформленню перевезень по Укрзалізниці Товарів, докази оформлення залізничних накладних, Додатку до договору в якому передбачено, які саме рекламні послуги замовляються, відсутні Акти виконаних робіт та докази взагалі отримання робіт (послуг), докази нотаріально посвідчених договорів оренди, та докази пролонгації Договорів оренди та інші документи.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Згідно п.9.1, п. 9.2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, між ТОВ «Будівельна компанія «Мастерклас» (Підрядник) та Позивачем (Замовником) було укладено договір №РЕ/2-12 від 27.08.2009р.

Відповідно до умов договору Замовник в оплату за виконані роботи по модернізації бази нафтопродуктів передав, а Підрядник отримав вексель на підставі акту прийому - передачі від 05.11.2009р. на суму 721621,62 грн., а саме: простий вексель за пред'явленням серії АА №0956875 складений 05.11.2009р. на суму 721621,62 грн.

Відповідач зазначає, що в ході перевірки простий вексель серії АА №0956875 не пред'явлений до погашення та не встановлено погашення простроченої кредиторської заборгованості іншими способами.

ТОВ «Будівельна компанія «Мастерклас», код ЄДПРУ 35759679, зареєстровано ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС. Засновником, директором та головним бухгалтером підприємства є фізична особа - ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1). Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.04.2008р. №100109757, видане ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, анульовано 01.02.2010р. за рішенням суду. Стан платника « 11» - припинено, але не знято з обліку. 01.02.2010р. Господарським судом України підприємство визнано банкрутом. 10.02.2010р. скасовано державну реєстрацію.

Відповідно до вимог п.135.1, пп.135.5.5 ст.135 Податкового Кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів "звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті.

Відповідно до вимог пп.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового Кодексу України, доходами, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування є: «...суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів).

Відповідно до вимог пп. 14.1.257 п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Суд приходить до висновку, що кредиторська заборгованість, підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги та на підставі пп.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового Кодексу України включається до складу інших доходів.

Крім того, за результатами перевірки встановлено, що в порушення пп.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями Підприємством «Тасман» ТОВ «Маріс-2005»» не включено до складу іншого доходу суму кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої минув, в розмірі 26581 грн., в т.ч. по періодам: 2 квартал 2012р. - 26581 грн.

За даними бухгалтерського обліку станом на 30.06.2012 р. за кредитом рахунка 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами» обліковується заборгованість з: ДП МОУ « 45 Експериментальний завод», код 08341806 - 414,14 грн.; ТОВ «Агроклондайк», код 33615879 - 1863,3 грн.; філія ВАТ «Агро-Союз-Вінниця» в м. Бар, код 35662344 - 286,07 грн.; ТОВ «Астарта-Київ», код 19371986 - 7656,0 грн.; ТОВ «Бучачагрохлібпром», код 00952829 - 397,9 грн.; ТОВ «Дікриал ЛТД», код 13327100 - 4000 грн.; ТОВ «Інсайт НВЦ», код 30482734 - 4340 грн.; Київська обласна ТПП, код 25657534 - 108 грн.; ФОП «ОСОБА_4, іпн НОМЕР_2 - 474,58 грн.; Могилів-Подільське БТІ, код 00013735 - 298,25 грн.; ТОВ «Компанія «Неоком», код 34431369 - 3778 грн.; ТОВ «Поповецький консервний завод», код 32833230 - 1723,2 грн.; ЗАТ «Український мобільний завод» - 1233,52 грн.; ТОВ «УТЛ-КОМ», код 30602977 - 8,0 грн.

У відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16.01.2003 р., загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пп. 14.1.257 п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до вимог пп.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового Кодексу України доходами, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування є: «...суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів).

Суд погоджується з висновками Податкового органу щодо порушення пп.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ підприємством занижено інші доходи на суму отриманої фінансової допомоги в розмірі 26581 грн., в т.ч. по періодам: II квартал 2012 року - на 26581 грн.

Під час перевірки було встановлено, що Підприємством «Тасман» ТОВ «Маріс-2005» віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму по взаємовідносинах з ПП «Юридична компанія «Форт» (код ЄДРПОУ 36309459), ТОВ «Нутрітех Україна» (код ЄДРПОУ 34575942), Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця» (код ЄДРПОУ 4713033), які не підтвердженні відповідними податковими накладними та у результаті чого встановлено розбіжності згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, а саме: січень 2012р. 2011р. на суму 14280,33 грн. з ПП «Юридична компанія «Форт»; вересень 2011р. на суму 3058,45 грн. з Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця»; травень 2012р. на суму 28175 грн. з ТОВ «Нутрітех Україна».

ТОВ «Нутрітех Україна» виписано податкову накладну від 10.05.2012р. №52 на суму ПДВ 28175 грн., 31.05.2012р. підприємством виписано коригуючий розрахунок від 31.05.2012р. №184 до податкової накладної від 10.05.2012р. №52. 31.05.2012р. підприємством виписано податкову накладну від 31.05.2012р. №185 та задекларовано в декларації з податку на додану вартість за травень 2012р.

Підприємством «Тасман» ТОВ «Маріс-2005» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2012р. віднесено податкову накладну від 10.05.2012р. №52 на суму ПДВ 28175 грн., коригуючий розрахунок від 31.05.2012р. №184 до податкової накладної від 10.05.2012р. №52 не відображено в розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів від 20.06.2012р. №9035356099 до податкової декларації з податку на додану вартість від 20.06.2012р. №9035356090.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук