Рішення

від 04.07.2013 по справі 5011-8/17967-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/17967-2012 04.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скіф-Либідь ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрім Сервіс"

про стягнення 21454,76 грн.

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Ломака В.С.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Євтушенко О.В. (дов. б/н від 01.03.2012),

від відповідача: Лученко Я.М. (дов. б/н від 31.01.2013),

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Скіф-Либідь ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрім Сервіс" про стягнення 21 454,76 грн., що включає суму за спожиту електроенергію в розмірі 20576,86 грн., суму за спожиті послуги з холодного водопостачання в розмірі 207,90 грн. та суму за спожиті телекомунікаційні послуги в розмірі 670,00 грн.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх обов"язків щодо оплати спожитих комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2012 порушено провадження у справі, судовий розгляд призначений на 24.01.2013 року.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 24.01.2013 справу № 5011-8/17967-2012 для вчинення процесуальних дій передано судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою суду від 24.01.2013 справу № 5011-8/17967-2012 прийнято до провадження суддею Шкурдовою Л.М. та розгляд справи призначено на 07.02.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду від 25.01.2013 справу № 5011-8/17967-2012 передано для розгляду судді Поляковій К.В.

У зв"язку із поверненням судді Полякової К.В. із відпустки, ухвалою суду від 25.01.2013 справу № 5011-8/17967-2012 прийнято до її провадження та розгляд справи призначено на 07.02.2013 року.

07.02.2013 представником позивача подано до суду зяву про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом та роз'яснено сторонам, що подальший розгляд справи здійснюється у межах позовних вимог щодо стягнення 39556,19 грн. У судовому засіданні оголошено перерву до 14.03.2013 року.

Ухвалою суду від 14.03.2013 у задоволення клопотання представника позивача продовжено строк розгляду справи на 15 днів та оголошено перерву у судовому засіданні до 04.04.2013 року.

Під час судового засідання 04.04.2013, яке відбувалось у присутності представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що дана справа відноситься до категорії складних, а тому підлягає колегіальному розгляду у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 визначено для розгляду справи № 5011-8/17967-2012 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Картавцева Ю.В. та Гумега О.В.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 16.05.2013 визначено для розгляду справи № 5011-8/17967-2012 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Ломака В.С. та Гумега О.В.

Ухвалою суду від 16.05.2013 зазначену справу прийнято до свого провадження колегією суддів та призначено її до розгляду.

У зв'язку із поверненням судді Полякової К.В. із відрядження, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 справу передано для розгляду колегії суддів у складі суддів: Полякова К.В. (головуючий), Ломака В.С., Гумега О.В.

20.05.2013 судом винесено ухвалу про прийняття зазначеної справи до свого провадження та призначено розгляд даної справи на 06.06.2013 о 12:30 год.

Ухвалою суду від 24.05.2013 виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 20.05.2013, а саме щодо дати проведення судового розгляду справи - 13.06.2013 року.

У судовому засіданні 13.06.2013 судом оголошено перерву до 04.07.2013 року.

04.07.2013 у судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та письмових заявах. Додатково надав до суду розгорнутий розрахунок ціни позову.

Представник відповідача під час судового засідання заперечував проти позову, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та представника відповідача, дослідивши оригінали документів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Київа від 13.08.2013 в межах справи № 5011-48/7197-2012 за позовом ТОВ "Скіф - Либідь ЛТД" до ТОВ "Стрім Сервіс" про стягнення заборгованості за договором оренди № 03/3-09 від 16.03.2009 встановлено нікчемність зазначеного договору оренди, внаслідок недодерження сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору (а. с. 115-117).

Одночасно, судом встановлено, що ТОВ «Скіф - Либідь ЛТД», як власник споруджень, що розташовані за адресою м. Київ, пр. Повітрофлотський, 78-А, передало їх в тимчасове володіння та користування ТОВ "Стрім Сервіс".

При цьому судом визначено факт користування відповідачем чужим майном, яке належить позивачу, та споживання ТОВ "Стрім Сервіс" комунальних послуг за весь час користування майном.

Тобто судом встановлено факт безпідставного набуття /збереження майна Товариством з обмеженою відповідальністю "Стрім Сервіс", що в частині фактично проведених оплат підлягає під відшкодування коштів потерпілому - Товариству з обмеженою відповідальністю "Скіф - Либідь ЛТД" в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Наведений факт має преюдиційне значення та не підлягає повторному доведенню.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» від 18.11.2003 №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Отже, враховуючи викладене, Товариство з обмеженеою відповідальністю "Скіф - Либідь ЛТД" звернулось до господарського суду з позовом (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрім Сервіс" про стягнення в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України 39 556,19 грн, а саме: відшкодування розміру витрат на оплату електроенергії за квітень 2011 в сумі 3000,00 грн; за липень 2011 в сумі 519,75 грн; за жовтень 2011 в сумі 2 740,00 грн; за листопад 2011 в розмірі 11 840,99 грн; за грудень 2011 в сумі 16 705,28 грн ; за січень 2012 в сумі 3 871,58 грн; а також витрати зі сплати водопостачання за грудень 20011 в сумі 207,90 грн; та витрати за сплату телекомунікаційних послуг(за користування телефоном) за листопад 2011 в сумі 370, 90 грн і за грудень 2011 в сумі 299,79 грн.

Відповідач не заперечував факт користування спорудами, які розташовані за адресою м. Київ, пр. Повітрофлотський, 78-А. Одночасно зауважив на тому, що зазначений обєкт звільнений у січні 2012 року.

Проте заперечуючи проти стягнення заявленої суми заборгованості в межах даного позову, відповідач послався на те, що позивачем, при визначенні розміру заборгованості, свідомо завищено таріф на електроенергію. Крім того, на думку відповідача заявлені суми не мають ні якого відношення до ТОВ "Стрім Сервіс".

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Як вбачається з матеріалів справи між ДП "Головний навчальний та сертифікаційний центр цивільної авіації України" та Товариством з обмеженою відповідальністю 12.11.2011 укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 1432-С (з додатками), яким встановлено умови надання послуг з передачі електричної енергії та порядок оплати відшкодування витрат по електроенергії (а. с. 8-11).

Отже, до об'єктів позивача, під час їх використання ТОВ "Стрім Сервіс", зокрема у квітні, липні, жовтні, листопаді, грудні місяцях 2011 та січні місяці 2012, здійснювалось постачання електричної енергії саме на умовах Договору № 1432-С.

В підтвердження постачання електричної енергії до споруд позивача у спірний період згідно Договору № 1432-С до матеріалів справи надано: акт здачі - приймання робіт № 8 від 30.04.2011 та рахунок на оплату № 1587 від 30.04.2011; акт надання послуг № 1690 від 31.07.2011 та рахунок на оплату № 2549 від 31.07.2011; акт надання послуг № 2972 від 31.10.2011 та рахунок на оплату № 3524 від 31.10.2011; акт надання послуг № 3396 від 30.11.2011 та рахунок на оплату № 3888 від 30.11.2011; акт надання послуг № 3832 від 31.12.2011 та рахунок на оплату № 4118 від 31.12.2011; акт надання послуг № 371 від 31.01.2012 та рахунок на оплату № 437 від 31.01.2012 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія Договору про надання послуг з холодного водопостачання № 1388-С від 31.10.2010, укладеного між ДП "Головний навчальний та сертифікаційний центр цивільної авіації України", за умовами якого визначено порядок надання послуг та оплати з холодного водопостачання до об'єктів позивача, які знаходились у фактичному користуванні ТОВ "Стрім Сервіс" (а. с. 14-16).

Матеріалами справи підтверджено, відповідпачем належними та допустимими доказами не спростованно факт споживааня електроенергії та водопостачання під час користуванням приміщеннями, які належать позивачу.

Так, згідно акту здачі - прийняття робіт № ОУ-0000014, який затверджено, підписано та скріплено печатками ТОВ "Скіф - Либідь ЛТД" та ТОВ "Стрім Сервіс", зафіксовано надання послуг з електропостачання за квітень 2011 вартістю, встановленою рахунком - фактури № СФ - 0000016 від 30.04.2011 (а. с. 149).

Крім того, листом від 30.05.2011 за вих. № 30/05/11-01, адресованим ТОВ "Скіф - Либідь ЛТД", відповідач визнав заборгованість з оплати електроенергії за рахунком - фактурою № СФ - 0000016 від 30.04.2011 та зобов'язався сплатити борг двома платежами (а. с. 150). Проте, на час розгляду справи відповідач цей борг не сплатив, належні докази щодо проведення розрахунків в терміни зазначені в листі не надав.

Споживання відповідачем послуг з електропостачання підтверджено:

- у липні 2011 - актом здачі - прийняття робіт № ОУ-0000024 , який затверджено, підписано та скріплено печатками ТОВ "Скіф - Либідь ЛТД" та ТОВ "Стрім Сервіс", та рахунком - фактури № СФ -0000025 від 29.07.2011 року (а. с. 154, 155).

- у жовтні 2011 - актом здачі - прийняття робіт № ОУ-0000035 та рахунком - фактури № СФ -0000033 від 31.10.2011 року (а. с. 160, 161).

- у листопаді 2011 - актом здачі - прийняття робіт № ОУ-0000038 та рахунком - фактури № СФ -0000036 від 30.11.2011 року (а. с. 166, 167).

- у грудні 2011 - актом здачі - прийняття робіт № ОУ-0000041 та рахунком - фактури № СФ -0000040 від 31.12.2011 року (а. с. 188, 189).

Крім того, матеріали справи містять лист відповідача від 21.03.2012 за вих. № 21/03/12-01, яким визнано заборгованість з оплати за спожиту електроенергію у грудні 2011 та зазначено про погашення боргу за графіком наведеному у листі. Проте, на час розгляду справи дана заборгованість не погашена, що також встановлено рішенням суду від 13.08.2012 у справі № 5011-48/7197-2012.

- січні 2012 - актом здачі - прийняття робіт № ОУ-0000006 та рахунком - фактури № СФ -0000001 від 31.01.2012 року (а. с. 192, 193).

Стосовно встановлення фактичного споживання відповідачем послуг з електропостачання та постачання холодної води у січні 2011 суд додатково зазначає таке.

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 у справі №5011-48/7197-2012 у відповідача у фактичному користуванні знаходились споруди, які належать позивачу за адресою пр. Повітрофлотський, 78-А. Відповідачем звільнено цей об'єкт у січні 2012, про що представники сторін відзначили в усних пояснення, а також зазначено у листі ТОВ "Скіф - Либідь ЛТД" від 13.01.2012 за вих. № 13/01-12 та у листі ТОВ "Стрім Сервіс" від 21.03.2012 за вих.. № 21/03/12-01 (а. с. 141)

Згідно акту здачі - приймання робіт № ОУ - 0000040 та рахунку № 4118 від 31.12.2011 за оплату послуг з холодного водопостачання спожитих у грудні 2011 у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 207,90 грн, існування якої також встановлено рішенням суду від 13.08.2012 у справі 5011-48/7197-2012 та визнано відповідачем листом №21.03.2012 за вих. № 21/03/12-01.

Під час судового розгляду відповідачем не спростовано належними доказами факт наявної заборгованості з оплати спожитої у квітні, липні, жовтні, листопаді, грудні місяцях 2011 та січні місяці 2012 року електроенергії та холодного водопостачання об'єктів, які перебували у фактичному використанні ТОВ "Стрім Сервіс".

Тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту електроенергію у спірний період у розмірі 38677,60 та суми заборгованості з оплати холодного водопостачання у розмірі 207,90 грн. - є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суми витрат телекомунікаційних послуг пов'язаних з оплати за користування телефонним зв'язком у розмірі 670,69 грн.

У якості доказів існування заборгованості відповідача з оплати послуг телефонного зв'язку позивачем надано Договір про надання телекомунікаційних послуг № 395/Т-І від 16.10.2009, укладений між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скіф - Либідь ЛТД", за умовами якого позивач отримує, зокрема, послуги з факсованого місцевого телефонного зв'язку з можливістю виходу на мережу міжміського та міжнародного зв'язку згідно з переліком телефонних номерів у пункті 1 Додатку № 1 до даного Договору (а. с. 16-17).

Заявляючи вимогу про стягнення з ТОВ "Стрім Сервіс" сум з оплати телефонного зв'язку у листопаді, грудні 2011 року у підтвердження обґрунтованості такої вимоги позивач надав копії рахунків - актів за ці місяці та роздруківки за телефонним номером 461 50 79 (а. с. 168-181).

Проте, дані докази не підтверджують фактичне використання абонентського номеру телефонного зв"язку 461 50 87 саме відповідачем, оскільки за Договором № 395/Т-І телекомунікаційні послуги надаються безпосередньо позивачу з абонентського обслуговування за телефонами: 461 50 79 та 461 50 87.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тому суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми витрат телекомунікаційних послуг пов'язаних з оплати за користування телефонним зв'язком не підлягає задоволенню як така, що є необґрунтованою та недоведеною.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, суд зазначає, що у матеріалах справи наявне платіжне доручення № 05 від 06.12.2012 та платіжне доручення № 01 від 01.02.2013, відповідно до яких позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 1721,00 грн.

Так, згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору за подання до господарського суду встановлюються у таких розмірах: за подання позовної зави майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем при поданні позову до суду надмірно сплачений судовий збір, оскільки відповідно до вимог законодавства, останній мав би сплатити 1609,50 грн.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 1582,10 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф - Либідь ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрім Сервіс" про стягнення 39556,19 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім Сервіс» (04128, місто Київ, вулиця Туполєва,19; ідентифікаційний код 33943203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф - Либідь ЛТД» (03194, місто Киів, вулиця Зодчих, 18-а, кв.4; ідентифікаційний код 19497032; р/р 26009235692 у Райффайзен банк Аваль, м. Києві, МФО 380805) 38885 (тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) гривень 50 копійок боргу та 1582 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят дві) гривні 10 копійок судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Скіф - Либідь ЛТД» (03194, місто Киів, вулиця Зодчих, 18-а, кв.4; ідентифікаційний код 19497032; р/р 26009235692 у Райффайзен банк Аваль, м. Києві, МФО 380805) з Державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору у розмірі 111 (сто одинадцять) гривень 50 копійок.

У іншій частині у позові відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 04.07.2013 року

Повний текст рішення складено - 09.07.2013 року.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя В.С. Ломака

Суддя О.В. Гумега