Ухвала

від 10.07.2013 по справі 14/288-14/260

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 14/288-14/260 10.07.13

За скаргою Антимонопольного комітету України

на дії Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції

За позовом Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Центр Україна"

про примусове виконання рішення, стягнення штрафу та пені

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача (скаржника): Харченко С.В. за довіреністю № 300-122/08-12436 від 29.11.2012 р.;

від відповідача: не з'явився;

від ВДВС: не з'явився.

В судовому засіданні були присутні вільні слухачі: Кислицька К.М., Влад В.Ф.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У 2009 році Антимонопольний комітет України (надалі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Центр Україна" (надалі - відповідач) про стягнення 500 000, 00 грн. штрафу та 52 500, 00 грн. пені.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2009 р. було порушено провадження у справі № 14/260, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.

Також, Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Інфініті Центр Україна" про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Комітету № 83-р від 26.03.2009 р., а саме: просив припинити використання позначень "ІНФІНІТІ" (мова українська) та "ИНФИНИТИ" (мова російська), як частини фірмового найменування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2009 р. було порушено провадження у справі № 14/288, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2009 р. на підставі ч. 2 ст. 58 ГПК України справи № 14/266 та № 14/288 об'єднано в одну та присвоєно їй номер "14/288-14/260".

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 500 000, 00 грн. штрафу та 500 000, 00 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.2009 р. у справі № 14/288-14/260, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2010 р., позов було задоволено повністю, зобов'язано відповідача виконати пункт 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України № 83-р від 26.03.2009 р., а саме: припинити використання позначень "ІНФІНІТІ" (мова українська) та "ИНФИНИТИ" (мова російська) як частини фірмового найменування; вирішено стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 500 000, 00 грн. штрафу, 500 000, 00 грн. пені, 10 085, 00 грн. державного мита та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

12.04.2010 р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2009 р. було видано відповідні накази № 14/288-14/260.

10.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла скарга на дії Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, відповідно до якої він просить суд визнати неправомірними дії Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ по винесенню постанови від 17.05.2013 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 27855269 та скасувати вказану постанову.

Скарга обґрунтована тим, що державний виконавець неправомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб відсутній запис про припинення боржника як юридичної особи. Крім того, скаржник вказує на допущені державним виконавцем помилки в оскаржуваній постанові: невірний номер наказу та розмір суми, присудженої до стягнення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2013 р. скаргу Антимонопольного комітету України на дії Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.07.2013 р.

25.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ надійшли письмові заперечення на скаргу, в яких він вказує на те, що 14.05.2013 р. до ВДВС надійшло рішення Жовтневого районного суду на від 26.04.2013 р. № 435/4313/13-ц, яким було вирішено припинити, не визнаючи банкрутом, юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфініті Центр Україна", у зв'язку з чим й було винесено оскаржувану постанову.

10.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судове засідання 10.07.2013 р. представники відповідача та ВДВС не з'явились, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, у відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу Антимонопольного комітету України на дії Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2009 р. у справі № 14/288-14/260 про стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 500 000, 00 грн. штрафу, 500 000, 00 грн. пені, 10 085, 00 грн. державного мита та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Так, акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження", юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваної постанови, дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції перебував наказ господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р., виданий на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2009 р. у справі № 14/288-14/260 про стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 500 000, 00 грн. штрафу, 500 000, 00 грн. пені, 10 085, 00 грн. державного мита та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до листа Державної виконавчої служби України № 13-0-17-23/3.1 від 07.05.2013 р. в ході проведення Жовтневим відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції виконавчих дій у складі зведеного виконавчого провадження, відкритого відносно відповідача, було встановлено, що за боржником на праві власності рухомого, нерухомого майна та земельних ділянок не зареєстровано, на виявлених розрахункових рахунках боржника кошти відсутні. Також, при виконанні вказаного виконавчого провадження встановлено, що відповідач за адресою: м. Луганськ, вул. Монтажна, 21 не знаходиться, майно належне боржнику за вказаною адресою не виявлено, про що складено відповідні акти державного виконавця. 23.03.2012 р. державним виконавцем до Жовтневого районного суд м. Луганська направлено подання про тимчасове обмеження керівника боржника - юридичної особи Баранцева В.В. у праві виїзду за межі України. За невиконання рішення суду, 20.03.2013 р. державним виконавцем до Жовтневого РВ ЛМУ УМВС в Луганській області направлено подання про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності. За невиконання рішення суду, 18.04.2013 р. державним виконавцем на боржника накладено штраф та призначено новий строк виконання рішення суду.

17.05.2013 р. Жовтневий відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції направив на адресу позивача постанову ВП № 27855269 про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої встановлено, що 14.05.2013 р. до відділу державної виконавчої служби надійшло рішення суду № 435/4213/13-ц від 26.04.2013 р. про припинення підприємства відповідача не визнаючи банкрутом. Зазначеною постановою було закінчено провадження з примусового виконання наказу № 14/288-14/260 від 12.04.2010 р.

Так, відповідно до рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 26.04.2013 р. у справі № 435/4213/13-ц вирішено припинити, не визнаючи банкрутом, юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфініті Центр Україна", код ЄДРПОУ 33789497 (91054, м. Луганськ, вул. Монтажна, 21) з моменту набрання чинності рішення суду, копію рішення надіслати Державному реєстратору виконавчого комітету Луганської міської ради, для внесення запису про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Центр Україна" на підставі судового рішення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

При цьому, за даними інформаційного ресурсу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, технічним адміністратором якого є Державне підприємство "Інформаційно-ресурсний центр" ( http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html), запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті ліквідації було внесено 17.06.2013 р.

У свою чергу, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 17.05.2013 р. (день винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови) відповідач не був припинений, а знаходився у стані припинення.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню, в тому числі, у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. При цьому виконавчий документ надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Згідно з ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

З наведеного вбачається, що юридична особа є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Оскільки на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови 17.05.2013р. відповідач не був припинений, а знаходився у стані припинення, і до державного реєстру запис про державну реєстрацію припинення відповідача станом на 17.05.2013 р. внесений не був, - державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції неправомірно 17.05.2013 р. закінчив виконавче провадження ВП № 27855269.

Відповідно до п. 9.13. Постанови Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За вказаних обставин суд вважає, що скарга позивача підлягає задоволенню, а спірні дії та постанова Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції ВП № 27855269 від 17.05.2013 р. підлягають визнанню відповідно неправомірними та скасуванню.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Антимонопольного комітету України на дії Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції при виконанні рішення суду у справі № 14/228-14/260 задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції при виконанні рішення суду у справі № 14/228-14/260 щодо винесення постанови ВП № 27855269 від 17.05.2013 р. про закінчення виконавчого провадження.

3. Скасувати постанову Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції ВП № 27855269 від 17.05.2013 р. про закінчення виконавчого провадження.

4. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.С. Ломака