Постанова

від 03.07.2013 по справі 820/3048/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 липня 2013 р. № 820/3048/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Пузовікової К.І.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Джиджавадзе Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі відповідач) від 05.04.2013 року № 0000691720.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що з 11.03.2013р по 15.03.2013р. ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведена документальна невиїзна позапланова перевірка СПД ФО ОСОБА_3, за результатами якої складений Акт від 22.03.2013р. №1095/1720/НОМЕР_2. За висновками, викладеному в даному акті, податковою інспекцією, виявлені порушення вимог чинного законодавства, зокрема заниження обсягу виручки на суму 95.000, 00 грн., заниження оподаткованого доходу за 3 квартал 2010р. у сумі 67.500, 00 грн., а також не виконання обов'язку зареєструватись в ДПІ платником ПДВ. Дані висновки слугували підставою для прийняття ДПІ спірного податкового повідомлення - рішення від 05.04.2013р. №0000691720.

Позивач не згоден а ні з висновками ДПІ, а ні з податковим повідомленням - рішенням та стверджує, що не вчиняв вказаних вище порушень законодавства. Так, на думку позивача, згідно Указу Президента № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітність суб'єктів малого підприємництва», ФО-П - платник єдиного податку, розмір виручки якого в будь - якому кварталі перевищує 500.000грн., допрацьовує до кінця цього кварталу на єдиному податку і тільки з початку наступного кварталу переходить на загальну систему оподаткування. І тому, до закінчення кварталу, в якому перевищено 500-тисячного обмеження щодо виручки, підприємець залишається платником єдиного податку, отже, його доходи (у т.ч. доходи понад 500 тис. грн.) за цей квартал обкладаються єдиним податком у фіксованому розмірі. Застосування до позивача як до підприємця, який знаходився на спрощеній системі оподаткування норм Закону України № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» є неможливим. Вимоги відповідача щодо подання декларації за 3 квартал 2010р. також незаконні. Посилаючись на Указ Президента № 727/98, позивач зазначає, що платник єдиного податку не є платником ПДФО виключно в межах 500 тис. виручки. При цьому, дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподаткованого доходу такого платника податку. За таких підстав, виручка понад 500 тис. грн., отримана в період перебування підприємця на спрощеній системі оподаткування не обкладається ПДФО. Цим податком будуть обкладатись лише ті доходи, дата отримання яких припадатиме на період, коли підприємець працює на загальній системі оподаткування.

Враховуючи те, що прямо чинним законодавством не встановлено зобов'язання платника єдиного податку оподатковувати суму виручки, що перевищує 500 тис. грн., податком з доходів фізичних осіб, то вимоги податкового органу до платника єдиного податку сплатити податки за правилами загальної системи оподаткування, за судженням позивача, незаконні. І тому, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.53-55) відповідач вказав, що за висновками акту перевірки від 22.03.2013р. №1095/1720/НОМЕР_2 ФО-П ОСОБА_3 було вчинено порушення вимог Указу Президента № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітність суб'єктів малого підприємництва». Так, ФО-П ОСОБА_3 з 01.10.2010р. перейшла на загальну систему оподаткування, але декларацію про доходи на суму перевищення до ДПІ не надала. Окрім того, за 3 квартал 2010р. сума перевищення граничного розміру виручки склала 90.000, 00 грн. ФО-П ОСОБА_3 не були надані перевіряючим документи, що підтверджують витрати, які були витрачені на отримання доходу (суми перевищення). За таких підстав, визначити валові витрати, які відповідають отриманому доходу не виявилось можливим. Протягом терміну проведення перевірки, ФО-П ОСОБА_3 не надала документів, які формують валові витрати у періоді, що перевірявся, у зв'язку з цим витрати, понесені підприємцем у цей період були враховані за нормами 25 % від суми валового доходу за цей період, як то передбачено Додатком 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян. Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, виявлено заниження валових витрат за 3 квартал 2010р. (на суму перевищення) у сумі 22.500, 00 грн. Перевіркою правильності визначення оподаткованого доходу, відображеного в звітах платника єдиного податку, з даними про суми оподаткованого доходу, визначеними в ході перевірки встановлено розбіжності. За результатами перевірки, встановлено заниження оподаткованого доходу за 3 квартал 2010р. (на суму перевищення) у сумі 67.500, 00 грн., чим порушено ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями, ст. ст. 13, 14 Декрету КМУ від 26.12.92р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян». Відповідних пояснень ФО-П ОСОБА_3 або її довіреною особою, при цьому, не надано. Також, за результатами перевірки, встановлено порушення ФО-П ОСОБА_3 ст. 1 Указу Президента № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітність суб'єктів малого підприємництва» зі змінами та доповненнями, ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 10.125, 00 грн.

Вказані вище порушення, як стверджує відповідач, встановлені об'єктивно, і тому спірне податкове повідомлення - рішення є цілком правомірним. За таких підстав, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, в порядку, визначеному ст.. ст.. 33-35 КАС України (а.с. 127), причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи суду не надавав.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 303911447, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) з 15.06.09р. знаходиться в ДПІ у Московському районі м. ХО ДПС.

У періоді з 01.01.2010р. по 31.12.2011р. ФО-П ОСОБА_3 не була зерєстрована платником ПДВ.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України відповідно до наказу від 27.02.2013р. № 342, виданого ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС, старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Котенко Н.А., проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ФО-П ОСОБА_3, ід. код НОМЕР_2, вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

Результати перевірки оформлені актом від 22.03.2013р. №1095/1720/НОМЕР_2 (а.с. 65- 80).

Згідно з висновками зазначеного акту, ФО-П ОСОБА_3 були допущені порушення:

-ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» зі змінами та доповненнями, ст. 19 Закону України № 889-ІУ від 22.05.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 10.125, 00 грн.

05.04.2013р. з посиланням на даний акт перевірки, ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийнято спірне податкове повідомлення -рішення № 0000691720, яким ФО-П ОСОБА_3 визначено грошове зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб у сумі 12.656, 25 грн., з яких 10.125, 00 грн. - основний платіж, 2.531, 25 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). (а.с. 81).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті від 22.03.2013р. №1095/1720/НОМЕР_2 висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

У періоді з 01.01.2010р. по 30.09.2010р. позивач - ФО-П ОСОБА_3 здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування за видом діяльності: надання інформаційних та рекламних послуг.

Як вбачається з акту перевірки, не заперечується представником позивача під час розгляду справи, у періоді з 01.10.2010р. по 31.12.2011р. ФО-П ОСОБА_3 підприємницьку діяльність не здійснювала.

Декларація про доходи за 2010р. та податкова декларація про майновий стан і доходи за 2011р. ФО-П ОСОБА_3 були надані до ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС своєчасно, тобто у відповідності до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., ст. 49.18.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- УІ.

Однак, декларації про доходи за 2010р. на суму перевищення ФО-П ОСОБА_3 до ДПІ надано не було, чим порушено п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ.

Перевіркою правильності визначення обсягу виручки відображеного в звітах платника єдиного податку відповідачем було встановлено, та підтверджено під час розгляду справи, що згідно наданих позивачем виписок банку, за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р. на рахунок ФО-П ОСОБА_3 надійшло коштів у сумі 583.000, 00 грн. (а.с. 97- 125).

Згідно первинних документів та наданого ФО-П ОСОБА_3 пояснень (а.с. 88), у періоді з 01.01.2010р. по 30.09.2010р. позивач за виконані послуги отримала 590.000, 00 грн., з яких 583.000, 00 грн. було отримано від ТОВ «Профіконсалтинг», код 36556565, 7.000, 00 грн. - від ТОВ «ЦОД НТІ», код 36556591.

Відповідно до приписів ст. 1 та ст. 5 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» зі змінами та доповненнями, у зв'язку з перевищенням граничного обсягу виручки для платника єдиного податку у розмірі 500.000, 00 грн., такий платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою податку з доходів фізичних осіб за правилами, встановленими 4 розділом Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян».

Отже, ФО-П ОСОБА_3 з 01.10.2010р. повинна була перейти на загальну систему оподаткування та подати до податкового органу декларацію про доходи на суму перевищення, проте цього не зробила.

Окрім того, перевіркою правильності визначення обсягу виручки, відображеного в звітах платника єдиного податку з банківськими виписками, податковим органом було встановлено та не спростовано позивачем під час розгляду справи, що позивачем занижено обсяг виручки у періоді з 01.01.2010р. по 30.09.2010р. на суму 95.000, 00 грн.

Перевіркою встановлено, що в 3 кварталі 2010р. позивач перевищила граничну суму обсягу виручки на 90.000, 00 грн., а саме: 590.000, 00 грн. - 500.000, 00 грн. = 90.000, 00 грн.

Суд відзначає, що у зв'язку з перевищенням граничного обсягу виручки для платника єдиного податку у розмірі 90.000, 00 грн. відповідно до ст. 1 та ст. 5 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» зі змінами та доповненнями, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування зі сплатою податку з доходів фізичних осіб, тобто з 01.10.2010р.

Такий перехід платник податку повинен здійснити самостійно, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу, в якому виникло перевищення), шляхом подання до податкового органу за його податковою адресою податкової декларації за наслідками такого звітного кварталу.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ, декларація подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Представник позивача не заперечував під час розгляду справи, що ФО-П ОСОБА_3 такої декларації до ДПІ не надавала.

Отже, ФО-П ОСОБА_3 відповідно до ст. 5 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» зі змінами та доповненнями, перейшла на загальну систему оподаткування, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), а саме: з 01.10.2010р., проте декларацію про доходи на суму перевищення до ДПІ не надала.

Суд також відзначає, що оподаткованим доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів затверджені Головною державною податковою інспекцією України 18.01.1993р. за № 36-32.

Відповідно до ст. 13 Декрету кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з Додатком № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, положення ст. 5 («валові витрати») застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями, які відповідають переліку ст. 5, за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

Будь - які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємництво». Таким чином, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а лише тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Оскільки ФО-П ОСОБА_3 не були надані документи, що підтверджують витрати, які були витрачені на отримання доходу (суми перевищення), визначити валові витрати, які відповідають отриманому доходу не виявилось можливим.

Згідно Додатку № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян - норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів, затверджених Головною державною податковою інспекцією України 18.01.93р. № 36-32, а саме: розділу 3 «Здійснення інших видів діяльності», норми у відсотках до суми валового доходу складають 25 %.

Оскільки протягом терміну проведення перевірки ФО-П ОСОБА_3 не було надано документів, які формують валові витрати у періоді, що перевірявся, витрати, понесені підприємцем у цей період були враховані податковою інспекцією за нормами 25 % від суми валового доходу за цей період.

Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, податковим органом було виявлено заниження валових витрат за 3 квартал 2010р. (на суму перевищення) у сумі 22.500, 00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 13 розділу ІУ Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.92р., оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Як вже зазначалось вище, оподаткованим доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

За результатами перевірки податковою інспекцією об'єктивно встановлено, та не спростовано позивачем, що у 3 кварталі 2010р. ФО-П ОСОБА_3 занижено оподаткований дохід (на суму перевищення) у сумі 67.500, 00 грн., чим порушено ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами та доповненнями, ст. ст. 13, 14 Декрету КМУ від 26.12.92р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян».

Отже, оподаткований дохід від підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_3 за даними перевірки складає - 67.500, 00 грн.

10.125, 00 грн. за результатами перевірки ФО-П ОСОБА_3 - занижений податок з доходів.

Відповідно до п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України від 2.12.2010р. № 2755-УІ, п.п. 2.1.2 п. 2.1 розд. ІІ Інструкції «Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби», затвердженої наказом ДПАУ від 17.12.2010р. № 953, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2010р.за № 1350/18645 нараховується пеня на суму заниження податкового зобов'язання за весь період заниження.

Враховуючи вищенаведене, та вирішуючи спір суд відзначає, що згідно пп. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, особи, що підпадають під визначення платника податку згідно з п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватись як платники податку в органи державної податкової служби за місцем їх знаходження.

Відповідно до п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, якщо особа укладає одну чи більше цивільно - правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватись як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

В порушення наведених норм закону, позивач - ФО-П ОСОБА_3, не зареєструвалась з 01.10.2010р. платником ПДВ.

Пунктом 9.4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, передбачено, що особа, котра не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно з пп. 7.8.1, 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал. Платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищував суми, зазначеної у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, може вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому, квартальний період починає застосовуватись з першого податкового періоду наступного календарного року.

Відповідно до приписів ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що в порушення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. зі змінами та доповненнями, п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, ФО-П ОСОБА_3 податкові декларації за період 01.10.2010р. по 31.12.2011р. до ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби не надано.

Враховуючи наведене, висновки ДПІ про порушення позивачем вказаних вище вимог закону визнаються судом юридично та фактично обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення - рішення № 0000691720 від 05.04.2013р.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірним податковим повідомленням - рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову щодо визнання нечинним і скасування спірних податкових повідомлень-рішень належить відмовити.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 08 липня 2013 року.

Суддя Панченко О.В.