Рішення

від 27.06.2013 по справі 5006/13/40/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.06.2013р. Справа № 5006/13/40/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агава", м.Донецьк,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход", м. Донецьк

про стягнення 27714грн.91коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Давидовська К.Ю.(за довіреністю б/н від 20.06.2013р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агава", м.Донецьк (далі - позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход", м. Донецьк (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 27714грн.91коп., що складається з суми основного боргу у розмірі 20715грн.88коп., 3% річних у розмірі 1431грн.95коп., пені у розмірі 2118грн.90коп., інфляційних збитків у сумі 3448грн.18коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з повної оплати товару, який поставлений за видатковими накладними №02230 від 01.04.2009р., №02247 від 08.04.2009р., №02251 від 08.04.2009р.

Ухвалою від 09.04.2012р. суд повернув без розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агава", м.Донецьк про визнання видаткової накладної №02247 від 08.04.2009р. недійсною.

У зв'язку із находженням від відповідача за первісним позовом апеляційних скарг на ухвалу господарського суду Донецької області від 05.04.2012р. та ухвалу господарського суду Донецької області від 09.04.2012р. та необхідністю направлення матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду, суд ухвалою від 12.04.2012р. зупинив провадження по справі.

Після усунення обставин що зумовили зупинення провадження по справі, ухвалою від 10.05.2012р. провадження по справі поновлено, судове засідання призначено на 24.05.2012р.

У зв'язку із находженням електронного запиту про термінове направлення справи №5006/13/40/2012 у зв'язку з надходженням касаційної скарги ТОВ "Восход" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2012р. та необхідністю направлення матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду, суд ухвалою від 14.05.2012р. зупинив провадження по справі.

Після усунення обставин що зумовили зупинення провадження по справі ухвалою від 14.01.2013р. провадження по справі поновлено, судове засідання призначено на 31.01.2013р.

У зв'язку із находженням від відповідача за первісним позовом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 14.05.2012р. про зупинення провадження по справі та необхідністю направлення матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду, суд ухвалою від 16.01.2013р. зупинив провадження по справі.

Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження по справі, ухвалою від 11.06.2013р. провадження по справі поновлено, судове засідання призначено на 27.06.2013р.

В судовому засіданні 27.06.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, а також зазначив, що відображені у наданому через канцелярію супровідним листом від 27.06.2013р. акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2009р. по 12.06.2013р. суми оплати відповідно до банківських виписок №00096 від 30.03.2009р. на суму 86грн.77коп., №00097 від 30.03.2009р. на суму 351грн.08коп., №00405 від 19.12.2011р. на суму 449грн.70коп. були віднесені згідно бухгалтерського обліку ТОВ "Агава" у рахунок погашення інших видаткових накладних, які не є спірними, як стверджує позивач, вказані оплати були здійснені з конкретним призначенням платежу. Внаслідок цих обставин, позивач наполягає на тому, що не оплаченими залишилися лише вказані у позові як спірні накладні на загальну суму 20715грн.88коп.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не забезпечив участь свого представника в суді першої інстанції, вимог ухвал суду не виконав, в тому числі не надав суду правової позиції зі спору по суті вимог. Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про отримання ухвал господарського суду, в тому числі про поновлення провадження по справі від 11.06.2013р.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Як посилається позивач у позові, на підставі досягнутої між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агава" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Восход" домовленості, позивач за видатковими накладними №02230 від 01.04.2009р., №02247 від 08.04.2009р., №02251 від 08.04.2009р. здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 20715грн. 88коп., однак відповідач так і не здійснив оплату поставленого товару.

Позивач зазначає у позовній заяві, що 30.10.2009р. звернувся до відповідача з претензією сплатити суму боргу, 28.02.2011р. на адресу відповідача була направлена повторна вимога про сплату заборгованості.

Оскільки вказані вимоги відповідач залишив без відповіді та задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду, вважаючи своє право порушеним з моменту перебігу семиденного строку в розумінні ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 20715грн.88коп., 3% річних у розмірі 1431грн.95коп., пені у розмірі 2118грн.90коп., інфляційних збитків у сумі 3448грн.18коп.

Підставою позову є поставка товару за видатковими накладними №02230 від 01.04.2009р., №02247 від 08.04.2009р., №02251 від 08.04.2009р.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач за видатковими накладними №02230 від 01.04.2009р., №02247 від 08.04.2009р., №02251 від 08.04.2009р. поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 20715грн. 88коп.

Факт отримання товару відповідачем за вказаними накладними підтверджується підписом його представника за довіреністю №257742/568 від 08.04.2009р. та також відбитком печатки товариства в графі „Получил(а)". Тобто, продаж товару фактично відбувся. Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих зобов'язань з поставки товару.

Враховуючи матеріали справи, у відносинах між сторонами мало місце укладення договору на поставку товарів за спрощеною формою оскільки видаткові накладні та рахунки, що виставлялися позивачем для оплати товару, містять його найменування, кількість, ціну, підписані відповідно представниками позивача і відповідача, зазначені обставини дають підстави вважати, що між сторонами мав місце факт укладання правочину на поставку товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У свою чергу, згідно зі ст. 599 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Доказів узгодження сторонами строку або терміну оплати поставленого товару, в розумінні ст.ст. 251-252 Цивільного кодексу України, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки вказаною нормою не визначено форму пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання рахунка-фактури, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграммою, тощо.

Наявні в матеріалах справи рахунки-фактури не можуть прийматися судом в якості вимоги, оскільки відсутні докази у підтвердження дати їх направлення або отримання відповідачем.

Разом з цим, позивач в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України 30.10.2009р. направив на адресу відповідача претензію, у якості доказів її отримання відповідачем 05.11.2009р. в матеріалах справи міститься засвідчена копія поштового повідомлення №478981.

Оскільки відповідач не оплатив отриманий товар протягом 7 днів з дня отримання вимоги, станом на час звернення позивача з позовом строк виконання відповідачем свого грошового зобов'язання здійснити повну оплату товару наступив та вже почалося прострочення виконання вказаного зобов'язання.

Позивач повторно направив на адресу відповідача претензію № 2 з вимогою перерахувати виниклу суму боргу, докази її отримання відповідачем 28.02.2011р. наявні в матеріалах справи.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази сплати суми заборгованості в розмірі 20715грн. 88коп. суду не представлені, заявлений розмір боргу в тому числі підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою № 5 від 24.06.2013р. за підписом директора ТОВ "Агава", у зв'язку з чим позовні вимоги в частині суми основного боргу є такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1431грн.95коп., які відповідно до розрахунку нараховані за період з 13.11.2009р. по 02.03.2012р. та інфляційні витрати у розмірі 3448грн.18коп., нараховані з листопада 2009р. по січень 2012р. включно.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення індексу інфляції за заявлений позивачем період, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво", з дотриманням методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума індексу інфляції у розмірі 3438грн.06коп., у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в частині стягнення індексу інфляції в сумі 10грн.12коп.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок позивача в частині стягнення 3% річних, за формулою : Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100 , де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, встановив, що наданий позивачем розрахунок є вірним, у зв'язку з чим заявлена позивачем сума 3% річних у розмірі 1431грн.95коп. підлягає задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати товару, позивач просить суд також стягнути з відповідача суму пені в розмірі 2118грн.90коп.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Водночас правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України). В першу чергу кодекс виходить з того, що суб'єкти цивільних правовідносин мають право на власний розсуд визначитися із тим, чи використовувати будь-яке забезпечення виконання зобов'язань, а також вільно обрати спосіб забезпечення, керуючись ст. 546 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін . Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи не містять будь яких письмових доказів, у підтвердження узгодження між сторонами нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в частині несвоєчасної оплати поставленого товару, як і доказів узгодження розміру пені, порядку її нарахування.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми в розмірі 2118грн.90коп. не можуть бути задоволені судом через недотримання сторонами передбаченої ст. 547 Цивільного кодексу України обов'язкової письмової форми для такого виду забезпечення виконання зобов'язань, як пеня.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 251, 252, 525, 526, 530, 547, 548, 549, 610, 611, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 181 Господарського кодексу України ст.ст. 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агава", м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход", м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 20715грн.88коп., 3% річних у розмірі 1431грн.95коп., пені у розмірі 2118грн.90коп., індексу інфляції у сумі 3448грн.18коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход" (юридична адреса: 83102, м.Донецьк, проспект Ленінський, будинок 11«Б»; поштова адреса: 83045, м. Донецьк, вул.. Професорів Богуславських, 7-Б; код ЄДРПОУ 31018243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агава" (адреса: 83102, м. Донецьк, вул. Стадіонна, будинок 24-А, код ЄДРПОУ 30231987) основний борг у сумі 20715грн.88коп., 3% річних у сумі 1431грн.95коп., інфляційні втрати у сумі 3438грн.06коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1485грн.86коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 27.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 02.07.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова