Рішення

від 09.07.2013 по справі 34/81-18/292-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/81-18/292-2012 09.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Планета-Міст» (відповідач 1);

Закритого акціонерного товариства «Планета-Буд» (відповідач 2);

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у розмірі 4 749 403,01 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Букова Ю.В., представник, довіреність №б/н від 20.04.2013 р.;

Від відповідача1: не з'явилися;

Від відповідача2: не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 року припинено провадження у справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Планета-Буд» боргу у сумі 4 749 403,01 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року у справі №34/81 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» задоволені повністю: з відповідача на користь позивача стягнуто 4 002 142,14 грн. боргу, 386 682,20 грн. інфляційних втрат, 128 629,57 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, 231 949,10 грн. пені, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 року у справі №34/81 рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2012 року у справі №34/81 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2012 року у справі №34/81 рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 року у справі №34/81 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року позов залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року у справі №34/81-18/292-2012 скасовано; матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2013 року призначено розгляд справи на 21.05.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року відкладено розгляд справи до 04.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року відкладено розгляд справи на 20.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2013 року зобов'язано позивача надати господарському суду додаткові докази по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року відкладено розгляд справи до 09.07.2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідачів солідарно 4 002 142,14 грн. основного боргу по договору фінансового лізингу №176-LD від 12.07.2007 року, 231 949,10 грн. неустойки, 128 629,57 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, 386 682,20 грн. інфляційних втрат, а також 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Позивач у заяві, поданій до господарського суду 30.03.2011 року, просить суд вважати позовними вимогами позивача по справі наступні: «Стягнути з ТОВ «БМК «Планета - Міст» на користь ТОВ «УніКредит Лізинг» 4 749 403,01 грн. та судові витрати», тобто, фактично мала місце відмова від позовних вимог до відповідача 2.

Відповідач 1 був належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак повноважних представників в судове засідання не направив, позовні вимоги по суті не заперечив, письмовий відзив на позовну заяву не надав.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (лізингодавець) та Закритим акціонерним товариством «Планета - Буд» (лізингоодержувач) 12.07.2007 року було укладено договір фінансового лізингу №176-LD, відповідно до умов якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором. Ціна предмета лізингу становить 6 751 375,30 грн. у тому числі ПДВ, що є еквівалентом 1 336 906 доларів США, у тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 1.3. договору, строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку №2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.

Згідно з п. 7.1. договору, складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені у графіку лізингових платежів у додатку №2 до цього договору.

Порядок розрахунку лізингових платежів та їх склад визначаються відповідно до наступного:

7.1.1. Перший лізинговий платіж складається із комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього договору; відшкодування ціни предмета лізингу.

7.1.2. Другий лізинговий платіж складається із комісійних за користування предметом лізингу лізингоодержувачем за період з дати передачі до останнього числа місяця, в якому відбулася передача предмета лізингу та ПДВ.

7.1.3. Третій та кожний наступний лізинговий платіж складається із відшкодування, лізингових відсотків, нарахованих на ціну предмета лізингу за вирахуванням відшкодування та ПДВ.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що лізингодавець письмово повідомлятиме лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором за три робочих дні до кожної чергової дати платежу.

Якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення, лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

У п. 7.5. договору зазначено, що лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку №2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

У випадку несплати лізингоодержувач в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової сватки НБУ, яка діяла на період, за який нараховується неустойка, за кожний день прострочення.

Відповідно до специфікації до договору, в лізинг передавалися 3 самоскиди Mack CT713 2006 року виготовлення та 6 самоскидів Mack CT713 2005 року виготовлення.

Додатком №2 до договору слугує графік сплати лізингових платежів.

31.08.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (лізингодавець), Закритим акціонерним товариством «Планета-Буд» (лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК «Планета - Міст» (новий лізингоодержувач) було укладено додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу, відповідно до умов якої сторони погодились з 01 вересня 2009 року замінити лізингоодержувача у договорі фінансового лізингу №176-LD від 12.07.2007 року; з 01 вересня 2009 року всі права та обов'язки лізингоодержувача - ЗАТ «Планета - Буд», за договором переходять до нового лізингоодержувача - ТОВ «БМК «Планета - Міст», яке стає лізингоодержувачем за договором.

Відповідно до пункту 1.2. додаткової угоди, на момент підписання цієї додаткової угоди новий лізингоодержувач засвідчує, що він мав можливість ознайомитися із суттю зобов'язання, що витікає із договору, шляхом вивчення оригіналу договору із всіма додатками до нього, не має жодних заперечень проти вимог лізингодавця, визнає всю заборгованість лізингоодержувача перед лізингодавцем, що має місце станом на 01 вересня 2009 року і погоджується виконувати зобов'язання, що витікають з договору своєчасно та в повному об'ємі.

Згідно з п. 1.4. договору, підписанням цієї додаткової угоди лізингодавець надає згоду на заміну лізингоодержувача та визнає все виконане по договору на користь лізингодавця лізингоодержувачем до 01 вересня 2009 року.

Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України «Про фінансовий лізинг» та нормами Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

На підтвердження виконання свого зобов'язання за договором позивач надав суду акт приймання-передачі від 19.07.2007 року, який підтверджує факт передачі лізингодавцем лізингоодержувачеві предмета лізингу.

31.08.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (лізингодавець), Закритим акціонерним товариством «Планета-Буд» (лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК «Планета - Міст» (новий лізингоодержувач) було укладено додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу, відповідно до умов якої сторони погодились з 01 вересня 2009 року замінити лізингоодержувача у договорі фінансового лізингу №176-LD від 12.07.2007 року; з 01 вересня 2009 року всі права та обов'язки лізингоодержувача - ЗАТ «Планета - Буд», за договором переходять до нового лізингоодержувача - ТОВ «БМК «Планета - Міст», яке стає лізингоодержувачем за договором.

Позивач у заяві, поданій до господарського суду 30.03.2011 року, просить суд вважати позовними вимогами позивача по справі наступні: «Стягнути з ТОВ «БМК «Планета - Міст» на користь ТОВ «УніКредит Лізинг» 4 749 403,01 грн. та судові витрати», тобто, фактично мала місце відмова від позовних вимог до відповідача 2.

Відмова від позову не суперечить вимогам закону, права іншої сторони при цьому не порушені.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Господарський суд, виходячи зі змісту вимог статті 78 ГПК України, роз'яснив процесуальні наслідки прийняття відмови від позову, що полягають у припиненні судом провадження у справі та неможливості звернення в майбутньому до господарського суду з цим же позовом.

Отже, господарський суд припиняє провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 2 і бере до уваги заяву позивача про стягнення усієї суми заборгованості з відповідача 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. (п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Згідно з п. 7.1. договору, складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені у графіку лізингових платежів у додатку №2 до цього договору.

Порядок розрахунку лізингових платежів та їх склад визначаються відповідно до наступного:

7.1.1. Перший лізинговий платіж складається із комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього договору; відшкодування ціни предмета лізингу.

7.1.2. Другий лізинговий платіж складається із комісійних за користування предметом лізингу лізингоодержувачем за період з дати передачі до останнього числа місяця, в якому відбулася передача предмета лізингу та ПДВ.

7.1.3. Третій та кожний наступний лізинговий платіж складається із відшкодування, лізингових відсотків, нарахованих на ціну предмета лізингу за вирахуванням відшкодування та ПДВ.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що лізингодавець письмово повідомлятиме лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором за три робочих дні до кожної чергової дати платежу.

У п. 7.5. договору зазначено, що лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку №2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

До моменту укладення додаткової угоди №1 до договору лізингу заборгованість старого лізингоодержувача перед лізингодавцем становила 855 273,61 грн. З 01.09.2009 року лізингодавець отримав право вимагати сплати вказаних вище коштів від нового лізингоодержувача.

З 01.01.2009 року відповідач 1 повинен був сплачувати лізингові платежі, які зазначені у графіку сплати лізингових платежів і до 31.07.2010 року розмір лізингових платежів склав 3 146 868,53 грн. Сторони не надали суду доказів того, що вказаний період були проведені якісь оплати заборгованості.

Розмір заборгованості відповідача 1 перед позивачем підтверджується графіком сплати лізингових платежів, розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи, виписками з банківської установи, а також відсутністю доказів сплати лізингових платежів за спірний період.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2012 року, якою справу №34/81 передано на новий розгляд, зазначено, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки відповідності дій сторін за договором статтям 10, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» та необхідності виконання зобов'язань за договором, як це передбачено статтею 629 Цивільного кодексу України, не перевірили, чи було дотримано позивачем умови п. 7.4. договору.

Згідно зі статтями 10 і 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право:

1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;

2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;

3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом;

4) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;

5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;

7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

Лізингодавець зобов'язаний:

1) у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору;

2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним;

3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу;

4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором;

5) прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

Лізингодавець може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Лізингоодержувач має право:

1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;

2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям;

3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;

4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

Лізингоодержувач зобов'язаний:

1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору;

2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані;

3) своєчасно сплачувати лізингові платежі;

4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання;

5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі;

6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором;

7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу можуть визначатися окремим договором.

Лізингоодержувач може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як видно із матеріалів справи, сторонами виконано умови договору лізингу, а також дотримано умов статті 10 і 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», окрім обов'язку лізингоодержувача своєчасно і у повній мірі сплачувати лізингові платежі.

Договором лізингу, крім цього, передбачено ще один обов'язок лізингодавця, не перелічений вище, а саме у п. 7.4. договору зазначено, що лізингодавець письмово повідомлятиме лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором за три робочих дні до кожної чергової дати платежу.

Позивач не надав суду доказів виконання цього пункту, однак сторони домовилися, що якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення, лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів. Позивач надав суду пояснення, в якому зазначив, що надсилав повідомлення про лізингові платежі факсимільним зв'язком у відповідності до пункту 14.4. договору, тому не має можливості надати суду докази надсилання повідомлень на адресу відповідача 1.

Тобто, суду не надано доказів виконання позивачем пункту 7.4. договору, однак відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Інформація про встановлені офіційні курси гривні до іноземних валют та банківських металів розміщується в міжнародній комп'ютерній мережі Інтернет.

Таким чином, інформація щодо курсу гривні до іноземної валюти є загальнодоступною і у відповідача 1 була можливість визначати розмір кожного лізингового платежу самостійно і сплачувати його на дату платежу, зазначену у графіку сплати лізингових платежів.

Відповідач згідно умов договору зобов'язався сплачувати лізингові платежі на дату платежу, вказану в графіку із застосуванням офіційного курсу гривні до долара США, тобто підставою для сплати лізингових платежів є підписаний сторонами договір і графік лізингових платежів. Також сторони домовилися, що у випадку неотримання від позивача чергового повідомлення про розмір лізингового платежу, відповідач 1 повинен самостійно його визначити і сплатити. Невиконання позивачем пункту 7.4. договір не тягне за собою звільнення лізингоодержувача від сплати лізингових платежів чи відстрочку такої сплати.

Також позивач просить стягнути з відповідача1 неустойку у розмірі 231 949,10 грн.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 7.5. договору зазначено, що у випадку несплати лізингоодержувач в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової сватки НБУ, яка діяла на період, за який нараховується неустойка, за кожний день прострочення.

Позивач нарахував неустойку за договором з врахуванням строку позовної давності та з врахуванням того, що таке нарахування припиняється через шість місяців, коли зобов'язання мало бути виконано на кожен з несплачених лізингових платежів.

З врахуванням вищевикладеного, вказана сума неустойки підлягає стягненню з відповідача 1.

Позивач також просить стягнути з відповідача 386 682,20 грн. інфляційних втрат і 128 629,57 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Після перерахунку судом розміру інфляційних втрат і трьох відсотків річних, господарський суд прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги теж підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» такими, що підлягають задоволенню за рахунок відповідача 1.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача1.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 2.

2. Позов задовольнити повністю за рахунок відповідача 1.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст» (адреси: інд. 03151, м. Київ, вул. Волинська, 60; інд. 02081, м. Київ, вул. Причальна, 1, код ЄДРПОУ 32846139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (інд. 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 4 002 142 (чотири мільйони дві тисячі сто сорок дві) грн. 14 коп. заборгованості, 231 949 (двісті тридцять одна тисяча дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 10 коп. неустойки, 128 629 (сто двадцять вісім тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 57 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми, 386 682 (триста вісімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О. В. Мандриченко Дата складання рішення 16.07.2013 р.