Ухвала

від 25.06.2013 по справі 2а-5860/10/7/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2013 року м. Київ К/9991/29873/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Островича С.Е.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.06.2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 року у справі №2а-5860/10/7/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримзернотранс» до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним і скасування рішення та спонукання до виконання певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримзернотранс» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним і скасування рішення та спонукання до виконання певних дій.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.06.2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м.Сімферополі від 16.04.2010 року про анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, яке оформлено актом №318/15-2 від 16.04.2010 року. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач 2 подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі Акту №318/15-2 від 16.04.2010 року ДПІ у м. Сімферополі прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Кримзернотранс» на підставі пп. «ґ» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон України №168/97-ВР) у зв'язку з порушенням позивачем вимог, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання - відсутність за юридичною адресою.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість закріплено у ст. 9 Закону України №168/97-ВР та п. 9.8 цього ж закону визначені випадки анулювання реєстрації, а саме згідно п.п. «ґ» п. 9.8 реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Досліджуючи матеріали справи, суди встановили, що податковий орган в акті від 16.04.2010 року зазначив, що ТОВ «Кримзернотранс» подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом травня 2006 по лютий 2010 року з показниками, які свідчать про наявність оподатковуваних поставок; має за останні дванадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій; на момент складання акту товариство не має податкової заборгованості з ПДВ; факт відсутності чи неможливості установити місцезнаходження підтверджено за даними податкової міліції повідомленням №174/26-0 від 16.04.2010 року. Документами, які підтверджують наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, податковий орган зазначив акт перевірки достовірності юридичної адреси №897/26-34 від 15.04.2010 року та доповідну записку (без зазначення даних про її складання).

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, листом від 15.04.2010 року позивач повідомив податковий орган про своє фактичне місцезнаходження по вул. Київській, 2 у м. Сімферополі, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції ДПІ у м. Сімферополі від 15.04.2010 року.

Отже, встановлено, що відповідач був повідомлений про фактичне місцезнаходження позивача на дату прийняття оскаржуваного рішення від 16.04.2010 року, отже інформація викладена в акті про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням від 15.04.2010 року є недостовірною.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.06.2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 року залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.