Постанова

від 15.07.2013 по справі 18/149пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.07.2013р. справа №18/149пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Гези Т.Д., Москальової І.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від заявника: Ямпольський Г.В. по дов.;

від позивача: Данілов А.І. по дов.;

від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Транспорт-Сервіс», м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області від 15.09.2009р. (повний текст від 16.09.2009р.) у справі №18/149пн (суддя Корнієнко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ-Апекс», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луга-Строй-Град», м. Луганськ

про визнання права власності та спонукання передати майно

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СБ-Апекс», м. Луганськ, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Луга-Строй-Град», м. Луганськ, про визнання за позивачем права власності на 4-колійний залізний путь довжиною 1313м.п. та 2-х колійну залізницю довжиною 622м.п., придбані у відповідача за договорами купівлі-продажу №777 та №774 від 12.06.2009р., а також про зобов'язання відповідача передати позивачу зазначені об'єкти за актами приймання-передачі.

28.08.2009р. та 09.09.2009р. позивач надавав до суду доповнення до позовної заяви, в яких остаточно просив визнати за ТОВ «СБ-Апекс» право власності на 4-колійний залізничний шлях довжиною 1313м.п., розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Звейнека, 145-Х, позначений у технічному паспорті на нежитлові будівлі (інвентаризаційна справа 57955, реєстровий номер 33/4265) під №№ 4,5,6,7; визнати за ТОВ «СБ-Апекс» право власності на 2-х колійну залізницю довжиною 622м.п., розташовану за адресою: м. Луганськ, вул. Звейнека, 145-О, зазначену у технічному паспорті на нежитлові будівлі (інвентаризаційна справа 57955, реєстровий номер 33/4265) під №№ 4,5,6,7; зобов'язати ТОВ «Луга-Строй-Град» передати ТОВ «СБ-Апекс» зазначені об'єкти за актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма №ОЗ-1).

Рішенням від 15.09.2009р. господарський суд Луганської області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, обґрунтувавши такий висновок доведеністю матеріалами справи факту того, що право власності на спірне майно виникло у позивача з 12.06.2009р. (державна реєстрація нотаріально засвідчених договорів купівлі-продажу нежитлових будівель), а відповідач ухиляється від передачі спірного майна та оформлення актів прийому-передачі.

Проте, з винесеним рішенням не погодилось Товариство з додатковою відповідальністю «Транспорт-Сервіс», м. Луганськ, яке звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким визнати за ТОВ «Транспорт-Сервіс» право власності на наступні залізничні колії, розташовані за адресами: м. Луганськ, вул. Звейнека, 145-х та 145-о: №1-1 обгінна від стрілки 38 до стрілки 40 довжиною 101м, №2-1 обгінна від стрілки 37 до стрілки 39 довжиною 103м, №6-1 відвантажувальна від стрілки 37 до упору довжиною 286м, №8-1 з'єднальна від стрілки 50 через стрілку 65 до стрілки 38 довжиною 378м, з'їзд від стрілки 39 до стрілки 40 довжиною 71м, з'їзд від стрілки 37 до стрілки 38 довжиною 71м. До вказаної скарги заявник додав заяву про відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження спірного рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що ухвалюючи спірне рішення суд першої інстанції вирішував спір про право власності між двома особами, жодна з яких не має такого права за законом, оскільки єдиним законним власником спірного майна є апелянт. Так, за твердженням скаржника, внаслідок приватизації ОП «Трест «Луганськспецбуд» ТДВ «Транспорт-Сервіс» набуло права власності на єдиний (цілісний) майновий комплекс вказаного підприємства, зокрема, на спірні залізничні колії, що знаходились на балансі Об'єднаного господарства залізничного транспорту (майно якого входило до складу приватизованого майна цілісного майнового комплексу). Право власності заявника на залізничну колію було також підтверджено рішенням господарського суду Луганської області від 02.04.2002р. у справі №5/62пн.

Тобто, за твердженням апелянта, ТДВ «Транспорт-Сервіс» як правонаступник майнових і немайнових прав та обов'язків КП «Трест Луганськспецбуд» в частині Об'єднаного господарства залізничного транспорту, отримав і залізничні колії, зокрема, №1-1 обгінна від стрілки 38 до стрілки 40 довжиною 101м, №2-1 обгінна від стрілки 37 до стрілки 39 довжиною 103м, №6-1 відвантажувальна від стрілки 37 до упору довжиною 286м, №8-1 з'єднальна від стрілки 50 через стрілку 65 до стрілки 38 довжиною 378м, з'їзд від стрілки 39 до стрілки 40 довжиною 71м, з'їзд від стрілки 37 до стрілки 38 довжиною 71м (загальна довжина 1010м), а позначення колій, наведені в оскаржуваному рішенні, є помилковими та вигадані позивачем на власний розсуд.

Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на те, що на даний час ТДВ «Транспорт-Сервіс» має повний законодавчо визначений пакет документів на спірні колії: договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, інструкцію про порядок обслуговування під'їзної колії, акт обстеження умов роботи під'їзної колії, технічний паспорт залізничних колій, Єдиний технологічний процес роботи під'їзної колії, що додатково підтверджує право власності саме апелянта на залізничні колії, в тому числі на колії №№ 1-1, 2-1, 6-1, 8-1 та 2 з'їзди загальною довжиною колій та з'їздів 1397м.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для скасування спірного рішення господарського суду Луганської області з прийняттям нового рішення про визнання права власності на спірні колії за ТДВ «Транспорт-Сервіс».

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 15.03.2013р. Донецький апеляційний господарський суд на підставі ст.ст. 53, 93 ГПК України відмовив ТДВ «Транспорт-Сервіс» у задоволенні заяви про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги та повернув її заявнику. Проте, Вищий господарський суд України постановою від 20.05.2013р. зазначену ухвалу ДАГС скасував та передав справу №18/149пн до Донецького апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо прийняття вказаної апеляційної скарги до провадження.

Матеріали справи №18/149пн надійшли до Донецького апеляційного господарського суду 27.05.2013р., проте не містили самої апеляційної скарги, повернутої ухвалою від 15.03.2013р. Листом від 04.06.2013р. Донецький апеляційний господарський суд витребував у ТДВ «Транспорт-Сервіс» оригінал апеляційної скарги з додатками, що була повернута ухвалою від 15.03.2013р., яка надійшла на адресу суду 12.06.2013р., у зв'язку з чим ухвалою від 12.06.2013р. Донецький апеляційний господарський суд відновив Товариству з додатковою відповідальністю «Транспорт-Сервіс» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 15.09.2009р., та порушив апеляційне провадження у справі №18/149пн.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, а надані документи такими, що не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився з невідомих підстав, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 12.06.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаного представника за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2009р. між ТОВ «Луга-Строй-Град» (продавцем) та ТОВ «СБ-Апекс» (покупцем) було укладено нотаріально-посвідчені договори купівлі-продажу нежитлових будівель (зареєстровані в реєстрі за №777 та №774 відповідно) за умовами яких позивач купив у відповідача нежитлові будівлі, що знаходяться за адресами: м. Луганськ, вул. Звейнека, 145-х і вул. Звейнека, 145-о, та розташовані на земельних ділянках, площа яких не визначена.

Згідно п.1.2 вказаних договорів, на земельних ділянках за вказаними адресами розташовані: А-1 - насосне приміщення площею 32,3кв.м., Б-1 - нежитлова будівля площею 118,0кв.м., В- кран козловий вагопід'ємністю 40т, Г - підземний резервуар бетонний, №9 - огорожа металева, №1 - огорожа цегляна, №13 - підпірна стіна, №4,5,6,7 - 4-колійний залізний путь, №10 - фундамент цегляної огорожі, №№ 11,12 - підкранові рельси, №25 - огорожа залізобетонна, №8 - фундамент цегляної огорожі, І -асфальтобетонне покриття, загальною площею по цілому об'єкту 150,3кв.м., а також А-1 - будівля виробничої ділянки площею 492,4кв.м., Б-1, Б'-1 - капітальне нежитлове приміщення з прибудовою площею 105,8кв.м., В-1 - нежитлова будівля площею 23,7кв.м., Г-1 - склад площею 16,3кв.м., Д-1 - нежитлова будівля площею 43,0кв.м., Ж-1 - нежитлова будівля площею 29,2кв.м., З-1 - склад готової продукції площею 1407,4кв.м., К-1 - капітальне нежитлове приміщення площею 136,8кв.м., Л- кран козловий вагопід'ємністю 40т, №3 - 2-х колійна залізниця, №4 - з/б підпірна стіна, №1 - забор металевий, І- асфальтобетонне покриття, №5 - забор цегляний, №2 - забор бетонний, №6 - ворота, загальною площею по цілому об'єкту 2 254,6кв.м.

Згідно з матеріалами справи, на підставі вказаних договорів 07.07.2009р. Міським комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Луганськ було зареєстровано за ТОВ «СБ-Апекс» право приватної власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресами: м. Луганськ, вул. Звейнека, 145-х та 145-о.

Разом з цим, за твердженням позивача, відповідач відмовився передати позивачу зазначені у вказаних договорах залізничні колії (обліковуються на балансі ТОВ «Луга-Строй-Град» згідно інвентарних карток №17 та №18 від 26.12.2008р.), що і стало підставою для звернення ТОВ «СБ-Апекс» до господарського суду з відповідним позовом (з урахуванням доповнень).

Як вже зазначалось вище, господарський суд Луганської області позовні вимоги про визнання права власності на спірні залізничні колії та зобов'язання відповідача передати їх позивачу за актом прийому-передачі задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, судова колегія не може погодитись з таким висновком з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що предмети договорів купівлі-продажу від 12.06.2009р. №777 та №774 належали продавцю - ТОВ «Луга-Строй-Град» - на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації бюро технічної інвентаризації Луганської області «Інвентаризація» від 22.12.2008р. по справі №263-17/12/2008, а про знаходження на земельній ділянці, на якій розташовані об'єкти придбаного ТОВ «СБ-Апекс» нерухомого майна, спірних 4-х колійного залізничного шляху №4,5,6,7 та 2-х колійної залізниці №3, свідчили витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно, видані МКП БТІ м. Луганська, від 04.06.2009р. №22925537 та від 09.06.2009р. №22961502. Крім того, в матеріалах справи наявні інвентарні картки за формою ОЗ-6 №17 та №18 від 26.12.2008р., відповідно яких вказані залізничні колії по вул. Звейнека, 145х та вул. Звейнека, 145о обліковувались за ТОВ «Луга-Строй-Град».

В обґрунтування висновку про задоволення позову суд першої інстанції послався на вищевказані інвентарні картки, договори купівлі-продажу та приписи ст. 344 ЦК України.

Водночас, поза увагою суду першої інстанції залишились наступні приписи чинного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Статтею 345 ЦК України визначено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом спору у даній справі є визнання права власності на залізничні колії та зобов'язання відповідача передати позивачу за актом приймання-передачі зазначене майно.

Відповідно до статті 64 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (зі змінами і доповненнями), до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

При цьому, відповідно до вимог статті 67 Статуту залізниць України, відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подання на цю колію рухомого складу допускається після прийняття цієї залізничної колії в експлуатацію комісією за участю представника Держнаглядохоронпраці і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. На кожну залізничну під'їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд. Подача вагонів на залізничні під'їзні колії у період їх будівництва допускається на умовах тимчасової угоди між залізницею та підприємством, якому належить під'їзна колія, або будівельною організацією, які несуть відповідальність за збереження вантажу, рухомого складу, вчасне повернення його і безпеку руху.

Аналогічні положення містяться і у п. п. 1.3., 1.4., 1.5. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №875/5096, згідно з якими відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подача на цю колію рухомого складу допускається після прийняття її в експлуатацію комісією за участю представника Міністерства праці та соціальної політики і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. Відповідність під'їзної колії узгодженому з залізницею проекту засвідчується актом, який складається комісією за участю уповноважених представників залізниці і власника під'їзної колії, яка призначається залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Підписання акта свідчить про прийняття даної під'їзної колії в експлуатацію (п.1.3. Правил).

На кожну під'їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць (п.1.4. Правил).

Власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв'язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці при прийнятті під'їзної колії в експлуатацію. Після здачі в експлуатацію нових об'єктів або їх ліквідації в технічний паспорт вносяться відповідні зміни, про що власники під'їзних колій повідомляють залізницю у декадний термін (п.1.5. Правил).

Таким чином, вищенаведені законодавчі норми містять вичерпний перелік документів, які є належними доказами наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію. Зокрема, такими документами є: акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею Порядку обслуговування залізничної під'їзної колії - для новозбудованої залізничної колії; масштабний план; технічний паспорт; поздовжний та поперечний профілі залізничних колій; креслення штучних споруд.

До того ж, аналогічний перелік документів міститься і в ст.ст. 80, 82 Статуту залізниць СРСР, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 06.04.1964р. № 270.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів наявності у продавця нерухомості - ТОВ «Луга-Строй-Град», законодавчо визначеного пакету документів, що підтверджували б наявність у нього права власності саме на 4-х колійний залізничний шлях №4,5,6,7 та 2-х колійну залізницю №3, розташовані на земельній ділянці по вул. Звейнека, 145-х та 145-о у м. Луганську. Інвентарні картки за формою ОЗ-6 №17 та №18 від 26.12.2008р., в даному випадку, не є тими правовстановлюючими документами, на підставі яких можна було б дійти висновку про правомірність володіння ТОВ «Луга-Строй-Град» спірними залізничними коліями.

Враховуючи викладене, посилання позивача на той факт, що разом із правом власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельних ділянках по вул. Звейнека, 145-х та 145-о у м. Луганську, за договорами купівлі-продажу від 12.06.2009р. №777 та №774 до нього перейшло право власності на спірні залізничні колії довжиною 1313м та 622м, є необґрунтованими, тому заявлені позовні вимоги є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

У зв'язку з викладеним колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 15.09.2009р. у справі №18/149пн не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Натомість, заявником до апеляційної скарги доданий наступний пакет документів на підтвердження права власності ТДВ «Транспорт-Сервіс» на спірні об'єкти.

Так, згідно довідки від 20.02.2013р., балансова вартість спірних залізничних шляхів, розташовані за адресами: м. Луганськ, вул. Звейнека, 145-х та 145-о: №1-1 обгінна від стрілки 38 до стрілки 40 довжиною 101м, №2-1 обгінна від стрілки 37 до стрілки 39 довжиною 103м, №6-1 відвантажувальна від стрілки 37 до упору довжиною 286м, №8-1 з'єднальна від стрілки 50 через стрілку 65 до стрілки 38 довжиною 378м, з'їзд від стрілки 39 до стрілки 40 довжиною 71м, з'їзд від стрілки 37 до стрілки 38 довжиною 71м, складає 116 655грн., загальна довжина рейок - 1010м, зазначені рейки знаходяться на балансі ТДВ «Транспорт-Сервіс».

Крім того, згідно доданих до апеляційної скарги доказів, ТДВ «Транспорт-Сервіс» внаслідок приватизації є правонаступником ОП «Луганськспецбуд», зокрема, в частині Об'єднаного господарства залізничного транспорту, і до його складу увійшли залізничні колії.

Листом регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 29.08.2011р. №11-08-04193 підтверджено той факт, що при здійсненні приватизації підприємства, 19,7км залізничних колій увійшли до складу цілісного майнового комплексу.

Також в обґрунтування вимог апеляційної скарги ТДВ «Транспорт-Сервіс» було надано суду: паспорт залізничних колій ЗАТ «Транспорт-сервіс», датований 2005 роком, Єдиний технологічний процес роботи під'їзної колії ЗАТ «Транспорт-сервіс» та станції примикання Лутовиновське селище ДП «Донецька залізниця», погоджений Луганською дирекцією залізничних перевезень ДП «Донецька залізниця» від 2006 року, договір №4/63 від 15.06.2007р на експлуатацію залізничного під'їзного шляху ЗАТ «Транспорт-Сервіс» при станції Лутовиновське селище ДП «Донецька залізниця», а також рішення господарського суду Луганської області від 22.04.2002р. у справі №5/62пн, яким ЗАТ «Транспорт-Сервіс» було визнано право власності, зокрема, на залізничні колії, що розташовані у м. Луганську по вул. Челюскінців, 183, довжиною 17 173м.

Враховуючи наявні у ТДВ «Транспорт-Сервіс» документи, визначені спеціальним законодавством в сфері залізничного транспорту, стверджувати, що ТОВ «СБ-Апекс» набуло право власності на спірні залізничні колії, які раніше ніби-то належали ТОВ «Луга-Строй-Град», також не уявляється можливим.

Разом з цим, судова колегія вважає безпідставними вимоги апеляційної скарги в частині прийняття нового рішення про визнання за Товариством з додатковою відповідальністю «Транспорт-Сервіс», м. Луганськ, права власності на наступні залізничні колії: №1-1 обгінна від стрілки 38 до стрілки 40 довжиною 101м, №2-1 обгінна від стрілки 37 до стрілки 39 довжиною 103м, №6-1 відвантажувальна від стрілки 37 до упору довжиною 286м, №8-1 з'єднальна від стрілки 50 через стрілку 65 до стрілки 38 довжиною 378м, з'їзд від стрілки 39 до стрілки 40 довжиною 71м, з'їзд від стрілки 37 до стрілки 38 довжиною 71м (загальна довжина 1010м), оскільки в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Приписи статті 91 ГПК України наділяють особу, яка не брала участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки, правом подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, однак статтею 1 ГПК України передбачена така форма захисту своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів юридичної особи, як звернення до господарського суду, при цьому, із додержанням вимог, визначених ст. 54 ГПК України. Тобто, у разі наявності підстав для визнання права власності на зазначені залізничні колії у судовому порядку, ТДВ «Транспорт-Сервіс» не позбавлено права звернутись до суду з відповідним позовом, який, відповідно, розглядатиметься в іншому судовому провадженні.

З огляду на викладене, оскільки матеріалами справи підтверджений факт порушення оспорюваним рішенням прав та обов'язків заявника, апеляційна скарга ТДВ «Транспорт-Сервіс», м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 15.09.2009р. у справі №18/149пн підлягає задоволенню частково, а судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України підлягають пропорційному віднесенню на сторін.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Транспорт-Сервіс», м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 15.09.2009р. (повний текст від 16.09.2009р.) у справі №18/149пн - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 15.09.2009р. (повний текст від 16.09.2009р.) у справі №18/149пн - скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ-Апекс», м. Луганськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луга-Строй-Град», м. Луганськ, про визнання права власності на 4-х колійний залізничний путь довжиною 1313 метрів, розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Звейнека, 145-х (в технічному паспорті №№4,5,6,7) та 2-х колійну залізницю довжиною 622 метра, розташовану за адресою: м. Луганськ, вул. Звейнека, 145-о (в технічному паспорті №3), а також про зобов'язання ТОВ «Луга-Строй-Град» передати ТОВ «СБ-Апекс» вищевказане майно за актом прийому-передачі - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ-Апекс», м. Луганськ, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Транспорт-Сервіс», м. Луганськ, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 882,65грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луга-Строй-Град», м. Луганськ, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Транспорт-Сервіс», м. Луганськ, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 882,65грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: Т.Д Геза

І.В. Москальова

Надруковано примірників-6

1-у справу

1-заявнику

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС