Ухвала

від 26.06.2013 по справі 2а-17206/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2013 р. м. Київ К/9991/13231/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Голубєвої Г.К. Степашка О.І. за участю секретаря Титенко М.П. за участю представників позивача:Марченко Т.Г., Гуменюк А.Л., відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012

у справі № 2а-17206/10/2670

за позовом Приватного підприємства «Інвіз»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Інвіз» (надалі - позивач, ПП «Інвіз») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2010 № 0009442307/0, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 409 613,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 адміністративний позов ПП «Інвіз» задоволено в повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.11.2010 № 0009442307/0.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Згідно наданих до Вищого адміністративного суду України письмових заперечень на касаційну скаргу, позивач проти заявлених вимог відповідача заперечує з мотивів їх необґрунтованості та просить скаргу відхилити.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у вересні-листопаді 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ПП «Інвіз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої 15.11.2010 складено акт від № 922/23-7/30372876.

Згідно вказаного акта, податковим органом встановлено порушення позивачем приписів підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12, підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2010 року на загальну суму 341 344,00 грн.

Вказаний висновок відповідача про допущені підприємством порушення ґрунтується на тому, що станом на 30.06.2010 за позивачем рахувалася кредиторська заборгованість по контракту № 291 у розмірі 4 365 887,14 грн., з якої 1 638 448,47 грн. (у т.ч. податок на додану вартість 273 074,75 грн.), вважається простроченою згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто набула статусу безповоротної фінансової допомоги, яку (за виключенням сум податку на додану вартість) позивачу слід було включити до валового доходу першого півріччя 2010 року та оподаткувати.

На підставі акта та згідно із підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2010 № 0009442307/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 409 613,00 грн., у т.ч. 341 344,00 грн. основний платіж та 68 269,00 грн. штрафні санкції.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок ДПІ про заниження позивачем податкового зобов'язання, податкове нарахування та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що під час вирішення справи останнім не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

У відповідності до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 вказаного Закону, платник податку покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом «а» цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством. Строки, визначені абзацом «б» цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами «а» або «б» цього підпункту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 04.04.2007 між ПП «Інвіз» (Покупець) та Компанією FERETEK Kft. (Угорщина) (Продавець) укладено контракт № 291 на придбання револьверного діропробивного пресу EMZ3510, маніпулятора, ножів і приналежностей згідно із специфікаціями № 1, № 2 у додатках до контракту.

Згідно із умовами вказаного контракту строк його дії становить від дати підписання до 30.12.2008, загальна вартість контракту складає 467660,00 Євро, оплата має бути здійснена не пізніше 30.12.2008. Ціни на Товар вказані у специфікаціях до контракту № 1 та № 2.

У квітні 2007 року згідно із вантажною митною декларацією (надалі - ВМД) від 23.04.2007 № 100000007/7/088568 відбулася поставка і митне оформлення придбаного ПП «Інвіз» револьверного діропробивного пресу і ножа, а у травні того ж року згідно із ВМД від 22.05.2007 № 100000007/7/092772 маніпулятора та додаткових приналежностей.

22.12.2008 сторони контракту уклали доповнення № 1 до нього, згідно з яким строк дії контракту становить від дати підписання до 30.12.2009, а оплата має бути здійснена не пізніше 30.12.2009.

29.12.2009 сторони контракту уклали доповнення № 3 до нього, згідно з яким строк дії контракту становить від дати підписання до 30.12.2010, а оплата має бути здійснена не пізніше 30.12.2010.

10.02.2010 сторони контракту уклали доповнення № 4 до нього, згідно з яким доповнюється асортимент придбаного товару гідравлічним пресом-листогибом ITS2 5020 за ціною 23200,00 Євро, а загальна вартість становить 490860,00 Євро (467660+23200), строк дії контракту становить від дати підписання до 30.12.2011, а оплата має бути здійснена не пізніше 30.12.2011.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що ПП «Інвіз» здійснювалися платежі на користь Компанії FERETEK Kft. (Угорщина) за придбаний товар, про що свідчать відповідні написи та печатки банківської установи на ВМД, а також висновки податкової перевірки.

Отже, із наявних в справі матеріалів суди попередніх інстанцій правильно встановили, що граничним днем строку для проведення оплати за контрактом від 04.04.2007 № 291, який обумовлений сторонами контракту є 30.12.2011. Даний термін є юридичним фактом, з настанням якого, у разі невиконання чи неналежного виконання позивачем своїх грошових зобов'язань перед Компанією FERETEK Kft., пов'язується початок відліку строку позовної давності для стягнення коштів, як передбачено у статтях 256, 261 Цивільного кодексу України.

Водночас, ні на час проведення податкової перевірки, ні на час розгляду справи в суді, граничний строк для проведення оплати за контрактом від 04.04.2007 № 291 не закінчився, відтак відлік строку позовної давності для стягнення коштів не розпочався.

З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що немає жодних підстав вважати безповоротною фінансовою допомогою кредиторську заборгованість ПП «Інвіз» перед Компанією FERETEK Kft. згідно контракту від 04.04.2007 № 291, яка обліковувалася на час проведення перевірки у сумі 1 365 374,00 грн. (без ПДВ). У зв'язку з цим, у підприємства не виник обов'язок віднесення вказаної суми до валового доходу та її оподаткування. Натомість погашення кредиторської заборгованості в межах граничних строків для оплати контракту не зумовлює збільшення валового доходу. Будь-яких доказів зворотного відповідачем до суду надано не було, а сам акт перевірки не містить жодних конкретних посилань ні на граничний строк розрахунків, ні на початок відліку строку позовної давності та його закінчення.

Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали протиправним і скасували податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.11.2010 № 0009442307/0.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 у справі № 2а-17206/10/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)Лосєв А.М. Судді (підпис)Голубєва Г.К. (підпис) Степашко О.І.