Постанова

від 19.06.2013 по справі 810/2133/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року м. Київ 810/2133/13-а

14:06

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Петренко А.В.,

від відповідача - Дубовик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерой»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції

Київської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Лерой» з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013 № 0001242203/962, № 0001232203/963.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки в якому встановлено заниження податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість у зв'язку з формуванням витрат і податкового кредиту на підставі результатів здійснення господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС». За твердженням податкового органу укладений між позивачем і даним підприємством правочин є нікчемним, а господарські операції безтоварними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємство не порушувало пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 і пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України щодо заниження податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість, оскільки висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем і ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» є помилковим і необґрунтованим, так як правочин повністю підтверджений первинними документами, відповідачем не доведено, що правочин, укладений між ТОВ «Лерой» і ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» не був спрямований на настання реальних наслідків.

Під час судового розгляду представник відповідача проти позову заперечував, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Так, відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки господарських правовідносин позивача з ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» до Білоцерківської ОДПІ від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надійшли матеріали перевірки ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС», в яких встановлено фіктивність правочинів між даним підприємством і контрагентами. Крім того, виявлено, що у контрагента позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонд, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Також представник відповідача вказав на наявність ознак безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС», з огляду на те, що відсутні докази перевезення продукції (яловичини), яка була придбана позивачем у значній кількості, відсутності у позивача документів, наявність яких передбачена умовами договору поставки, відсутності документів на підтвердження подальшої реалізації товару тощо.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, між позивачем і ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» укладено договір поставки від 01.08.2012 № 010801. Предметом даного договору є поставка м'ясної сировини.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що позивач придбавав у даного контрагента м'ясну сировину, яку на підставі договору підряду на виготовлення продукції передавав іншому контрагенту для виготовлення ковбасних виробів, які у подальшому реалізовувались підприємствам-покупцям готової продукції.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Крім того, здійснені витрати позивач включив до складу витрат 3 і 4 кварталів 2012 року.

У квітні 2013 року посадовою особою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» з питань повноти обчислення і своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток і податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» за період з 01.07.2012 по 28.02.2013 за результатами якої складено Акт від 25.04.2013 № 1785/22-3/35046321/66 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що перевіркою відображених показників у рядку 02 «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) в сумі 2453572 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив виготовлення ковбасної продукції із матеріалів замовника по договору від 01.01.2012 № 010611, укладеного між ТОВ „Лерой" (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (підрядник) на виробничих площах Підрядника, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

На виконання умов договору підряду на виготовлення продукції із матеріалів замовника від 01.01.2012 № 010611, укладеного між ТОВ „Лерой" (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (підрядник та неплатник ПДВ) була виготовлена продукція (ковбасні вироби) із матеріалів замовника на виробничих площах підрядника, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Кількісні і якісні характеристики продукції визначаються замовником на кожну партію шляхом надання окремої специфікації підряднику в строк 3 діб. Якість продукції визначена у посвідченнях про якість та вимогам Госту і ТУ.

Реалізація готової продукції здійснювалась ТОВ «Лерой» через торгівельну мережу ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Берегиня», ТОВ «Край-2»,ФОП ОСОБА_4

Згідно наданих для перевірки документів реалізація на ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» за період з 01.07.12 по 31.12.12 року не здійснювалась.

За період з 01.07.12 по 31.12.12 ТОВ «Лерой» задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 2374629,00 грн.

Перевіркою правильності обчислення і своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських відносин ТОВ «Лерой» з ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» за період з 01.07.12 по 31.12.12 року встановлено завищення показників на загальну суму 143568 грн., в тому числі: за 3 квартал 2012 року - 110440 грн., 4 квартал 2012 року - 33128 грн.

Перевіркою відображених у р. 05.1 Декларацій „Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" показників за період з 01.07.12 по 31.12.12 у загальній сумі 1975059 грн. встановлено, що формування даного показника мали вплив: прямі матеріальні витрати в сумі 1975059 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період 01.07.12 по 31.12.12 у загальній сумі 1975059 грн. на підставі таких документів: журнали-ордери і відомості по рахунках № 201 «Сировина й матеріали», № 206 « Матеріали , передані в переробку», № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», № 90 «Собівартість реалізації», № 91 «Загальновиробничі витрати», № 79 «Фінансові результати», банківські виписки від 03.08.12 № 172, від 06.08.12 № 174, від 27.09.12 № 221, від 25.10.12 № 246, від 26.10.12 № 247, від 20.11.12 № 10, від 20.11.12 № 9, від 20.11.12 № 8, видаткові накладні від 01.08.12 № 129, № 128, від 24.09.12 № 092401, від 24.10.12 № 104203, № 104201, № 104202, від 19.11.12 № 111801, від 19.11.12 № 111802, № 111803, рахунки фактури від 01.08.12 № 129, № 128, від 24.09.12 № 092401, від 24.10.12 № 104203, № 104201, № 104202, від 19.11.12 № 111801, від 19.11.12 № 111802, № 111803, ветеринарні свідоцтва БЗ-10 № 698901, БЗ-10 № 698914, № 698872, № 698885, договір поставки від 01.08.12 № 010801 встановлено завищення показників на загальну суму 143568 грн., в тому числі: за 3 квартал 2012 року - 110440 грн., 4 квартал 2012 року - 33128 грн.

Згідно даних документів і ветеринарних свідоцтв БЗ-10 № 698901, БЗ-10 № 698914, № 698872, № 698885 встановлено придбання ТОВ «Лерой» яловичини 1 - го ґатунку, яловичини 2 - го гатунку у ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» всього на суму 404796 грн. (в т.ч. ПДВ 67466 грн.), в тому числі в 3 кварталі 2012 року на суму 132528 грн., в т.ч. ПДВ 22088 грн., в 4 кварталі 2012 року - 272268 грн., в т.ч. ПДВ 45378 грн. Зазначені вище видаткові накладні підписані посадовою особою ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» - директором Куцим Т.І.

Відповідно до вказаних рахунків - фактур ТОВ «Лерой» перераховано кошти ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» в сумі 94524 грн. у серпні 2012 року, 38004 грн. у вересні 2012 року, 136512 грн. у жовтні 2012 року, 135756 грн. у листопаді 2012 року на розрахунковий рахунок, що відображено по Кт рах. 311 «Поточні рахунки в національній валюті» - Дт рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Перевіркою встановлено, що яловичина, що була придбана у ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» на суму 143568 грн. без ПДВ віднесена в Дт. рах. № 206 «Матеріали, передані на переробку», тобто використано у власній виробничій діяльності по виготовленню ковбасної продукції.

Суми ПДВ згідно даних податкових накладних включені ТОВ «Лерой» до складу податкового кредиту за серпень 2012 року - 15754 грн., вересень 2012 року - 6334 грн., жовтень 2012 року - 22752 грн., листопад 2012 року - 22626 грн. згідно кореспонденції бухгалтерських рахунків Дт № 644 «Податковий кредит» з Кт № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» і відображені в р. 10.1 декларації з ПДВ, додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ і реєстрі отриманих податкових накладних.

Відповідно до Акта перевірки (сторінка 3) в ході перевірки від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС отримано Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» (код за ЄДРПОУ 36677236) від 15.03.2013 № 94/22-9/36677236.

Згідно з даним Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» здійснюється поза межами правового поля, а фінансово-господарські відносини ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» з контрагентами є фіктивними правочинами.

Так, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» за період липень - жовтень 2012 року.

Крім того, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС зазначено, що операції ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення господарських операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень і іншого майна, які економічно необхідні для виконання постання або здійснення діяльності.

За результатами перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС дійшла висновку, що правочини укладені між ТОВ»БІ ЕНД БІ СОЛАРС» з контрагентами порушують публічний порядок і суперечать інтересам держави і суспільства.

Розглянувши надані позивачем документи та Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС відповідач у розділі 4 «Висновок» Акта перевірки зазначив, що перевіркою встановлено порушення:

- пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток на суму 30149,00 грн. у тому числі за 3 квартал 2012 року у сумі 23192,00 грн. і 4 квартал 2012 року у сумі 6957,00 грн.

- абзацу 1, абзацу 2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість у сумі 67466,00 грн. у тому числі за серпень 2012 року у сумі 15754,00 грн., вересень 2012 року у сумі 6334,00 грн., жовтень 2012 року у сумі 22752,00 грн. і листопад 2012 року у сумі 22626,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 № 0001232203/963, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 37686,00 грн., з них 30149.00 грн. - за основним платежем і 7537,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 № 0001242203/962, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 84333,00 грн., з них 67466,00 грн. за основним платежем і 16867,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як зазначалось судом, рішення про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість прийняті податковим органом у зв'язку з формуванням витрат і податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС», які податковий орган вважає нікчемними. Крім того, податковий орган вказує на те, що господарські операції з ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» не спричиняють реального настання правових наслідків та є безтоварними.

Суд вважає, що установленим обставинам справи належить надавати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам суд виходить з того, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

При цьому суд вважає, що в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Однак, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності господарської операції, за результатом здійснення якої податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення. У зв'язку з цим, судом ухвалою від 28.05.2013 було витребувано у позивача документи на підтвердження: транспортування товару, зберігання товару, здійснення оплати за отриманий товар, використання товару у власній діяльності та/або подальшої реалізації товару. Оскільки дана ухвала не була виконана позивачем у повному обсязі, дотримуючись принципу змагальності сторін, судом у подальшому було оголошено перерву у судовому засіданні до 19.06.20013 з метою надання додаткового часу позивачу виконати вимоги даної ухвали. У подальшому судом досліджено усі надані позивачем документи і докази та зроблені наступні висновки.

Зокрема, в ході судового розгляду судом досліджено договір поставки від 01.08.2012 № 010801 укладений між позивачем і ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» і встановлено, що відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 постачальник (ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС») прийняв зобов'язання надати покупцю (ТОВ «Лерой») на партію товару документи:

- ветеринарне свідоцтво;

- сертифікат відповідності;

- висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи;

- рахунок фактуру;

- накладну;

- податкову накладну.

Під час судового розгляду позивач надав суду копії ветеринарних свідоцтв, рахунків фактур, видаткових накладних, податкових накладних.

Сертифікату відповідності і висновку санітарно-гігієнічної експертизи позивач на вимогу суду не надав.

Посилання позивача на лист офіційного лікаря ветеринарної медицини Лазарєва Н.А. про те, що усі ветеринарні документи на використання ТОВ «Лерой» сировини від ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» для подальшої переробки ФОП ОСОБА_3 зберігаються у офіційного державного ветеринарного лікаря суд не приймає до уваги, оскільки, по-перше, відсутність цих документів була встановлена ще в ході проведення перевірки податковим органом, про що зазначено в Акті перевірки, проте, з моменту проведення перевірки і до часу розгляду даної справи в суді позивач не звернувся до офіційного лікаря ветеринарної медицини із запитом про надання цих документів, у разі, якщо вони перебувають у даної посадової особи. Крім того, представником позивача не було надано суду доказів того, що саме ці документи були передані лікарю ветеринарної медицини Лазарєву Н.А., а також не пояснено коли передавались ці документи і у зв'язку з якими обставинами.

Також суд звертає увагу на належність доказу, оскільки вказаний лист виготовлений на звичайному листку формату А4, а не на бланку установи, де працює лікар ветеринарної медицини і без зазначення місця і дати його складання.

Тобто, позивачем не надано суду усіх документів на продукцію, які передбачені вимогами договору поставки від 01.08.2012 № 010801.

Судом також встановлено, що позивач придбав у ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» значну кількість м'ясної продукції, зокрема згідно даних податкових накладних від 20.11.2012 № 6, 20.11.2012 № 5, від 20.11.2012 № 4 (том 1, а.с. 82,83,84), від 24.10.2012 № 36, від 24.10.2012 № 35, від 24.10.2012 № 34 (том 1, а.с. 121, 122, 123), від 27.09.2012 № 71 (том 1, а.с. 156), від 01.08.2012 № 4, від 01.08.2012 № 3 (том 1 а.с.185-186) та ветеринарних свідоцтв, копії яких надані суду позивачем, вона склала 9000 кг.

Проте, будь-яких документів щодо транспортування товару позивач суду не надав, лише зазначив, що згідно умов договору поставки від 01.08.2012 № 010801 поставку товару здійснював контрагент.

Судом також було досліджено питання щодо зберігання придбаного товару позивачем з огляду на його кількість.

Так, представник позивача пояснив суду, що між ТОВ «Лерой» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2012, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 даного договору позивачем було орендовано нежитлове приміщення загальною площею 40 кв. м. під холодильну камеру. Згідно Акта приймання передачі нежитлового приміщення від 01.01.2012 дане приміщення було передано у володіння ТОВ «Лерой».

На підтвердження вказаних обставин представником позивача надано суду копії даної угоди та Акта приймання передачі нежитлового приміщення (том ІІ, а.с. 29-30).

Але, представником позивача не було пояснено суду із наданням відповідних документальних підтверджень як дане приміщення використовувалось позивачем під холодильну камеру. Чи придбавав позивач холодильні установки для їх використання у даному приміщенні, чи вказане приміщення було облаштовано як холодильна камера.

Позивачем не були надані суду рахунки, які виставлялись підприємству для сплати орендної плати та докази сплати орендної плати за використання цього приміщення та за інші послуги, у зв'язку із використанням приміщення, як того вимагає пункт 2.5 договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2012, або будь-які інші докази, які підтверджують факт оплати за оренду даного приміщення.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 5.1. договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2012 договір набуває чинності з моменту його підписання 01.01.2012 і діє до 31.12.2012. У свою чергу, перевірка позивача здійснювалась за період з 01.07.2012 по 28.02.2013. В ході проведення перевірки позивач надав податковому органу лист вих. № 3 від 19.04.2013 в якому повідомив, що станом на 28.02.2013 залишки м'ясної сировини були такими: яловичина вищого сорту- 3963,178 кг, яловичина 1 сорту - 4021,968 кг, свинина - 3454,655 кг, сало - 688,686 кг. Проте, доказів де зберігалась дана продукція після 31.12.2012, з огляду на те, що договір оренди нежитлового приміщення припинив свою дію, суду надано не було.

Судом також досліджувався договір підряду на виготовлення продукції із матеріалів замовника від 01.01.2012 , який укладений між ТОВ «Лерой» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3

На підтвердження факту передачі сировини для подальшої її переробки фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_3 позивачем надано суду: Акт № ПМ-0000120 прийняття-передачі сировини від 19.11.2012 на суму 750 кг, Акт № ПМ-0000119 прийняття-передачі сировини від 19.11.2012 на суму 750,00 кг, Акт № ПМ-0000118 прийняття-передачі сировини від 19.11.2012 на суму 1500,00 кг (том І, а.с. 78-80), Акт № ПМ-0000111 прийняття-передачі сировини від 24.10.2012 на суму 750,00 кг, Акт № ПМ-0000110 прийняття-передачі сировини від 24.10.2012 на суму 750,00 кг, Акт № ПМ-0000109 прийняття-передачі сировини від 24.10.2012 на суму 1500,00 кг (том І, а.с. 117-119), Акт № ПМ-0000098 прийняття-передачі сировини від 24.09.2012 на суму 1000,00 кг. (том І, а.с. 154), Акт № ПМ-0000074 прийняття-передачі сировини від 01.08.2012 на суму 1000,00 кг, Акт № ПМ-0000073 прийняття-передачі сировини від 01.08.2012 на суму 1000,00 кг (том І, а.с. 183-184).

Тобто, згідно цих документів позивач передав на переробку у листопаді 2012 року сировину в кількості 3000,00 кг, у жовтні 2012 року в кількості 3000,00 кг, у вересні 1000,00 кг та у серпні 2012 року 2000,00 кг.

На підтвердження факту виготовлення з сировини продукції позивачем надані суду Акт № ОУ-0000011 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2012 у кількості 7880,48 кг (том І, а.с. 77), Акт № ОУ-0000010 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2012 у кількості 9055,65 кг (том І, а.с.-116), Акт № ОУ-0000009 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2012 у кількості 9622,28 кг (том І, а.с. -153), Акт № ОУ-0000008 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2012 у кількості 11324,29 кг.

Проте, у вказаних актах відсутня назва продукції, яка була виготовлена та її асортимент.

Крім того, системний аналіз даних документів свідчить про те, що з 3000,00 кг м'яса, які були передані у листопаді 2012 року на переробку було виготовлено 7880,48 кг готової продукції, тоді як з 3000,00 кг м'яса переданого на переробку у жовтні 2012 року було виготовлено вже 9055,65 кг готової продукції. У свою чергу, з 1000,00 кг. м'яса, переданого у вересні на переробку було вже виготовлено 9622,28 кг готової продукції, що свідчить про невідповідність даних кількості переданої та виготовленої продукції. Будь-яких інших даних, відповідно до яких суд зміг дослідити кількість переданої продукції кількості виготовленій продукції позивачем суду не надано.

Окремо судом досліджувалось питання щодо здійснення оплати за поставлений товар ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» і надані послуги виготовлення готової продукції ФОП ОСОБА_3

На підтвердження факту оплати придбаної сировини позивач надав суду копії платіжних доручень (том І, а.с. 85 - 87, 124, 125, 157, 187, 190). Проте, суд звертає увагу, що дані платіжні доручення не містять підписів уповноважених осіб банку, а також їх печаток в графі «проведено банком». Як вже зазначалось вище судом було надано час позивачу для надання доказів оплати за придбаний товар. В ході судового розгляду представником позивача надано суду банківські виписки.

Проте, посилання позивача на банківські виписки судом оцінюються критично, оскільки відповідно до наведених податкових накладних ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» поставлено продукції на суму 404796,00 грн., а згідно банківських виписок перераховано коштів на суму 303694,15 грн.

Щодо оплати послуг ФОП ОСОБА_3, позивачем взагалі не надано відомостей щодо перерахування коштів за виробництво готової продукції. Позивачем лише надано банківську виписку за 02.10.2012, згідно з якою підприємством сплачено 1200,00 грн. за послуги оренди згідно Акта виконаних робіт. Проте, ані самого Акта виконаних робіт, ані будь-яких інших розрахункових і бухгалтерських документів позивачем не надано.

Крім того, судом також досліджено питання подальшої реалізації позивачем виготовленої продукції із яловичини, яка поставлена ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС».

Позивачем надано суду копії договорів із підприємствами-покупцями щодо купівлі у позивача готової м'ясної продукції.

Як вбачається із наданих копії договору між ТОВ «Лерой» і ТОВ «Фудмаркет» від 01.01.2012 № 4600034332 і копії договору між ТОВ «Лерой» і ДП «Фуршет Регіон» від 01.06.2012 № ФР012872 у розділах «Предмет договору» сторонами зазначено поставка товару в асортименті у відповідності із замовленням і вартістю згідно специфікацій.

З метою ідентифікації товару, який був виготовлений із отриманої позивачем продукції із тим товаром, який у подальшому реалізований ТОВ «Фудмаркет» та ДП «Фуршет Регіон» судом було витребувано у позивача дані докази. Проте, під час судового розгляду справи позивач специфікацій або будь-яких інших доказів на підтвердження тієї обставини, що саме товар, що виготовлений на замовлення ТОВ «Лерой» був у подальшому реалізований іншим підприємствам суду не надав, у зв'язку з чим не можливо підтвердити факт продажу позивачем саме тієї продукції, яка була виготовлена із поставленої ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» яловичини.

З огляду на викладене, суд вважає підтвердженим висновок податкового органу про те, що фактичного здійснення господарської операції не було, відтак відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, збільшення відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства.

Відносно твердження позивача щодо наявності у підприємства видаткових і податкових накладних, які є виключною підставою для формування витрат і податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати і податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Оцінюючи докази у їх взаємозв'язку, а також зважаючи на викладені обставини відсутності дійсного економічного змісту в договорі, укладеному між позивачем і ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС», суд дійшов висновку, що внаслідок укладення даного договору позивач отримав очевидну податкову вигоду у вигляді завищення витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до зменшення податку на прибуток і податку на додану вартість.

У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими і такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки відповідач не заявляв вимог про відшкодування судових витрат, судові витрати стягненню на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 червня 2013 р.