Постанова

від 17.09.2013 по справі 810/2133/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2133/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерой» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерой» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 29.04.2013 року №0001242203/962, №0001232203/963,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 29.04.2013 року №0001242203/962, №0001232203/963.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Бі Енд Бі Соларс» за період з 01.07.2012 року по 28.02.2013 року; за наслідками перевірки складено акт від 25.04.2013 року №1785/22-3/35046321.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 30149,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 року на 23192,00 грн., ІV квартал 2012 року - 6957,00 грн.; абз. 1, абз. 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 67466,00 грн., у тому числі за серпень 2012 року на 15754,00 грн., вересень 2012 року - 6334,00 грн., жовтень 2012 року - 22752,00 грн., листопад 2012 року - 22626,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань відповідач посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Бі Енд Бі Соларс», оскільки позивачем не надано документальне підтвердження товарного перевезення яловичини вищого ґатунку, а також інформацію про наявність сертифікатів якості та паспортів відповідності м'ясної сировини.

Також, відповідач зазначає, що згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бі Енд Бі Соларс» від 15.03.2013 року №94/22-9/36677236, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Бі Енд Бі Соларс» за період липень - жовтень 2012 року, що свідчить про те, що правочини між вказаним товариством та підприємствами - покупцями здійсненні без мети настання реальних наслідків; операції ТОВ «Бі Енд Бі Соларс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідним умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

29 квітня 2013 року Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0001242203/962, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 84333,00 грн., у тому числі за основним платежем 67466,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16867,00 грн.;

- №0001232203/963, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 37686,00 грн., у тому числі за основним платежем 30149,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7537,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Бі Енд Бі Соларс».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Бі Енд Бі Соларс», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

01 серпня 2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Бі Енд Бі Соларс» (постачальник) укладено договір поставки №010801, відповідно до якого останній зобов'язується постачати м'ясну сировину з необхідними супроводжувальними документами та передавати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах даного договору. Право власності на товар переходить з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.3). Найменування, номенклатура (асортимент), одиниці вимірювання товару, кількість і ціна кожного найменування товару кожної партії визначається в накладних (п. 2.1). Товар повинен відповідати всім санітарним, гігієнічним та іншим нормам. Пунктом 5.3 договору визначено, що поставка товару здійснюється за рахунок постачальника або продавця за домовленістю.

01 серпня 2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду, якою пункт 5.3 договору викладено в новій реакції: поставка товару здійснюється за рахунок постачальника.

На підтвердження виконання договору позивачем надані видаткові накладні від 01 серпня 2012 року №129, №128, від 24 жовтня 2012 року №104203, №104202, №104201, від 24 вересня 2012 року №092401, від 19 листопада 2012 року №111803, №111802, №111801, відповідно до яких позивач отримав яловичину першого та вищого ґатунку.

Також, на виконання зазначеного договору ТОВ «Бі енд Бі Соларс» на адресу позивача виписані податкові накладні:

- від 20.11.2012 року №4 на загальну суму 39753,00 грн., у тому числі ПДВ 6625,50 грн.; №5 на загальну суму 56250,00 грн., у тому числі ПДВ 9375,00 грн.; №6 на загальну суму 39753,00 грн., у тому числі ПДВ 6625,50 грн.;

- від 24.10.2012 року №34 на загальну суму 39753,00 грн., у тому числі ПДВ 6625,50 грн.; №35 на загальну суму 39753,00 грн., у тому числі ПДВ 6625,00 грн.; №36 на загальну суму 57006,00 грн., у тому числі ПДВ 9501,00 грн.;

- від 27.09.2012 року №71 на загальну суму 38004,00 грн., у тому числі ПДВ 6334,00 грн.;

- від 01.08.2012 року №3 на загальну суму 39504,00 грн., у тому числі ПДВ 6584,00 грн.; №4 на загальну суму 55020,00 грн., у тому числі ПДВ 9170,00 грн.,

Сума податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними була віднесена до складу податкового кредиту, що не заперечується сторонами.

На підтвердження сплати отриманих товарів позивачем надані платіжні доручення.

Крім цього, позивач надав ветеринарні свідоцтва, журнал - ордер і відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.07.2012 року по 28.02.2013 року.

Щодо подальшої реалізації придбаного товару позивачем надано договір підряду на виготовлення продукції із матеріалів замовника від 01 січня 2012 року, що кладений між позивачем (замовник) та ФО-П ОСОБА_2 (підрядник), відповідно до якого останній зобов'язується забезпечувати систематичне виробництво ковбасних виробів продукції; акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), акти прийняття - передачі сировини, узгоджені переліки закладок на ковбасні вироби; договори поставки виготовленої продукції.

Колегія суддів вважає, що сертифікат відповідності і висновок санітарно - гігієнічної експертизи, що не були надані позивачем, не є документами первинного податкового обліку, що фіксують факти здійснення господарських операцій, оскільки вказані документальні слугують виключно для надання інформації про якість продукції та відповідність санітарних норм на перевезення товару.

Відсутність товарно-транспортних накладних також не слугує беззаперечним доказом, що спростовує товарність операції позивача і його контрагента, оскільки відповідно до умов договору постачання товару здійснювало ТОВ «Бі Енд Бі Соларс», відповідно, обов'язок щодо складання таких документів покладений на постачальника.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювалась в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише акт Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бі Енд Бі Соларс», будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та контрагентом правочину, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому, висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляд справи.

Таким чином, з метою повного захисту прав позивача відповідно до частини другої статті 11 КАС України, колегія суддів вважає за можливе визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.04.2013 року №0001242203/962, №0001232203/963.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерой» задовольнити.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 29.04.2013 року №0001242203/962, №0001232203/963.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерой» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, 50, ідентифікаційний код 35046321) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 610 (шістсот десять) гривень 11 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 23.09.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Федотов І.В.