Постанова

від 11.06.2013 по справі 814/2073/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 року Справа № 814/2073/13-а

м. Миколаїв

14:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Приватного підприємства «ГРАД-СИСТЕМ», вул. Корабелів, 2, кв. 25, м. Миколаїв, 54017, вул. Спаська, 75-А, к. 105, м. Миколаїв, 54001 до відповідача:Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 про:визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2013 № 0000052202 і № 0000062202, від 24.04.2013 № 0000592202 і № 0000592202, Приватне підприємство «ГРАД-СИСТЕМ» (надалі - Підприємство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, що були прийняті Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ або відповідач): від 18.02.2013 № 0000052202 і № 0000062202, від 24.02.2013 № 00000592202 і № 00000592202.

В обґрунтування позову Підприємство вказало на безпідставність висновків ДПІ про відсутність поставок товарів (робіт, послуг) і про те, що постачальники позивача надавали йому первинні бухгалтерські документи та податкові накладні з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, в результаті чого дії Підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Як зазначив позивач, факт здійснення господарських операцій, результати яких вплинули на показники його декларацій з податку на прибуток і з податку на додану вартість, підтверджений документами, наявність яких встановлена нормами податкового законодавства, тому твердження ДПІ про заниження податкових зобов'язань є неправомірними.

ДПІ надала суду письмові заперечення проти адміністративного позову (т. с. 2, ар. 218-223), які за своїм змістом співпадають з актом перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 16.01.2013 по 18.01.2013 ДПІ здійснила документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «ЛИЛИАНА ГРЕЙ» (код за ЄДРПОУ 37104023) за жовтень 2010 року, ТОВ «БУДІВНИЦТВО УКР-М» (код за ЄДРПОУ 37031516) за квітень-липень, жовтень-грудень 2011 року, січень, березень, липень 2012 року та ТОВ «ЮТЕК» (код за ЄДРПОУ 31388007) за червень 2012 року, результати якої оформила актом від 25.01.2013 № 233/22-200/31882088 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 10-31).

Підставою для перевірки в Акті вказаний підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Як встановлено цією нормою, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності (у сукупності) таких умов:

1. Наявність інформації про можливі порушення платником податків законодавства.

2. Наявність обов'язкового письмового запиту органу державної податкової служби.

3. Невиконання платником податків обов'язкового письмового запиту органу державної податкової служби.

Як свідчать надані позивачем документи, виданню наказу від 15.01.2013 № 55 про перевірку (т. с. 3, ар. 22) передувало направлення відповідачем на адресу позивача листів (т. с. 1, ар. 9-10, 12-13, 15-16, 18-19), в яких ДПІ вимагала надання документів, що мають відношення до операцій позивача з вказаними вище суб'єктами господарювання.

Відповідно до підпункту 20.1.1 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошуються платник податків. Дата, на яку запрошувався позивач, у листі не вказана.

Підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою, та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків.

Як зазначено у підпункті 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та їх документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження, протягом одного місяця з дня, що настає на днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

На думку ДПІ, «результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку» є вказані на стор. 7 Акта (т. с. 1, ар. 13):

- акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 14.02.2011 № 231/23/300/37104023 «Про неможливість проведення перевірки платника податку ТОВ «Лилиана Грей» (ЄДРПОУ 37104023) за період серпень-листопад 2010 року» (т. с. 2, ар. 226-232);

- акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 09.11.2012 № 890/22-225/31388007 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЮТЕК» (код ЄДРПОУ 31388007) щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з платниками податків за червень 2012 року» (т. с. 2, ар. 233-237);

- акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 03.09.2012 № 729/22-225/37031516 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БУДІВНИЦТВО УКР-М» (код ЄДРПОУ 37031516) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків-контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за березень 2012 року» (т. с. 2, ар. 238-243);

- акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 16.11.2011 № 494/23-325/37031516 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БУДІВНИЦТВО УКР-М» (код ЄДРПОУ 37031516) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період червень, липень, серпень 2011 року» (т. с. 244-253);

- акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 18.10.2012 № 825/22-225/37031516 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БУДІВНИЦТВО «УКР-М» (код за ЄДРПОУ 37031516) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період липень, серпень 2012 року» (копія акта відповідачем не надана; посилання на нього містяться на стор. 28 Акта, т. с. 1, ар. 23);

- акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 18.10.2012 № 825/22-225/37031516 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БУДІВНИЦТВО «УКР-М» (код за ЄДРПОУ 37031516) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період липень, серпень 2012 року» (копія акта відповідачем не надана; посилання на нього містяться на стор. 28 Акта, т. с. 1, ар. 23);

- акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 14.10.2011 № 1112/23-300/37157761 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання «ТОВ «Байкал ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37157761) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень, травень 2011 року» (копія акта відповідачем не надана; посилання на нього містяться на стор. 30 Акта, т. с. 1, ар. 24);

- акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 20.09.2012 № 759/22-225/37031516 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БУДІВНИТЦВО УКР-М» (код ЄДРПОУ 37031516) щодо господарських відносин з платником податків контрагентами- постачальниками ТОВ «Промторг-Юг» (код ЄДРПОУ 37104704) за жовтень, листопад 2010 року, ТОВ «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД» (код ЄДРПОУ 34511098) за грудень 2010 року, ТОВ «Байкал ЛТД» (код ЄДРПОУ 37157761) за квітень, травень 2011 року, ПП «Нольга» (код ЄДРПОУ 36880724) за жовтень 2011 року, ТОВ «Електромонтаж-Трейд» (код ЄДРПОУ 32004632) за листопад, грудень 2011 року, січень 2012 року, ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» (код ЄДРПОУ 1353514) за лютий 2012 року та контрагентами покупцями» (копія акта відповідачем не надана, посилання на нього містяться на стор. 30 Акта, т. с. 1, ар. 24).

Суд зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є носіями інформації про порушення податкового законодавства (не є податковою інформацією у розумінні Податкового кодексу України). До того ж, ці документи не мають жодного відношення до позивача (а саме виявлення фактів про порушення платником податків податкового законодавства є підставою для направлення такому платнику податків відповідного запиту).

За таких обставин суд дійшов висновку про неправомірність вимог ДПІ щодо надання Підприємством документів.

Крім того, у листах від 25.05.2012 № 2574/10/22-216 (т. с. 3, ар. 9-10) і від 05.10.2012 № 5532/10/22-216 (т. с. 3, ар. 12-13) підстав для надіслання запиту (з перелічених у пункті 73.3 статті 73 Податкового кодексу України) ДПІ не вказала.

Отже, статусу обов'язкового запиту листи відповідача не набули, що, відповідно, свідчить про звільнення позивача від обов'язку надання відповіді на них.

Незважаючи на це, Підприємство виконало вимоги ДПІ щодо надання документів, про що свідчать копії відповідних листів (т. с. 3, ар. 11, 14, 17, 20).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача по призначенню і проведенню перевірки позивача, оскільки жодної з умов, що зазначені у підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, не було дотримано.

Крім вказаних документів, в Акті ДПІ послалась на постанову від 02.08.2012 у справі № 2а-2702/12/1470, якою Миколаївський окружний адміністративний суд визнав недійсними установчі та реєстраційні документи ТОВ «ЛИЛИАНА ГРЕЙ» з моменту державної реєстрації (т. с. 2, ар. 225). З цього приводу суду зазначає, що вказана постанова була скасована постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 (т. с. 3, ар. 6-7).

З урахуванням листа ДПІ від 18.02.2013 № 112/10/22-216 «Про надання інформації» (яким були внесені виправлення до тексту Акта, т. с. 1, ар. 31), відповідач визначив, що Підприємство порушило:

- пункт 3.1 статті 3, пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон № 334), підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 138.1, пункт 138.2, пункт 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього на суму 151 586 грн.;

- підпункт 7.4.1 пункту 7.4, підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон № 168), пункт 198.3 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 139 463 грн. (т. с. 1, ар. 29).

Податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2013 № 0000052202 (надалі - Рішення № 1, т. с. 1, ар. 32) ДПІ, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзаци 1, 2, 3, 4 пункту 123.1 статті 123, пункт 6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, збільшила Товариству суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 199 485,25 грн., в тому числі 151 586 грн. - основний платіж, 47 899,25 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2013 № 0000062202 (надалі - Рішення № 2, т. с. 1, ар. 33) ДПІ, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзаци 1, 2, 3, 4 пункту 123.1 статті 123, пункт 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, збільшила Товариству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 196 208,50 грн., в тому числі 139 463 грн. - основний платіж, 56 745,50 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Рішенням про результати розгляду скарги Підприємства від 19.04.2013 № 895/10/10-209 (т. с. 1, ар. 34-38) ДПС у Миколаївській області скасувала Рішення № 1 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 23 627,75 грн. і скасувала Рішення № 2 в частині застосування штрафної фінансової санкції на суму 28 114,75 грн.

На підставі цього рішення, 24.02.2013 ДПІ:

податковим повідомленням-рішенням від № 0000592202 (надалі - Рішення № 3, т. с. 1, ар. 39) збільшила Товариству суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 175 857,50 грн., в тому числі 151 586 грн. - основний платіж, 24 271,50 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

податковим повідомленням-рішенням від № 0000592202 (надалі - Рішення № 4, т. с. 1, ар. 40) збільшила Товариству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 168 093,75 грн., в тому числі 139 463 грн. - основний платіж, 28 630,75 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. Згідно з пунктом 60.4 статті 60 Податкового кодексу України таке податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Отже, Рішення № 1 і Рішення № 2 вважаються відкликаними з дати отримання Підприємством Рішення № 3 і Рішення № 4.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Факт відкликання податкових повідомлень-рішень, враховуючи те, що суми визначених у них грошових зобов'язань не були узгоджені, виключає можливість визнання в судовому порядку цих рішень протиправними, оскільки відсутня необхідність надання правам позивача судового захисту.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними і скасування Рішення № 1 і Рішення № 2 задоволенню не підлягають.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у з'вязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Аналогічні положення містяться у пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 і пунктами 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

На підтвердження правомірності включення суми 139 463 грн. до податкового кредиту відповідних податкових періодів Підприємство надало документи (в тому числі і ті, що підтверджують подальше використання позивачем у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах його господарської діяльності): податкові накладні, договори, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти виконаних робіт, банківські виписки (т. с. 1, ар. 49-275, т. с. 2, ар. 217).

Надані позивачем документи, на думку суду, свідчать про те, що Підприємство мало фактичні і правові підстави для включення до податкового кредиту суми 139 463 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 і пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Актом підтверджена наявність податкових накладних.

Отже, у ДПІ не було підстав для зменшення податкового кредиту і визначення грошового зобов'язання Підприємства з ПДВ, тому Рішення № 4 підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

На стор. 38 Акта (т. с. 1, ар. 28) ДПІ зазначила, що «… перевіркою встановлено факти укладення між ПП «Град-Систем» та ТОВ «ЛИЛИАНА ГРЕЙ», ТОВ «БУДІВНИЦТВО УКР-М» та ТОВ «ЮТЕК» недійсних правочинів, тобто право ПП «ГРАД-СИСТЕМ» на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних наданих на виконання недійсних правочинів не виникає.».

Стосовно цього суд, з урахуванням позиції, що викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12, зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009, «… вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або про відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину» .

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідність його змісту вимогам закону; наявність мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної у диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним висновком.

Відповідач не надав доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем і його постачальниками відповідних правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Факт порушення публічного порядку повинен бути доведений певними засобами доказування. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідач не довів у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Стосовно висновків ДПІ про порушення Підприємством пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статі 5 Закону № 334, підпункту 134.1.1 пункту 134.1, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, суд зазначає, що в цій частині Акта (стор. 38-39, т. с. 1, ар. 28-29) лише наведений зміст вказаних норм, але відсутні будь-які доводи про порушення цих норм Підприємством.

Надані позивачем документи свідчать про те, що він законно врахував витрати, понесені у зв'язку з придбанням у ТОВ «ЛИЛИАНА ГРЕЙ», ТОВ «БУДІВНИЦТВО УКР-М», ТОВ «ЮТЕК» товарів (робіт, послуг), у складі валових витрат (за нормами Закону № 334) та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (за нормами Податкового кодексу України).

Викладене свідчить про те, що збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на 151 586 грн. є неправомірним, тому Рішення № 3 підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000592202, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 24.04.2013, про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства «ГРАД-СИСТЕМ» з податку на прибуток на суму 175857,50 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000592202, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 24.04.2013, збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства «ГРАД-СИСТЕМ» з податку на додану вартість на суму 168093,75 грн.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Приватного підприємства «ГРАД-СИСТЕМ» судові витрати в сумі 2294 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна