Постанова

від 10.07.2013 по справі 820/4177/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 липня 2013 р. № 820/4177/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - Голощапова Л.Л., відповідач - не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП", звернувся до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000164700 від 15.05.2013 року. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугували висновки контролюючого органу про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентом - Приватним підприємством «Пластпромбізнес» не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача по ланцюгу постачання. Так, позивач у спірний період мав господарські відносини із ПП «Пластпромбізнес». Разом з тим, відповідно до інформації, отриманої від Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області ДПС (Акт від 15.11.2012 року №617/221/34358860 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Пластпромбізнес» (код ЄДРПОУ 34358860) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Інтертерра" (код ЄДРПОУ 32677066) за січень, березень, червень, 2012 року) була встановлена відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідних господарських операцій між ПП «Пластпромбізнес» та контрагентом - ТОВ «Інтертерра». Таким чином, в зв'язку із відсутністю у ПП «Пластпромбізнес» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям, податковий орган дійшов висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій, укладених даним підприємством із контрагентами, у т.ч. ТОВ "Скорпіон-РП". Крім того вказує, що наявні у позивача акти безоплатного приймання-передачі контрагенту будівельних матеріалів не можуть свідчити про реальність здійснення господарських операцій, оскільки умовами укладених договорів не було визначено порядок поставки та передачі будівельних матеріалів. Крім того, дані акти складені за день до кінцевих актів прийняття будівельних робіт. З приводу товарно-транспортних накладних на перевезення будівельних матеріалів, то вони також не є належним доказом реальності господарських операцій, оскільки вони складені з порушенням вимог діючого законодавства, а саме не містять інформації щодо пункту розвантаження.

У судовому засіданні 10.07.2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 10.07.2013 року не з'явився, причини неявки до суду не повідомив, із заявами про відкладення розгляду справи або розгляду справи без його участі не звертався.

Згідно із ч.2 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, про можливість розгляду справи без уповноваженого представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ТОВ "Скорпіон-РП" зареєстроване 15.03.1995 року виконавчим комітетом Харківської міської ради та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Спеціалізованій ДПІ по роботі з ВПП.

19.04.2013 року співробітниками Спеціалізованої ДПІ по роботі з ВПП було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Скорпіон-РП" з питань дотримання вимог податкового законодавства по правовим відносинам з ПП «Пластпромбізнес» по податку на додану вартість за період березень 2012 року, червень 2012 року, за наслідками якої складено Акт №245/47.0-13/23317544 від 23.04.2013 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого ТОВ "Скорпіон-РП" зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбанню у ПП «Пластпромбізнес» вищезазначених послуг на загальну суму 420 351 грн., у т.ч. по періодам: за березень 2012 року на суму ПДВ 167000 грн., за червень 2012 року на суму ПДВ 253351 грн.

На підставі вищезазначеного акту, Спеціалізованою ДПІ по роботі з ВПП було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000164700 від 15.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 630526 грн. 50 коп., у т.ч. за основних платежем - 420351 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 210175 грн.50 коп.

Позивач, не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, у т.ч. по ланцюгу постачання, за якими встановлено, що правочини, укладені між позивачем та контрагентом - ПП «Пластпромбізнес» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як насідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Скорпіон-РП" у перевіряємий період мало господарські відносини із ПП «Пластпромбізнес».

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинам із вищезазначеним контрагентом, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як було встановлено під час розгляду справи та не заперечується сторонами, основним видом діяльності за КВЕД, яку здійснював позивач у перевіряємий період, була: 41.10 (Організація будівництва будівель), 41.20 (Будівництво житлових і нежитлових будівель), 46.90 (Неспеціалізована оптова торгівля), 49.41 (Вантажний автомобільний транспорт), 71.12 (Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах).

З матеріалів справи вбачається, що 27.02.2012 року між ТОВ "Скорпіон-РП" (Замовник) та ПП «Пластпромбізнес» (Підрядник) було укладено Договір Підряду №27/02-2012, відповідно до умов якого, Підрядник зобов'язується виконати комплекс будівельно-монтажних робіт по реконструкції комплексу будівель та споруд розташованих за адресою Ровенська обл., м. Радивілов, вул. Паркова, 28, а Замовник зобов'язується передати Підряднику фронт робіт, проектну документацію та сплатити роботи в порядку та на умовах передбачених Договором. Строк виконання робіт з 27.02.2012 року по 13.04.2012 року (п. 3.1 Договору). Загальна вартість робіт за Договором складає 1002000 грн. (п. 4.1 Договору) (т. 1 а.с. 53-57)

На підтвердження факту реальності виконаних робіт (послуг) позивачем було долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів: Акти приймання виконаних будівельних робіт №ОУ-0327/04 та №ОУ-0328/06 за березень 2012 року, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат за березень 2012 року, Підсумкова відомість ресурсів за березень 2012 року, Договірна ціна, Локальні кошториси (т. 1 а.с.59-63, 65-69, 71-77, 78-84).

Розрахунки за проведені роботи (надані послуги) були проведені в безготівковій формі, про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень №1151 від 19.04.2012 року, №1152 від 19.04.2012 року, №1231 від 20.04.2012 року, №1311 від 23.04.2012 року (т. 1 а.с.85-88).

На виконання умов вищезазначеного Договору, ПП «Пластпромбізнес» було виписано на адресу позивача податкові накладні №59 від 27.03.2012 року на загальну суму 500000 грн., у т.ч. ПДВ 83333,33 грн., та №60 від 28.03.2012 року на загальну суму 502000 грн., у т.ч. ПДВ 83666,67 грн., які були включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (т. 1 а.с.58, 70, 89-94).

Також, 12.04.2012 року між ТОВ "Скорпіон-РП" (Замовник) та ПП «Пластпромбізнес» (Підрядник) було укладено Договір Підряду №12/04-2012, відповідно до умов якого, Підрядник зобов'язується виконати комплекс будівельно-монтажних робіт по реконструкції комплексу будівель та споруд розташованих за адресою Ровенська обл., м. Радивілов, вул. Паркова, 28, а Замовник зобов'язується передати Підряднику фронт робіт, проектну документацію та сплатити роботи в порядку та на умовах передбачених Договором. Строк виконання робіт з 12.04.2012 року по 27.06.2012 року (п. 3.1 Договору). Загальна вартість робіт за Договором складає 882756грн. (п. 4.1 Договору) (т. 1 а.с.95-97)..

На підтвердження факту реальності виконаних робіт (послуг) позивачем було долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів: Акти приймання виконаних будівельних робіт №№ 1,2,3 за червень 2012 року, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат за червень 2012 року, Підсумкова відомість ресурсів за червень 2012 року, Договірна ціна, Локальні кошториси (т. 1 а.с. 99-116, 118-133).

Розрахунки за проведені роботи (надані послуги) були проведені в безготівковій формі, про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень №2303 від 16.07.2012 року, №3128 від 13.09.2012 року, №3287 від 04.10.2012 року, №793 від 13.11.2012 року (т. 1 а.с.134-136).

На виконання умов вищезазначеного Договору, ПП «Пластпромбізнес» було виписано на адресу позивача податкову накладну №42 від 26.06.2012 року на загальну суму 882756грн., у т.ч. ПДВ 147126 грн., яка була включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (т. 1 а.с.98, 205-208).

Крім того, 18.04.2012 року між ТОВ "Скорпіон-РП" (Замовник) та ПП «Пластпромбізнес» (Підрядник) було укладено Договір Підряду №18/04-2012, відповідно до умов якого, Підрядник зобов'язується виконати комплекс будівельно-монтажних робіт по реконструкції комплексу будівель та споруд розташованих за адресою Ровенська обл., м. Радивілов, вул. Паркова, 28, а Замовник зобов'язується передати Підряднику фронт робіт, проектну документацію та сплатити роботи в порядку та на умовах передбачених Договором. Строк виконання робіт з 18.04.2012 року по 27.06.2012 року (п. 3.1 Договору). Загальна вартість робіт за Договором складає 637350 грн. (п. 4.1 Договору) (т. 1 а.с.138-140).

На підтвердження факту реальності виконаних робіт (послуг) позивачем було долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів: Акти приймання виконаних будівельних робіт №№ 1,2,3,4 за червень 2012 року, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат за червень 2012 року, Підсумкова відомість ресурсів за червень 2012 року, Договірна ціна, Локальні кошториси (т. 1 а.с.142-169, 173-202).

Розрахунки за проведені роботи (надані послуги) були проведені в безготівковій формі, про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень №3156 від 19.09.2012 року, №3288 від 04.10.2012 року (т. 1 а.с.203-204).

На виконання умов вищезазначеного Договору, ПП «Пластпромбізнес» було виписано на адресу позивача податкову накладну №43 від 27.06.2012 року на загальну суму 637350 грн., у т.ч. ПДВ 106225 грн., яка була включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (т. 1 а.с.141, 205-208).

Як було встановлено під час розгляду справи, будівельні матеріали, які використовувались Підрядником (ПП «Пластпромбізнес») при виконанні будівельних робіт за вищезазначеними договорами підряду, були передачі Замовником (ТОВ "Скорпіон-РП"), про що свідчать погоджені сторонами відповідні Акти приймання-передачі від 27.03.2012 року (Договір №27/02-2012 від 27.02.2012 року), від 26.06.2012 року (Договір №12/04-2012 від 12.04.2012 року), від 27.06.2012 року (Договір №18/04-2012 від 18.04.2012 року) (т. 1 а.с. 64, 78, 116-117, 170-172).

Суд зауважує, що позивачем в якості доказу наявності на підприємстві необхідних будівельних матеріалів, які були в послідуючому передачі Підряднику та використані ним під час виконання будівельних робіт, було надано та долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів, а саме: прибуткових ордерів, видаткових накладних, акти здачі-приймання металоконструкції (т. 1 а.с. 209-210, т. 3 а.с. 1-2, 5-6, 10-11, 14-15, 18-19, 30-31, 52-53, 56-57, 60-61, 64-65, 68-69, 72-73, 76-77, 80-81,84-85, 89-90, 93-94, 96-97, 100-101, т. 4 а.с. 1-2, 5-6, 45-52, 54- 55, 58-59, 62-63, 65-66, 68-69, 71-72, 75-76, 79-80, 73-84, 85-101, 103-104, 107-108, 110-111, 113-114, 121-122, 125-126, 128-135, 138-139, 142-143, 146-147, 150-153, 155-156, 159-160, 169-170, 173-174, 177-178, 181-182, 185-186, т. 5 а.с. 79-80, 91-92, 97-98, 102-103, 108-109, 113-114,119-120, 125-126, 168-169).

Частиною 2 статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

На підтвердження факту перевезення будівельних матеріалів на об'єкт будівництва, ТОВ "Скорпіон-РП" було надано копії відповідних товарно-транспортних накладних та подорожніх листів (т. 1 а.с. 211-220, т. 3 а.с. 3-4,7-9, 12-13, 16-17, 20-29, 32-51, 54-55, 58-59, 62-63, 66-67, 70-71, 74-75, 78-79, 82-83, 86-88, 91-92, 95, 98-99, 102-159, т. 4 а.с. 4, 7-44, 53, 56-57, 60-61, 64, 67, 70, 73-74, 77-78, 82, 95, 98, 102,105-106,109, 112, 115-120, 123-124, 127, 136-137, 140-141, 144-145, 148-149, 154, 157-158, 161-168, 171-172, 175-176, 179-180, 183-184, 187-194, т. 5 а.с.81-90, 93-96, 99-101, 104-107, 110-112, 115-118, 121-124, 127-167, 170-227).

Суд зауважує, що наявність на підприємстві необхідних транспортних засобів та кваліфікованого персоналу (водіїв) підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Договорів на оренду авто техніки від 03.01.2012 року №7/01-11 та №7-01-12, укладених із ТОВ «Укрпромстрой», Актів надання послуг з оренди техніки, Наказів про прийняття на роботу та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т. 2 а.с. 1-55).

Також суд зазначає, що згідно із Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Мінфіну України "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" від 16.05.96 р. № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.96 р. за № 293/1318, зі змінами та доповненнями, за текстом -Інструкція № 99) дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, регламентовано умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві.

Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 10 Інструкції № 99 особа, якій видано довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, надати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (у комору) або матеріально відповідальній особі.

Згідно із вимогами п. 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (п. 15 Інструкції № 99).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що додатковим доказом, який свідчить про факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей (будівельні матеріали), які були в послідуючому передачі Підряднику для виконання будівельних робіт, є надані позивачем копія виписки із книги реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ (т. 3 а.с. 160-204).

Як було встановлено під час розгляду справи, необхідність укладання позивачем із ПП «Пластпромбізнес» вищезазначених Договорів підряду була зумовлена взятими на себе позивачем зобов'язаннями за Договором Генерального підряду №53 від 21.12.2011 року, укладеному із ТОВ «Радивілівський елеватор» з приводу виконання комплексу будівельно-монтажних робіт, пусконаладчих та інших робіт з реконструкції комплексу будівель та споруд за адресою Ровенська обл., м. Радивілов, вул. Паркова, 28.

Суд зауважує, що доказом виконання ТОВ "Скорпіон-РП" господарських зобов'язань перед ТОВ «Радивілівський елеватор», що в свою чергу підтверджує факт виконання ПП «Пластпромбізнес» відповідних робіт, є надані позивачем копії відповідних первинних документів: акти приймання виконаних будівельних робіт №7 (за березень), №3 (за червень), №5 (за червень), довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат за березень 2012 року, підсумкова відомість ресурсів за березень 2012 року, договірна ціна, локальні кошториси, податкові накладні та реєстри виданих та отриманих податкових накладних (т. 2 а.с. 73-215). Факт сплати ТОВ «Радивілівський елеватор» вартості виконаних робіт підтверджується копією виписки по рахунку у банку (т. 2 а.с. 216-218).

Суд зауважує, що додатковими доказами на підтвердження виконання сторонами господарських зобов'язань, є наявні в матеріалах справи копії відповідного Дозволу Інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт від 20.02.2012 року № РВ11412026074, Дозволу на проведення земельних робіт №31, Ордеру на видалення земельних насаджень №11 від 22.11.2011 року, Декларації про початок виконання підготовчих робіт Інспекції ДАБК від 10.11.2011 року, Акт передачі фронту робіт (будівельного майданчику), Акту готовності об'єкту до експлуатації № 02 від 20.08.2012 року, Сертифікату Інспекції ДАБК про закінчення будівництва об'єкту серії РВ №16412154508 (т. 5 а.с. 63-78).

Підсумовуючи викладене, суд зауважує, що податковим органом, як під час проведеної перевірки, так і під час судового розгляду справи не ставився під сумнів факт наявності у позивача необхідних дозвільних документів та кваліфікованого персоналу для виконання відповідних будівельних робіт.

Доказів, які б свідчили про ненадання ПП «Пластпромбізнес» будівельних робіт за Договорами підряду, або не використання позивачем даних послуг у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на невідповідність наданих позивачем товарно-транспортних накладних вимогами діючого законодавства через наявні в них помилки або неточності, оскільки в даному випадку спірним є факт виконання підрядником саме підрядних робіт з будівництва об'єкту, а не факт правомірності придбання та транспортування позивачем товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, суд відхиляє доводи податкового органу про те, що позивачем не підтверджено належним факт передачі підряднику будівельних матеріалів, через те, що акти приймання-передачі складені за день до кінцевих актів прийняття будівельних робіт, оскільки дана обставина не свідчить про відсутність факту їх передачі та відповідно використання в послідуючому.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ "Скорпіон-РП" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

На час виконання умов договорів та видачі податкової накладної підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - ПП «Пластпромбізнес» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність"може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом"і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії"ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом - ПП «Пластпромбізнес» і правомірність віднесення позивачем до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо посилання контролюючого органу, на те, що правочини укладені між позивачем та контрагентом, в т.ч. і по ланцюгу, не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, суд вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав укладені між позивачем та контрагентом угоди недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Суд, також вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки продукції.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення були прийнято не на підставі законодавства.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби № 0000164700 від 15.05.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП" (61158, м. Харків, вул. Великозаводська, 4, код 25454469) судовий збір в сумі 2 294 (дві тисячі двісті девяносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 15.07.2013 року

Суддя Горшкова О.О.