Ухвала

від 21.05.2015 по справі 820/4177/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ К/800/62438/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року

у справі № 820/4177/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Скорпіон-РП»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Скорпіон-РП» (далі - ТОВ фірма «Скорпіон-РП»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів; відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000164700 від 15 травня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ фірма «Скорпіон-РП» судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ фірма «Скорпіон-РП» з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з Приватним підприємством «Пластпромбізнес» з податку на додану вартість за березень 2012 року, червень 2012 року, за результатами якої складено акт № 245/47.0-13/23317544 від 23 квітня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000164700 від 15 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 630 526,50 грн. (420 351,00 грн. - основний платіж, 210 175,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «Пластпромбізнес» за нікчемними правочинами.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів про неможливість проведення зустрічних звірок та актів перевірок контрагентів позивача, в тому числі у ланцюгах постачання, в яких викладено думки про те, що укладені названими юридичними особами з постачальниками та покупцями правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Крім того, СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів посилалась на недоліки документів, які підтверджують передачу будівельних матеріалів позивачем ПП «Пластпромбізнес».

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем будівельно-монтажних робіт з реконструкції об'єктів у контрагента підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат типової форми № КБ-3, підсумковими відомостями ресурсів, договірними цінами, локальними кошторисами, податковими накладними, платіжними дорученнями, ліцензією на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, виданою ПП «Пластпромбізнес» Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 26 серпня 2011 року строком дії до 26 серпня 2014 року, документами, які свідчать про придбання ТОВ фірма «Скорпіон-РП» будівельних матеріалів та їх передачу контрагенту.

При цьому суди цілком обґрунтовано виходили з того, що певні недоліки первинних документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, які підтверджують передачу будівельних матеріалів позивачем ПП «Пластпромбізнес», не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Товарно-транспортні накладні є належними і в тому разі, якщо заповнені з окремими недоліками, проте, як у наведеній ситуації, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в бухгалтерському та податковому обліку.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що придбані в ПП «Пластпромбізнес» роботи використано товариством у власній господарській діяльності, а саме - передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Радивилівський елеватор» у рамках виконання договірних зобов'язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, слід погодитись з доводами судових інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного акту індивідуальної дії.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.