Ухвала

від 03.07.2013 по справі 2а-5148/10/2570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2013 р. м. Київ К/9991/16282/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосева А.М.

за участю секретаря Кіт О.С.

представників: позивача Підгорного К.Є.о

відповідача Сетченко С.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 у справі №2а-5148/10/2570 за позовом Приватного підприємства «Ашер-Сервіс» до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними, скасування наказів та податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011, позовні вимоги Приватного підприємства «Ашер-Сервіс» (далі-ПП «Ашер-Сервіс», позивач) до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі-Чернігівська МДПІ, відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано накази Чернігівської МДПІ: від 20.07.2010 №308 «Про подовження терміну проведення планової перевірки ПП «Ашер-Сервіс», від 03.08.2010 №319 «Про зупинення терміну проведення планової перевірки», від 03.09.2010 №367 «Про поновлення терміну проведення планової перевірки ПП «Ашер-Сервіс», а також визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Чернігівської МДПІ від 29.09.2010 №0000272340/0 та №0000282340/0.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 22.03.2011 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 08.04.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.4 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.7.2, пп.7.4.1 та пп. 7.4.5 п.7.4 пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що посадовими особами Чернігівської МДПІ на підставі направлень №158 від 16.06.2010, №174 від 07.07.2010, №175 від 08.07.2010, №183 від 20.07.2010, №216 від 06.09.2010 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка ПП «Ашер-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.03.2010.

Відповідно до наказу відповідача від 20.07.2010 №308 «Про продовження терміну проведення планової виїзної перевірки ПП «Ашер-Сервіс», термін проведення перевірки продовжено з 20.07.2010 по 09.08.2010.

03.08.2010 відповідачем видано наказ №319 «Про зупинення терміну проведення планової виїзної перевірки ПП «Ашер-Сервіс», яким проведення планової виїзної перевірки зупинено з 03.08.2010 на 30 робочих днів.

03.09.2010 податковим органом видано наказ №367 «Про поновлення терміну проведення планової виїзної перевірки ПП «Ашер-Сервіс», яким вказана перевірка поновлена з 06.09.2010 на 5 робочих днів.

За результатом вказаної перевірки складено акт №203/23-33077599 від 17.09.2010, відповідно до якого, податковим органом встановлено порушення позивачем вимог ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п.5.4.4 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.3, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено валові витрати та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, за господарськими операціями позивача з ТОВ «Темус-Груп», ТОВ «Південноукраїнський фінансово-промисловий холдинг» та ПП. «Укртранс Інвест», які фактично не здійснювались.

На підставі зазначеного акту Чернігівською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 29.09.2010 №0000272340/0, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 1040095,50грн., в тому числі 705237,00грн. за основним платежем та 334858,50грн. штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000282340/0, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 747764,31грн., в тому числі 498509,54грн. за основним платежем та 249254,77грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при проведенні перевірки позивача податковим органом було допущено численні порушення податкового законодавства щодо процедури її проведення, зокрема: наказ про продовження терміну проведення перевірки видавався після спливу 12 днів з моменту закінчення терміну проведення перевірки; наказ про зупинення перевірки та її поновлення також видавалися після спливу встановленого терміну її проведення. В частині скасування податкових повідомлень-рішень суди виходили з доведеності факту вчинення господарських зобов'язань з надання інформаційних послуг щодо стану пивного ринку контрагентами позивача, реальних витрат позивача на придбання цих послуг та використання ним результатів цих послуг в господарській діяльності.

Проте, такий виносок судів є передчасним та помилковим, оскільки встановлене законодавцем правило, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») не означає, співпадання правил щодо ведення податкового і бухгалтерського обліків. Дозволяючи платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, законодавець робить наголос на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

При цьому, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судами було встановлено, що фактичним видом діяльності ПП «Ашер-Сервіс», яке підприємство проводило протягом перевіряє мого періоду є надання маркетингових послуг пов'язаній особі ТОВ «АШЕР», з яким позивачем укладено догвори про надання маркетингових послуг від 01.09.2007 б/н; від 02.01.2008 б/н; від 02.01.2009 б/н. та відповідно до умов якого позивач зобов'язувався проводити дослідження ринку пиву Чернігівської області, за підсумками якого надавати замовнику інформацію щодо стану даного ринку, часки, яку на ньому займає пиво виробництва ВАТ «САН Інтербюро Україна» (у подальшому змінило назву на ВАТ «САН ІнБев Україна»), статистики його продаж.

З метою збору необхідної для ТОВ «АШЕР» інформації позивачем, як замовником, було укладено з ТОВ «Темус-Груп», ТОВ «Південноукраїнський фінансово-промисловий холдинг» та ПП. «Укртранс Інвест», як виконавцями, договори про надання інформаційних послуг щодо стану пивного ринку, відповідно від 05.05.2008 №05/05, від 02.02.2009 №02/02 та від 05.05.2009 №05/05, відповідно до умов яких, виконавці зобов'язувалися проводити дослідження ринку пива Чернігівської області, за підсумком якого надавати замовнику інформацію щодо стану даного ринку, частки, яку на ньому займає пиво ВАТ «САН ІнБев Україна, статистики його продаж та з інших визначених замовником питань.

В обґрунтування доведеності факту вчинення спірних господарських операцій суди вказали на те, що реальність вказаних операцій підтверджується первинними документами, зокрема актами здачі приймання-передачі інформаційних послуг та платіжними дорученнями, разом з тим, вказаний факт не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України.

Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту відповідач у судовому процесі звертав увагу на відсутність у ТОВ «Темус-Груп», ТОВ «Південноукраїнський фінансово-промисловий холдинг» та ПП. «Укртранс Інвест» реальної можливості здійснити виконання умов спірних договорів з огляду на відсутність у останніх основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме: офісних приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів. Крім того, відповідач звертав увагу на місцезнаходження контрагентів позивача, а саме: м.Київ та м.Одеса, в той час як предметом спірних договорів було дослідження стану пивного ринку Чернігівської області.

Разом з тим, судами вказаним обставинам в порушення вимог статті 86 КАС України не було надано будь-якої оцінки.

Залишено судом поза увагою також встановлені під час проведення перевірки факти щодо підписання податкових накладних, виданих ТОВ «Темус-Груп», ТОВ «Південноукраїнський фінансово-промисловий холдинг» та ПП. «Укртранс Інвест», особами, докази зв'язку яких з вказаними підприємствами відсутні.

Отже, факт реальності господарських операцій позивача ТОВ «Темус-Груп», ТОВ «Південноукраїнський фінансово-промисловий холдинг» та ПП. «Укртранс Інвест» не може вважатися встановленим.

До того ж, судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки щодо взаємозв'язку дій податкового органу щодо проведення перевірки та результатами її проведення, оскільки у будь-якому разі власне недотримання податковим органом вимог законодавства під час проведення перевірки суб'єкта господарювання не звільняє останнього від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним правопорушення.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв

.