Постанова

від 11.07.2013 по справі 816/2354/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2354/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Петренко О.В.,

за участю:

представників позивача - Пузя Ю.А., Шаповалова С.О.,

представника відповідача - Даниленка А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс" до Полтавської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 806010000/2013/000032/2 від 21.02.2013 року, яким скориговано (збільшено) - вартість придбаного товару на загальну суму - 23980,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, він самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в декларації митної вартості, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу щодо товару № 1 та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів, до товару № 2. Не погоджуючись з вказаним рішенням, зазначав, що ним було подано всі належні документи і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для визначення митної вартості за основним методом (за ціною договору), але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав митному органу заяву про митне оформлення товару в режимі під гарантійне зобов'язання, здійснив коригування їх митної вартості згідно з рішенням митного органу, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, у тому числі різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим. В своїх запереченнях та додаткових запереченнях на позов зазначав, що Полтавською митницею проведено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого позивачем, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Наявність розбіжностей в документах, а також наявна інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Під час консультацій позивача відповідно до вимог третьої частини ст.53 Митного кодексу України зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Проте позивач не надав жодних додаткових документів щодо підтвердження митної вартості чи спростування тих розбіжностей, що містяться в документах. Митницею визначено митну вартість шляхом послідовного застосування всіх методів. Також, наголошував, що при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.12.2012 року між ТОВ «Кредмаш сервіс» - «Покупець» та COMAP SRL, м. Фіденза, Італія - «Продавець» було укладено контракт № 4КС/2012 (а.с. 14-19). Відповідно п. 1.1 Контракту Продавець зобов'язувався виготовити, а Покупець зобов'язувався оплатити та організувати доставку в Україну обладнання (продукцію): Ручні бітумні крани в кількості - 5 шт. (надалі - Товар № 1); Змійовики для термальної оливи в кількості - 5 шт. (надалі - Товар № 2). Пунктом 2.1 Контракту сторони домовились, що ціна продукції складає 15525 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) євро без ПДВ. Ціна визначена на умовах поставки EXW згідно ІНКОТЕРМС -2010 без ПДВ.

Відповідно до розділу 3 Контракту, оплата продукції здійснюється згідно графіку:

- 7763 євро - передоплата, на протязі 5 днів з моменту підписання контракту.

- 7762 євро - на протязі 5 днів з моменту письмового повідомлення Покупця Продавцем про готовність продукції до відвантаження.

На виконання вказаного контракту продукція була оплачена повністю, що підтверджується випискою по рахунку позивача та не заперечується відповідачем (а.с. 22).

Доставка продукції з м. Фіденза, Італія до м. Кременчук Україна, здійснювалась Приватним підприємцем ОСОБА_4, на автомобіліНОМЕР_1/ НОМЕР_2, відповідно до укладеного ТОВ «Кредмаш сервіс» договору на транспортне обслуговування № 11.02.13 від 11.02.2013 року (а.с. 27-29).

На доставку продукції було виписано міжнародну товарно-транспорту накладу СМR № 596495 (а.с. 23).

Представником позивача було подано митну декларацію № 806010000/2013/2076 та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару. Згідно з гр. 44 митної декларації № 806010000/2013/2076 для митного оформлення було подано наступні документи:довідка про транспортні витрати; прайс-лист; рахунок-фактура (інвойс); пакувальний лист з додатками; додаток № 1 до контракту 4КС/2012 від 13.12.2012; контракт 4КС/2012 від 13.12.2012; договір про надання брокерських послуг; договір № 11.02.13 на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 11.02.2013; меморіальний ордер № 309972; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами; довідка про фітосанітарний контроль; довідка про радіологічний контроль; рішення органу сертифікації про неналежність до контрольованих товарів; копію митної декларації країни відправлення.

При доставці вантажу в м. Кременчук до митного поста «Кременчук» Полтавської митниці позивачем було подано зазначенні вище документи необхідні для митного оформлення. При проведенні митного контролю, 21.02.2013 року інспектором Полтавської митниці на підставі ст. 55 Митного кодексу України, у зв'язку з наявністю у поданих документах розбіжностей, було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 806010000/2013/000032/2, яким скориговано (збільшено) митну вартість товару на загальну суму 23980,57 грн (а.с. 11-13).

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню про коригування митної вартості товару на загальну суму 23980,57 грн, суд виходив з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, який набрав чинність з 01.06.2012 року, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 2-7 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами частин 1 - 2 статті 54 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 тієї ж статті вказаного кодексу встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

В силу положень ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 МК України).

Із вищенаведеного слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відмовляючи позивачу в митному оформленні товарів № 1 та № 2 за 1 методом, митний орган послався на те що використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності) та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів. При цьому відповідачем було визначено митну вартість товарів із застосуванням резервного методу, щодо товару № 1 та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів, до товару № 2.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи встановлені митним органом розбіжності суд не вважає їх такими, що впливають на визначення складових митної вартості товарів та відповідно дають право митному органу на витребування додаткових документів, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно ч. 3 цієї статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

По-перше, як вбачається із оскаржуваного рішення, під час митного контролю розбіжності виявлено між документом, який підтверджує митну вартість товарів (рахунок-фактура) та документом (експортна митна декларація країни відправлення), який лише може бути доказом вартості товару, і надається в разі наявності розбіжностей в документах, зазначених у частині другій статті ст. 53 МК України.

По-друге, експортна митна декларація країни відправлення не є власністю імпортера, а належить експортерові та митним органам країни експорту, тому вимога надання копії експортної декларацій може бути торговим бар'єром, тому саме інвойс (рахунок-фактура), що спеціально виставляється покупцю, а не експортна декларація, має надаватися для перевірки і підтвердження митної вартості товару імпортером.

По-третє, неспівпадіння номеру рахунку-фактури із номером рахунку-фактури зазначеного в СМR № 596495 не є розбіжністю, яка вказує на розбіжність у вартості товару, оскільки СМR № 596495 не є документом, який сам по собі впливає на числове значення складових митної вартості товарів, крім цього відсутність декількох цифр в номері рахунку є формальною розбіжністю, яка не давала митному органу обґрунтованих підстав для сумніву в заявленій митній вартості імпортованого товару і відповідно це не може розцінюватись як заниження чи невідповідність митної вартості товару за ціною договору.

Крім цього, як видно із контракту № 4КС/2012 від 13.12.2012 року та рахунку фактури (інвойсу) F000004 від 22.01.2013 та митної декларацію, позивач здійснив одноразову купівлю товару №1 та №2 і цей товар був переданий на митне оформлення, тобто будь-яких інших товарів по вказаному вище контракту не купувалося і відповідно не могло передаватися позивачем до митного оформлення і відповідно у відповідача безпідставні сумніви щодо належності рахунку-фактури (інвойсу) F000004 від 22.01.2013 до документів, які були передані позивачем під час митного оформлення товару.

Стосовно посилання відповідача про неподання позивачем відповідно до ч.3 ст.53 МК України додаткових документів, суд зазначає наступне.

Представником позивача доведено, і це вбачається з графи 44 ВМД № 806010000/2013/001972, що в підтвердження заявленої митної вартості, крім документів передбачених ч.2 ст. 53 МК України, до митного органу додатково було надано прайс-лист фірми виробника (а.с. 20).

Право на витребування додаткових документів виникає у митного органу лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, підстав для якого в даному випадку судом не встановлено.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Відповідачем не доведено наявності обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару та необхідності надання декларантом додаткових документів, а також необґрунтована неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Натомість при здійсненні митного оформлення товару позивачем були надані всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для митного оформлення товару за ціною договору, і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначено в графі 44 ВМД № 806010000/2013/001972.

Суд вважає, що надані документи за своїм змістом не суперечать один одному, оскільки свідчать про незмінність ваги та ціни товару протягом усього шляху слідування, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.

Відповідно до ч. 22 ст. 58 МК України банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи , що підтверджують вартість товару, повинні містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Подані при митному оформленні платіжні документи (рахунок фактура, меморіальний ордер, виписка по рахунку) надають можливість в повній мірі ідентифікувати товар вказаний в таких документах з оцінюваним товаром, що ввозився на виконання контракту № 4КС/2012 від 13.12.2012 року.

Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що згідно ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим законом, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Надаючи правову оцінку правомірності застосування відповідачем методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів до товару № 2, суд виходив з наступного.

Згідно оскаржуваного рішення відповідача, визначена митна вартість товару № 2 ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, оформленого по ВМД від 19.02.2013 року № 125120105/2013/254234.

Статтею 61 МК України закріплено застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних товарів. Товари не вважаються ідентичними або подібними оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які підлягають оцінці.

З наданої відповідачем суду копії митної декларації № 125120105/2013/254234 від 19.02.2013 року встановлено, що товари, які оформлювались за вказаною декларацією вироблені в іншій країні, ніж товари, що завозились позивачем.

Також, суд критично відноситься до тверджень відповідача щодо необхідності включення витрат на страхування до ціни товару, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена, оскільки вони спростовуються матеріалами справи крім цього в самому оскаржуваному рішенні посилання на це як на підставу коригування вартості відсутнє (а.с. 24). Оскільки позивач не ніс будь-яких витрат на страхування ввезеного товару, відтак підстави для включення таких витрат до митної вартості оцінюваних товарів відсутні.

Доводи відповідача про те, що страховий поліс не надавався під час митного оформлення товару не приймається судом до уваги, оскільки вказані витрати не могли вплинути на митну вартість товару. Крім того, страховий документ не витребовувався митницею, тому його ненадання під час митного оформлення не може ставитись в провину позивачу.

В ході розгляду справи представник Полтавської митниці не спростував перед судом контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Формально неспівпадіння номеру рахунка-фактури (інвойсу) із номером зазначеним в графі 5 CMR (№ 04 а не № 000004) та зазначенні в експортній декларації країни продавця в графі 46 "статистична ціна" іншої ціни, ніж зазначено в графі 22 "загальна нарахована сума", не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірності винесення ним спірного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс" до Полтавської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці Державної митної служби України № 806010000/2013/000032/2 від 21.02.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Полтавської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 167,41 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 16 липня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський