Ухвала

від 03.09.2013 по справі 816/2354/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 р.Справа № 816/2354/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці Міндоходів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. по справі № 816/2354/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс"

до Полтавської митниці Міндоходів

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс"( далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Державної митної служби України ( далі - відповідач)про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 806010000/2013/000032/2 від 21.02.2013 року, яким скориговано (збільшено) - вартість придбаного товару на загальну суму - 23980,57 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс" до Полтавської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці Державної митної служби України № 806010000/2013/000032/2 від 21.02.2013 року.

Стягнено з Державного бюджету України в особі Полтавської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 167,41 грн.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

03.09.2013 року у судовому засіданні представником Полтавської митниці Державної митної служби України заявлено клопотання в якому просив у зв'язку із завершенням реорганізації Полтавської митниці (код ЄДРПОУ 13958503) шляхом приєднання до Полтавської митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38719157) та внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення Полтавської митниці, враховуючи що Полтавська митниця Міндоходів є правонаступником всіх прав та обов'язків Полтавської митниці, керуючись постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 20.03.2013 року «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» - замінити відповідача - Полтавську митницю (код ЄДРПОУ 13958503) на правонаступника - Полтавську митницю Міндоходів (код ЄДРПОУ 38719157) по справі № 816/2354/13-а за позовом ТОВ «Кредмаш Сервіс» до Полтавської митниці.

Клопотання було задоволено та змінено Полтавську митницю Державної митної служби України на Полтавську митницю Міндоходів.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 13.12.2012 року між ТОВ "Кредмаш сервіс" - "Покупець" та COMAP SRL, м. Фіденза, Італія - "Продавець" було укладено контракт № 4КС/2012 (а.с. 14-19). Відповідно п. 1.1 Контракту Продавець зобов'язувався виготовити, а Покупець зобов'язувався оплатити та організувати доставку в Україну обладнання (продукцію): Ручні бітумні крани в кількості - 5 шт. (надалі - Товар № 1); Змійовики для термальної оливи в кількості - 5 шт. (надалі - Товар № 2). Пунктом 2.1 Контракту сторони домовились, що ціна продукції складає 15525 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) євро без ПДВ. Ціна визначена на умовах поставки EXW згідно ІНКОТЕРМС -2010 без ПДВ.

Відповідно до розділу 3 Контракту, оплата продукції здійснюється згідно графіку: 7763 євро - передоплата, на протязі 5 днів з моменту підписання контракту та 7762 євро - на протязі 5 днів з моменту письмового повідомлення Покупця Продавцем про готовність продукції до відвантаження.

На виконання вказаного контракту продукція була оплачена повністю, що підтверджується випискою по рахунку позивача та не заперечується відповідачем (а.с. 22).

Доставка продукції з м. Фіденза, Італія до м. Кременчук Україна, здійснювалась Приватним підприємцем ОСОБА_1, на автомобілі, д.н. НОМЕР_1/ НОМЕР_2, відповідно до укладеного ТОВ "Кредмаш сервіс" договору на транспортне обслуговування № 11.02.13 від 11.02.2013 року (а.с. 27-29).

На доставку продукції було виписано міжнародну товарно-транспорту накладу СМR № 596495 (а.с. 23).

Представником позивача було подано митну декларацію № 806010000/2013/2076 та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару. Згідно з гр. 44 митної декларації № 806010000/2013/2076 для митного оформлення було подано наступні документи:довідка про транспортні витрати; прайс-лист; рахунок-фактура (інвойс); пакувальний лист з додатками; додаток № 1 до контракту 4КС/2012 від 13.12.2012; контракт 4КС/2012 від 13.12.2012; договір про надання брокерських послуг; договір № 11.02.13 на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 11.02.2013; меморіальний ордер № 309972; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами; довідка про фітосанітарний контроль; довідка про радіологічний контроль; рішення органу сертифікації про неналежність до контрольованих товарів; копію митної декларації країни відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, при доставці вантажу в м. Кременчук до митного поста "Кременчук" Полтавської митниці позивачем було подано зазначенні вище документи необхідні для митного оформлення. При проведенні митного контролю, 21.02.2013 року інспектором Полтавської митниці на підставі ст. 55 Митного кодексу України, у зв'язку з наявністю у поданих документах розбіжностей, було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 806010000/2013/000032/2, яким скориговано (збільшено) митну вартість товару на загальну суму 23980,57 грн (а.с. 11-13).

Відповідно викладеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За правилами ч. 1 - 2 ст. 54 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Таким чином, право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

В силу положень ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 МК України).

Із вищенаведеного слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Таким чином, оцінюючи встановлені митним органом розбіжності колегія суддів не вважає їх такими, що впливають на визначення складових митної вартості товарів та відповідно дають право митному органу на витребування додаткових документів, виходячи з наступного.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, під час митного контролю розбіжності виявлено між документом, який підтверджує митну вартість товарів (рахунок-фактура) та документом (експортна митна декларація країни відправлення), який лише може бути доказом вартості товару, і надається в разі наявності розбіжностей в документах, зазначених у частині другій статті ст. 53 МК України.

По-друге, експортна митна декларація країни відправлення не є власністю імпортера, а належить експортерові та митним органам країни експорту, тому вимога надання копії експортної декларацій може бути торговим бар'єром, тому саме інвойс (рахунок-фактура), що спеціально виставляється покупцю, а не експортна декларація, має надаватися для перевірки і підтвердження митної вартості товару імпортером.

По-третє, неспівпадіння номеру рахунку-фактури із номером рахунку-фактури зазначеного в СМR № 596495 не є розбіжністю, яка вказує на розбіжність у вартості товару, оскільки СМR № 596495 не є документом, який сам по собі впливає на числове значення складових митної вартості товарів, крім цього відсутність декількох цифр в номері рахунку є формальною розбіжністю, яка не давала митному органу обґрунтованих підстав для сумніву в заявленій митній вартості імпортованого товару і відповідно це не може розцінюватись як заниження чи невідповідність митної вартості товару за ціною договору.

Крім цього, як видно із контракту № 4КС/2012 від 13.12.2012 року та рахунку фактури (інвойсу) F000004 від 22.01.2013 та митної декларацію, позивач здійснив одноразову купівлю товару №1 та №2 і цей товар був переданий на митне оформлення, тобто будь-яких інших товарів по вказаному вище контракту не купувалося і відповідно не могло передаватися позивачем до митного оформлення і відповідно у відповідача безпідставні сумніви щодо належності рахунку-фактури (інвойсу) F000004 від 22.01.2013 до документів, які були передані позивачем під час митного оформлення товару.

Стосовно посилання відповідача про неподання позивачем відповідно до ч.3 ст.53 МК України додаткових документів, колегія суддів зазначає, що право на витребування додаткових документів виникає у митного органу лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, підстав для якого в даному випадку судом не встановлено.

Натомість при здійсненні митного оформлення товару позивачем були надані всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для митного оформлення товару за ціною договору, і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначено в графі 44 ВМД № 806010000/2013/001972.

Надані документи за своїм змістом не суперечать один одному, оскільки свідчать про незмінність ваги та ціни товару протягом усього шляху слідування, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.

Відповідно до ч. 22 ст. 58 МК України банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, повинні містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Подані при митному оформленні платіжні документи (рахунок фактура, меморіальний ордер, виписка по рахунку) надають можливість в повній мірі ідентифікувати товар вказаний в таких документах з оцінюваним товаром, що ввозився на виконання контракту № 4КС/2012 від 13.12.2012 року.

Надаючи правову оцінку правомірності застосування відповідачем методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів до товару № 2, колегія суддів зазначає, що згідно оскаржуваного рішення відповідача, визначена митна вартість товару № 2 ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, оформленого по ВМД від 19.02.2013 року № 125120105/2013/254234.

З наданої відповідачем суду копії митної декларації № 125120105/2013/254234 від 19.02.2013 року встановлено, що товари, які оформлювались за вказаною декларацією вироблені в іншій країні, ніж товари, що завозились позивачем.

В ході розгляду справи представник Полтавської митниці не спростував перед судом контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Формально неспівпадіння номеру рахунка-фактури (інвойсу) із номером зазначеним в графі 5 CMR (№ 04 а не № 000004) та зазначенні в експортній декларації країни продавця в графі 46 "статистична ціна" іншої ціни, ніж зазначено в графі 22 "загальна нарахована сума", не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс"є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. по справі № 816/2354/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О. Судді (підпис) (підпис) Донець Л.О. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 10.09.2013 р.