Постанова

від 27.06.2013 по справі 816/2583/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року м. ПолтаваСправа №816/2583/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представника позивача - Дашка М.В.,

представника відповідача - Голуб О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Україна Говтва" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення -рішення,

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2013 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма Україна Говтва" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2012 року №58/1614/0000221503.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань за платежем з податку на додану вартість.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 09 жовтня 2012 року №56/1503/34131300, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби документальної позапланової невиїзної перевірки ПСП "Агрофірма Україна Говтва" по питанню взаємовідносин з ПП "Велес-Торг" за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними в Акті перевірки про заниження податку на додану вартість за березень 2011 року у сумі 26077,50 грн., вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються належним виконанням сторонами умов договору і первинними бухгалтерськими документами. Зауважує, що ПП "Велес-Торг" на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Позивач, не погоджуючись з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, зауважує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях зазначав, що Козельщинським відділенням отримано акт про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Велес-Торг" від 06 жовтня 2011 року №00034/1502/367705000 для прийняття відповідних заходів стосовно контрагента, що знаходиться на обліку у Козельщинському відділенні КОДПІ - ПСП "АФ Україна Говтва". Так, згідно Акту, ПП "Велес-Торг" 18 серпня 2011 року анульовано свідоцтво платника ПДВ та внесено до ЄДР запис про відсутність за місцезнаходженням. Податковим органом встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

У зв'язку з цим, за результатами перевірки та з урахуванням адміністративного оскарження, позивачу було збільшено суму грошових зобов'язань за платежем з податку на додану вартість на суму 26078,50 грн., у тому числі 26077,50 грн. за основним платежем, 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма Україна Говтва" зареєстроване як юридична особа 26 квітня 2006 року, ідентифікаційний код 34131300, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №885423 /а.с. 13/.

У період з 01 жовтня 2012 року по 05 жовтня 2012 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Україна Говтва" (код ЄДРПОУ 34131300) по питанню взаємовідносин з ПП "Велес-Торг" (код ЄДРПОУ 36770500) за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 09 жовтня 2012 року №56/1503/34131300 /а.с. 17-27/, у якому зафіксовано порушення: відповідно до Акту перевірки Кобеляцького відділення Кременчуцької ОДПІ взаєморозрахунки між ПП "Велес-торг" (код за ЄДРПОУ 36770500) та ПСП "Агрофірма Україна Говтва", їх фінансово-грошові потоки не спричиняють peального настання правових наслідків, правочин визнано нікчемним. Перевіркою встановлено, що ПП "Велес-Торг" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, тобто було транспортуючою ланкою, а "вигодонабувачем" є ПСП "АФ Україна-Говтва". Порушено:

- частини першу, четверту статті 203, частини першу, другу статті 215, частину першу статті 216, частини першу, другу статті 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону;

- пункту 123.2 статті123 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту та внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягала , перерахуванню на спец рахунок платника за березень 2011 року в сумі 26077,50 грн. /а.с. 27/.

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що за результатами проведеної перевірки контрагента позивача ПП "Велес-Торг" Козельщинським відділенням отримано Акт про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Велес-Торг" від 06 жовтня 2011 року №00034/1502/367705000 для прийняття відповідних заходів стосовно контрагента, що знаходиться на обліку у Козельщинському відділенні КОДПІ - ПСП "АФ Україна Говтва".

Так, згідно Акту, ПП "Велес-Торг" 18 серпня 2011 року анульовано свідоцтво платника ПДВ /а.с. 20/ та внесено до ЄДР запис про відсутність за місцезнаходженням /а.с. 24/.

Податковим органом встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру /а.с. 20/.

Враховуючи зміст отриманого Акту, податковий орган приходить до висовку, що товарно-грошові потоки між ПП "Велес-Торг" та ПСП "АФ Україна Говтва" не спричиняють реального настання правових наслідків /а.с. 22/.

ПП "Велес-Торг" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових_зобов'язань, тобто, такі угоди носять фіктивний характер. Вигодонабувачами є ПСП "Агрофірма Україна Говтва" /а.с. 27/.

На підставі Акту перевірки та з урахуванням адміністративного оскарження /а.с. 35-56/ винесено податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2012 року №58/1614/0000221503, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 26078,50 грн., у тому числі 26077,50 грн. за основним платежем, 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 34/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 24 жовтня 2012 року №58/1614/0000221503, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку /пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України/.

Згідно пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ПП "Велес-Торг" (Продавець/Постачальник) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з купівлі-продажу нафтопродуктів.

Так, судом встановлено, що 16 березня 2011 року між ПП "Велес-Торг та ПСП "Агрофірма Україна Говтва" укладено договір поставки нафтопродуктів №5 /а.с. 198-199/, згідно пункту 1.1. умов якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві у зумовлені строки нафтопродукти, зазначені у пункті 2.1. даного Договору, а покупець зобов'язується прийняти вказану Продукцію та сплатити за неї визначену Договором грошову суму відповідно до розділу 5 "Визначення вартості продукції та порядок розрахунків".

Поставка продукції відповідно до пункту 3.2. Договору може здійснюватися на наступних умовах:

поставка на умовах EXW (склад Постачальника за адресою, вказаною в заявці);

поставка Продукції автомобільним транспортом на умовах DDU (місце призначення, зазначене Покупцем).

Постачальник самостійно визначає ціну на Продукцію та вартість її транспортування автомобільним транспортом згідно діючих прейскурантів на момент здійснення такої поставки. Ціна продукції зазначається в накладних, що передаються Покупцеві /пункт 5.1. Договору/.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Велес-Торг", позивачу виписано:

- податкову накладну від 16 березня 2011 року №7 (номенклатура постачання товарів/послуг продавця - дизпаливо) на загальну суму 78690,00 грн., у тому числі ПДВ 13115,00 грн. /а.с. 67/, рахунок-фактуру від 16 березня 2011 року №СФ-0000007 (назва - дизпаливо) на загальну суму 78690,00 грн., у тому числі ПДВ 13115,00 грн. /а.с. 66/, видаткову накладну від 16 березня 2011 року №РН-0000007 (товар - дизпаливо) на загальну суму 78690,00 грн., у тому числі ПДВ 13115,00 грн. /а.с. 69/;

- податкову накладну від 17 березня 2011 року №9 (номенклатура постачання товарів/послуг продавця - дизпаливо) на загальну суму 77775,00 грн., у тому числі ПДВ 12962,00 грн. /а.с. 68/, рахунок-фактуру від 17 березня 2011 року №СФ-7000007 (назва - дизпаливо) на загальну суму 77775,00 грн., у тому числі ПДВ 12962,00 грн. /а.с. 66/, видаткову накладну від 17 березня 2011 року №РН-0000009 (товар - дизпаливо) на загальну суму 77775,00 грн., у тому числі ПДВ 12962,00 грн. /а.с. 70/.

Зазначені податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ПП "Велес-Торг" (код ЄДРПОУ 36770500), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 180-182/ та було зареєстровано платником ПДВ (свідоцтво анульовано лише у серпні 2011 року), із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, та оборотно-сальдовою відомістю по рах. 10, що придбане дизпаливо використовувалося у господарській діяльності ПСП "Агрофірма Україна Говтва" для заправки транспортних засобів, що перебувають на балансі підприємства та забезпечення посівної 2011 року /а.с. 53-64, 86-102/.

Факт оплати позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей підтверджено залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення від 17 березня 2011 року №51 на загальну суму 156465,00 грн., у тому числі ПДВ 26077,50 грн. /а.с. 81/.

Факт транспортування товару підтверджується наявними у матеріалах справи та дослідженими під час судового засідання копіями товарно-транспортних накладних від 16 березня 2011 року №029078, 029077, від 17 березня 2011 року №029092, 029091, 029082, 029081, 029080, 029079 /а.с. 73-80/ та копіями подорожніх листів від 16 березня 2011 року №36, від 17 березня 2011 року №37 /а.с. 71-72/.

Приймання товарно-матеріальних цінностей здійснювалося уповноваженою особою позивача по довіреності Чикриж Г.І., що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей /а.с. 200/.

Як припущення, суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента позивача ПП "Велес-Торг" власних трудових, виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для виконання субпідрядних робіт. По-друге, такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Суд наголошує, що під час проведення перевірки та складання Акту перевірки, особами, що проводили перевірку, порушення позивачем вимог статті 201 Податкового кодексу України в частині форми, порядку заповнення та наявності обов'язкових реквізитів податкових накладних не зафіксовано.

У своїх запереченнях представник відповідача посилався на відсутність у видаткових накладних та рахунках-фактури прізвищ осіб, які отримували товар, складання товарно-транспортних накладних з порушенням вимог інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Однак, зазначені порушення не були встановлені під час проведення перевірки та не були зафіксовані у Акті перевірки, а тому, не можуть бути належними та допустимими доказами у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання товарів, як зазначалося вище, підтверджено податковими накладними, накладними, товарними звітами, витягом з журналу реєстрації доручень, копії яких наявні у матеріалах справи.

Таким чином, виходячи із системного аналізу норм Закону вбачається, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді зменшення донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за відповідний період.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов, сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Незважаючи на проаналізовані вище обставини, визначальним при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення було прийняття до уваги відповідачем даних Акту документальної невиїзної перевірки ПП "Велес-Торг" від 06 жовтня 2011 року №00034/1502/367705000, що на думку представника відповідача є підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Слід зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Реальність господарських операцій позивача з ПП "Велес-Торг" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

З огляду на викладене податковий орган безпідставно та протиправно поставив під сумнів розмір податкового кредиту з ПДВ, задекларований позивачем по взаємовідносинам з ПП "Велес-Торг".

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеним договором настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Велес-Торг".

Суд зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП "Велес-Торг" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

З огляду на наведене, суд вважає, що у випадку підтвердження податкового кредиту належним чином оформленими податковими накладними, оплати податку на додану вартість продавцю в ціні товару, дійсної поставки продавцем товарів (робіт, послуг), які підлягають до використання покупцем в господарській діяльності, нікчемність угод, укладених постачальниками по ланцюгу не може бути підставою для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість платнику податків - покупцю, оскільки не ґрунтується на законі.

Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 26077,50 грн., є безпідставним, оскільки позивачем в процесі судового розгляду доведено правомірність формування податкового кредиту на зазначену суму.

Враховуючи зміст позовних вимог та заперечень сторін, у ході судового розгляду справи було з'ясовано обставини щодо правомірності формування ПСП "Агрофірма Україна Говтва" податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року.

З огляду на викладене, необґрунтованим є також висновок податкового органу про застосування до ПСП "Агрофірма Україна Говтва" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 01,00 грн.

Системний аналіз вказаних правових норм та оцінка фактичних обставин справи дають підстави суду дійти висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв з недотриманням приписів закону, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2012 року №58/1614/0000221503 є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, та з урахуванням пункту 10.2. Постанови Пленуму ВАСУ "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20 травня 2013 року №7, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2012 року №58/1614/0000221503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 26078,50 грн., є протиправним та підлягає до скасуванню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Україна Говтва" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 24 жовтня 2012 року №58/1614/0000221503.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Україна Говтва" витрати зі сплати судового збору у розмірі 325,97 грн. /триста двадцять п'ять гривень дев'яносто сім копійок/. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 червня 2013 року.

Суддя Л.М. Петрова