Постанова

від 10.07.2013 по справі 5023/4150/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа № 5023/4150/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Гольцової Л.А., Іванової Л.Б. (доповідач) розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 у справі№ 5023/4150/12 Господарського суду Харківської області за позовом Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" до відповідачаДергачівської міської ради про стягнення 510 348,04 грн.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Комплекс з вивозу побутових відходів" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Дергачівської міської ради про стягнення 510348,04 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.11.2012 у справі №5023/4150/12 (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено повністю; вирішено стягнути з Дергачівської міської ради на користь Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" заборгованість у розмірі 510348,04 грн. та 10206,96 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 у справі №5023/4150/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барабашова С.В., Білецька А.М.) рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2012 у справі № 5023/4150/12 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; стягнуто з Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" на користь Дергачівської міської ради 5103,48 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 у цій справі, Комунальне підприємство "Комплекс з вивозу побутових відходів" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 у справі №5023/4150/12 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2012 у цій справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неповне з'ясування апеляційним господарським судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.05.2009 між Комунальним підприємством "Комплекс з вивозу побутових відходів" та Дергачівською міською радою був укладений договір №10 на закупівлю послуг (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, надати відповідачу послуги з видалення твердих відходів, а відповідач - прийняти та своєчасно оплатити послуги.

Згідно пункту 1.2 Договору загальний об'єм послуг, що є предметом закупівлі, встановлений в Договорі і складає 350 000,00 грн. по ціні 33,96 грн. за 1 мі.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що оплата здійснюється протягом десяти календарних днів наступного місяця за звітним з моменту підписання акту прийому-передачі частини виконаних послуг (робіт) у випадку багаторазової закупівлі послуг впродовж бюджетного року.

Згідно пункту 7.1. Договору, цей Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому, але не довше ніж до 01.01.2010.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходив з того, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу за період з 19.05.2009 по 31.12.2010 послуги на суму 735981,12 грн., за які відповідач розрахувався частково на суму 231 547,04 грн. Також, у жовтні 2009 позивач надав відповідачу послуги з вивезення негабаритних відходів на суму 5 913,96 грн.

28.07.2012 позивачем було направлено відповідачу претензію № 02 про сплату наданих послуг за договором № 10 від 19.05.2009, яка залишилась без відповіді відповідача.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати наданих послуг, керуючись положеннями ст.ст. 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 510348,04 грн.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в повному обсязі згідно із положеннями статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не погодився із висновками місцевого господарського суду з тих підстав, що суд першої інстанції визнав спірний договір продовженим в період з 01.01.2010 по 31.12.2010 без урахування вимог законодавства про закупівлі за державні кошти, тобто без письмової додаткової угоди до договору та затверджених видатків на ці цілі, неправильно застосувавши норми матеріального права, а саме: ст. 526, ч. 2 ст. 530, ст. 610 Цивільного кодексу України щодо виконання зобов'язань.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що: на фінансування послуг з видалення твердих побутових відходів у 2009 році відповідачеві з міського бюджету м. Харкова була виділена субвенція у вигляді міжбюджетного трансферту у сумі 350000,00 грн.; Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921 (яка була чинна на час виникнення спірних відносин) не була передбачена можливість пролонгації договору про закупівлю без письмової додаткової угоди до договору та затверджених в установленому порядку видатків на вказані цілі; будь-яких додаткових угод до договору у період з 01.01.2010 по 31.12.2010 або інших договорів сторонами не укладалось; впродовж 2009 року Дергачівська міська рада сплатила позивачеві кошти у розмірі 350090,00 грн. згідно договору №10 за послуги з вивезення побутових відходів.

З огляду на викладене, встановивши факт повного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором № 10 на закупівлю послуг від 19.05.2009, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями статей 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 510384, 04 грн. за договором № 10 від 19.05.2009.

Як зазначає позивач, між сторонами спору у 2009 році були укладені два договори - договір № б/н від 01.01.2009 на закупівлю послуг: "Послуги з видалення твердих відходів" та договір №10 від 19.05.2009 на закупівлю послуг: "Послуги з видалення твердих відходів", стягнення заборгованості за яким є предметом спору у цій справі.

За твердженням позивача, за умовами договору № б/н від 01.01.2009, у період з січня по квітень 2009 року, позивач надав Дергачівській міській раді послуги з видалення твердих побутових відходів на загальну суму 118542,96 грн., за які відповідач розрахувався 25.05.2009 згідно із платіжним дорученням № 2301 від 25.05.2009.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом взагалі не досліджувалося питання щодо укладення між сторонами спору у 2009 році будь - яких інших договорів на закупівлю послуг, окрім укладення договору, який є предметом розгляду у цій справі.

В свою чергу, апеляційний господарський суд, оцінивши надані сторонами копії фінансових документів (платіжні доручення № 2301 від 25.05.2009, № 2472 від 03.06.2009, № 3079 від 03.07.2009, № 3489 від 05.08.2009, № 3877 від 02.09.2009, № 4559 від 02.10.2009, № 5284 від 04.11.2009, № 5928 від 04.12.2009), дійшов висновку що впродовж 2009 року Дергачівською міською радою на рахунок КП "Комплекс з вивозу побутових відходів " було перераховано кошти у розмірі 350090 грн. згідно договору № 10 за виконані роботи (послуги з вивезення побутових відходів). Таким чином, Дергачівська міська рада у повному обсязі розрахувалась з виконавцем послуг з вивезення твердих побутових відходів та виконала свої зобов'язання по Договору №10 від 19.05.2009.

Проте, як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 2301 від 25.05.2009, відповідачем на користь позивача були сплачені кошти у розмірі 118542, 96 грн. з призначенням платежу: "Згідно дог.10 від 19.05.2009, акт вик. робіт від 25.05.2009 за вивіз ТБО, акт звірки на 01.05.2009".

Отже, судом апеляційної інстанції здійснений відповідачем 25.05.2009 платіж згідно платіжного доручення № 2301 від 25.05.2009 віднесений як оплата послуг за договором № 10 від 19.05.2009 без з'ясування призначення платежу. Відтак, вказаний висновок суду апеляційної інстанції визнається судовою колегією таким, що не ґрунтується на повно встановлених обставинах справи.

Більш того, в матеріалах справи взагалі не міститься акт виконаних робіт від 25.05.2009 за вивіз ТБО, за яким сплачувалися кошти згідно платіжного доручення №2301 від 25.05.2009.є

Разом з тим, апеляційний господарський суд, встановивши, що договір №10 від 19.05.2009 діє до 01.01.2010 та будь-яких додаткових угод до договору у період з 01.01.2010 по 31.12.2010 або інших договорів сторони не укладали, не надав відповідної правової оцінки відносинам сторін договору щодо надання послуг у період з 01.01.2010 по 31.12.2010.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно із ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшли висновку, що суди попередніх інстанцій, не з'ясувавши належним чином фактичного обсягу заявлених позовних вимог, допустили суттєву неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли суперечливих висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Відповідно до статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 та рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2012 у справі № 5023/4150/12 скасувати.

Справу № 5023/4150/12 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Т. Козир

Судді: Л. Гольцова

Л. Іванова