Рішення

від 19.09.2013 по справі 5023/4150/12

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р. Справа № 5023/4150/12

вх. номер

Суддя Господарського суду Харківської області Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

За участю представників:

позивача - Петрова Т.В., довіреність №509 від 27.02.2013 р.

відповідача - Пономарьова І.В., довіреність б/н від 08.01.2013 р.

розглянувши матеріали справи за позовом: Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів", м. Харків

до Дергачівської міської ради, м. Дергачі

про стягнення 510 348,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2012 року Комунальне підприємство "Комплекс з вивозу побутових відходів" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Дергачівської міської ради (відповідача) про стягнення 510 348,04 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором № 10 від 19.05.2009 р. на закупівлю послуг: "Послуги з видалення твердих відходів".

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.11.2012 р. у справі №5023/4150/12 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Дергачівської міської ради на користь Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" заборгованість в розмірі 510 348,04 грн. та 10 206,96 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 р. у справі №5023/4150/12 рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2012 р. у справі №5023/4150/12 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Стягнуто з Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" на користь Дергачівської міської ради 5 103,48 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду від 10.07.2013 р. у справі №5023/4150/12 касаційну скаргу Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 р. та рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2012 р. у справі № 5023/4150/12 скасовано. Справу № 5023/4150/12 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Суд касаційної інстанції у своїй постанові вказав суду першої інстанції на необхідність дослідити зміст платіжного доручення № 2301 від 25.05.2009 р., акту виконаних робіт від 25.05.2009 р. та надати відповідну правову оцінку відносинам сторін договору щодо надання послуг у період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2013 р. справу №5023/4150/12 було призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.08.2013 р. об 11:15 год.

У судовому засіданні 10.09.2013 р. було оголошено перерву до 19.09.2013 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданих до суду письмових поясненнях (вх.№34449) позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що відповідач належним чином виконав свої договірні зобов'язання за спірним договором, перерахувавши на рахунок позивача 350 090,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №2301 від 25.05.2009 р., №2472 від 03.06.2009 р., №3079 від 03.07.2009 р., №3489 від 05.08.2009 р., №3877 від 02.09.2009 р., №4559 від 02.10.2009 р. №5284 від 04.11.2009 р., №5928 від 04.12.2009 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

19.05.2009 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір №10 на закупівлю послуг: "Послуги з видалення твердих відходів" (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, надати відповідачеві послуги з видалення твердих відходів, а відповідач - прийняти та своєчасно оплатити послуги.

Згідно з п.1.2. договору загальний об'єм послуг, що є предметом закупівлі, встановлений в договорі і складає 350 000,00 грн. по ціні 33,96 грн. за 1 м3 ТПВ.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що оплата здійснюється протягом десяти календарних днів наступного місяця за звітним з моменту підписання акту прийому-передачі частини виконаних послуг (робіт) у випадку багаторазової закупівлі послуг впродовж бюджетного року.

В п.2.1., 2.2. договору визначено, що виконавець надає послуги замовнику за цінами (тарифами), що визначені в розрахунку вартості послуг, погоджені із замовником в договорі на початку періоду закупівлі в момент підписання договору. Перегляд цін на послуги здійснюється лише в термін та за умов, визначених додатковою угодою до договору.

Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому, але не довше ніж до 01.01.2010 р. (п. 7.1. договору)

Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання за договором №10 від 19.05.2009 р. належним чином та просить суд стягнути з відповідача 510 348,04 грн. за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за даним договором.

Перевіривши дані твердження позивача та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надав відповідачеві послуги, а відповідач надані позивачем послуги прийняв та перерахував на рахунок позивача кошти в розмірі 350 090,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №2301 від 25.05.2009 р., №2472 від 03.06.2009 р., №3079 від 03.07.2009 р., №3489 від 05.08.2009 р., №3877 від 02.09.2009 р., №4559 від 02.10.2009 р., №5284 від 04.11.2009 р., №5928 від 04.12.2009 р. (т. 1 а.с. 68-76). В призначенні платежу кожного із вказаних платіжних доручень міститься посилання на договір №10 від 19.05.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В п.1.2. договору сторони погодили, що загальний об'єм послуг, що є предметом закупівлі, встановлений в договорі і складає 350 000,00 грн. по ціні 33,96грн. за 1 м3 ТПВ. З огляду на це суд дійшов висновку, що відповідач виконав свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг належним чином та у повному обсязі.

Крім того, частиною 1 статті 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що Дергачівська міська рада як представницький орган місцевого самоврядування є розпорядником державних коштів, що здійснює закупівлю товарів, робіт і послуг в порядку, визначеному Законом України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010р. №22 89-VI, на час виникнення спірних відносин керувалась Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. №921 (далі - Положення).

Пунктом 84 вказаного Положення визначено, що договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень ЦК України та ГК України. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім коригування ціни договору підряду в будівництві відповідно до будівельних норм. Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року на суму коштів не більше 15 відсотків вартості, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що пролонгація договору про державну закупівлю без укладання письмової додаткової угоди до договору та затвердження в установленому порядку видатків на вказані цілі є неможливою.

В п. 7.1 договору визначено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому, але не довше ніж до 01.01.2010 р.

Будь-яких додаткових угод до договору, якими змінено або продовжено строк дії договору, позивач до матеріалів справи не надав.

Крім того, зі змісту наданих позивачем актів виконаних робіт за надані послуги за період з 31.01.2010 р. по 31.12.2010 р. (т.1 а.с.25-36) судом встановлено, що дані акти не містять жодного посилання на будь-який договір, в тому числі договір № 10 від 19.05.2009 р., а період часу, протягом якого були надані послуги, підтверджені цими актами, знаходиться поза межами строку дії даного договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що докази, надані позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, не містять ніякої інформації стосовно предмету доказування, а тому не можуть бути визнані належними та допустимими доказами по даній справі в розумінні ст. ст. 32, 34 ГПК України.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене і те, що позовні вимоги позивача по даній справі ґрунтуються на неналежних доказах і спростовуються матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір у даній справі на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 628, 629, 901, 903, 905 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 24.09.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.