Постанова

від 10.07.2013 по справі 906/260/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа № 906/260/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Гусар О.В.

від відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Поділля" на рішення господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2013 року в справі № 906/260/13-г (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

до відповідача Приватного підприємства "Поділля"

про стягнення в сумі 13 791 грн. 68 коп..

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (том 1, а.с. 2-3) до Приватного підприємства «Поділля» (надалі -Відповідач) про стягнення в сумі 5111 грн. 13 коп. за активну електроенергію, 4530 грн. 49 коп. за перевищення ліміту споживання, 6022 грн. 50 коп. заборгованості за реактивну електроенергію, 352 грн. 40 коп. пені, 67 грн. 40 коп. три відсотки річних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2013 року (том 2, а.с. 137-141) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 4343 грн. 08 коп. заборгованості за активну електроенергію, 6022 грн. 50 коп. заборгованості за реактивну електроенергію, 3426 грн. 10 коп. за перевищення договірних величин споживання, 161 грн. 87 коп. пені, 32 грн. 37 коп. річних. Судовий збір покладено на Відповідача в розмірі 1496 грн. 08 коп..

В стягненні 768 грн. 05 коп. боргу за активну електроенерію, 1104 грн. 39 коп. санкції за перевищення ліміту споживання, 190 грн.53 коп. пені та 35 грн. 03 коп. річних відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся з апеляційною скаргою (том 1, а.с. 2) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2013 року № 906/260/13-г в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, зроблені судом першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом не з'ясовано всі обставини, які мають значення для справи.

Ухвалою суду від 27 травня 2013 року (том 2, а.с. 1) апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 10 липня 2013 року на 15 годину 10 хвилин.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 15-17) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить суд залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Водночас, 1 липня 2013 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання Відповідача (том 2, а.с. 10) в якому з підстав, висвітлених в даному клопотанні, Відповідач просив суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату.

Розглянувши подане клопотання суд прийшов до висновку про те, що дане клопотання не підлягає до задоволення з огляду на те, що: Відповідачу більше як за місяць було відомо про дату, час та місце розгляду справи, відповідно було достатньо часу для того, аби залучити іншого представника для участі в судовому засіданні, до клопотання не подано доказів, на підтвердження обставин, висвітлених у ньому. Крім того, в справі наявна апеляційна скарга Відповідача, в якій висвітлено позицію Відповідача щодо оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 10 липня 2013 року представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав, вказаних у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2013 року по даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення. При цьому, суд виходив з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 26 липня 2004 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 1036 про постачання електричної енергії споживачам (надалі - Договір; том 1 а.с. 7-13) з додатками до нього (том 1, а.с. 14-26)

Згідно пункту 3.9 Статуту Позивача, зареєстрованого 5 травня 2004 року (том 1, а.с. 107-130), до складу Позивача входять: виробничі підрозділи (служби, цехи, дільниці, бригади, лабораторії тощо); функціональні структурні підрозділи апарату управління (відділи, бюро, служби тощо); відокремлені підрозділи - структурні одиниці (представництва, філії, відділення й інші структурні підрозділи); відокремлені підрозділи мають рахунок, печатки, штампи і здійснюють статистичний і незакінчений балансовий облік своєї діяльності.

Водночас, положення про Бердичівський район електричних мереж Позивача (далі - Положення; том 1, а.с. 101-105), затверджено протоколом № 13 засідання Спостережної ради Позивача від 17 січня 2003 року (том 1, а.с. 106) та розроблено на підставі Закону України "Про господарські товариства" і Статуту Позивача (пункт 1.1 Положення).

Згідно пункту 1.2 Положення, Бердичівський район електричних мереж (в подальшому РЕМ) є виробничим підрозділом Позивача.

У відповідності до пунктів 1.4-1.5 Положення, Бердичівський РЕМ не є юридичною особою та здійснює свою господарську діяльність на підставі цього Положення та в межах прав, делегованих йому Позивачем.

Відповідно пункту 1.7 Положення, керівництво Позивача делегує йому право від його імені укладати договори та угоди на поставку електроенергії та інші договори за окремими дорученнями.

Пунктом 5.2 Положення, визначено, що: управління Бердичівським РЕМ здійснює директор, який призначається і звільняється з посади головою правління - генеральним директором Позивача.

Колегія суду звертає увагу на те, що пунктом 5.3 Положення визначено, що: директору Бердичівського РЕМ делегується, крім іншого, право укладати договори та угоди на користування електроенергією .

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Згідно частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

В силу дії частини 1, 3 статті 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Вимогами статті 239 Цивільного кодексу України визначено, що: правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Дослідивши Договір в сукупності з даним Положенням, Статутом та нормами чинного законодавства, колегія суду зауважує, що даний Договір укладено Бердичівським РЕМ, який діє згідно з умовами та правилами Ліцензії на постачання електроенергії № ПС 0818 (та іменується надалі "Електропостачальна організація" в особі директора Самчука Володимира Миколайовича), що діє на підставі доручення Позивача (а.с. 7) з одного боку та Відповідача, що надалі іменується "Споживач" в особі директора Бонковського В.Л., що діє на підставі статуту.

В зв'язку з чим, колегія суду критично оцінює твердження Відповідача про відсутність у Договорі посилання на Статут ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" Позивача, або довіреність, видану Позивачем директору Бердичівського РЕМ Самчуку В.М. на укладання правочину від його імені.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд зазначає, що директор Бердичівського РЕМ Самчук В.М., при укладенні Договору мав право вчиняти від імені Позивача юридичні дії, в тому числі укладати Договори, саме тому відсутні підстави вважати даний Договір недійсним.

Крім того, виходячи з приписів статті 241 Цивільного кодексу України, сам факт звернення Позивача до суду опосередковано свідчить про схвалення Позивачем вищевказаного Договору та про виникнення на його підставі цивільних прав і обов'язків у Позивача та Відповідача.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України норми якої кореспондуються з статтею 275 Господарського кодексу України: за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до пункту 1 Договору, Енергопостачальна організація постачає електричну енергію Відповідачу, а Відповідач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Колегія суду зазначає, що до матеріалів справи додано докази з котрих вбачається, що за грудень 2012 року Відповідачу були виставлені рахунки № 47061 від 24 грудня 2012 року за активну електроенергію в сумі 4343 грн. 08 коп. (том 1, а.с. 51), № 47062 від 24 грудня 2012 року за реактивну електроенергію на суму 6259 грн. 69 коп. (том 1, а.с. 52) та за листопад 2012 року № 43911 від 24 листопада 2012 року про нарахування санкції за перевищення договірних величин споживання у розмірі 5698 грн.18 коп.(том 1, а.с. 50) .

Поряд з тим, колегія суду зауважує, що відповідно до Правил користування електричною енергією (затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28), договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період; коригування договірної величини ліміту електроспоживання - це дії сторін, направлені на узгодження дозволеного обсягу споживання електроенергії у певний період.

Згідно підпункту 3.2.1 Договору: Відповідач має право на зміну (коригування) договірних величин споживання електричної енергії у порядку, визначеному умовами розділу 5 цього Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору: для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Відповідач не пізніше 15 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); у разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії на рівні спожитої електроенергії відповідних періодів поточного року.

Пунктом 5.2 Договору визначена величина споживання електричної енергії на рівні, зокрема: заявленої Відповідачем, згідно з пунктом 5.1 Договору - у разі відсутності у Відповідача заборгованості за використану електричну енергію або в разі виконання боргових зобов'язань та проведення поточних платежів у визначені терміни.

В матеріалах справи наявна заява від 12 листопада 2012 року за № 46 (том 1, а.с. 28), згідно котрої Відповідач просив зменшити ліміт використання електроенергії в листопаді місяці 2012 року з 10000 кВт на 2000 кВт.

Колегія суду зазначає, що з поданого Відповідачем звіту (том 1, а.с. 29), у листопаді 2012 року Відповідачем було спожито 8254 кВт, тобто, перевищення склало 6245 кВт..

Відповідно, Позивачем було виставлено Відповідачу рахунок № 43911 від 24 листопада 2012 року про нарахування санкції за перевищення договірних величин споживання у розмірі 5698 грн.18 коп. (том 1, а.с. 50).

Колегія суду зауважує, що відповідно до пункту 4.2.2 Договору: у випадку споживання електроенергії та потужності понад кількість, обумовлену розділом 5 цього Договору за відповідний період (місяць) при одно - дво- чи тризонній системі обліку, Відповідач, виключно банківськими коштами, сплачує Енергопостачальній організації п'ятикратну вартість електроенергії та потужності, витраченої понад обумовлений даним договором обсяг електричної енергії та потужності згідно із Законом України "Про електроенергетику" за тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення.

Частиною 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що: споживачі (крім населення та навчальних закладів і вищих навчальних закладів 1-4 рівня акредитації державної та комунальної форм власності) у разі споживання електроенергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання електроенергії.

У відповідності до пункту 2.2.3 Договору (із врахуванням редакції Додатку № 17 від 17 червня 2008 року (том 1, а.с.27): Відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України; дата оплати рахунка визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом; розрахунковим періодом вважається період з 20 числа по 19 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу календарного місяця.

Згідно пункту 7.3 Договору (Додатку №17): оплата електроенергії здійснюється Відповідачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії та відповідний розрахунковий період, або плановими платежами в термін до 5 числа розрахункового місяця 100 % вартості заявленого споживання електроенергії згідно з Додатком № 1 до Договору, з врахуванням сальдо на початок місяця; остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць, з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше: 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно.

З врахуванням наведеного, колегія суду зауважує, що дані рахунки були отримані Відповідачем, що підтверджується, підписом керівника Відповідача, без зазначення дати їх отримання.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суду зазначає, що в матеріалах справи наявна претензія (том 1, а.с. 30-31), котра направлена Позивачем 25 грудня 2012 року, та була отримана Відповідачем 28 грудня 2012 року (доказ отримання на а.с. 32 том 1), згідно якої Позивач просив Відповідача сплатити 4343 грн. 08 коп. заборгованості за активну електроенергію, 6022 грн. 50 коп. за реактивну електроенергію, 3426 грн. 10 коп. залишок заборгованості за перевищення договірних лімітів споживання.

Дане в свою чергу опосередковано вказує на те, що Позивачем 25 грудня 2012 року пред'явлено законну вимогу, яка з урахуванням пункту 4.1.2 «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року № 1149 та встановленого статтею 530 Цивільного кодексу України строку, залишилася невиконаною Відповідачем (у Відповідача виникло зобов'язання погасити заборгованість та сплатити санкцію за перевищення договірних величин споживання у строк до 5 січня 2013 року, оскільки 28.12.12р. - дата отримання претензії + 7 пільгових днів). Саме тому з 5 січня 2013 року у Позивача виникло право нараховувати інфляційні та пеню на суму заборгованості.

Також з матеріалів справи вбачається, що рахунок за перевищення договірних величин споживання неодноразово вручався представникам Відповідача, оскільки Позивачем надано рахунок, вручений як Корсун В.А., так і Роік М.П., який є директором Відповідача.

Водночас, колегія суду констатує, що Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків виконав частково. Зокрема, як вбачається з доказів наявних в матеріалах справи, (а саме: розрахунку Позивача (том 1, а.с. 33-35), платіжних доручень (том 1, а.с. 96-100), письмових пояснень Позивача), станом на 1 грудня 2012 року, за Відповідачем рахувалась переплата за реактивну електроенергію в сумі 237 грн. 19 коп., сплачених згідно платіжного доручення №14 від 9 листопада 2012 року (том 1, а.с. 96), тому заборгованість за реактивну електроенергію склала 6022 грн. 50 коп. (6259 грн. 69 коп. - 237 грн. 19 коп.). Крім того, оскільки за Відповідачем рахувалась переплата за активну електроенергію за листопад 2012 року в сумі 2272 грн. 08 коп., останні були зараховані Позивачем у погашення боргу за перевищення договірних величин споживання, внаслідок чого заборгованість по останньому нарахуванню склала 3426 грн. 10 коп..

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу; повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України; платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Поряд з тим в роз'ясненнях Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29 жовтня 2004 року вказано, що питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, тобто позивач має право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Отже, враховуючи вищенаведене, кошти в сумі 2272 грн. 08 коп., були правомірно зараховані Позивачем на погашення санкції за перевищення договірних величин споживання у листопаді 2012 року, оскільки зарахування вказаної суми, згідно визначеного в платіжних документах призначення платежу (за листопад 2012 року) в погашення боргу за листопад, у зв'язку з відсутністю останнього, є неможливим.

Окрім того, дослідивши в сукупності вищенаведені обставини та враховуючи вказані в платіжних документах призначення платежу, зокрема посилання на виставлені Відповідачу рахунки, колегія суду констатує той факт, що позовні вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу за спожиту електроенергію є обґрунтованими та підставними, а отже підлягають задоволенню в сумі 10365 грн. 58 коп, також правомірно заявленою є санкція за перевищення договірних величин споживання в розмірі 3426 грн. 10 коп.. Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в даних сумах та залишає рішення господарського суду Хмельницької області без змін.

Водночас, враховуючи, що згідно позовної заяви, Позивач помилково заявив до стягнення 5111 грн. 13 коп. за активну електроенергію, 6022 грн. 50 коп. за реактивну електроенергію, 4530 грн. 49 коп. санкції за перевищення ліміту споживання, при цьому заяви про зменшення розміру позовних вимог, згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, Позивачем не подано, а лише уточнено розмір обґрунтовано заявлених сум, колегія суду зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення 768 грн. 05 коп. за активну електроенерію та 1104 грн. 39 коп. санкції за перевищення ліміту споживання є безпідставними та необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити. Дане, в свою чергу, вчинено судом у оспорюваному судовому рішенні. Відповідно, колегія суду залишає без змін судове рішення господарського суду Житомирської області в цій частині.

Водночас, колегія суду зауважує, що Позивач просив стягнути з Відповідача 352 грн. 40 коп. пені та 67 грн. 40 коп. річних.

Відповідно до підпункту 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами цього договору, з порушенням термінів, визначених Додатком №4, Відповідач сплачує Енергопостачальній організації (Позивачеві) пеню у розмірі згідно законодавства, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами статті 549 Цивільного кодексу визначено, що: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суду дослідивши правильність розрахунку пені та річних (том 1, а.с. 36-37), проведеного Позивачем за період з 25 листопада 2012 року по 11 лютого 2013 року не погоджується з його вірністю, з наступних підстав.

Позивачем при здійсненні вказаних розрахунків невірно було визначено початок періоду нарахування трьох відсотків річних та пені. Крім того, їх розрахунок здійснено і стосовно санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії, що суперечить приписам статті 625 Цивільного кодексу України, якою не передбачено нарахування річних на санкції . Що ж стосується пені, то її нарахування на санкцію за перевищення договірних величин споживання електроенергії також суперечить приписам чинного законодавства.

За вищенаведеного, колегія суду здійснивши перерахунок пені на суму основного боргу (10365 грн. 58 коп.), починаючи з 5 січня 2013 року по 11 лютого 2013 року (з урахуванням вимог статті 530 Цивільного кодексу України), зазначає що до стягнення підлягає пеня в сумі 161 грн. 87 коп. У стягненні 190 грн. 53 коп. пені слід відмовити.

Здійснивши перерахунок річних за період з 5 січня 2013 року по 11 лютого 2013 року, колегія суду зауважує, що до стягнення підлягають річні в сумі 32 грн. 37 коп.. У стягненні 35 грн. 03 коп. трьох відсотків річних слід відмовити.

Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.

Водночас, з огляду на усе вищевказане в даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що за змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що Відповідачем зроблено не було.

При цьому, колегія суду бере до уваги і той факт, що Позивачем були подані всі належні та допустимі докази щодо підтвердження факту належного виконання зобов'язання (постачання електричної енергії), відповідно до укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору.

В той же час, суд відхиляє заперечення Відповідача, висвітлені у апеляційній скарзі, оскільки вони не відповідають обставинам справи, спростовуються наявними у справі доказами, а також спростовані усім вищевказаним у даній судовій постанові.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Поділля" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2013 року в справі №906/260/13-г - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №906/260/13-г повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.