Ухвала

від 04.07.2013 по справі 826/1114/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1114/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

04 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.,

при секретарі Трауті А.В.

за участю:

представника позивача Жили А.А.

представника відповідача Пащенка В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профільні технології» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профільні технології» до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа - Іванівська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень від 03.12.12 року №00236052 та №002361520, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.12 року №00236052 та №002361520.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2013 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Профільні технології» з податку на додану вартість за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт № 1504/1520/225 від 09.11.2012 року.

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, ТОВ «Профільні технології» порушило вимоги п.201.10 ст.201 ПК України, встановлено заниження суми, що підлягає сплаті платником податку до бюджету на суму 220259,0 грн. та завищено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 15375,0 грн.

На підставі висновків, викладених у вищезазначеному акті, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 року № 002360520, яким встановлено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 220 259,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 22 051,80 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 року № 002361520, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 15 375,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати вказані податкові повідомлення-рішення від 03.12.2012 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем правомірно, оскільки позивачем не дотримано вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення ТОВ «Профільні технології» податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, відповідно до положень п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Як встановлено судом першої інстанції, при виконанні договору про поставку № 1 від 10 січня 2012 року, ТОВ «Профмет» (постачальник за договором) видало позивачу податкові накладні, проте не включило їх до Єдиного реєстру податкових накладних, про що позивач подав заяву зі скаргою до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва.

Суд першої інстанції зазначив, що у порушення п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, ТОВ «Профільні технології» не подано до додатку 8 копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів, послуг.

Апелянтом, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, вказане твердження не спростовано, факту подання вказаних документів до додатку 8 не доведено.

Доводи позивача, що саме по собі подання заяви зі скаргою на контрагента, який не включив податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних, є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, колегією суддів оцінюється критично, оскільки сама по собі заява зі скаргою не доводить факту здійснення господарської операції та факту сплати податку за цією операцією.

Щодо наявних в матеріалах справи копій первинних документів, які, на думку апелянта, підтверджують факт здійснення операцій з поставки товару за зазначеним договором, а саме податкові та видаткові накладні (а.с. 14-21), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, у копіях видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи (а.с. 14-17) у графі «отримав (ла)» не зазначено посади і прізвища особи, відповідальної за отримання товару з боку покупця, що унеможливлює встановлення цієї особи. Таким чином, зазначені видаткові накладні не відповідають в повній мірі вимогам до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Згідно п.1.1 Договору поставки № 1 від 10.01.2012 року, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити цей товар на умовах даного договору за ціною та у кількості, вказаних у рахунках-фактурах. В матеріалах справи зазначені рахунки-фактури відсутні. Також відсутні докази, які б підтверджували факт перерахування позивачем постачальнику сум ПДВ у складі вартості поставлених товарів.

На основі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позиції апелянта щодо беззаперечності реального здійснення господарських операцій за вказаним договором.

Крім того, як було зазначено вище, апелянт не довів факту подання до податкового органу разом із додатком 8 копій документів, визначених п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України. Оскільки саме із поданням копій цих документів разом із додатком 8 пов'язується виникнення у позивача підстав для включення сум податку до складу податкового кредиту у разі не включення контрагентом позивача податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних за здійсненою господарською операцією, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено і наявність підстав для включення ним сум податку до складу податкового кредиту в розумінні положень п.201.10 ст. 201 ПК України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про завищення ТОВ «Профільні технології» податкового кредиту на загальну суму 235634,24 грн., та правомірність прийнятих ДПІ в Голосіївському районі міста Києва податкових повідомлень-рішень від 03.12.2012р. № 002360520 та № 002361520.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профільні технології» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профільні технології» до Державної податкової інспекції в голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа - Іванівська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень від 03.12.12 року №00236052 та №002361520 - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Беспалов О.О.

Суддя Парінов А.Б.

Повний текст ухвали виготовлено 8 липня 2013 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.