Ухвала

від 09.07.2013 по справі 825/527/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/527/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сіверяни" до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області Державної податкової служби від 19.10.2012 року № 0000232330. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіверяни» судовий збір в розмірі 902,71 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Торговий дім «Сіверяни» (ідентифікаційний код-32314507) зареєстровано в якості юридичної особи 13.12.2002 року та є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.03.2013 року та свідоцтвом № 33707238 про реєстрацію платника податку на додану вартість НВ № 327287. На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України ДПІ у Ріпкинському районі проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Торговий дім «Сіверяни» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «ВАККО» за вересень 2009 року, за результатами якої складено акт від 18.10.2012 року № 378/22/32314507.

В акті перевірки від 18.10.2012 року № 378/22/32314507 встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 72217,00 грн., в т.ч. за вересень 2009 року на суму 72217,00 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у Ріпкинському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012 року № 0000232330, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 72217,00 грн. за основним платежем та 18054,00 грн. за штрафними санкціями.

Основними видами діяльності ТОВ «Торговий дім «Сіверяни» є пакування, неспеціалізована оптова торгівля, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, надання в оренду вантажних автомобілів, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ АБ № 508338.

ТОВ «Торговий дім «Сіверяни» у вересні 2009 року мало господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «ВАККО» (код ЄДРПОУ-36425949).

За період вересень 2009 року ТОВ «Торговий дім «Сіверяни» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 76946,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період вересень 2009 року встановлено його завищення всього на суму 72217,00 грн.

Так між ТОВ «Торговий дім «Сіверяни» та ТОВ «ВАККО» укладено договір купівлі-продажу товарів від 26.08.2009 року (а.с. 72-74 т. 1).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «ВАККО» продає, а ТОВ «Торговий дім «Сіверяни» приймає та оплачує обладнання, визначене в договорі.

На виконання зазначеного договору у вересні 2009 року ТОВ «ВАККО» поставлено ТОВ «Торговий дім «Сіверяни» товарів на загальну суму 433300,00 грн., в тому числі ПДВ 72216,67 грн.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договором від 26.08.2009 року, видатковою накладною від 04.09.2009 року № 040916, податковою накладною від 04.09.2009 року № 040916, наказом про відрядження, подорожнім листом, банківськими виписками.

Зазначені вище товари перевозились позивачем за власний рахунок, належним йому транспортом, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Оплата товарів проводилась частинами в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Слід звернути увагу на те, що перша проплата в сумі 10000,00 грн. зроблена позивачем на рахунок ТОВ «ВАККО», а решта коштів, на підставі договору про відступлення права вимоги від 14.03.2012 року № 140312-01, була перерахована на поточний рахунок нового кредитора ТОВ «Тайтрейд» (код ЄДРПОУ-37318422), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. В бухгалтерському обліку вказані господарські операції відображені в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 631.

Крім того, отриманий від ТОВ «ВАККО» товар в подальшому був використаний ТОВ «Торговий дім «Сіверяни» в своїй господарській діяльності (передано до статутного капіталу ТОВ «Фенікс-Пак»), що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: актами, видатковою накладною, податковою накладною, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 141 та по рахунку 1521 за вересень 2009 року.

Отже, правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів дійсно вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «ВАККО» податковий орган посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.02.2011 року № 104/23-10/36425949 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВАККО», яким встановлено вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів. Крім цього, представник відповідача вказує на те, що податкову звітність контрагента-продавця ТОВ «ВАККО» за вересень 2009 року, органом ДПС, на обліку якого перебуває контрагент, визнано такою, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

Однак, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, які має містити податкова накладна, та має вищу юридичну силу порівняно з наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037.

Всі обов'язкові реквізити містяться в податковій накладній від 04.09.2009 року № 040916.

Позивачем документально підтверджено реальність виконання правочинів позивача з контрагентом. Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Так, на момент вчинення правочину підприємство-контрагент позивача було зареєстроване як юридична особа та платник податків, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ДПС України (http://sts.gov.ua/) та наявними в матеріалах справи довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: ТОВ «ВАККО», індивідуальний податковий номер - 364259426552, код ЄДРПОУ - 36425949, номер свiдоцтва платника ПДВ - 100223835, дата анулювання свідоцтва платника ПДВ - 16.11.2010 року.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податків.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковою накладною, яку було надано на перевірку. Податкова накладна відповідає вимога підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відображає зміст господарських операцій, в результаті яких вона складена.

Так, суд дійшов правильного висновку, що відповідно до положень підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкової накладної. Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковою накладною. Податкова накладна відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та відображає зміст господарських операцій, в результаті яких вона складена.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Крім того, покупець не може нести відповідальність за порушення, якщо такі і мали місце, службовою чи іншою особою підприємства контрагента. Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність своїх дій та рішення.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012 року № 0000232330 прийнято ДПІ у Ріпкинському районі не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з порушенням використаного повноваження, без мети, з якою це повноваження надано, необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, недобросовісно та нерозсудливо.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.