Рішення

від 08.07.2013 по справі 914/1744/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2013 р. Справа № 914/1744/13

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція», м.Львів,

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інпромсервіс», м.Дрогобич Львівської області

про стягнення 10 155,39 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

за участю представників сторін:

від позивача : - Зінкевич О.М. - представник (довіреність №1304-06/13 від 11.06.2013р)

від відповідача : не з»явився.

Права та обов»язки. Передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України суд роз»яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді від сторін до суду не надходили.

Суть спору : Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція», м.Львів, звернулось з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інпромсервіс», м.Дрогобич Львівської області, про стягнення 10 155,39 грн.заборгованості, у тому числі 10 000,00 грн. основного боргу , та 155,39 грн. - трьох процентів річних від простроченої суми; позивач просить також відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені судові витрати, а саме 1720,50 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.05.2013року порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 11.06.2013 року.

Скерована відповідачу ухвала про порушення провадження у справі на адресу, яку вказав позивач у позовній заяві (82100, Львівська область. М.Дрогобич, вул.Трускавецька 48, будинок 48/1) повернута органом зв»язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою причин повернення «за закінченням терміну зберігання».

06.06.2013 р за вх.№21044/13 у канцелярії суду зареєстровано поданий позивачем лист від 06.06.2013 р №1262-06/13 з документами, які витребовував суд ухвалою про порушення провадження у справі. Серед документів, зокрема : довідка позивача від 06.06.13 р №1258-06/13 про те, що станом на 06.06.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 000,00 грн. та з поясненням того, що зазначена заборгованість виникла внаслідок досягнутої домовленості між ТзОВ «Львівська ізоляція» та ТзОВ «РІІ «Інпромсервіс» про поставку останнім труби діаметром 273 х 5 мм на загальну суму 15000,00 грн. з ПДВ. Отримавши передоплату в розмірі 15000,00 грн. пояснює позивач, ТзОВ «ПІІ «Інпромсервіс» не здійснив поставки зазначеного товару і погодився повернути отримані кошти, однак 14.12.2012 року повернув лише 5000,00 грн. Кошти в розмірі 10 000,00 грн залишилися несплаченими.

Подано позивачем також Витяг з ЄДР Серія АВ №371600, яким підтверджується включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інпромсервіс» в статусі юридичної особи до ЄДРПОУ; ідентифікаційний код юридичної особи - 33089054; місцезнаходження юридичної особи: 82100, Львівська область, місто Дрогобич, вул.Трускавецька, будинок 48/1.

Тобто, місцезнаходження відповідача, яке вказав позивач у позовній заяві, відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача за даними в ЄДР.

До зазначеного вище листа позивач долучив також Пояснення від 06.06.13 р №1260-06/13, у якому надає пояснення стосовно договору №08.12.2009 року, який (як підставу перерахування 5000,00 грн.) вказав відповідач у призначенні платежу та стверджує, що такий договір у формі єдиного документа між сторонами не укладався; припускає, що під зазначеним номером договору відповідач вказав дату виставленого ним позивачу рахунку №1 від 08.12.2009 року. Крім того, позивач надає пояснення стосовно нарахування трьох процентів річних, а також стосовно строку поставки товару.

З підстав, наведених в ухвалі від 11.06.2013 р розгляд справи відкладався на 02.07.2013 року, а з підстав, наведених в ухвалі від 02.07.2013 р - на 08.07.2013 року.

05.07.2013 р за вх.№26465/12 у канцелярії суду зареєстровано подане позивачем Пояснення по справі від 05.07.13 р №1469-07/13.

З підстав, наведених у позовній заяві, наданих поясненнях позивач заявлені вимоги підтримав у судовому засіданні 08.07.2013р.та просить задоволити.

Відповідач в жодне судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не подав, заявлені позивачем вимоги не заперечив і не спростував у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р №18 із змінами та доповненнями , внесеними 23.03.2012р та 17.10.2012р «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв»язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Із врахуванням зазначеного та обставин даної конкретної справи суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про дати судових засідань.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов"язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов"язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача -з моменту перед"явлення до нього позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.69 ГПК України , спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,69,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представників відповідача та без відзиву на позовну заяву, за наявними в справі матеріалами .

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

08 грудня 2009 року відповідач , Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інпромсервіс» видало позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція», рахунок №1 на оплату 119 220,00 грн. за товар : трубу Ф 530 х 8 в кількості 20 т., по ціні за одиницю товару -2050,00 грн. (без ПДВ) , вартістю 41000,00 грн. та за трубу Ф 273 х 5 в кількості 25 т. по ціні за одиницю товару - 2334,00 грн. (без ПДВ), вартістю 58350,00 грн. Загальна вартість товару ( з ПДВ) , згідно рахунку №1 - 99350,00 грн. склала 119220,00 грн. Рахунок підписаний директором ТзОВ ПІІ «Інпромсервіс» та головним бухгалтером, завірений гербовою печаткою відповідача.

10 грудня 2009 року позивач, ТзОВ «Львівська ізоляція», перерахував на рахунок відповідача в Дрогобицькій філії ВАТ «Кредобанк» 15000,00 грн. вказавши в призначенні платежу : « оплата за труби Ф 273 х 5 згідно рахунку №1 від 08.12.09р. у т.ч. ПДВ 2500,00 грн.».

У листі №750-09/12 від 26.09.12 р , адресованому відповідачу, позивач вказував, що 10 грудня 2009 року на підставі рахунку №1 від 08.12.2009 року він здійснив відповідачу передоплату за труби діаметром 273 х 5 мм в розмірі 15000,00 грн. Оскільки поставку згаданого товару йому так і не було здійснено, то керуючись ст.611 та ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України , позивач повідомляв відповідача про втрату інтересу до цієї поставки та про відмову від неї. У зв»язку із наведеним, позивач вимагав негайного повернення сплачених відповідачу (в якості передоплати за товар) коштів в сумі 15000,00 грн. Лист отриманий відповідачем 01.10.12р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №79008 0889704 7, яке знаходиться у матеріалах справи. З моменту отримання листа у відповідача виникло нове грошове зобов»язання по перерахуванню позивачу коштів в сумі 15000,00 грн., термін виконання якого ,відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, сплив 07 жовтня 2012 року.

Відповідач не надав письмової відповіді на зазначений вище лист позивача, однак 14 грудня 2012 року перерахував на рахунок позивача (вказаний останнім у листі №750-09/12 від 26.09.12 р.), кошти в сумі 5000,00 грн., вказавши у платіжному дорученні №32 призначення платежу: «повернення попередньої сплати згідно договору №08.12.2009р. в т.ч. ПДВ-833,33 грн.».

В подальшому, у скерованій відповідачу претензії від 28.01.13 р. №101-01/13 « про стягнення заборгованості в сумі 10 000,00 грн.» позивач звертав увагу відповідача на те, що останній мав виконати обов»язок по поверненню коштів в сумі 15 000,00 грн. до 07.10.2012 року; підтвердив поступлення від відповідача коштів в сумі 5000,00 грн.; вимагав повернення решти суми від перерахованих коштів ( а саме ,10 000,00 грн.) та попереджував, що у випадку неперерахування 10 000,00 грн. на рахунок ТОВ «Львівська ізоляція» ( рахунок у претензії, як у попередньому листі позивач вказав), товариство «Львівська ізоляція» буде звертатись з позовом до господарського суду про примусове стягнення коштів.

Претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення. Доказів перерахування позивачу 10 000,00 грн. відповідач не подав і такі докази у матеріалах справи відсутні. Не подав відповідач і доказів поставки позивачу товару на зазначену суму коштів.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за прострочку виконання грошового зобов»язання по перерахуванню грошових коштів, позивач нарахував відповідачу три проценти річних в сумі 155,39 грн.

Із врахуванням наведеного, позивач просить задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у відповідності до ст.43 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами , факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Якщо договір укладається у спрощеній формі, то у документах, якими обмінюються сторони , мають міститись всі істотні умови договору певного виду. У відповідності до ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов»язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. При цьому, предметом договору (предметом договірного зобов»язання) є дії (або утримання від дій) , які повинна виконати (або утриматися від виконання) зобов»язана сторона. Ціна договору (тариф), згідно з ч.1 ст.189 ГК, є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб»єкти господарювання. Строком дії договору є період часу, на котрий встановлюється господарський договірний зв»язок між сторонами і протягом якого договір підлягає виконанню у повному обсязі ( за визначенням ч.1 ст.631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов»язки відповідно до договору).

Відповідно до ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов»язаною у разі її прийняття.

Як встановлено судом, сторони згідно з ч.1 ст.181 ГКУ, уклали у спрощений спосіб договір на поставку відповідачем позивачу товару, згідно рахунку №1 від 08 грудня 2009 року, на умовах часткової передоплати за товар до його прийняття, що підтверджується документально, зокрема, рахунком відповідача №1 від 08 грудня 2009 року ; платіжним дорученням позивача №1619 від 10 грудня 2009 року, по якому останній здійснив передоплату за товар , вказаний у рахунку відповідача за №1 від 08 грудня 2009 року , в сумі 15 000,00 грн.

Те, що домовленість про здійснення часткової передоплати між сторонами договору існувала і отриманий від позивача платіж відповідач вважав здійсненням у відповідності із укладеним договором, підтверджується і тим, що відповідно до існуючого на той час податкового законодавства відповідач надав позивачу на суму попередньої оплати (15000,00 грн.) податкову накладну №1 від 10.12.2009 року, у якій зазначив , що вона видається на попередню оплату за товар. Крім того, 14 грудня 2012 року, здійснивши повернення 5000,00 грн. відповідач зазначив у платіжному дорученні, що це є повернення попередньої оплати.

Оскільки відповідачем не доведено, що ним при перерахуванні позивачем коштів в сумі 15000,00 грн. висувалась до позивача вимога щодо істотних умов договору поставки чи його форми, суд вважає, що сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договору, відтак, кошти в сумі 15000,00 грн. відповідач набув підставно, на підставі укладеного між ним і позивачем у спрощений спосіб договору поставки .

Відповідно до ч.2 ст.205 ЦК України правочин , для якого законом не встановлена обов»язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Оскільки сторонами не було визначено термін дії договору поставки, то договір діяв з моменту здійснення позивачем 10 грудня 2009 року попередньої оплати до 10 грудня 2010 року.

Відповідно до ч.1.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) , який здійснює підприємницьку діяльність , зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним , домашнім або іншим подібним використанням , а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов»язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу

Продавець зобов»язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк,- відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України , кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов»язання враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вже зазначено, строком дії договору є період часу, на котрий встановлюється господарський договірний зв»язок між сторонами і протягом якого договір підлягає виконанню у повному обсязі , тобто, строком є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов»язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.1 ст.267 ГК України , яка визначає строки і порядок поставки, договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

В укладеному між сторонами договорі поставки строк дії договору не визначений, відтак договір вважається укладеним нас один рік.

За таких обставин, не дивлячись на те, що сторонами письмово не було встановлено терміну здійснення поставки товару, а також , не дивлячись на відсутність від позивача письмових звернень до відповідача з вимогою здійснити поставку товару, відповідач зобов»язаний був здійснити поставку товару до моменту закінчення дії договору, а саме, до 10 грудня 2010 року, що ним виконано не було. Доказів зворотнього відповідач суду не надав. Як і не надав доказів повернення отриманих від позивача коштів у повній сумі.

Оскільки строк дії договору закінчився, а відповідач поставки товару так і не здійснив, позивач підставно звернувся до нього з листом №750-09/12 від 26.09.2012 року, у якому керуючись ч.3 ст.612 ЦК України повідомив про те, що втратив інтерес до цієї поставки і відмовився від неї та просив повернути сплачені відповідачу в якості передоплати за товар кошти в сумі 15000,00 грн.

Відповідач письмової відповіді на лист позивачу не надав, проти відмови позивача від поставки не заперечив, як і не висловив заперечень стосовно необхідності повернути кошти, а своїми конклюдентними діями (перерахуванням на рахунок позивача 5000,00 грн. та засвідченням у призначенні платежу, що ці кошти є поверненням попередньої сплати) погодився з вимогою позивача.

Те , що у платіжному дорученні на повернення 5000,00 грн., відповідач зазначив договір №08.12.2009 р. не впливає на висновки суду, оскільки , як пояснив позивач, у формі єдиного документа позивач не укладав договору з відповідачем за №08.12.2009, фактично « 08.12.2009» - це дата виготовлення відповідачем рахунку №1. Крім того, зі змісту призначення платежу вбачається, що відповідач повертає кошти попередньої сплати за рахунком від 08.12.2012 року №1. Доказів зворотнього відповідач суду не надав.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне зобов»язання).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом, зокрема : припинення зобов»язання внаслідок односторонньої відмови від зобов»язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов»язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зазначені у наведеній нормі ЦК наслідки є способом захисту цивільних прав та інтересів судом відповідно до ст.16 ЦК.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов»язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов»язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Отже, ст.612 ЦК передбачає правові наслідки прострочення боржника. Ппо прострочення боржника йдеться у двох випадках:

:якщо боржник не приступив до виконання зобов»язання. В даному випадку йде мова про те, що боржник взагалі не виконує дій, що випливають із змісту зобов»язання, в строки, встановлені договором або законом, або в розумні строки ;

:якщо боржник не виконав зобов»язання у строк, встановлений договором або законом. На відміну від першого випадку, туй йдеться про результат - невиконання зобов»язання у встановлені строки.

Якщо боржник допустив прострочення виконання, відповідно до положень ст.612 ЦК можуть бути такі наслідки :

По-перше, боржник, що прострочив, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки. Тобто якщо внаслідок прострочення кредитор поніс якісь додаткові витрати або має неотриманий прибуток, такі збитки мають бути відшкодовані боржником.

По-друге, боржник, що прострочив, відповідає за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. За загальним правилом, неможливість виконання зобов»язання, що настала з об»єктивних причин, є підставою для припинення зобов»язання (ст.607 ЦК). Жодна із сторін зобов»язання в такому випадку не несе обов»язку відшкодування збитків іншій стороні чи несення якоїсь іншої відповідальності. Стаття 612 ЦК містить виключення із цього правила. Боржник що прострочив, зобов»язаний відшкодувати кредитору збитки, завдані неможливістю виконання, наіть і в тому випадку, коли така неможливість є об»єктивною і трапилася незалежно від волі боржника ( наприклад, якщо після прострочення виконання предмет виконання загинув).

По-третє, кредитор може відмовитися від виконання зобов»язання та вимагати відшкодування збитків, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов»язання втратило для нього інтерес ( наприклад, як у даному випадку, кредитору не потрібен товар після закінчення дії договору). Отже в такому випадку кредитор вправі заявити про відмову від договору та вимагати повернення грошей та відшкодування завданих збитків.

Із врахуванням наведеного вище, вимога позивача про стягнення 10 000,00 грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за прострочку виконання грошового зобов»язання позивач нарахував відповідачу три проценти річних в сумі 155,39 грн.

Відповідач заперечень щодо розрахунку 3% річних, як і щодо заявленої вимоги про їх стягнення , не висловив.

Вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 155,39 грн. обґрунтована та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України ,,Про судовий збір'' ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати; за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до Закону України ,,Про державний бюджет України на 2013 рік'' розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2013 р. складав 1147 грн.

Виходячи з наведеного, позивач при подачі позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 1720,50 грн. (1,5 розміру встановленої мінімальної заробітної плати).

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судовий збір за результатами розгляду справи покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1,2,21,22,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інпромсервіс» (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Трускавецька, будинок 48/1, код ЄДРПОУ 33089054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція» (79035, м.Львів, вул.Липова Алея, 1/83, код ЄДРПОУ 22360905) 10000,00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 155,39 грн. 1720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

В засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено , із врахуванням вихідних днів 13.07.13 р та 14.07.13 р., 15.07.13 р.

Суддя Кітаєва С.Б.