Ухвала

від 02.07.2013 по справі 2а-6946/10/4/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 року м. Київ К/9991/17497/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бившевої Л.І.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.09.2010 року по справі № 2а-6946/10/4/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресс К» до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресс К» звернулось до суду з позовною заявою до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 травня 2010 року № 0000691501/0 на суму 930,27 грн.; №0000701501/0 на суму 1127,55 грн.; №0000711501/0 на суму 5098,26 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.09.2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із застосуванням податковою інспекцією до позивача штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з єдиного податку (порушення граничних строків сплати).

Порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з єдиного податку було встановлено відповідачем актом документальної невиїзної перевірки з питання невчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по єдиному податку за 2001-2006 роки платником ТОВ «Прогресс К» від 14 травня 2010 року за № 790/15-01/30951134.

З вказаного акту перевірки вбачається, що порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань мало місце протягом 2001-2004 років, погашення податкового боргу відбулося протягом 2003-2006 роки.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, виходячи із кількості календарних днів затримки, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, від 10% до 50% погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 17.3 статті 17 Закону №2181-III сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Статтею 15 Закону №2181-III визначені строки давності щодо граничних строків визначення сум податкових зобов'язань, стягнення податкового боргу, повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів) а також оскарження рішень податкових органів щодо визначення податкових зобов'язань платників податків. Відповідно до вказаної норми Закону №2181-III строки давності становлять 1095 календарних днів.

Таким чином, органи державної податкової служби мають право застосовувати штрафні (фінансові) санкції та пред'являти їх до сплати платникам податків саме у межах вказаних строків давності.

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з єдиного податку, що було вчинено позивачем протягом 2001- 2004 роки, відповідачем застосовані штрафні (фінансові санкції) та пред'явлені до сплаті у 2010 році, тобто з порушенням встановленого Законом №2181-III строку давності.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.09.2010 року по справі №2а-6946/10/4/0170 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий Голубєва Г.К. Судді Бившева Л.І. Рибченко А.О.