Постанова

від 15.07.2013 по справі 925/576/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2013 р. Справа№ 925/576/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Кац О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги малого приватного підприємства Фірма «Тайфун» від 31.05.2013 року на рішення господарського суду Черкаської області від 20.05.2013 року

у справі № 925/576/13 (суддя - Єфіменко В.В.)

за позовом малого приватного підприємства Фірми «Тайфун»

до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

про стягнення 84 307,36 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Голубець С.В -директор, наказ № 17 від 01.07.2008 року,

від відповідача: Драченко В.С. - довіреність б/н від 08.01.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

12.04.2013 року до господарського суду Черкаської області звернулося мале приватне підприємство Фірма «Тайфун» з позовом до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 84 307,36 грн., в тому числі: 69 762 грн. боргу за договором поставки, 8 790 грн. інфляційних втрат та 5 755,36 грн. - 3% річних (а.с.3-4).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №3 від 29.04.2010 року щодо оплати вартості отриманої продукції.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.05.2013 року позивачу в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач, мале приватне підприємство Фірма «Тайфун», звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 31.05.2013 року, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 20.05.2013 року по справі № 925/576/13 скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом дана невірна правова оцінка представленим доказам та фактам, які мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2013 року апеляційну скаргу малого приватного підприємства Фірма «Тайфун» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.07.2013 року.

В судовому засіданні 15.07.2013 року апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, просить суд останню задовольнити, рішення скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи апелянта, вважає апеляційну скаргу безпідставною, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

29 квітня 2010 року між сторонами у справі - малим приватним підприємством фірма «Тайфун» (постачальник за договором -позивач у справі) та Дочірнім підприємством «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Золотонівський райавтодор» (покупець за договором -відповідач у справі), було укладено договір поставки товару №3, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця товар бітум з доставкою у кількості вказаній у накладних, а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість (а.с.7).

Пунктами 3.2, 3.3, 4.1, 6.1, 9.1 договору сторони передбачили, що постачання товару здійснюється протягом строку дії даного договору. Конкретні терміни, обсяги, найменування та місце відвантаження товару визначається покупцем (відповідачем) у специфікації/заявці/ на поставку товару та погоджується сторонами шляхом обміну листами-повідомленнями, зокрема факсовими.

Оплата товару покупцем (відповідачем) здійснюється за ціною, визначеною у п.1.2 договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (позивача) не пізніше 30-денного терміну з моменту отриманого товару та передачі супровідних документів, зазначених у п.6.1 договору.

За умовами договору постачальник (позивач) передає покупцю (відповідачу) товару, що постачається, наступні супровідні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну (при умові якщо продавець платник ПДВ); товаротранспортну накладну; документи, що засвідчують якість товару.

У відповідності до п.9 договору він набрав чинності в день підписання сторонами та діє до 31.12.2010 року.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу бітум дорожній БДН 90/130 в кількості 15,1тн, вартістю 3 850,00 грн. на суму 69 762,00 грн. (в т.ч. 11 627,00 ПДВ), що підтверджено представленими в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями: рахунок - фактури № СФ-0000006 від 29.04.2010 року (а.с.8), видаткової накладної № РН -0000004 від 29.04.2010 року (а.с.9), довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей № 48 від 29.04.2010 року, виданою на ім'я Циганник Івана Миколайовича.

Отримання бітуму в зазначеній кількості не заперечене відповідачем.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості товару у строки визначені договором не виконав. На претензії позивача від 25.08.2011 року та від 09.08.2011 року (а.с. 11-12) відповіді не надав, що зумовило звернення позивача з позовом до суду за захистом порушеного права про стягнення вартості отриманого бітуму в сумі 69 762,00 грн. з нарахуванням інфляційних втрат та 3% річних за період прострочки платежу (з 01.06.2010 року по 01.03.2013 року), в порядку ст. 625 ЦК України, в сумі відповідно 8 790,00 грн. та 5 755,36 грн.

Відповідач не заперечив наявність боргу перед позивачем за даним договором, але стверджує, що оскільки позивач при передачі бітуму не надав товарно-транспортної накладної та документу, що засвідчує якість товару, згідно п.6.1 договору, у нього не виникло обов'язку щодо оплати вартості товару.

Посилаючись на умови п.п. 3.2, 3.3, 4.1, 6.1, 9.1 договору поставки, Правила перевезення вантажів в Україні (затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363), ст.ст. 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.14 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», згідно яких товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу і відповідальність за своєчасне і якісне складання первинних документів, за достовірність даних, наведених у таких документах, несуть особи, які їх склали і підписали, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не забезпечив дотримання вимог щодо порядку оформлення первинних документів, а також організацію і ведення бухгалтерського обліку, що позивач, всупереч вимог ст. 193 ГК України, не виконав свої зобов'язання за договором поставки від 29.04.2010 року, визначених у п.2.1, п.4.1 та п.6.1 щодо передачі відповідачу документів, а тому у відповідача не настав строк виконання грошових зобов'язань.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626 ЦК України підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна у грошовому вираженні.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно вимог ст. ст. 662-664 ЦК України постачальник зобов'язаний передати покупцеві продукцію (товар), визначену договором. Обов'язок продавця вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що факт поставки товару відповідачу доведено матеріалами справи та не заперечене відповідачем, відтак з моменту отримання бітуму у відповідача виникає обов'язок оплати його вартості.

Договором (п.4.1) сторони передбачили, що оплата товару покупцем здійснюється за ціною визначеною у накладних шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника не пізніше 30 денного терміну з моменту отримання товару.

Згідно представлених в матеріалах справи накладних бітум поставлено та отримано покупцем 29.04.2010 року, відтак останній повинен був оплатити його вартість в строк до 31.05.2010 року і враховуючи положення ст.ст. 251-255 ЦК України, які регламентують порядок визначення та обчислення строків, право позивача на отримання коштів порушено саме з 01.06.2010 року, як і зазначено позивачем при обчисленні інфляційних втрат та 3% річних.

При цьому, колегія суддів зазначає, що посилання місцевого господарського суду на норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.14 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» мали би значення при наявності спору по факту отримання товару, однак даний факт не заперечено сторонами і доведено належними та допустимими доказами. Крім того, відповідач не посилається на поставку неякісного бітуму, а лише відсутність сертифікату якості продукції не звільняє покупця від оплати вартості отриманої продукції.

Безпідставним є посилання відповідача на правомірність затримки платежів у зв'язку з відсутністю товарно-транспортної накладної (ТТН). Безспірно ТТН є документом обов'язковим для перевезення вантажу, однак зобов'язання сторін у справі виникли не з договору перевезення, а з договору поставки і спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку саме оплати за отриманий товар, відтак ТТН може бути належним доказом факту поставки та передачі товару покупцю за договором поставки, що не оспорюється сторонами.

Враховуючи, що на час розгляду справи відповідачем не надано доказів повної оплати вартості отриманої продукції, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку що позовні вимоги позивача про стягнення 69 762 грн. боргу є обґрунтованими та правомірними.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки та проценти згідно зі статтею 625 ЦК України нараховуються за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є платою за користування чужими коштами, що не носить, на відміну від неустойки, штрафного характеру, а має компенсаційний характер заходів впливу.

Таким чином у цивільно-господарських відносинах кредитор вправі вимагати компенсації збитків, що виникають у випадку неправомірного використання його коштів боржником, з урахуванням приписів статті 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних у поєднанні з інфляційними втратами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та річних, вважає за правомірне нарахування 8 790,00 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 5 766,36 грн. за період з 01.06.2010 року (момент виникнення порушеного права) до 01.03.2013 року (момент звернення до суду).

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом не повно досліджено обставини справи та надано цим обставинам невірну правову оцінку, тому рішення господарського суду Черкаської області від 20.05.2013 року у справі № 925/576/13 не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить чинному законодавству України, а відтак, підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати за розгляд справи в суді І інстанції та перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача у справі в сумі 2 830,75 грн., що становить 2 580,75 грн. судовий збір (квитанція № 11 від 10.04.2013 року, № 36 від 31.05.2013 року) та 250 грн. витрати на правову допомогу (договір від 08.04.2013 року, квитанція № 09/04 від 09.04.2013 року, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 383).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу малого приватного підприємства Фірма «Тайфун» на рішення господарського суду Черкаської області від 20.05.2013 року у справі № 925/576/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 20.05.2013 року у справі № 925/576/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити повністю.

5. Стягнути з Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (18006, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 389, код ЄДРПОУ 31141625) на користь малого приватного підприємства Фірма «Тайфун» (20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Леніна, 13/1, код ЄДРПОУ 14208052, р/р 260046379401, філія «ПРУ» «АТ Банк «Фінанси та кредит» МФО 331832) 69 762 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. боргу, 8 790 (вісім тисяч сімсот дев'яносто) грн. інфляційних втрат та 5 755 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 36 коп. - 3% річних, 2 830 (дві тисячі вісімсот тридцять) грн. 75 коп. в повернення судових витрат.

6. Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

7. Матеріали справи № 925/576/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.