Постанова

від 19.09.2013 по справі 925/576/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року Справа № 925/576/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівФролової Г.М. (доповідача), Швеця В.О. за участю представників: позивачаПетренко О.В., дов. від 17.09.13 відповідачаДраченко В.С., дов. від 08.01.13 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.07.13 у справі№925/576/13 господарського суду Черкаської області за позовомМалого приватного підприємства Фірми "Тайфун" доДочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" простягнення 84 307,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство Фірма "Тайфун" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 84307,36 грн., у тому числі: 69762 грн. боргу за договором поставки, 8790 грн. інфляційних втрат та 5755,36 грн. 3% річних. Позов мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №3 від 29.04.2010 щодо оплати вартості отриманої продукції та обґрунтовано приписами статей 526, 625, 712 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.05.2013 у справі №925/576/13 (суддя Єфіменко В.В.) у позові відмовлено повністю. Місцевий господарський зазначив, що позивачем не надано доказів передання відповідачу товаротранспортних накладних та документів, що засвідчують якість товару, які, за умовами договору поставки, є підставою для оплати товару; викладені обставини, з огляду на приписи статей 526, 627, 651 Цивільного кодексу України, статті 179 Господарського кодексу України, свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 (судді: Жук Г.А. - головуючий, Мальченко А.О., Остапенко О.М.) рішення господарського суду Черкаської області від 20.05.2013 у справі №925/576/13 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Малого приватного підприємства Фірма "Тайфун" 69762 грн. боргу, 8790 грн. інфляційних втрат, 5755,36 грн. 3% річних та 2830,75 грн. судових витрат. Апеляційний господарський суд виходив, зокрема, з того, що положеннями статей 526, 692, 712 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити отриманий товар, відсутність товаротранспортних накладних та сертифікату якості не звільняє покупця від вказаного обов'язку. При цьому судом ураховано, що спір щодо якості товару або факту його поставки між сторонами відсутній.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Дочірнє підприємство "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 6, 526, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України, статті 179 Господарського кодексу України. Заявник зазначає, що обов'язку щодо оплати товару за відсутності товаротранспортних накладних та документів про якість товару, у покупця не виникло.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено судом, 29.04.2010 між сторонами у справі було укладено договір поставки товару №3, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця товар бітум з доставкою у кількості вказаній у накладних, а покупець - прийняти та оплатити товар. Згідно з пунктом 2.1 договору, якість і комплектність товару повинна відповідати міжнародним стандартам. Постачальник зобов'язаний надати покупцю сертифікат, який посвідчує відповідність товару вимогам стандартів та технічних умов. Пунктом 3.2 договору погоджено, що постачання товару здійснюється упродовж строку дії даного договору. Конкретні терміни, обсяги, найменування та місце відвантаження товару визначається покупцем у специфікації (заявці) на поставку товару та погоджується сторонами шляхом обміну листами-повідомленнями, зокрема, факсами. Згідно з пунктом 4.1 договору оплата товару покупцем здійснюється за ціною, визначеною у пункті 2.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше тридцятиденного терміну з моменту отримання товару та передачі супровідних документів, зазначених у пункті 6.1 договору. Пунктом 6.1 сторони узгодили, що постачальник передає покупцю товару наступні супровідні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну (при умові якщо продавець платник ПДВ); товаро-транспортну накладну; документи, що засвідчують якість товару. Приймання товару за кількістю та якістю проводиться покупцем відповідно до Інструкції №П-6 від 15.06.1965, Інструкції №П-7 від 25.04.1966 та інших нормативно-правових актів.

Судом установлено, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу бітум дорожній БДН 90/130 в кількості 15,1тн, вартістю 3 850,00 грн. на суму 69762,00 грн., що підтверджено представленими в матеріалах справи доказами, зокрема, рахунком - фактурою №СФ-0000006 від 29.04.2010, видатковою накладною № РН -0000004 від 29.04.2010, довіреністю на право отримання товарно-матеріальних цінностей № 48 від 29.04.2010, виданою на ім'я Циганник Івана Миколайовича.

Однак, як встановлено матеріалами справи, відповідач свої зобов'язання з оплати вартості товару не виконав, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до статті 712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Кодексу унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Крім того, за змістом статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як встановлено судом, факт отримання товару відповідачем не заперечується, доказів повернення товару відповідачем матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог визнається правомірним.

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки вказаних висновків не спростовують.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.13 у справі №925/576/13 господарського суду Черкаської області залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Г.Фролова

В.Швець