Постанова

від 09.07.2013 по справі 5015/5200/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. Справа № 5015/5200/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання І.Борщ

за участю представників сторін:

від позивача - не зявився.

від відповідача (апелянта) - Кісик Б.М, представник.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Галичина", м.Дрогобич від 07.03.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 19.02.2013р. (суддя Яворський Б.І.)

у справі №5015/5200/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс", м.Шостка, Сумська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Галичина", м.Дрогобич

про: стягнення 45603,07грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 19.02.2013р. у справі № 5015/5200/12 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Галичина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАКС" 2281,66 грн. - боргу, що виник у зв'язку із зміною курсу євро, 42552,15 грн. - штрафу, 613,26 грн. - пені, 125,70 грн. - 3% річних за користування чужими коштами та 1609,50 грн. - сплаченого судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, отримавши від позивача товар згідно укладеного договору поставки, оплатив його з порушенням встановлених строків, в результаті чого йому було правомірно нараховано пеню, штраф та 3% річних за користування чужими коштами. Крім того, у зв'язку зі зміною курсу євро по відношенню до гривні на момент оплати товару, у відповідача виникла відповідна заборгованість по основній сумі боргу.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що додатки до договору поставки товару є неукладеними в силу імперативної вказівки закону у зв'язку з недосягненням згоди щодо істотних умов згідно ст. 266 ГК України, зокрема, ідентифікації предмету поставки. Таким чином, у сторін відсутні взаємні права і обов'язки за цими додатками. Предмет поставки у додатках до договору поставки та видаткових накладних є різним. Вважає, що договір поставки з позивачем укладено у спрощений спосіб на підставі видаткових накладних, а не на підставі додатків до договору поставки, виключно видаткові накладні підтверджують умови господарської операції по поставці позивачем товару.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, заперечивши факт укладення договору поставки товару у спрощений спосіб та непов»язаність між собою видаткових накладних і додатків до договору поставки. Крім того, при прийнятті товару відповідач не висловлював жодних заперечень щодо якості поставленого товару, що, у свою чергу, не є предметом розгляду у межах даної справи.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Судом встановлено, що 22.07.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВК Галичина" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №07/22 (надалі -договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується передати (поставити) на умовах даного договору та додатків до нього у власність покупцю хімічну продукцію , а покупець зобов'язується прийняти товар у власність і оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п. 3.1 поставка і оплата продукції здійснюється за цінами, які діють на момент його фактичного завантаження і зазначені у додатках до договору. Розрахунки за кожну партію товару здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що вказаний у рахунку-фактурі у порядку, зазначеному у додатках (п.5.1 договору). У випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки (п.8.1 договору).

17.08.2011р. між позивачем та відповідачем укладено додаток №6, яким продовжено строк дії договору до 31.12.2012р.

31.08.2012р. сторони уклали додаток №10, відповідно до якого ТзОВ "Бакс" зобов'язується поставити ТзОВ "НВК Галичина" ксилол нафтовий кількістю 20 тон +-10% на суму 318000,00 грн. у строк до 04.09.2012р. включно.

Відповідно до п.1.7 додатку №10 оплата за поставку здійснюється наступним чином: 50% - до 03.09.2012р., 50% з відстрочкою платежу до 07.09.2012р. За порушення п.1.7 додатку винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 15% від суми неоплаченого товару. У випадку зміни курсу EUR по відношенню до гривні на міжбанківському ринку більш ніж 1% у сторону збільшення на момент оплати, ціна на товар буде змінена еквівалентно збільшенню курсу EUR (п.1.8 додатку №10).

03.09.2012р. позивач на підставі рахунку №214 від 31.08.2012р. поставив, а покупець прийняв 19,540 тон ксилолу нафтового (УКТ ЗЕД 2707309000) на суму 310686,00 грн., що підтверджується накладною №178 від 03.09.2012р. Товар був отриманий на підставі довіреності №40 від 31.08.2013р., виданої на ім'я Дрич М.І.

Згідно Додатку № 10 строк виконання відповідачем обов'язку по оплаті за поставлений товар відповідно до умов Додатку №10 настав: 03.09.2012р. - на суму 155' 343,00 грн., 07.09.2012р. - 155' 343,00 грн.

Фактична оплата відповідно до умов Додатку №10 відповідачем здійснена: 03.09.2012р. - 155000,00 грн., 11.09.2012р. - 155686,00 грн. Таким чином, позивач здійснив оплату 343,00 грн. із простроченням - 8 днів та 155686,00 грн. із простроченням на 4 дні.

27.09.2012р. вих. №73 юр. позивач звернувся із претензією №4 до відповідача, оскільки останній не виконав свої зобов'язання за договором, зокрема, оплату отриманого товару здійснив з порушенням умов договору та без врахування того, що курс євро по відношенню до гривні зріс більш ніж на 1%. Тому просив покупця сплатити йому 2284,20 грн. боргу, що виник у зв'язку із зміною курсу євро, 23352,90 грн. - штрафу, 265,20 - пені, 66,08 - 3% річних від простроченої суми.

За неналежне виконання умов, визначених Додатком №10, позивачем нараховано 2284,20 грн. - боргу, що виник у зв'язку із зміною курсу євро, 23352,90 грн. - штрафу, 306,06 грн. - пені, 76,66 грн. - 3% річних від простроченої суми (розрахунки - Додаток №1 до позовної заяви).

Щодо 2' 284,20 грн. боргу, який виник у зв'язку із зміною курсу євро, позивач нарахував відповідачу суму боргу на підставі п.1.8 Додатку №10, оскільки на момент здійснення платежу (11.09.2012р.) курс євро по відношенню до гривні збільшився більше, ніж на 1%.

Місцевий господарський суд здійснив перерахунок даної суми боргу, беручи до уваги довідку ПАТ АБ "Укргазбанк" від 24.01.2013р., що міститься у матеріалах справи, згідно якої курс євро на міжбанківському валютному ринку 03.09.2012р. : 1 євро = 10,235 грн., 11.09.2012р. 1 євро = 10,385 грн. Тому сума боргу, який виник у зв'язку із збільшенням вартості євро, становить 2' 281,66 грн. Апеляційний суд погоджується із здійсненим перерахунком такої суми.

Апеляційний суд також погоджується із здійсненим місцевим судом перерахунком 3% річних за користування чужими коштами, що в кінцевому розмірі становить 62,75 грн.

11.09.2012р. сторони уклали додаток №11 , відповідно до якого ТзОВ "Бакс" зобов'язується поставити ТзОВ "НВК Галичина" ксилол нафтовий кількістю 16,1 тон + -2% на суму 255 990,00 грн. у строк до 12.09.2012р. включно.

Відповідно до п.1.7 додатку №11 оплата за поставку здійснюється наступним чином: 50% - до 13.09.2012р., 50% з відстрочкою платежу до 19.09.2012р. За порушення п.1.7 додатку винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 15% від суми неоплаченого товару. У випадку зміни курсу EUR по відношенню до гривні на міжбанківському валютному ринку більш ніж 1% у сторону збільшення на момент оплати, ціна на товар буде змінена еквівалентно збільшенню курсу EUR (п.1.8 додатку №11).

11.09.2012р. позивач на підставі рахунку №224 від 11.09.2012р. поставив, а покупець прийняв 16,1 тон ксилолу нафтового (УКТ ЗЕД 2707309000) на суму 255990,00 грн., що підтверджується накладною №183 від 11.09.2012р. Товар був отриманий на підставі довіреності №47 від 11.09.2013р., виданої на ім'я Дрич М.І.

Отже, строк виконання відповідачем обов'язку по оплаті за поставлений товар відповідно до умов Додатку №11 настав: 13.09.2012р. - на суму 127995,00 грн., 19.09.2012р. - 127995,00 грн.

Фактична оплата відповідно до умов Додатку №11 відповідачем здійснена: 13.09.2012р. - на суму 127995,00 грн., 25.09.2012р. - 127995,00 грн. Таким чином, позивач здійснив оплату у розмірі 127995,00 грн. із простроченням - 6 днів.

27.09.2012р. вих. №74 юр. позивач звернувся із претензією №5 до відповідача, оскільки останній не виконав свої зобов'язання за договором, зокрема, оплату отриманого товару здійснив з порушенням умов договору. Тому просив покупця сплатити йому 19199,25 грн. - штрафу, 307,20 грн. - пені, 76,80 грн. - 3% річних від простроченої суми.

25.10.2012р. ТзОВ "НВК Галичина" надіслала відповідь (а.с.43) ТзОВ "Бакс" на претензії №4 та №5, у якій відзначило, що у першому випадку прострочено оплату на 4 дні, в другому на 6 днів, однак про це була усна домовленість із уповноваженим працівником, оскільки від незалежних від покупця причин було затримано перерахунок грошових коштів від державних організацій. ТзОВ "НВК Галичина" було готово доплатити курсову різницю між євро та гривнею на день фактичної проплати.

31.10 2012 року ТзОВ "НВК Галичина" надіслала лист (а.с.44) ТзОВ "Бакс", підписаний генеральним директором З.М.Ільницьким, зі змісту якого вбачається, що ТОВ «НВК Галичина» просило позивача надіслати оригінали первинних документів чи належні їх копії, після отримання яких вимоги, зазначені у Претензії № 4 та № 5 будуть розглянуті ТОВ «НВК Галичина» по суті і у випадку їх обґрунтованості задоволені у терміни, визначені чинним законодавством України.

За неналежне виконання умов, визначених Додатком №11, позивач просить стягнути 19199,25 грн. штрафу, 307,20 пені, 76,80 - 3% річних від простроченої суми (розрахунки - Додаток №2 до позовної заяви).

Апеляційний суд погоджується із здійсненим місцевим судом перерахунком 3% річних за користування чужими коштами згідно Додатку № 11 в розмірі 62,95 грн.

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

У статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В інформаційному листі №01-06/908/2012 від 13.07.2012р. Вищий господарський суд України відзначає, що одночасне стягнення штрафу та пені узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. №06/5026/1052/2011.

Беручи до уваги вищенаведені фактичні обставини справи та норми матеріального права, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає правомірним стягнення з відповідача 2281,66 грн. боргу, що виник у зв'язку із зміною курсу євро, 42552, 15 грн. штрафу, 613, 26 грн. пені, 125,70 грн. - 3 % річних за користування чужими коштами.

Відповідач стверджує, що Додаток 10 від 31 серпня 2012 року та Додаток № 11 від 11 вересня 2012 року до Договору № 07/22 поставки товару від 22 липня 2010 року є неукладеними в силу імперативної вказівки закону (ч.1 ст. 638 ЦК України) у зв'язку з недосягненням згоди з обов'язкових його істотних умов (невиконання вимог ст. 266 ГК України щодо обов'язкового визначення (ідентифікації) предмету поставки за вказаними вище Додатками до Договору № 07/22 поставки товару від 22 липня 2010 року.

Згідно ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків чи товарознавчих довідниках.

Згідно ч.2 ст. 268 ГК України номери та індекси стандартів, технічних умова бо іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом Договору № 07/22 поставки товару від 22 липня 2010 року між сторонами була згідно ст. 266 ГК України продукція - а саме хімічна продукція (товар). У Додатках до цього договору № 10 від 31 серпня 2012 року та № 11 від 11 вересня 2012 року предмет Договору був конкретизований сторонами - ним визначено ксилол нафтовий . Даний договір та додатки до нього є дійсними, підписаними обома сторонами, що дає підстави вважати, що сторони між собою погодили саме такі істотні умови.

Крім того, відповідач (скаржник) вважає, що укладення договору поставки відбувалося у спрощений спосіб на підставі виданих накладних, а відтак у сторін відсутні взаємні права і обов'язки за цим додатками, у тому числі і щодо стягнення неустойки і зміни вартості поставленого товару.

З цього приводу, суд першої інстанції зазначив, що наявні у справі докази свідчать про те, що поставка здійснювалася на виконання додатків №10 та №11, оскільки предмет поставки, найменування та кількість товару, строк поставки, строк та порядок розрахунків, зокрема, щодо передоплати, відповідає тим умовам, які чітко визначені у названих додатках №10 та №11. Крім того, факт порушення термінів оплати, які визначені у додатках №10 та №11, підтвердив і сам відповідач у листі-відповіді на претензію від 25.10.2012р. ТзОВ "НВК Галичина" не надало, а у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували те, що поставка зазначеного товару здійснювалася не на підставі договору №07/22 від 22.07.2010р.

Також, з пояснень сторін в судовому засіданні встановлено, що між сторонами інших господарських договорів щодо поставки зазначеного товару не існувало та не існує.

Відповідач у своїх листах - відповідях (а.с.43, 44) від 25.10. 2012 року та від 31 жовтня 2012 року жодним чином не заперечує факту укладення Додатків № 10 від 31 серпня 2012 року та № 11 від 11 вересня 2012 року до Договору № 07/22 поставки товару від 22 липня 2010 року. Просить представити документи, що підтверджують факт зміни курсу євро до гривні на міжбанківському валютному ринку більш ніж на один відсоток у період, зазначений у Претензії за № 4. Умова про зміну ціни на товар у випадку зміни курсу Євро по відношенню до гривні на міжбанківському валютному ринку в сторону збільшення була передбачена саме Додатком № 10 до Договору №07/22 від 22.07.2010р.

Крім того, договір поставки товару є виконаним, тобто отримання товару відповідачем було повністю оплачено за встановленою ціною, хоча із простроченням боржника. Після його виконання договір не може бути визнано неукладеним.

Таким чином, апеляційний суд вважає безпідставними твердження відповідача про укладення договору поставки між сторонами у спрощений спосіб на підставі накладних.

Скаржник у своїй апеляційній скарзі також зазначає, що постачальник (позивач), порушивши умови Договору поставки не надав покупцю паспорти якості виробника на товару належної технічної документації з якісними показниками товару, у зв'язку з чим відповідач змушений був провести додаткові лабораторні дослідження для підтвердження можливості застосування отриманого товару (ксилолу нафтового за кодом УКТ ЗЕД 2707309000) у своєму виробництві замість ксилолу нафтового.

Згідно Розділу 4 «Якість» Договору №07/22 від 22.07.2010р. постачальник гарантує відповідність товару, що поставляється, вимогам технічних умов і стандартів, існуючих для даного товару на момент виконання договору. До кожної партії товару постачальник надає паспорти якості виробника. Покупець вправі відмовитися від прийняття партії неякісного товару.

Згідно Розділу 7 «Передача товару» Договору №07/22 від 22.07.2010р. прийом - передача товару проводиться: по кількості - згідно видаткової накладної; по якості - згідно технічної документації, доданої до партії товару.

Згідно ч. 4 ст. 268 ГК України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Згідно ч. 5 ст. 268 ГК України у разі поставки товару більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком, покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товару, а якщо товари уже оплачені покупцем - вимагати повернення сплаченої суми.

Згідно ч.1 ст. 269 ГК України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 680 ЦК України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було дотримано вимог договору та чинного законодавства щодо засвідчення належної якості товару, хоча немає жодних доказів про те, що відповідач при отриманні товару чи після такого вимагав у постачальника надання йому документів, які б засвідчували якість товару. Крім того, згідно Договору постачальником було гарантовано відповідність товару, що поставляється, вимогам технічних умов і стандартів, існуючих для даного товару на момент виконання договору (п. 4.1.Договору).

Відповідачем було самостійно проведено лабораторні дослідження (випробування) поставленого позивачем товару за договором, на підставі яких було складено відповідні Протоколи випробувань (а.с.73-76). За наслідками досліджень було встановлено, що ксилол нафтовий (код УКТЗЕД 2707309000) може бути використаний для виробництва.

Крім того, відповідачем після прийняття товару не було направлено постачальнику жодних претензій щодо невідповідності товару умовам договору щодо якості чи кількості товару. В листах - відповідях на претензії від 25.10.2012р. та 31.10.2012 року ТзОВ "НВК Галичина" також не вказувало на наявність невідповідності товару показникам якості чи умовам укладеного договору.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачем товар був прийнятий за кількісними і якісними показниками згідно виставлених рахунків та накладних, які видані на підставі Договору №07/22 від 22.07.2010р., однак оплачений з прострочення, що було вище встановлено і досліджено апеляційним судом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору в порядку ст.49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 19.02.2013 р. у справі № 5015/5200/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Галичина", м.Дрогобич, від 07.03.2013р. - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 12.07.2013 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Якімець Г.Г.