Рішення

від 16.07.2013 по справі 917/1123/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2013 Справа № 917/1123/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міра-електронікс", вул. Скляренка, 5, м. Київ, 04073 (поштова адреса : вул. Очаківська, 5/6, оф. 111, м. Київ, 03151)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 39600

про стягнення 53 789,15 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

Суть спору : розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Міра-електронікс" про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 53 789,15 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 02.01.2012 р. між сторонами договору поставки № 02-П, з яких : 51 165,00 грн. основний борг, 2 186,78 грн. пеня за період з 15.02.2013 р. по 29.05.2013 р., 437,36 грн. 3 % річних за період з 15.02.2013 р. по 29.05.2013 р..

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, його явка в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

У минулому судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав за мотивами, викладеними у позовній заяві.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимоги суду не виконав, про причини цього суд не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача (у минулому судовому засіданні) оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив:

02.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міра-електронікс" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено Договір поставки № 02-П (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товари народного споживання (далі-товар), а останній зобов'язувався прийняти цей товар та провести його оплату на умовах цього Договору (п. 1.2 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- найменування, вартість, кількість та асортимент товару, що передається у власність покупцю по даному договору, визначається у видаткових накладних, які обговорюються сторонами заздалегідь та є невід'ємною частиною цього договору. Ціна даного договору визначається на підставі загальної вартості товару, що переданий постачальником покупцю, згідно видаткових накладних (п. 1.2-1.3 Договору);

- покупець зобов'язаний здійснити оплату за партії товару протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання такого від постачальника (п. 2.3 Договору);

- за несвоєчасну або неповну оплату товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі, передбаченому діючим законодавством України (п. 7.2 Договору);

- даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту його розірвання сторонами (п. 9.1 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару на загальну суму 51 165,00 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією належним чином оформленої видаткової накладної № РН 150105 від 15.01.2013 р. (а.с. 14).

Факт отримання товару представниками відповідача підтверджується також наявною у матеріалах справи копією акту прийому-передачі товару № б/н від 15.01.2013 р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками (а.с. 15).

В порушення умов Договору відповідач своєчасно не здійснив оплату за отриманий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами проводилася звірка взаєморозрахунків та було складено відповідний акт, який підписано сторонами та скріплено їх печатками, згідно якого станом на 18.02.2013 р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 51 165,00 грн. (а.с. 16).

За даними позивача на момент подання позову до суду в порушення умов Договору відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, заборгованість останнього складає 51 165,00 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 53 789,15 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 02.01.2012 р. між сторонами договору поставки № 02-П, з яких : 51 165,00 грн. основний борг, 2 186,78 грн. пеня за період з 15.02.2013 р. по 29.05.2013 р., 437,36 грн. 3 % річних за період з 15.02.2013 р. по 29.05.2013 р..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 51 165,00 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 51 165,00 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення в оплаті покупець сплачує постачальнику пеню.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 186,78 грн. пені за період з 15.02.2013 р. по 29.05.2013 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 15.02.2013 р. по 29.05.2013 р. в сумі 437,36 грн., суд визнає їх правомірними (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5" та "ІПС" Законодавство").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 51 165,00 грн. основного боргу, 2 186,78 грн. пені та 437,36 грн. 3 % річних підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що при складанні позовної заяви позивачем було допущено арифметичну помилку при підрахунку ціни позову, а саме : зазначено "53 789,15 грн." замість "53 789,14 грн.", оскільки визначені позивачем складові ціни позову - 51 165,00 грн. основного боргу, 2 186,78 грн. пені, 437,36 грн. три проценти річних у сумі становлять саме 53 789,14 грн..

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міра-електронікс", вул. Скляренка, 5, м. Київ, 04073), ідентифікаційний код юридичної особи 34538099 - 51 165,00 грн. основного боргу, 2 186,78 грн. пені, 437,36 грн. три проценти річних та 1 720,50 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.