Рішення
від 09.07.2013 по справі 905/3256/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.07.2013р. Справа № 905/3256/13

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут вагонобудування» м.Кременчук

до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця» м.Донецьк

про стягнення 16880,00грн. (з урахуванням заяви від 23.05.2013р.)

за участю представників сторін:

від позивача: Скороход О.А. за довіреністю №39 від 19.06.2013р.,

від відповідача: Ковальова Ю.В. за довіреністю №Н-01/3545 від 05.12.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

13.05.2013року Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут вагонобудування» м.Кременчук (далі - ДП «УкрНДІВ») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька залізниця» м.Донецьк (далі - ДП «Донецька залізниця») з вимогами про стягнення 15 280,00грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №419-Д/Л-10758/НЮ від 12.05.2010року позивачем надані послуги, між сторонами договору підписано акти здачі-приймання науково-технічної продукції, однак у порушення вимог договору відповідач оплату наданих послуг здійснив лише частково, заборгованість відповідача перед позивачем складає 15280,00грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 14.05.2013року господарським судом Донецької області позовна заява ДП «УкрНДІВ» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/3256/13.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії договору №419-Д/Л-10758/НЮ від 12.05.2010року, актів здачі-приймання науково-технічної продукції №416-10 від 13.09.2010р., №511 від 02.11.2010р., оригінал претензії №05-09-14.2/33 від 12.11.2012р. та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 526, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 224, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 1, 2, 12, 54-57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

28.05.2013р. позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, у якій зазначив, що заборгованість відповідача за актом №416-10 складає 3680,00грн., за актом №511-10 від 02.11.2010р. - 13200,00грн., у зв'язку з чим, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 16880,00грн.

Копія зазначеної заяви отримана відповідачем, про що свідчить відповідна відмітка уповноваженого представника ДП «Донецька залізниця» на примірнику суду.

Виходячи зі змісту поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, суд розцінює її як заяву про збільшення позовних вимог, яка подана відповідно до ст.22 ГПК України, з дотриманням правил вчинення зазначеної процесуальної дії та приймає до розгляду, внаслідок чого розглядає позовні вимоги з урахуванням зазначеної заяви.

У письмових поясненнях від 12.06.2013р. позивач зазначив, що договір був підписаний відповідачем з протоколом розбіжностей, однак, протокол узгодження розбіжностей позивач не отримував, у зв'язку з чим, договір залишився в редакції ДП «Донецька залізниця». Крім того, пояснив, що згідно платіжного доручення №7215 від 30.12.2010р. відповідач сплатив на користь позивача 49940,00грн. з посиланням у призначені платежу на договір №17 Д/Л-07213 НЮ від 19.02.2007р.; на момент оплати за вказаним договором рахувалась заборгованість на суму 16880,00грн., за власною ініціативою позивача решта суми була зарахована в рахунок погашення заборгованості за спірним договором, з них 12160,00грн. як оплата по акту №416-10 від 13.09.2010р.

Для залучення до матеріалів справи позивач надав копії додатків №№1, 2, 3 до договору, протоколу розбіжностей, установчих документів підприємства, акту звіряння взаємних розрахунків станом на 27.05.2013р., платіжного доручення №7215 від 30.12.2010р., актів виконаних робіт, виписок з банківського рахунку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, зазначивши, що заборгованість за договором №419-Д/Л-10758/НЮ від 12.05.2010року на суму 15280,00грн., яку просить стягнути позивач, відсутня, у зв'язку з чим, просить суд припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України. Для залучення до матеріалів справи надав копію Статуту ДП «Донецька залізниця», Витягу з ЄДР на відповідача, довіреності №71-01/197 від 28.01.2010р., протоколу засідання тендерного комітету від 21.04.2010р.

У письмових поясненнях від 17.06.2013р. відповідач зазначив, що протокол узгодження розбіжностей до спірного договору відсутній, договір діє у первинній редакції.

У судовому засіданні 09.07.2013року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовні заяві з урахування заяви від 23.05.2013р.

Представник ДП «Донецька залізниця» у судовому засіданні 09.07.2013року заперечував проти позову з підстав зазначених у відзиві.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явилися у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

12.05.2010року між ДП «Донецька залізниця» (Замовник) та ДП «УкрНДІВ» (Виконавець) укладено договір №419 Д/Л-10758/НЮ, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе надання послуг за темою: «Технічне діагностування пасажирських вагонів ДП «Донецька залізниця», які вислужили призначений термін служби, з метою визначення можливості їх подальшої експлуатації, в кількості 68 одиниць» (арк. справи 9-13).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладання печаток підприємств.

У договорі наявна примітка про складання протоколу розбіжностей. Копія протоколу розбіжностей міститься в матеріалах справи (арк.справи 59). Проте, як вбачається з письмових пояснень сторін протокол узгодження розбіжностей сторонами не підписувався, у зв'язку з чим, сторони вважають чинною первісну редакцію договору та спору між сторонами з цього приводу не існує.

Внаслідок того, що сторони виконували умови договору, суд вважає його укладеним.

У п.10.1 договору встановили строк дії договору: початок - з моменту підписання договору; закінчення - 30 грудня 2010р.

У другому розділі договору сторони зазначили, що вартість наданих Виконавцем послуг з технічного діагностування пасажирських вагонів визнана тендером і вказана відповідно до протоколу угоди про договірну ціну (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість послуг за Договором згідно Додатку №1 складає 179 520,00грн. у тому числі ПДВ 20% - 29920,00грн., та зазначається у звіті про результати здійснення процедури торгів. Ціна надання послуг з технічного діагностування одного пасажирського вагона власності ДП «Донецька залізниця» складає 2640,00грн., у тому числі ПДВ - 20% - 440,00грн. (п.2.1, 2.3 договору).

В матеріалах справи міститься копія протоколу угоди про договірну ціну (арк.справи 54), зазначена в ньому вартість робіт відповідає п.п.2.1, 2.3 договору.

Згідно з п.1.3 договору термін надання послуг за договором - до 30.12.2010р.

Відповідно до розділу 3 договору перелік наукової, технічної та іншої документації, яка підлягає оформленню і здачі Виконавцем Замовнику на окремих етапах виконання й по закінченню договору, визначено у Технічному завданні на проведення послуг. Передача оформленої у встановленому порядку документації по договору здійснюється супровідними документами Виконавця по кожному етапу. Після надання послуг Виконавець надає Замовнику акт здачі-приймання послуг з додатком до нього комплекту документації, передбаченого технічним завданням і умовами договору. Замовник протягом п'яти днів з дня одержання акта здачі-приймання послуг по етапу зобов'язаний направити Виконавцю підписаний акт здачі-приймання послуг або направити мотивовану відмову від приймання роботи (п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору).

Відповідно до зазначеного пункту договору сторонами підписані акти здачі-приймання науково-технічної продукції на загальну суму 179520,00грн., у тому числі:

- акт №290-10 від 21.06.2010р. на суму 31 680,00грн.,

- акт №291-10 від 21.06.2010р. на суму 5 280,00грн.,

- акт №292-10 від 21.06.2010р. на суму 26400,00грн.,

- акт №293-10 від 21.06.2010р. на суму 15840,00грн.,

- акт №346-10 від 26.07.2010р. на суму 18480,00грн.,

- акт №360-10 від 09.08.2010р. на суму 2640,00грн.,

- акт №416-10 від 13.09.2010р. на суму 15840,00грн.,

- акт №466-10 від 11.10.2010р. на суму 15840,00грн.,

- акт №508-10 від 02.11.2010р. на суму 21120,00грн.,

- акт №509-10 від 02.11.2010р. на суму 2640,00грн.,

- акт №510-10 від 02.11.2010р. на суму 10560,00грн.,

- акт №511-10 від 02.11.2010р. на суму 13 200,00грн.

Зазначені вище акти містять посилання на договір №419-Д/Л-10758/НЮ від 12.05.2010року, що беззаперечно свідчить про надання послуг, зазначених в актах на підставі вказаного договору.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу наданих послуг або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Факт надання послуг у обсягах, зазначених в актах, підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти здачі-приймання науково-технічної продукції є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №419-Д/Л-10758/НЮ від 12.05.2010року.

Згідно зі ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 2.2 договору розрахунки за надані послуги провадяться шляхом перерахування Замовником на поточний рахунок Виконавця грошових коштів за фактичну кількість продіагностованих вагонів, вказаних в Технічних рішеннях та пред'явлених Виконавцем з актом здачі-приймання послуг на відповідну суму протягом 30 банківських днів з дня підписання Акту Замовником. Виконані та вказані в акті послуги вважаються окремим етапом послуг за договором. Кількість продіагностованих вагонів, на які складається акт здачі-приймання послуг, визначається за домовленістю сторін.

За даними бухгалтерського обліку ДП «УкрНДІВ» відповідач частково оплатив позивачу вартість наданих послуг на загальну суму 162640,00грн., заборгованість ДП «Донецька залізниця» перед ДП «УкрНДІВ» за договором №419-Д/Л-10758/НЮ від 12.05.2010року складає 16880,00грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач стверджує, що згідно акту звіряння взаємних розрахунків сторін станом на 27.05.2013р. за даними ДП «Донецька залізниця» заборгованість перед ДП «УкрНДІВ» відсутня.

Розбіжності у сторін виникли через зарахування платежу, здійсненого відповідно до платіжного доручення №7215 від 30.12.2010р. на суму 49 940,00грн. із зазначенням у призначенні платежу договору №17 Д/Л-07213 НЮ від 19.02.2007р.

У письмових поясненнях позивач зазначив, що на момент здійснення ДП «Донецька залізниця» вищезазначеного платежу за договором №17 Д/Л-07213 НЮ від 19.02.2007р. у відповідача існувала заборгованість на суму 16880,00грн., тому решта сплаченої суми у розмірі 33060,00грн. була зарахована ним в рахунок погашення заборгованості за спірним договором. Отже, заборгованість ДП «Донецька залізниця» за спірним договором становить 16880,00грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач в установленому порядку звертався до відповідача з претензією №05-0914.2/33 від 12.11.2012р., відповідно до якої просив останнього сплатити заборгованість за спірним договором. Відправлення та отримання претензії відповідачем підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого відправлення, яке наявне в матеріалах справи (арк.справи 18).

Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість за спірним договором на суму 16880,00грн. не сплатив, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів оплати вартості наданих послуг на суму 16880,00грн.

Суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з умовами договору відповідач мав оплатити вартість наданих послуг протягом 30 банківських днів з дати підписання відповідного акту здачі-приймання науково-технічної продукції.

Відповідач оплату вартості наданих послуг здійснив лише частково на суму 129580,00грн., що підтверджується копіями банківських виписок із зазначенням спірного договору у призначенні платежу.

Відповідно до платіжного доручення №7215 від 30.12.2010р. відповідач перерахував на користь позивача 49 940,00грн., з призначенням платежу: за тех. діагностування вагонів згідно договору №17 Д/Л-07213 НЮ від 19.02.2007р., тобто за іншим договором.

Зазначену оплату на суму 49 940,00грн. позивач зарахував наступним чином: 16880,00грн. - згідно з призначенням платежу як оплату за договором №17 Д/Л-07213 НЮ від 19.02.2007р., в рахунок погашення існуючої заборгованості за даними позивача; 33060,00грн. - з власної ініціативи в рахунок погашення заборгованості за спірним договором.

Відповідно до ч. 4 ст.51 Закону України від 07.12.2000року №2121-III "Про банки і банківську діяльність" банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Згідно ч.5 ст.51 Закону України від 07.12.2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність» платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Пунктом 2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22 передбачено, що відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм законодавства, відповідальність за правильність даних, зазначених у графі «Призначення платежу» несе платник. Отримавши грошові кошти, отримувач зобов'язаний здійснити їх зарахування згідно даних, які зазначені у графі «Призначення платежу».

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст.43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач звертався до позивача з заявами про зміну/корегування призначення платежу, здійсненого відповідно до платіжного доручення №7215 від 30.12.2010р. або будь-які інші докази, які б свідчили про домовленість сторін щодо зарахування сплаченої суми у розмірі 49 940,00грн. в повному обсязі за спірним договором.

Посилання відповідача, на той факт, що на момент здійснення платежу заборгованість за договором №17 Д/Л-07213 НЮ від 19.02.2007р. була відсутня, а зазначення в призначенні платежу даного договору є помилковим, суд не приймає до уваги, оскільки за відсутності звернень до позивача та досягнення згоди сторін з цього приводу діючим законодавством на суд не покладено обов'язок вносити корегування до бухгалтерського обліку підприємств, та за відсутності заборгованості за одним договором зараховувати оплати, здійснені відповідачем за ним в рахунок погашення заборгованості за іншим договором.

За таких обставин, платіжне доручення №7215 від 30.12.2010р. з наявним у ньому посиланням у призначенні платежу на інший договір не є належним доказом оплати заборгованості в сумі 16880,00грн., що виникла за договором №419-Д/Л-10758/НЮ від 12.05.2010року.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №419-Д/Л-10758/НЮ від 12.05.2010року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості наданих послуг, тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 16880,00грн. Відповідно ДП «Донецька залізниця» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості наданих послуг у встановленому договором порядку.

Виходячи з того, що позовні вимоги про стягнення заборгованості на суму 16880,00грн. доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, позов підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 1720грн.50коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 526, 530, 610, 612, 629, 901, 903, Цивільного кодексу України; ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут вагонобудування» м.Кременчук до Державного підприємства «Донецька залізниця» м.Донецьк про стягнення 16880,00грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» м.Донецьк (83000, Донецька обл., м.Донецьк, вул.Артема, 68, ідентифікаційний код 01074957) на користь Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут вагонобудування» м.Кременчук (39621, Полтавська обл., м.Кременчук, вул.І.Приходька, буд.33, ідентифікаційний код 00388168) заборгованість в сумі 16880,00грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1720грн.50коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 09.07.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 15.07.2013року.

Суддя А.М. Осадча

СудГосподарський суд Донецької області
Дата ухвалення рішення09.07.2013
Оприлюднено19.07.2013
Номер документу32470296
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —905/3256/13

Судовий наказ від 26.07.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

А.М. Осадча

Ухвала від 17.06.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

А.М. Осадча

Ухвала від 28.05.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

А.М. Осадча

Постанова від 26.09.2013

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Зубченко І.В.

Ухвала від 21.08.2013

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Зубченко І.В.

Ухвала від 31.07.2013

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Зубченко І.В.

Рішення від 09.07.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

А.М. Осадча

Ухвала від 14.05.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

А.М. Осадча

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні