Постанова

від 26.09.2013 по справі 905/3256/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.09.2013 р. справа №905/3256/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Радіонової О.О., Татенка В.М. За участю представників: від позивача:Дворник Л.І. за довіреністю №05 від 14.01.2013р. від відповідача:не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2013р. (повний текст підписано 15.07.2013р.) у справі№905/3256/13 (суддя Осадча А.М.) за позовомДержавного підприємства «Український науково-дослідний інститут вагонобудування», м. Кременчук до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк простягнення основного боргу у сумі 16880грн.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут вагонобудування», м. Кременчук, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, до відповідача, Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення основного боргу у сумі 15280грн.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України та просив суд стягнути з відповідача 16880грн. заборгованості. Вказану заяву суд прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.07.2013р. (повний текст підписано 15.07.2013р.) у справі №905/3256/13 задоволено позовні вимоги та стягнуто з ДП «Донецька залізниця» на користь ДП «Український науково-дослідний інститут вагонобудування» заборгованість у сумі 16880грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1720,50грн.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи доведено надання відповідачу послуг за договором №419Д/Л-10758/НЮ від 12.05.2010р. у загальній сумі 179520грн. Відповідач свої зобов'язання з оплати наданих та прийнятих послуг згідно актів здачі-приймання науково-технічної продукції належним чином не виконав, у зв'язку з чим його заборгованість склала 16880грн. Доказів перерахування позивачу боргу у цій сумі відповідач не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у вказаній сумі визнані судом доведеними і обґрунтованими, через що задоволені.

Відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2013р. у справі №905/3256/13 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на те, що ним було здійснено повний розрахунок за надані послуги за договором №419Д/Л-10758/НЮ від 12.05.2010р. та висновок суду першої інстанції про сплату лише 33060грн. згідно платіжного доручення №7215 від 30.12.2010р. є помилковим та не ґрунтується на доказах, які наявні в матеріалах справи.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2013р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Радіонова О.О., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2013р. відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі №905/3256/13, призначено розгляд скарги на 25.09.2013р., явку сторін не визнано обов'язковою. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення про вручення 27.08.2013р. та 28.08.2013р. поштових відправлень з цією ухвалою.

Представник позивача у судовому засіданні 25.09.2013р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Представник скаржника у судове засідання 25.09.2013р. не з'явився, надавши до канцелярії суду клопотання №2008/3528 від 20.09.2013р., в якому просив суд відкласти судовий розгляд на іншу дату через зайнятість уповноваженого представника у іншому судовому засіданні та неможливість забезпечення явки іншого представника, а також зазначив, що представнику передано розрахунки для звіряння оплати та можливості урегулювання спору в добровільному порядку.

Відповідно до п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду на викладене, враховуючи ті обставини, що явка представників скаржника та сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника скаржника за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

12 травня 2010 року між ДП «Донецька залізниця» (замовник) та ДП «Український науково-дослідний інститут вагонобудування» (виконавець) укладено договір №419Д/Л-10758/НЮ, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе надання послуг за темою: «Технічне діагностування пасажирських вагонів ДП «Донецька залізниця», які вислужили призначений термін служби, з метою визначення можливості їх подальшої експлуатації, в кількості 68 одиниць».

У договорі наявна примітка про складання протоколу розбіжностей, копія протоколу розбіжностей міститься в матеріалах справи. Проте, як вбачається з письмових пояснень сторін протокол узгодження розбіжностей сторонами не підписувався, у зв'язку з чим, сторони вважають чинною первісну редакцію договору та спору між сторонами з цього приводу не існує.

У другому розділі договору сторони зазначили, що вартість наданих виконавцем послуг з технічного діагностування пасажирських вагонів визнана тендером і вказана відповідно до протоколу угоди про договірну ціну (додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість послуг за договором згідно додатку №1 складає 179520грн. у тому числі ПДВ 20% - 29920грн., та зазначається у звіті про результати здійснення процедури торгів. Ціна надання послуг з технічного діагностування одного пасажирського вагона власності ДП «Донецька залізниця» складає 2640грн., у тому числі ПДВ - 20% - 440,00грн. (п.п.2.1, 2.3 договору).

В матеріалах справи міститься копія протоколу угоди про договірну ціну, зазначена в ньому вартість робіт відповідає п.п.2.1, 2.3 договору.

Відповідно до п.2.2. договору розрахунки за надані послуги провадяться шляхом перерахування замовником на поточний рахунок виконавця грошових коштів за фактичну кількість продіагностованих вагонів, вказаних в Технічних рішеннях та пред'явлених виконавцем з актом здачі-приймання послуг на відповідну суму протягом 30 банківських днів з дня підписання акту замовником. Виконані та вказані в акті послуги вважаються окремим етапом послуг за договором. Кількість продіагностованих вагонів, на які складається акт здачі-приймання послуг, визначається за домовленістю сторін.

Перелік наукової, технічної та іншої документації, яка підлягає оформленню і здачі виконавцем замовнику на окремих етапах виконання й по закінченню договору, визначено у Технічному завданні на проведення послуг. Передача оформленої у встановленому порядку документації по договору здійснюється супровідними документами виконавця по кожному етапу. Після надання послуг виконавець надає замовнику акт здачі-приймання послуг з додатком до нього комплекту документації, передбаченого технічним завданням і умовами договору. Замовник протягом п'яти днів з дня одержання акта здачі-приймання послуг по етапу зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт здачі-приймання послуг або направити мотивовану відмову від приймання роботи. У разі мотивованої відмови замовника від прийняття послуг, сторонами в 10-денний строк складається двосторонній акт із переліком необхідних доробок, термінів їх виконання. Усунення недоліків проводиться за рахунок виконавця (п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору).

Згідно п.10.1. договору строк його дії встановлено з моменту підписання договору сторонами до 30.12.2010р.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції у даній справі, позивачем надано послуги, визначені у договорі №419-Д/Л-10758/НЮ від 12.05.2010р., що підтверджується актами здачі-приймання науково-технічної продукції №290-10 від 21.06.2010р. на суму 31680грн., №291-10 від 21.06.2010р. на суму 5280грн., №292-10 від 21.06.2010р. на суму 26400грн., №293-10 від 21.06.2010р. на суму 15840грн., №346-10 від 26.07.2010р. на суму 18480грн., №360-10 від 09.08.2010р. на суму 2640грн., №416-10 від 13.09.2010р. на суму 15840грн., №466-10 від 11.10.2010р. на суму 15840грн., №508-10 від 02.11.2010р. на суму 21120грн., №509-10 від 02.11.2010р. на суму 2640грн., №510-10 від 02.11.2010р. на суму 10560грн., №511-10 від 02.11.2010р. на суму 13200грн.

Вказані акти підписані сторонами без зауважень, що є доказом належного виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору та прийняттям відповідачем цих послуг в об'ємах, якістю та вартістю визначених в актах, при цьому загальна вартість послуг склала 179520грн.

Відповідно до вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Як вбачається з умов договору оплата за фактично надані послуги здійснюється відповідачем протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, нарікань на якість та обсяги наданих послуг від відповідача не надходило. В свою чергу, відповідач уклавши договір, прийняв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати замовлені послуги. Строк оплати настав, однак свої зобов'язання відповідач, всупереч, умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК України та ГК України, належним чином не виконав.

В підтвердження своїх доводів щодо часткової оплати відповідачем наданих послуг у сумі 162640грн. позивач надав до матеріалів справи копії банківських виписок: за 13.07.2010р. у сумі 19100грн., за 13.08.2010р. у сумі 60000грн. (зараховано суму - 5500грн.), за 05.10.2010р. у сумі 5280грн. та у сумі 9400грн., за 28.10.2012р. у сумі 13400грн., за 10.12.2010р. у сумі 1300грн. та у сумі 35260грн., за 30.12.2010р. у сумі 3520грн., у сумі 11720грн., у сумі 13400грн. та у сумі 49940грн. (зараховано суму - 33060грн.), за 31.05.2011р. у сумі 11700грн.

Згідно платіжного доручення №7215 від 30.12.2010р. відповідач перерахував на користь позивача 49940грн., з призначенням платежу: «за тех. діагностування вагонів згідно договору №17Д/Л-07213НЮ від 19.02.2007р.», тобто за іншим договором. Зазначену оплату на суму 49940грн. позивач зарахував наступним чином: 16880грн. - згідно з призначенням платежу як оплату за договором №17Д/Л-07213 НЮ від 19.02.2007р., в рахунок погашення існуючої заборгованості за даними позивача; 33060грн. - з власної ініціативи в рахунок погашення заборгованості за спірним договором.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Твердження відповідача, що на момент здійснення платежу заборгованість за договором №17Д/Л-07213НЮ від 19.02.2007р. була відсутня, а зазначення в призначенні платежу даного договору є помилковим, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки за відсутності звернень до позивача та досягнення згоди сторін з цього приводу діючим законодавством на суд не покладено обов'язок вносити коригування до бухгалтерського обліку підприємств, та за відсутності заборгованості за одним договором зараховувати оплати, здійснені відповідачем за ним в рахунок погашення заборгованості за іншим договором.

Посилання відповідача на необхідність дослідження судом обставин щодо наявності чи відсутності заборгованості за договором №17Д/Л-07213НЮ від 19.02.2007р. також відхиляються апеляційним судом, оскільки статтею 83 ГПК України передбачена обмеженість права господарського суду щодо виходу поза межі позовних вимог, які, в даному випадку, обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань, прийнятих за договором №419-Д/Л-10758/НЮ від 12.05.2010р.

За таких обставин, платіжне доручення №7215 від 30.12.2010р. з наявним у ньому посиланням у призначенні платежу на інший договір не є належним доказом оплати заборгованості в сумі 16880грн., що виникла за договором №419-Д/Л-10758/НЮ від 12.05.2010р.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції. Посилання заявника апеляційної скарги на зміну після прийняття оскарженого рішення призначення платежу у платіжному дорученні №7215 від 30.12.2010р. про перерахування спірної суми (лист №2008/2593 від 18.07.2013р.) апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки це зроблено після прийняття рішення і не було предметом розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 16880грн.

Оскільки господарський суд Донецької області надав належну юридичну оцінку встановленим обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, підстави для скасування рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2013р. (повний текст підписано 15.07.2013р.) у справі №905/3256/13 відсутні.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2013р. (повний текст підписано 15.07.2013р.) у справі №905/3256/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2013р. (повний текст підписано 15.07.2013р.) у справі №905/3256/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС