Рішення

від 15.07.2013 по справі 357/1849/13-ц

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/1849/13-ц

2/357/1242/13

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Дмитренко А. М. ,

при секретарі - Боженко Т. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу В«РозаліївськийВ» , 3-ї особи: управління Держкомзему в Білоцерківському районі Київської області, Розаліївська сільська рада Білоцерківського району Київської області, Приватне підприємство В«Караван-Т.У.Р.В» , про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання повернути земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що відповідно до розпоряджень Білоцерківської райдержадміністрації, рішень Розаліївської сільської ради їм було надано у власність земельні ділянки різною площею, розташовані на території Розаліївської сільської ради, право власності на які посвідчено державними актами на право приватної власності на землю, 18.09.2012 року на зборах колишніх пайовиків КСП ім. Кірова вони дізналися і змогли ознайомитися з копіями договорів оренди землі між ними та СВК В«РозаліївськийВ» , за якими вони ніби-то за актами прийому-передачі передали в оренду свої земельні ділянки СВК В«РозаліївськийВ» , ці договори підписані невідомими особами та зареєстровані управлінням Держкомзему у Білоцерківському районі, оскільки цих договорів вони не укладали, то відповідач самовільно використовує на даний час належні їм земельні ділянки. Позивачі просили суд визнати недійсними договори оренди земельних ділянок між ними та відповідачем, витребувати з чужого незаконного володіння та передати їм самовільно зайняті земельні ділянки, скасувати державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок в управлінні земельних ресурсів, стягнути з відповідача на їх користь 28590 грн.47 коп. збитків за самовільне використання належних їм земельних ділянок.

За ухвалою суду від 24.04.2013 року /а.с.180-181/ було закрито провадження по справі в частині вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в зв'язку з відмовою позивачів від позову.

За ухвалою суду від 24.04.2013 року /а.с.182/ залишено без розгляду позов в частині вимог ОСОБА_3 на підставі письмової заяви представника позивача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 надав заяву про зменшення розміру позовних вимог і просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 02.01.2009 року, укладений між позивачем та СВК «Розаліївський», щодо земельної ділянки площею 3,580 га на території Розаліївської сільської ради, державний акт на право власності серії II-КВ № 068079 від 04.05.2001 року; зобов'язати СВК «Розаліївський» повернути позивачу вказану земельну ділянку; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Представник відповідача СВК «Розаліївський» позов не визнав, пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі від 02.01.2009 року, який замість позивача з його згоди підписала племінниця позивача, отже, сам позивач знав про укладення цього договору, питання про розірвання договору не ставив, кожний рік одержував особисто орендну плату, що також підтверджує волевиявлення позивача на укладення договору оренди.

Представник ПП «ОСОБА_5У.Р.» просив суд позов задовольнити, оскільки позивач 12.11.2012 року уклав договір оренди належної йому земельної ділянки з ПП «ОСОБА_5У.Р.», але передати в оренду земельну ділянку не має можливості, оскільки її безпідставно використовує на даний час СВК «Розаліївський».

Представники Розаліївської сільської ради та управління Держкомзему в Білоцерківському районі Київської області до суду не з'явилися, про час розгляду справи повідомлялися належним чином, до суду надано листи щодо розгляду справи без участі їх представників.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідача та 3-ї особи, покази свідків, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, по справі встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 3,580 га, розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району, цільове призначення якої -для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серії II-КВ № 068079, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 318 04.05.2001 року, що стверджується копією цього акта /а.с.14/.

Як зазначено в цьому акті, земельна ділянка була передана у приватну власність ОСОБА_1 на підставі рішення 16 сесії 23 скликання Розаліївської сільської ради від 22.02.2001 року № 16-142.

З матеріалів справи вбачається, що 2 січня 2009 року між ОСОБА_1 та відповідачем СВК «Розаліївський» в особі голови правління ОСОБА_6 укладеного договір оренди землі, предметом якого є надання в строкове платне користування земельної ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції площею 3,580 га, яка знаходиться в с.Розаліївка, що слідує з копії цього договору /а.с.152/, оригінал договору оглядався в судовому засіданні.

Відповідно до п.8 цього договору, його укладено на десять років, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору повідомляє письмово орендодавця про намір продовжити дію договору.

В п.9 договору передбачено, що орендна плата вноситься в розмірі 3% від вартості земельної ділянки в натуральній і грошовій формі.

В договорі викладені також умови використання земельної ділянки, умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, умови передання земельної ділянки, інші права та обов'язки сторін, ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта, зміна умов договору і його припинення, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору.

Як вбачається з договору, його зареєстровано в управлінні Держкомзему в Білоцерківському районі Київської області , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.03.2012 року № 322040004003763.

До договору оренди землі додатком є акт прийому-передачі орендованої земельної ділянки, що стверджується копією вказаного акта /а.с.153/, оригінал якого було надано суду для огляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що позивач ОСОБА_1 вказаний договір оренди землі та акт прийому- передачі орендованої земельної ділянки не підписував, тобто, не було його згоди та волевиявлення на укладення цього договору, а тому з ним не погоджувалися взагалі умови договору.

Сам ОСОБА_1 підтвердив в судовому засіданні, що договір оренди належної йому земельної ділянки від 02.01.2009 року з СВК «Розаліївський» в особі голови правління ОСОБА_6 він не укладав, ніяких документів не підписував, до цього, він підписував договір оренди землі з попереднім головою правління СВК.

Той факт, що ОСОБА_1 не підписував вищенаведений договір оренди землі та акт-прийому передачі орендованої земельної ділянки, підтвердили в суді свідки: ОСОБА_7, яка показала, що під час оформлення договір оренди та актів до них, за ОСОБА_1 підписалася його племінниця; ОСОБА_8-племінниця позивача, в суді показала, що в 2009 році під час переоформлення договорів оренди, вона підписала договір оренди землі та акт до нього в 3-х екземплярах за свого дядька ОСОБА_1, але він сам надав їй на це усний дозвіл, орендну плату він одержував сам особисто, ніколи не говорив їй про те, що хоче розірвати договір, що його не влаштовують умови договору.

За клопотанням представник позивача по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, яку виконано експертом НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області.

Згідно висновку експерта № 341-ВКЕ від 03.06.2013 року /а.с.187-190/, підпис в графі «Орендодавець» у договорі оренди землі від 02.01.2009 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою; підпис в графі «Орендодавець» у акті прийому-передачі орендованої земельної ділянки до договору оренди землі від 02.01.2009 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Отже, вищенаведеними доказами достовірно підтверджується той факт, що позивач ОСОБА_1 дійсно не підписував ні договір оренди землі від 02.01.2009 року, ні акт прийому-передачі орендованої земельної ділянки до цього договору.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Так, за ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст. 14 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В ч. 1 ст. 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як роз'яснив Пленум Верховного ОСОБА_7 України в п. 8 Постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Також невід'ємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

За правилами ст. 18 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як було встановлено судом і вказано вище в рішенні, позивач не брав участі в укладанні оспорюваного договору, а відтак волевиявлення останнього на його укладання було відсутнє.

Отже, на підставі норм ст. ст. 203, 215 ЦК України оскаржуваний правочин є недійсним, оскільки його зміст суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання представника відповідача стосовно того, що подальші після укладення договору дії позивача свідчать про наступне схвалення ним договору оренди та його умов, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні, позивач не надавав довіреності та не передавав повноважень на підписання договору іншій особі, а саме: своїй племінниці, яка підписала за нього договір оренди землі та акт прийому-передачі орендованої земельної ділянки.

Представник відповідача також посилався на те, що неодноразове прийняття орендної плати позивачем свідчить про вчинення останнім дій, спрямованих на схвалення ним договору оренди.

Але суд вважає, що ці обставини мають значення тільки для застосування наслідків недійсності правочину і не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

Відповідно до роз'яснень п.7 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_7 України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за № 9 від 06.11.2009 року, судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

Отже, отримання орендної плати не має суттєвого значення для визнання договору оренди недійсним.

Таким чином, з врахуванням всього вищенаведеного суд вважає за можливе визнати недійсним договір оренди землі від 02.01.2009 року, укладений між позивачем та СВК «Розаліївський».

Представник позивача також просив суд зобов'язати відповідача повернути позивачу належну йому земельну ділянку, яка була предметом оспорюваного договору оренди.

За приписами ст..216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В п.10 наведеної вище в рішенні Постанови Пленуму Верховного суду України за № 9 зазначається, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Оскільки договір оренди землі було визнано судом недійсним, то в порядку застосування наслідків недійсності правочину, суд вважає за можливе також задовольнити вимоги представника позивача щодо зобов'язання відповідача -СВК «Розаліївський», як сторону недійсного правочину, повернути позивачу ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку площею 3,580 га на території Розаліївської сільської ради, що використовується відповідачем на підставі договору оренди від 02.01.2009 року, який визнано судом недійсним.

На підставі ст..ст.79,88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідача судові витрати, підтверджені належними доказами, а саме: судовий збір в сумі 181 грн.56 коп. згідно квитанції в матеріалах справи /а.с.13/, в цю суму включено судовий збір і за подання зави про забезпечення позову.

А тому керуючись ст.ст. 202, 203, 207, 215, 792 ЦК України, Законом України «Про оренду землі», ст..ст.10,60, 79,88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 2 січня 2009 року між ОСОБА_1 та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Розаліївський» щодо земельної ділянки площею 3,580 га, яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, цільове призначення-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю II-КВ № 068079 від 04.05.2001 року.

Зобов»язати сільськогосподарський виробничий кооператив «Розаліївський» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,580 га, яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, цільове призначення-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 181 грн.56 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_9