Постанова

від 10.07.2013 по справі 820/3941/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 липня 2013 р. № 820/3941/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - Залуцької Л.Г., ;

представника відповідача - Лук'янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

приватного підприємства "ЯЛТА ТЕКС ІНВЕСТ" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проскасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство "ЯЛТА ТЕКС ІНВЕСТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 р. № 0003211503.

Протокольною ухвалою суду від 09.07.2013 року здійснено заміну первинного відповідача - Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на належного - Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту перевірки № 2044/15.3-09/36816224 від 09.04.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003211503 від 30.04.2013 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ПП «ЯЛТА ТЕКС ІНВЕСТ», у зв'язку з чим просив суд скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а саме: відповідачем невірно визначена база оподаткування.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 2044/15.3-09/36816224 від 09.04.2013 року та прийнятого на підставі зазначеного акту податкового повідомлення-рішення. Зазначив, що в ході перевірки встановлено, що позивач подав реєстраційну заяву платника податку на додану вартість (за формою ф-1 ПДВ) з пропуском встановленого п. 183.2 ст. 183 ПК України строку, а саме: 06.03.2013 року, а не до 10.09.2012 року, тобто ПП «ЯЛТА ТЕКС ІНВЕСТ» не проведено нарахування та сплату податкових зобов'язань з ПДВ за період з 11.09.2012 р. по 14.03.2013 р. Обсяг оподатковуваних операцій з постачання послуг, що підлягає нарахуванню та сплаті податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 11.09.2012 р. по 14.03.2013 р. складає 255 755,00 грн., сума ПДВ (20%) - 51 151,00 грн. Крім того, представник відповідача зазначив, що наявність у договорах, укладених між позивачем та його контрагентами посилань на розмір орендної плати із зазначенням «у т.ч. ПДВ» не є правовою підставою для самостійного визначення позивачем суми податку на додану вартість поза реєстрацією в якості платника ПДВ у встановленому законом порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. При цьому пояснив, що суми за компенсацію наданих спеціалізованими підприємствами комунальних послуг, на думку представника позивача, не потрібно включати до оподатковуваних операцій податком на додану вартість. У зв'язку з чим, фактично оскаржує частину суми грошового зобов'язання за спірним податковим повідомлення-рішенням, а саме: 28095,00 грн., з яких розмір основного зобов'язання складає - 22476,75 грн., фінансової санкції - 5619,00 грн., а в іншій частині суму грошового зобов'язання - визнає (т. 1 а.с. 157).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, приватне підприємство "ЯЛТА ТЕКС ІНВЕСТ", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи - код 36816224, місцезнаходження: 61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 39, кв. 9, перебуває на обліку як платник податків в Основ'янській ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області ДПС (повноваження якої перешли до Основ'янської ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - т. 1 а.с. 155) проведено документальну невиїзну перевірку ПП «ЯЛТА ТЕКС ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 36816224) нарахування сум податку на додану вартість.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 2044/15.3-09/36816224 від 09.04.2013 року (т. 1 а.с. 9-16).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення ПП «ЯЛТА ТЕКС ІНВЕСТ» п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено (незадекларовано) податкові зобов'язання з ПДВ за період з 11.09.2012 р. по 14.03.2013 р. на загальну суму 255 755,00 грн., а також занижена сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства за період з 11.09.2012 р. по 14.03.2013 р. на загальну суму 51151,00 грн., в тому числі: за вересень 2012 року в сумі 9428,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 8702,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 8494,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 8149,00 грн., за січень 2013 року в сумі 8156,00 грн. та за лютий 2013 року в сумі 8222,00 грн.

На підставі акту перевірки ПП «ЯЛТА ТЕКС ІНВЕСТ» відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003211503 від 30.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 63938,75 грн., з яких за основним платежем 51151,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 12787,75 грн. (т. 1 а.с. 7).

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Згідно з п. 14.1.185 ст. 14 ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності

Таким чином, об'єктом оподаткування у розумінні Податкового кодексу України є, зокрема, операції цивільно-правового характеру з надання послуг, якими є виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Судом встановлено, що протягом періоду з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року позивачем здійснювались операції з надання в оренду нежитлових приміщень, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями договорів та актів здачі-прийняття робіт.

Так, у перевіряємому періоді позивачем були укладені договори оренди нежитлових приміщень, зокрема: договір № 1/04/12 від 01.04.2012 року, договір від 07.02.2012 року, договір № 3/04/12 від 01.04.2012 року, договір № 4/04/12 від 01.04.2012 року, договір № 5/04/12 від 01.04.2012 року, договір № 07/04/12 від 01.04.2012 року тощо.

Відповідно до умов вказаних договорів орендна плата в них була визначена з урахуванням ПДВ.

Щодо посилання у договорах оренди нежитлових приміщень на розмір орендної плати з урахуванням ПДВ суд зазначає наступне. Відповідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 183 Податкового кодексу України. а отже, положення ст. 188 вказаного Кодексу щодо визначення бази оподаткування операцій з постачання товарів та послуг визначені виключно для зареєстрованих платників ПДВ.

Крім того, відповідно до умов вищевказаних договорів оренди визначено, що «сплата за комунальні послуги здійснюється орендарем за показниками лічильників на підставі рахунків, які виставляються орендодавцем. Рахунки на оплату комунальних платежів мають бути сплачені орендарем протягом трьох банківських днів з моменту їх отримання».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та спеціалізованими підприємствами, були укладені договори на електропостачання (договір про поставку електричної енергії № 3779 від 28.07.2010 року з ВАТ «Крименерго» - т. 1 а.с. 127-130), на надання послуг з водопостачання та водовідведення (договір № 2527 від 24.03.2010 року з Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму» - т. 1 а.с. 131-134). Посередницьких договорів між орендарями та вказаними підприємствами укладено не було, що представниками сторін в судовому засіданні не заперечувалось.

Договірні відносини, які виникають між орендарем та орендодавцем регулюються Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями (далі - ГКУ).

Відповідно до ст. 283 ГКУ за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГКУ)

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 286 ГКУ).

Отже, основним предметом договору оренди є встановлення розміру орендної плати за користування майном. Якщо орендар самостійно не укладає договори на споживання комунальних послуг, а здійснює відшкодовування орендодавцю в частині понесених ним витрат на оплату комунальних послуг, то у договорі оренди має бути визначено порядок розрахунку вартості спожитих орендарем комунальних послуг та їх оплати (компенсації).

Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень у складі загальновиробничих витрат включаються до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (абз. «д» пп. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 ПКУ).

Витрати на утримання основних фондів загальногосподарського використання (опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення) враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством (абз. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПКУ).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом II ПКУ.

При обчисленні об'єкта оподаткування орендодавець відображає всю суму орендної плати, у тому числі і комунальних послуг, у складі доходу на підставі пп. 135.5.14. п. 135.5 ст. 135 ПКУ. Сума коштів, сплачених постачальникам комунальних послуг є витратами, пов'язаними із утриманням переданого в оренду майна, тому враховується у складі інших витрат операційної діяльності (пп. «в» пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПКУ). Крім того, такі витрати мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Отже, оскільки позивач згідно з умовами вищезазначених договорів оренди отримує від орендарів відшкодування витрат на оплату спожитих комунальних послуг (опалення, електричної енергії, водопостачання, водовідведення), то при обчисленні об'єкта оподаткування позивач повинен враховувати суму такої отриманої компенсації у складі доходу на підставі пп. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135 ПКУ, а суму коштів, сплачених постачальнику комунальних послуг, - у складі відповідних витрат за наявності підтверджуючих документів.

З долучених до матеріалів справи актів здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 158-250, т. 2 а.с. 1-4) встановлено, що сума нарахована (сплачена) ПП «ЯЛТА ТЕКС ІНВЕСТ» від здійснення операцій з постачання товарів/послуг перевищила 300 000 грн., а саме склала - 345931 грн., станом на 31.08.2012 року.

Згідно з п. 181.1 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з п.183.2. Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Відповідно до п.183.10. Податкового кодексу будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Системно аналізуючи наведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що якщо особа, у якої обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг за останні 12 місяців перевищив 300 000 грн., не подала до органу державної податкової служби Заяву, то обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання Заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300000 гривень.

Таким чином, відповідно до вищенаведених норм Податкового Кодексу України, позивач був зобов'язаний зареєструватися як платник податку на додану вартість, подавши до органу ДПС заяву про реєстрацію у строк не пізніше 10 вересня 2012 року.

Як встановлено судом, ПП «ЯЛТА ТЕКС ІНВЕСТ» не подано заяву про реєстрацію платником ПДВ у встановлений законодавством строк. Позивач подав реєстраційну заяву платника податку на додану вартість з причини обов'язкової реєстрації платником ПДВ лише 06.03.2013 року (т. 1 а.с. 51-52). На підставі вказаної заяви позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість, про що йому видане відповідне свідоцтво № 200117066 від 14.03.2013 року (т. 1 а.с. 53).

Проте відповідно до вимог податкового законодавства обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ у позивача виник з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 вересня 2012 р.

Отже, обов'язок нараховувати та сплачувати до бюджету ПДВ у позивача виник з 11.09.2012 року та не був виконаний ним до дня реєстрації платником податку на додану вартість, тобто до 14.03.2013 року.

Відповідно до п.200.1. Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.14.1.179. Податкового Кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

З долучених до матеріалів справи актів здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 158-250, т. 2 а.с. 1-4) встановлено, що сума нарахована (сплачена) ПП «ЯЛТА ТЕКС ІНВЕСТ» від здійснення операцій з постачання товарів/послуг за період з 11.09.2012 року по 14.03.2013 року складає 255755,00 грн., сума ПДВ - 51151,00 грн.

Таким чином, позивач за період з 11.09.2012 року по 14.03.2013 року був зобов'язаний перерахувати та сплатити до бюджету ПДВ в загальній сумі 51151,00 грн., у т.ч.:

· за вересень 2012 р. - 9428,00 грн.;

· за жовтень 2012 р. - 8702,00 грн.;

· за листопад 2012 р. - 8494,00 грн.;

· за грудень 2012 р. - 8149,00 грн.;

· за січень 2013 р. - 8156,00 грн.;

· за лютий 2013 р. - 8222,00 грн.

Таким чином, відповідачем обґрунтовано донараховано позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 63938,75 грн., з яких за основним платежем 51151,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 12787,75 грн.

Щодо позовної вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0003211503 від 30.04.2013 р. суд зазначає наступне. Відповідно до теорії права, чинність - це властивість нормативно-правового акту, яка визначається в обов'язковості застосування норм права (загальнообов'язкових правил поведінки, що забезпечуються державою як засіб регулювання суспільних відносин), протягом певного часу, на певній території, щодо певного кола осіб (визначеного або не визначеного). Тобто, визнання нечинним може бути застосовано як спосіб захисту порушеного права лише у разі оскарження нормативно-правового акту, що виокремлено законодавцем в ч. 11 ст. 171 КАС України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки обґрунтовано зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 51151,00 грн., отже, податкове повідомлення-рішення за № 0003211503 від 30.04.2013 року, прийняте відповідачем згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідає дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "ЯЛТА ТЕКС ІНВЕСТ" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 16 липня 2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко