Ухвала

від 21.06.2013 по справі 13/333-38/463-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 червня 2013 року Справа № 13/333-38/463-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Могил С.К., Бакуліної С.В., Добролюбової Т.В., Подоляк О.А., Селіваненка В.П., розглянувши заявупідприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ - Україна" про перегляд Верховним Судом України постанови у справі за позовом до про Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 13/333-38/463-2012 Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ - Україна" стягнення 233 806,87 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2013, позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 233 806,87 грн. шкоди.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2013 касаційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 - без змін.

Підприємством з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ - Україна" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2013.

Заявник просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 29.04.2013, в частині стягнення з підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ - Україна" в дохід Державного бюджету України шкоді в сумі 231 793, 92 грн. і прийняти нове судове рішення.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 02.04.2012 у справі №5015/4372/11, від 06.12.2011 у справі №12/2021, від 18.10.2011 у справі №5015/1508/11 та від 25.10.2011 у справі №4/68/2011/5003 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення, а саме, пунктів 1.2 та 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 20.07.2009 №389 (далі - Методика).

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 29.04.2013, про перегляд якої подано заяву, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, з огляду на проведення планової перевірки дотримання підприємством з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ - Україна" вимог природоохоронного законодавства, якою було встановлено факт здійснення відповідачем самовільного водокористування без дозволу на спеціальне водокористування , внаслідок чого державі було заподіяно збитків у розмірі 233 806,87 грн. розрахованих на підставі пунктів 1.2, 9.1 Методики, якою (на думку суду касаційної інстанції) встановлені самостійні та окремі підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водовикористання.

Водночас, у постановах Вищого господарського суду України від 02.04.2012 у справі №5015/4372/11, від 06.12.2011 у справі №12/2021, від 18.10.2011 у справі №5015/1508/11 та від 25.10.2011 у справі №4/68/2011/5003, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, в частині що стосується доводів заявника, про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, оскільки факт водокористування за відсутності дозволу на спеціальне водокористування не є самостійною підставою для застосування Методики з метою визначення розміру збитків завданих державі, виходячи з системного аналізу змісту пунктів 1.2 та 9.1 Методики, а саме, що обов'язковими передумовами для застосування даної Методики при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільне використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності. Тобто, без встановлення факту забруднення відповідачем підземних вод внаслідок самовільного водокористування за результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства позивачем, можливість розрахунку збитків за формулою, визначеною пунктом 9.1 Методики виключена.

Таким чином, у наведених вище постановах, суд касаційної інстанції за наявності подібних правовідносин дійшов протилежних правових висновків, в одному випадку (в постанові, про перегляд якої просить заявник) задовольнив позов за наявності тільки однієї підстави - самовільного водокористування без спеціального дозволу, без необхідності додаткового встановлення факту забруднення вод, а в інших випадках (в постановах, на які посилається заявник) дійшов висновку про відмову у позові, оскільки для визначення розміру збитків заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування без спеціального дозволу, на думку суду касаційної інстанції, недостатньо лише однієї даної умови, а таке нарахування розміру збитків можливе у сукупності з встановленням факту забруднення вод, який у відповідних справах не був встановлений, як і у справі №13/333-38/463-2012, на яку подана заява про перегляд.

Отже, зі змісту наведених постанов, колегія суддів вбачає неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статями 86, 111 14 - 111 21 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу №13/333-38/463-2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС. Могил Судді: С. Бакуліна Т. Добролюбова О. Подоляк В. Селіваненко