Постанова

від 15.07.2013 по справі 5009/4227/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 року Справа № 5009/4227/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Владимиренко С.В. за участю представників: від прокуратури:Козакова І.М., посв. № 018008 від 01.07.2013р.; від позивача:не з'явився; від відповідача: Смірнова К.І., дов. б/н від 11.07.2013р., Кузнецов А.С., дов. б/н від 27.06.2013р., Шрам О.В., дов. б/н від 11.07.2013р. від третьої особи:не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна фірма "Земляни, ЛТД" на постанову Донецького апеляційного господарського суду України від 26.03.2013р. у справі господарського суду№5009/4227/12 Запорізької області за позовомЗаступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна фірма "Земляни, ЛТД" м. Запоріжжя третя особаДержавна інспекція сільського господарства в Запорізькій області Державної інспекції сільського господарства України м. Запоріжжя пророзірвання договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.01.2013р. (складене 05.02.2013р.) у справі №5009/4227/12 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду України від 26.03.2013р. у справі №5009/4227/12 зазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги - задоволені. Розірвано договір оренди земельної ділянки б/н від 19.01.2004р., між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Земляни, ЛТД", зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 19.04.2004р. за № 804. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна фірма "Земляни, ЛТД", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.06.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначені до розгляду.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 15.07.2013р. №02-05/586 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Євсікова О.О. для розгляду справи №5009/4227/12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Владимиренко С.В.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 15.07.2013р. з'явився прокурор та представники відповідача. Позивач та третя особа уповноважених представників - не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна фірма "Земляни, ЛТД" підлягає задоволенню.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 19.01.2004р. між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Земляни, ЛТД" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, згідно з умовами якого орендодавець відповідно до рішення 12 сесії 24 скликання Запорізької міської ради №44 від 15.10.2003р. та рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради №321/11 від 25.09.2003р. передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Виборзька, 8, загальною площею 0,6165 га, з цільовим призначенням земельної ділянки - розташування виробничої дільниці, категорія земельної ділянки - землі промисловості.

Пунктом 4.1 зазначеного договору встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з договором.

В пункті 4.3. договору сторони узгодили, що орендар має право, зокрема, самостійно визначати напрямки своєї господарської діяльності відповідно до призначення земельної ділянки та умов договору, а також одержувати продукцію і доходи.

Згідно зі статтями 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля.

Згідно з п.п. 2.20. та 2.21. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України. У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Статтями 24 та 25 Закону України "Про оренду землі" встановлено право орендодавця вимагати від орендаря використання землі за цільовим призначенням, визначеним у договорі оренди земельної ділянки, а орендар земельної ділянки зобов'язаний дотримуватись режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції визначено, що порядок примусового припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, встановлено ст. 144 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до вищезазначеної статті у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк.

Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Апеляційною інстанцією при винесені постанови не було враховано, але на це звертав увагу місцевий господарський суд, що в матеріалах справи відсутні докази складання протоколу про порушення у відношенні ТОВ "Автотранспортна фірма "Земляни, ЛТД", а також винесення припису про усунення порушень земельного законодавства, що є обов'язковими складовими реалізації порядку примусового припинення права користування земельною ділянкою.

Так, скасовуючи судове рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги апеляційний господарський суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для розірвання спірного договору з посиланнями на акт перевірки Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області №97 від 11.09.2012р., акт обстеження Управління ветеринарної медицини в м.Запоріжжя №1 від 13.06.2012р. та постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 10.02.2011р. у адміністративній справі №3-453/11.

Однак, як вірно зазначає заявник касаційної скарги, не може бути належним та допустимим доказом факту нецільового використання земельної ділянки акт обстеження Управління ветеринарної медицини в м.Запоріжжя №1 від 13.06.2012р., оскільки останнє не наділено повноваженнями щодо здійснення нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства.

Також таким доказом, в розумінні Розділу V ГПК України, не може бути постанова Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 10.02.2011р. у адміністративній справі №3-453/11 за якою притягнуто до адміністративної відповідальності посадову особу відповідача за використання незареєстрованого реєстратора розрахункових операцій, що не стосується суті розгляду господарського спору.

Крім того, з урахуванням п. 4.3 спірного договору місцевим господарським судом вірно та обґрунтовано дано визначення виробничої діяльності, як сукупність виробничих процесів, які складаються з господарських операцій, однією з яких, поруч з постачально-заготівельною, безпосередньо виробничої, організаційною є фінансово-збутова діяльність підприємства, а відтак використання земель промисловості для розміщення цеху з виробництва рибної продукції, а також складів-холодильників, які є підсобними та допоміжними будівлями виробничої ділянки - цеху з виготовлення рибної продукції не суперечить умовам спірного договору.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що місцевий господарський суд, на відміну від апеляційної інстанції, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Приписами ст. 111 7 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду України від 26.03.2013р. у справі №5009/4227/12 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2013р. (складене 05.02.2013р.) у справі №5009/4227/12 - залишенню без змін.

Судові витрати підлягають розподілу, в порядку передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортна фірма "Земляни, ЛТД" - задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду України від 26.03.2013р. у справі №5009/4227/12 - скасувати.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2013р. (складене 05.02.2013р.) у справі №5009/4227/12 - залишити без змін.

Стягнути з Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, код ЄДРПОУ 04053915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Земляни, ЛТД" (69096, м.Запоріжжя, вул.Ювілейна, 5, ЄДРПОУ 13604567) - 802,90грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Господарському суду Запорізької області доручити видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя С.В. Владимиренко