Ухвала

від 08.07.2013 по справі 2а-17082/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2013 р. м. Київ К/9991/28433/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Мартиненко І.В.

представника позивача Кочерова М.В.

представника відповідача Грембовського В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Текс»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012

у справі № 2а-17082/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Текс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2011 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 30.06.2011 № 0004142304 про визначення грошового зобов'язання в сумі 4316090,00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено повністю.

ТОВ «Еліт Текс» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права: ст. 69, ч. 2 ст. 71, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наголошуючи на тому, що судом апеляційної інстанції встановлено обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування безтоварного характеру господарських операцій, за відсутності доказів, а також при необ'єктивній оцінці первинних документів, складених під час здійснення господарських операцій. Також посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п. 15.1 ст. 15, ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2011 № 0004142304 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4316090,00 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 16.06.2011 № 1424/23-04/37357037, про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яке полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за березень 2011 року податку на додану вартість в сумі 2263007 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Укртурпром ВС», та податку на додану вартість в сумі 2053082,40 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Астана К».

Позиція податкового органу полягає в тому, що у позивача відсутнє право на податковий кредит за операціями з придбання у ТОВ «Укртурпром ВС» та ТОВ «Астана К» товарів, оскільки такі операції не були спрямовані на реальні правові наслідки. Висновок про нереальний характер господарських операцій обґрунтований податковим органом порушеннями цими підприємствами вимог закону щодо створення підприємств та ведення фінансово-господарської діяльності (непричетністю осіб, які зареєстровані керівниками цих підприємств, до створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності; відсутністю необхідних умов для ведення господарської діяльності - трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів), ненаданням ТОВ «Укртурпром ВС» первинних документів у підтвердження виникнення податкових зобов'язань.

Платник податків при формуванні податкового кредиту, визначенні різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, повинен був діяти у межах п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог ст. 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, відсутні підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит. При цьому порушення контрагентами постачальника покупця податкового законодавства чи правил ведення фінансово-господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця товару (робіт, послуг) права на податковий кредит.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм Податкового кодексу України, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту за операціями з постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит у разі виявлення порушення такими контрагентами правил створення підприємства, ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законом іншого не передбачено.

Посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торговельних приміщень, транспорту та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення відповідних видів діяльності само собою не свідчить про невчинення торгових господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо фактичного виконання господарських операцій з придбання у ТОВ «Укртурпром ВС» та ТОВ «Астана К» товару, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема фактичне виконання робіт підтверджено договором купівлі-продажу товару, видатковими та податковими накладними. Судом першої інстанції інстанцій при безпосередньому дослідженні первинних документів, складених за наслідками здійснення спірних господарських операцій, було встановлено, що такі документи містять усі обов'язкові реквізити та відповідають дійсності.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з позицією податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту, виходячи із зазначених в акті перевірки обставин щодо контрагентів позивача, зокрема щодо допущених ними порушень при створенні підприємства та правил ведення фінансово-господарської діяльності.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, оскільки, за умови реального здійснення платником податку (покупцем товару, послуг) господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу його активів, порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати та податковий кредит.

Суд апеляційної інстанції необґрунтовано взяв до уваги висновки, встановлені податковим органом в акті перевірки, щодо неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з метою отримання незаконних податкових вигод, не врахувавши, що обставини, якими податковий орган обґрунтовує такі висновки, самі собою не свідчать про нереальність господарських операцій, та не спростувавши встановлених судом першої інстанції в результаті дослідження та оцінки доказів - первинних документів, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, обставин щодо реального вчинення господарських операцій.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Текс» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло