Ухвала

від 12.06.2013 по справі 2а-1346/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2013 р. м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року

у справі № 2а-1346/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

до Приватного підприємства «Школа ДЕІР»

третя особа - Шевченківська районна у місті Києва державна адміністрація

про припинення державної реєстрації юридичної особи, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «Школа ДЕІР» (далі - відповідач) про припинення юридичної особи ПП «Школа ДЕІР» (код ЄДРПОУ 30930863).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2010 року в позові відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 травня 2000 року Шевченківською РДА м. Києва було здійснено державну реєстрацію юридичної особи ПП «Школа ДЕІР», місцезнаходження - м. Київ, вул. Студентська, 12/14, код 30930863, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 10971.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 24 грудня 2009 року до вказаного реєстру внесено інформацію про відсутність ПП «Школа ДЕІР» за адресою: м. Київ, вул. Студентська, 12/14.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимога про ліквідацію юридичної особи із вищевказаної підстави може бути пред'явлена до суду лише органом, що здійснює державну реєстрацію, з урахуванням того, що ПП «Школа ДЕІР» виконує покладені на нього обов'язки щодо подання до органів державної податкової служби звітів про фінансово-господарську діяльність, а також зважаючи на тне, що податковим органом не було надано на вимогу суду доказів неподання податкової звітності більше року або наявності у відповідача заборгованості по сплаті до бюджету податків та зборів (обов'язкових платежів).

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

З огляду на те, що компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини у сфері оподаткування, то передбачене пунктом 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право органів державної податкової служби звертатися до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності слід розглядати у розрізі виконання цими органами функцій на реалізацію своєї владної компетенції.

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а лише у разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством, або ж у випадку здійснення діяльності, безпосередньо спрямованої на ухилення від оподаткування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у даному разі як на підставу позовних вимог позивач послався на наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність відповідача за місцезнаходженням. При цьому податковою інспекцією не наведено доводів щодо неподання ПП «Школа ДЕІР» податкової звітності або здійснення відповідачем діяльності, безпосередньо спрямованої на ухилення від оподаткування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що податковий орган не можна визнати особою, наділеною повноваженнями щодо ініціації припинення юридичної особи з вказаних підстав, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

Н.Г. Пилипчук

---

Т.М. Шипуліна