Рішення

від 08.07.2013 по справі 649/438/13-ц

ВЕЛИКОЛЕПЕТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 649/438/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого Соловйова В.В.

секретаря судових засідань Погорілої О.С.

за участю: позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «УкрФінСтандарт» (далі ТОВ «Укр Фін Стандарт») про розірвання договору та стягнення грошових коштів за нікчемним правочином

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про розірвання договору та стягнення грошових коштів за нікчемним правочином, мотивуючи свої вимоги тим, що на початку квітня 2013 року він звернувся до ТОВ «Укр Фін Стандарт» з приводу швидкого отримання коштів під низький відсоток. Під час розмови з консультантом, йому було пояснено, що він можу отримати потрібну грошову позику у розмірі 100 000 грн. Також консультант натякнув на те, що він може понести певні витрати у зв'язку з оплатою першого внеску. Це пояснюється тим, що перший внесок є гарантією платоспроможності перед фірмою, яка кредитує. Консультант до оплати першого внеску з договором ознайомлюватись не давала, пояснюючи це тим, що робота з договором буде проводитись під час його підписання в тому випадку, якщо керівництво компанії надасть право на отримання кредиту та після оплати першого внеску. 02.04.2013 року між ним та представником ТОВ «Укр Фін Стандарт» було укладено угоду № 000836. Цього ж дня, було підписано додаток №1 та додаток №2 до вказаного договору, та було роз»яснено, що оплативши суму першого внеску, він стане учасником системи «Укр Фін Стандарт», що дасть змогу отримати гроші у позику. Підтвердження оплати є квитанція, яка як зазначив позивач ним була передана представнику відповідача. Після підписання договору та додатків до нього він неодноразово прочитавши договір з додатками так і не зрозумів суті послуг, що надає ТОВ "Укр Фін Стандарт" та їх необхідність населенню. Грошові кошти йому пообіцяли перерахувати на банківський рахунок впродовж 3-5 днів. В обумовлений термін гроші на рахунок не поступили. При зверненні до офісу Відповідача в м. Миколаїв йому сказали і надалі чекати перерахунку, а також роз»яснили, що він зобов'язаний оплачувати чергові платежі згідно додатку №1 до 20 числа поточного місяця незалежно від того, коли йому видадуть позику. На його вимогу видати грошову позику, працівником відповідача було чітко сказано, що треба сплачувати як можна більше платежів і чекати від них повідомлення про дату отримання грошей. Позивач вважає, що ця угода була укладена під впливом обману та з застосуванням нечесної підприємницької практики і є нікчемною. Згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов»язані з порушенням їх прав. Позивач просить суд розірвати договір № 000836 від 02.04.2013 року укладений між ним та ТОВ «Укр Фін Стандарт», стягнути з ТОВ «Укр Фін Стандарт», Україна, м. Миколаїв, пр. Миру 34/1 оф. 119, інд. 54034, МФО 300023, ЄДРПОУ 38396386, р/р 26006010738620 в ПАТ «Укрсоцбанк» на його користь грошові кошти у сумі 5500 гривень, сплачені відповідно до договору № 000836 від 02.04.2013 року укладеного між ним та ТОВ «Укр Фін Стандарт», а судові витрати стягнути з відповідача.

11.06.2013 року від відповідача ТОВ «Укр Фін Стандарт» надійшло заперечення на позов, у якому зазначено, що вказаний позов безпідставний, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню. Так, 02.04.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір №000836 (далі в тексті Договір), відповідно до п. 1.1. якого відповідач взяв на себе зобов'язання вчинити від імені та за рахунок Замовника певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у Додатках №1 до вище вказаного Договору, на умовах діяльності системи «Укр Фін Стандарт», у тому числі: забезпечити обслуговування Замовника за умовами Договору; повідомити Замовника про реєстрацію Договору; організувати та проводити розподіл грошового фонду Замовників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь Замовників за рахунок грошового фонду Замовників. Таким чином, відповідач здійснює надання безвідсоткової позики за рахунок грошового фонду Замовників. На виконання умов Договору, відповідач щомісячно (кожного останнього четвергу, місяця) організовує захід з розподілу грошового фонду Замовників відповідно до пункту статті 4 Додатку №2 до Договору. Згідно п. 4.8 Додатку №2 до Договору рішення про надання безвідсоткової позики, якщо дозволяє грошовий фонд Замовників надаються в такому порядку: перевагу має той Замовник, що має найбільшу кількість сплачених загальних платежів; у випадках коли декілька Замовників мають однакову кількість сплачених загальних платежів, перевагу має той Замовник, який раніше уклав Договір; якщо дозволяє грошовий фонд Замовників, одне рішення про надання безвідсоткової позики надається такому Замовнику, що надіслав заяву з максимальною загальною кількістю запропонованих загальних платежів. У випадку, коли декілька Замовників надіслали однакові заяви з максимальною загальною кількістю запропонованих загальних платежів, перевагу має той Замовник, який раніше уклав Договір. Враховуючи, що кількість внесених позивачем загальних платежів на час проведення заходів з розподілу грошового фонду Замовників була меншою у порівнянні з іншими Замовниками, рішення про надання йому безвідсоткової позики не надавалося, оскільки грошовий фонд Замовників унеможливлює отримання рішення про надання безвідсоткової позики одночасно усім Замовникам грошового фонду. Окремі Замовники грошового фонду, з метою прискорення отримання рішення про надання безвідсоткової позики, вносять щомісячно по декілька загальних платежів (авансом), у зв'язку з чим кількість внесених ними платежів перевищує кількість внесених загальних платежів іншими Замовниками, і тому такі Замовники отримують перевагу при проведенні заходу з розподілу грошового фонду Замовників та вирішення питання про надання рішення на отримання безвідсоткової позики. Під час укладення Договору консультант відповідача пояснила позивачу всі умови Договору, що підтверджується заявою позивача. Тобто позивач зрозумів умови Договору та свідомо його підписав. У позові позивач вказує, що відповідач здійснює нечесну підприємницьку діяльність, чим порушує вимоги ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме здійснює діяльність, що вводе споживача в оману, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б. У зв'язку з чим договір №000836 є недійсним. Таке твердження також безпідставне. Відповідач не здійснює діяльність, що вводить в оману споживача, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Споживачу за вищевказаним Договором взагалі не сплачується будь-яка компенсація. Відповідач лише організувати та проводити розподіл грошового фонду Замовників, здійснює надання безвідсоткової позики на користь Замовників за рахунок грошового фонду Замовників. При отриманні безвідсоткової позики споживачу надається позика за рахунок фонду групи, сформованого за рахунок внесених учасниками групи платежів відповідно до встановлених правил, з якими кожен учасник письмово ознайомлений, ці правила визначені у додатку №2 до Договору. Група має конкретне число учасників. За рахунок внесків учасників системи формується грошовий фонд групи і за результат заходів розподілу грошового фонду щомісячно визначаються учасники, яким надається безвідсоткова позика. Тобто у разі додержання сучасниками програми платіжної дисципліни вони обов'язково отримують безвідсоткову позику. Тобто споживач оплачує відповідачу у складі загального платежу лише адміністративні витрати, тобто послуги за організацію та адміністрування груп учасників, які об'єднують внески за певними правилами для отримання безвідсоткової позики. Ці правила визначаються договором та додатками до нього. Укладання та виконання таких договорів в силу ст.ст. 6, 627 ЦК України законодавчо не заборонено, не порушує принцип справедливості та не ставить нікого в нерівні умови. Враховуючи вказане, укладений з відповідачем договір повністю відповідає вимогам частини другої статті 628 ЦК України. До відносин у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у цьому Договорі. Укладення таких договорів не заборонено законом. Зміст укладеного з позивачем Договору жодним чином не суперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави, суспільства, його моральним засадам. За таких обставин відсутні будь-які дані, які б свідчили про використання відповідачем нечесної підприємницької практики. Таким чином, жодних порушень вимог Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачем не допущено, а тому договір не можна вважатись недійсним. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просить суд його задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Укр Фін Стандарт» у судове засідання не з»явився, але надав до суду заяву у якій зазначив, що позов не визнає, та просить суд розглядати справу у його відсутність на підставі наявних у справі письмових документів.

Вислухавши пояснення позивача та вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Так, 02.04.2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Укр Фін Стандарт» укладено договір № 000836. Згідно п. 1 за цим договором Виконавець за згодою Замовника зобов»язується вчинити від імені та за рахунок замовника певні дії, спрямованої на надання безвідсоткової позики, зазначеної у Додатку №1 до даного Договору, на умовах діяльності Системи «Укрфінстандарт», що міститься в Додатку №2 до даного Договору, які є невід»ємними частинами цього Договору.

Того ж дня, між ОСОБА_2 та ТОВ «Укр Фін Стандарт» було підписано Додаток №1 та Додаток №2 до вказаного договору, згідно якого він став учасником системи «Укрфінстандарт», що дасть позивачу змогу отримати у позику грошові кошти у розмірі 100000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України, позови споживачів про захист їх порушених прав можуть також пред'являтися у суд за місцезнаходженням позивача. Тобто позовна заява ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення грошових коштів за правочином № 000836 з ТОВ «Укр Фін Стандарт» від 02.04.2013 року підлягає розгляду в Великолепетиському районному суді Херсонської обл.

У позові ОСОБА_2 зазначив, що після укладення Договору з Додатками він сплатив перший внесок у розмірі 5500 грн. Грошові кошти йому пообіцяли перерахувати на банківський рахунок впродовж 3-5 днів. В обумовлений термін гроші на рахунок не поступили. При зверненні до офісу Відповідача, йому сказали і надалі чекати перерахунку та сплачувати як можна більше платежів і чекати від них повідомлення про дату отримання грошей. Позивач вважає, що ця угода була укладена під впливом обману та застосуванням нечесної підприємницької практики і є нікчемною. Також, має місце неспівмірний обсяг прав і обов'язків сторін, що суперечить ч. 3 ст. 509 ЦК України, яка закріплює, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Довіряючи професіоналізму і спеціалізації консультантів, під час укладання угоди він повністю покладався на роз'яснення працівника Відповідача, як фахівця з даного виду правовідносин, який не роз'яснив усіх положень угоди, не повідомив щодо обставин настання права отримання товару, порядку надання кредиту та інших обставин, що випливають з умов договору, чим сприяв неправильному сприйняттю ним Договору №000836 з ТОВ «Укр Фін Стандарт».

Зі змісту Додатків до Договору № 000836 укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Укр Фін Стандарт» видно, що окремі терміни конкретизовані на початку Системи діяльності «Укрфінстандарт» проте їх вживання у тексті Системи часто відрізняється від загальновживаних понять у чинному законодавстві України, що ускладнює використання ст. 213, ст. 637 ЦК України для встановлення справжнього змісту вищевказаних документів.

Досить поширеною є явна підміна основних понять та категорій чинного законодавства, в результаті чого юридично не пов'язані між собою відповідними правовими наслідками терміни в тексті договорів виявляються штучно «перемішаними», що повністю нівелює їх зміст та виключає можливість правомірної реалізації на практиці. При цьому текстуальне закріплення окремих положень Правил настільки непослідовне та заплутане, що не дозволяє сприймати ні логічний зміст, ні юридичну термінологію, ні навіть загальновживані побутові поняття.

Окрім цього, досить часто закріплені загальні фрази неконкретизованого змісту, які дозволяють підприємству довільно і у власних інтересах впливати на певні правовідносини. Сутність програми в тексті договорів визначена абсолютно не конкретно, надзвичайно заплутано та суперечливо настільки, що навіть після їх не однократного перечитування складається досить віддалене уявлення про справжній зміст регламентованого правочину, про послідовність, про призначення та наслідки вчинюваних дій.

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав'язування її придбання. А згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», останній має право на достовірну і доступну інформацію.

Специфічне текстуальне закріплення окремих положень Договору і Системи створює у адресата інформації досить віддалене уявлення про справжній зміст маніпуляцій фірми із залученими грошовими коштами учасників.

Проаналізовані вище положення підтверджують, що заплутані речення та суперечливі статті, насправді, дозволяють легко завуалювати справжній зміст вчинюваних правочинів. Хоча згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII (зі змінами та доповненнями) виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Частиною ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливими, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, або договір може бути визнаний недійсним в цілому.

В умовах договору вбачаються ознаки здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності. Так, з одного боку даного договору вбачається, що згідно з Системою, предметом договору є товар, оплату якого проводить Відповідач або сам учасник, за рахунок грошей Відповідача з розстроченням платежів.

Однак, з інших умов договору випливає, що Відповідач формує групу клієнтів системи за рахунок сплати щомісячних повних внесків, сплачених клієнтом програми, тобто за кошти членів самої системи, фонду даної групи. Крім того, з даної групи формується чистий фонд, який призначений для придбання товарів для учасників програми, його наступний щомісячний розподіл між учасниками системи шляхом надання права учаснику програми на одержання відповідного товару. При цьому, визнання права учасника Системи на одержання товару надається не всім учасникам Програми, а лише тим, які мають найбільшу кількість проплат (платежів).

Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги п. 7 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», коли один учасник програми за свої власні кошти без інвестування коштів Відповідача, оплачує товар іншим учасникам програми. При цьому, надання визнання права на одержання товару учасником програми у приватну власність є компенсацією за рахунок коштів інших учасників Програми.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, а також забороняється, як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачі до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Укр Фін Стандарт» про розірвання договору № 000836 від 02.04.2013 року та стягнення грошових коштів у розмірі 5500 грн. відповідно до ст.ст. 216, 626 ЦК України підлягають задоволенню, так як після підписання договору ОСОБА_2 не отримав прав та обов»язків, на які він розраховував при укладенні договору, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі ст. 22 Конституції України, ст.ст. 203, 213, 215, 216, 509, 637 ЦК України, ст.ст. 4, 6, 18, 19, 21, 22, 23 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Цивільний позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «УкрФінСтандарт» про розірвання договору та стягнення грошових коштів за нікчемним правочином задовольнити.

Розірвати договір № 000836 від 02.04.2013 року укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Укр Фін Стандарт».

Стягнути з ТОВ «Укр Фін Стандарт», Україна, м. Миколаїв, пр. Миру 34/1 оф. 119, інд. 54034, МФО 300023, ЄДРПОУ 38396386, р/р 26006010738620 в ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 5500 гривень, сплачені відповідно до договору № 000836 від 02.04.2013 року укладеного ОСОБА_2 та ТОВ «Укр Фін Стандарт».

Стягнути з ТОВ «Укр Фін Стандарт», Україна, м. Миколаїв, пр. Миру 34/1 оф. 119, інд. 54034, МФО 300023, ЄДРПОУ 38396386, р/р 26006010738620 в ПАТ «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев»ять) гривень 40 копійок на користь Державного бюджету 22030001, Великолепетиський районний суд Херсонської області, Код отримувача 24103839, Банк отримувача ГУДКУ у Херсонській області, МФО 852010, Рахунок отримувача 31217206700083, Код класифікації доходів бюджету 22030001, Код ЄДРПОУ суду 02886752, Призначення платежу: Судовий збір 02886752.

Рішення суду може бути оскаржене через Великолепетиський районний суд до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий підпис

КОПІЯ ВІРНА

Голова суду В.А. Мамаєв