Рішення

від 01.10.2013 по справі 649/438/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/2855/2013 Головуючий в І інстанції: Соловйов В.В.

Категорія: 27 Доповідач: Майданік В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року жовтня місяця 01 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Майданіка В.В.,

суддів: Орловської Н.В.,

Бездрабко В.О.

при секретарі: Гусейнові К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Фін Стандарт" на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 08 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Фін Стандарт" про розірвання договору та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

15 травня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Фін Стандарт" (далі - ТОВ "Укр Фін Стандарт", відповідач), в якому просив: розірвати договір №000836 від 02.04.2013 року, укладений між ним та відповідачем; стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 5500грн., сплачені за вищевказаним договором.

На обґрунтування позову вказав, що він звернувся до відповідача з приводу швидкого отримання коштів під низький відсоток. Консультант відповідача пояснив, що він зможе отримати грошову позику у розмірі 100000грн., але для цього він повинен сплатити перший внесок, щоб стати учасником системи "Укр Фін Стандарт". Після підписання договору грошові кошти пообіцяли перерахувати на банківський рахунок впродовж 3-5 днів, але в обумовлений термін гроші на рахунок не поступили. При зверненні до офісу відповідача в м.Миколаєві йому сказали і далі чекати перерахунку, а також роз'яснили, що він зобов'язаний оплачувати чергові платежі згідно додатку №1 до Договору до 20 числа поточного місяця незалежно від того, коли йому нададуть позику. Вважає, що угода була укладена під впливом обману та застосуванням нечесної підприємницької практики і є нікчемною. Вказане підтверджується заплутаними реченнями та суперечливими статтями. Зокрема, з одного боку даного договору вбачається, що згідно з Системою предметом договору є товар, оплату якого проводить відповідач або сам учасник за рахунок грошей відповідача з розстроченням платежів. Однак, з другого боку, як випливає з інших умов договору, відповідач формує групу клієнтів системи за рахунок сплати щомісячних повних внесків, сплачених клієнтом програми, тобто за кошти членів самої програми. Крім того, з даної групи формується чистий фонд, який призначений для придбання товарів для учасників програми, при цьому одержання товару надається тим учасникам, які мають найбільшу кількість проплат.

Рішенням суду від 08 липня 2013 року позов було задоволено. Суд розірвав договір №000836 від 02.04.2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Укр Фін Стандарт". Стягнуто з ТОВ "Укр Фін Стандарт" на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 5500грн., сплачені відповідно до вказаного договору. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач просить вказане рішення суду скасувати і відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначив, що суд не звернув увагу на те, що відповідач здійснює надання безвідсоткової позики за рахунок грошового фонду замовників, а перевагу в отриманні безготівкової позики має той замовник, що має найбільшу кількість сплачених загальних платежів. Також суд не врахував, що споживач сплачує відповідачу у складі загального платежу лише за адміністративні послуги за організацію та адміністрування груп учасників, які об'єднують внески за певними правилами для отримання безвідсоткової позики. Ці правила визначаються договором та додатками до нього, а укладення таких договорів законодавством не заборонено.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов в частині розірвання договору, суд першої інстанції виходив того, що даний правочин на підставі ч.5 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів? є недійсним, а тому згідно з ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, а отже кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все отримане на виконання цього правочину.

Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна, оскільки до нього суд дійшов при порушенні норми матеріального і процесуального права, що згідно з п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині розірвання договору і ухвалення в цій частині нового рішення.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

02.04.2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Укр Фін Стандарт" укладено договір №000836. Згідно п.1 договору Виконавець (відповідач) за згодою Замовника (позивач) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок замовника певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у Додатку №1 до даного Договору, на умовах діяльності Системи «Укрфінстандарт», що міститься в Додатку №2 до даного Договору, які є невід'ємними частинами цього Договору (а.с.4, 5).

Того ж дня, між ОСОБА_2 та ТОВ "Укр Фін Стандарт" було підписано Додаток №1 та Додаток №2 до вказаного договору, згідно якого, сплативши вступний платіж в сумі 5500грн., він став учасником системи "Укр Фін Стандарт", що дасть позивачу змогу отримати у позику грошові кошти у розмірі 100000грн.00коп. (а.с.5, 6-9).

З вказаного договору вбачається, що згідно з Системою предметом договору є товар, оплату якого проводить Відповідач або сам учасник за рахунок грошей Відповідача з розстроченням платежів.

Однак, з інших умов договору випливає, що відповідач формує групу клієнтів системи за рахунок сплати щомісячних повних внесків, сплачених клієнтом програми, тобто за кошти членів самої системи, фонду даної групи. Крім того, з даної групи формується чистий фонд, який призначений для придбання товарів для учасників програми, його наступний щомісячний розподіл між учасниками системи шляхом надання права учаснику програми на одержання відповідного товару. При цьому, визнання права учасника Системи на одержання товару надається не всім учасникам Програми, а лише тим, які мають найбільшу кількість проплат (платежів).

Таким чином, є правильними висновки суду про те, що розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги п.7 ч.3 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів", коли один учасник програми за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача, оплачує товар іншим учасникам програми. При цьому, надання права на одержання товару (в даному випадку позики) учасником програми у приватну власність є компенсацією за рахунок коштів інших учасників Програми.

Тому суд обґрунтовано прийшов до висновку, що в умовах договору вбачаються ознаки здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності.

Отже, в цій частині рішення суду постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для залишення його в цій частині без змін.

Проте, як зазначено вище, з висновком суду про розірвання спірного договору погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно ч.6 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

В силу ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними? від 06.11.2009 року №9:

--- відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину;

--- вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому;

--- вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги;

--- якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Зі змісту позову вбачається, що позивач посилався на нікчемність укладеного договору, що було правильно встановлено судом та підтверджується матеріалами справи.

Встановивши в мотивувальній частині нікчемність правочину, суд розірвав його, що є неправильним, оскільки нікчемний правочин не може бути розірваним, адже це є взаємовиключні вимоги.

Таким чином, позов в частині розірвання договору задоволенню не підлягає, а рішення суду в цій частині слід скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволені позову про розірвання договору.

Інші доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, як такі, що не підтверджені належними доказами, висновків суду не спростовують та не вказують на такі порушення, які впливають на правильність прийнятого судом рішення.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, ч.2 ст. 215 ЦК України, ч.6 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів", п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року №9, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Фін Стандарт" задовольнити частково.

Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 08 липня 2013 року в частині розірвання договору №000836 від 02.04.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Фін Стандарт", скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволені позову ОСОБА_2 в частині розірвання договору №000836 від 02.04.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Фін Стандарт", відмовити.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

cудді: