Рішення
від 15.07.2013 по справі 913/1272/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 липня 2013 року Справа № 913/1272/13

Провадження №8н/913/1272/13

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Міусинськ Луганської області,

до : 1.Виконавчого комітету Краснолуцької міської ради Луганської області, м. Красний Луч Луганської області,

2.Краснолуцької міської ради Луганської області, м. Красний Луч Луганської області,

за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - громадянки ОСОБА_2, м. Красний Луч Луганської області, -

про визнання недійсними та скасування рішень,

та за зустрічним позовом Краснолуцької міської ради, м. Красний Луч Луганської області,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Міусинськ Луганської області,

за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні зустрічного позивача - ОСОБА_2, місто Красний Луч Луганської області, -

про визнання будівлі самочинно збудованою та такою, що підлягає знесенню.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.;

у присутності учасників розгляду спору:

від первісного позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Хайдарова І.О. - представник, - довіреність №686 від 03.04.2013;

від 1-го відповідача за первісним позовом - ОСОБА_11 - спеціаліст першої категорії управління правового забезпечення, - довіреність №2/2838 від 23.05.2013;

від 2-го відповідача (позивача за зустрічним позовом ) - Козарез Д.Г. - начальник управління правого забезпечення, - довіреність №673/720 від 23.05.2013;

від третьої особи - ОСОБА_6 - представник, - довіреність №1-248 від 14.03.2013, -

розглянувши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

суть спору: первісний позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) 07.05.2013 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до:

Виконавчого комітету Краснолуцької міської ради Луганської області (далі - 1-й відповідач, міськвиконком) - про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Краснолуцької міської ради №309 від 26.07.2012 "Про демонтаж самовільно збудованого тамбуру до магазину, розташованого по АДРЕСА_1, який належить п/п ОСОБА_1";

Краснолуцької міської ради Луганської області (далі - 2-й відповідач, міська рада) - про визнання недійсним та скасування рішення Краснолуцької міської ради №92 від 18.08.2012 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, реєстр.№202 від 12.11.2004 р., укладеного між Краснолуцькою міською радою та ОСОБА_1".

Позов щодо обох рішень мотивовано посиланням на їх невідповідність вимогам чинного законодавства України (а.с.2-7).

Ухвалою суду від 23.05.2013 задоволено клопотання, викладені у заявах громадянки ОСОБА_2 від 21.05.2013 за вих. №б/н (до суду надійшла того ж дня) (а.с.40-42 ) та 2-го відповідача - Краснолуцької міської ради від 23.05.2013 за вих. №б/н - про залучення громадянки ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів (а.с.80-82).

У судовому засіданні, яке відбулося 23.05.2013, 2-й відповідач (міська рада) подав клопотання (вих. №б/н від 23.05.2013) про зупинення провадження у даній справі, мотивуючи його тим, що 17.05.2013 Краснолуцька міська рада звернулася до господарського суду Луганської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 - про демонтаж самочинно збудованої споруди, а саме: тамбуру, прибудованого до магазину, який розташований по АДРЕСА_1 (а.с.84-85), на підтвердження чого 2-й відповідач до клопотання додав примірник позовної заяви за вих. №2/2714 від 16.05.2013 (а.с.86-91), - що, на його думку, свідчить про те, що у провадженні господарського суду Луганської області знаходиться інша справа, пов'язана зі справою №913/1272/13.

1-й відповідач та третя особа підтримали це клопотання.

Позивач заперечив проти його задоволення, пославшись на те, що у провадженні господарського суду Луганської області немає такої справи, оскільки ухвалою останнього від 17.05.2013 вищезгадану позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду.

Розглянувши клопотання 2-го відповідача, заслухавши думку інших учасників розгляду спору з цього приводу, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.05.2013 у справі №913/1358/13 у зв'язку з порушенням Краснолуцькою міською радою приписів ст.ст.54,57, та пунктів 4 і 6 ч.1 ст. 63 ГПК України вищезгадану позовну заяву (вих. №2/2714 від 16.05.2013), разом з додатками до неї, повернуто міській раді без розгляду (а.с.92-95).

Частиною 1 ст. 79 ГПК України встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

З урахуванням викладеного у суду є підстави для висновку, що 2-й відповідач не довів наявність підстав для зупинення провадження у справі №913/1272/13, а тому його клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись принципами законності, виваженості та справедливості, суд під час розгляду вищезгаданого клопотання з власної ініціативи дослідив інші наявні у справі №913/1272/13 докази та встановив, що у квітні 2013 року Краснолуцька міська рада також зверталася до господарського суду Луганської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 - про демонтаж самочинно збудованої споруди.

Ухвалою суду від 16.04.2013 у справі №913/922/13 цей позов залишено без розгляду у зв'язку з тим, що позивач (міська рада) не виконав вимоги суду про надання документальних доказів про: сплату судового збору; спрямування на адресу відповідача копії позовної та додатків до неї; нормативне та документальне обгрунтування підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, громадянки ОСОБА_2; та ін. (а.с.53).

Отже, підстави для зупинення провадження у справі №913/1272/13 згідно приписам частини 1 ст. 79 ГПК України станом на 23.05.2013 відсутні.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 23.05.2013 до 01.07.2013 - у зв'язку з залученням до участі у ній вищезгаданої третьої особи, а також з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

До судового засідання, призначеного на 01.07.2013, 2-й відповідач не з'явився без пояснення причин.

3-я особа того ж дня подала клопотання (вих. №б/н від 01.07.2013) - про ознайомлення з матеріалами справи та їх копіювання (а.с.172), - що потребує часу, а значить - відкладення розгляду справи.

Встановлений частиною 1 ст.69 ГПК України термін її розгляду закінчувався 07.07.2013, що унеможливлювало її подальше відкладення.

На підставі заяви 1-го відповідача (міськвиконкому) від 01.07.2013 (а.с.171), керуючись ч.3 ст.69 ГПК України, суд термін розгляду справи продовжив на 15 днів, - до 22.07.2013 (а.с.178-179).

Згідно ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 01.07.2013 до 15.07.2013 - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

10.07.2013 від 2-го відповідача - Краснолуцької міської ради надійшов зустрічний позов (без дати та без номера), у якому вона просить суд:

1)відкрити провадження за зустрічним позовом та прийняти його до спільного розгляду з первісним позовом у справі №913/1272/13, посилаючись на те, що зустрічний позов є взаємно пов'язаним з первісним позовом;

2)визнати будівлю, споруджену відповідачем на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, самочинно збудованою та такою, що підлягає знесенню.

До початку судового засідання 15.07.2013 від учасників розгляду спору надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

Дослідивши заяву про зустрічний позов та додані до неї документи і докази, приймаючи до уваги те, що на день його подання суд не перейшов до розгляду первісного спору по суті, враховуючи, що подання 2-м відповідачем - Краснолуцькою міською радою зустрічного позову у справі №913/1272/13 узгоджується з її фактичними обставинами, керуючись частиною 5 ст.22 та ст.ст.54,56,57, 60 ГПК України, суд дійшов висновку, що зустрічний позов є взаємопов'язаним з первісним, а тому підлягає прийняттю для спільного розгляду з ним.

У судовому засіданні 15.07.2013 суд перейшов до розгляду спору по суті.

Первісний позивач (відповідач за зустрічним позовом) повністю підтримав власні позовні вимоги та не визнав зустрічний позов , вважаючи його незаконним, необгрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки, на його думку, він, зводячи спірний тамбур до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", керувався приписами нині чинного законодавства; державою в особі Реєстраційної служби Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області (далі - Реєстраційна служба) 17.06.2013 на його (первісного позивача) ім'я видано свідоцтво про право власності на згаданий магазин з тамбуром - як на нерухоме майно, індексний номер 4977385 (а.с.168), а також надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо цього нерухомого майна (а.с.169).

Він стверджує, що спірний тамбур збудував у 2012 році, а не у 2010 році, на підтвердження чого надав до справи документальні докази (декларацію про початок будівництва, декларацію про готовність об'єкту до експлуатації); вважає, що ані виконком, ані міська рада, ані громадянка ОСОБА_2 документально не довели, що спірний тамбур він, наче б то, збудував у 2010 році.

Первісний позивач стверджує, що достатніми підставами для прийняття обох спірних рішень виконком міської ради та міська рада визнали "Акт перевірки за заявою ОСОБА_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (вх.№С-477 від 11.07.2012 р.)" (а.с.33), який був складений комісією міськвиконкому без його (ФОП ОСОБА_1) участі, при цьому у Акті навіть не вказано дату його складення.

1-й відповідач за первісним позовом (міськвиконком):

первісний позов не визнав, посилаючись на те, що позивачем були порушені інтереси територіальної громади м.Красний Луч в особі Краснолуцької міської ради та інтереси громадян м.Красний Луч, оскільки власники земельних ділянок, які мають намір здійснити будівництво об'єкту, зобов'язані отримати від виконавчих органів дозвіл на будівництво, однак позивач почав самочинне будівництво без дозволу (відзив на позовну заяву без номеру та без дати, - до справи надано 23.05.2013) (а.с.55-58);

зустрічний позов Краснолуцької міської ради вважає законним та обгрунтованим.

У судовому засіданні 15.07.2013 він подав клопотання (без дати та без номера) про зупинення провадження по даній справі (№913/1272/13), мотивуючи його тим, що Краснолуцька міська рада звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області, третя особа - ОСОБА_1, - про визнання протиправною бездіяльності, скасування проведеної реєстрації, - на підтвердження чого до клопотання додав копію ухвали названого суду від 11.07.2013 - про відкриття провадження в адміністративній справі №812/6103/13-а.

1-й відповідач за первісним позовом підставами для зупинення провадження вважає те, що обидві ці справи є взаємопов'язаними, а тому до вирішення судом адміністративної юрисдикції справи №812/6103/13-а розгляд справи господарського суду №913/1272/13, на його думку, є неможливим.

Первісний позивач заперечив проти задоволення цього клопотання, вважаючи, що вищеназвані справи не є пов'язаними, а тому розгляд по суті кожної з них окремо є можливим.

Інші учасники розгляду спору (Краснолуцька міська рада та 3-я особа) клопотання міськвиконкому вважають законним, обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання 1-го відповідача за первісним позовом - про зупинення провадження у справі №913/1272/13, заслухавши думку інших учасників розгляду спору з цього приводу, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом первісного позову є вимога ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення виконкому Краснолуцької міської ради №309 від 26.07.2012 "Про демонтаж самовільно збудованого тамбуру до магазину, розташованого по АДРЕСА_1, який належить п/п ОСОБА_1", та рішення Краснолуцької міської ради №92 від 18.08.2012 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, реєстр.№202 від 12.11.2004 р., укладеного між Краснолуцькою міською радою та ОСОБА_1", - у кожному з яких органом місцевого самоврядування стверджується, що ФОП ОСОБА_1 спірний тамбур збудував самочинно.

Предметом зустрічного позову є вимога Краснолуцької міської ради про визнання будівлі, спорудженої відповідачем на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, самочинно збудованою та такою, що підлягає знесенню.

Судом взято до уваги, що обидва оспорювані рішення були прийняті до вчинення Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області будь-яких дій, пов'язаних зі зведенням ФОП ОСОБА_1 прибудови (тамбуру) до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2"; жодне з них (рішень) не містить посилання на дії Інспекції.

Дослідження господарським судом змісту вищезгаданої ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 - про відкриття провадження в адміністративній справі №812/6103/13-а показало, що з неї неможливо дійти висновку щодо предмету спору по ній, оскільки про нього в ухвалі взагалі не сказано; з назви адміністративного спору, вказаної у вступній частині ухвали, також неможливо дійти висновку щодо того, чи має він будь-яке або безпосереднє відношення до предметів спору у справі №913/1272/13.

Будь-які документальні докази на спростування такого висновку суду до справи №913/1272/13 не надано.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В силу ст. 33 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, - при цьому відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що 1-й відповідач за первісним позовом, звертаючись з клопотанням про зупинення провадження у справі №913/1272/13, не дотримався приписів вищецитованих статей ГПК України.

Частиною 1 ст. 79 названого Кодексу встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

З урахуванням вищевикладеного, обставин справи №913/1272/13 та наявних у ній доказів, господарський суд дійшов висновку, що до неї не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про її пов'язаність з адміністративною справою №812/6103/13-а та неможливість розгляду по суті названої справи господарського суду до розгляду по суті судом адміністративної справи №812/6103/13-а, - а тому клопотання про зупинення провадження у справі господарського суду №913/1272/13 задоволенню не підлягає.

2-й відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Краснолуцька міська рада:

свої зустрічні позовні вимоги мотивує посиланням на те, що:

1)ФОП ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво тамбуру до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованого у АДРЕСА_1;

2)26.07.2012 виконавчий комітет Краснолуцької міської ради прийняв рішення №309 "Про демонтаж самовільно збудованого тамбуру до магазину, розташованого по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1", яким останнього зобов'язано у строк до 01.09.2012 демонтувати самочинно збудований тамбур до вищезгаданого магазину;

3)14.08.2012 Краснолуцькою міською радою прийнято рішення №92 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, реєстровий №202 від 12.11.2004р., укладеного між Краснолуцькою міською радою та ОСОБА_1", - але ФОП ОСОБА_1 не вжив заходів до виконання обох цих рішень;

4)факт самовільного зведення ФОП ОСОБА_1 тамбуру до магазину по АДРЕСА_1 порушує права Краснолуцької міської ради та її виконавчого комітету, а також позбавляє суміжних землекористувачів права використовувати власні земельні ділянки за цільовим призначенням, зокрема, - права ОСОБА_2, якій на праві приватної власності належить магазин "ІНФОРМАЦІЯ_3", розташований за адресою: АДРЕСА_1, - оскільки поряд зі входом у магазин "ІНФОРМАЦІЯ_3" розташований вхід до іншого магазину - "ІНФОРМАЦІЯ_2", яким володіє ОСОБА_1;

5)обидва магазини розташовані з тильного боку багатоквартирного житлового будинку. ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво, свавільно (як вважає міська рада) зайнявши земельну ділянку, яка раніше тривалий час використовувалася для проїзду та проходу до магазинів "ІНФОРМАЦІЯ_3" та "ІНФОРМАЦІЯ_2";

6)під час зведення тамбуру та введення його в експлуатацію ФОП ОСОБА_1 припустився порушення вимог: ст.9 Закону України "Про архітектурну діяльність", ст.ст.34,36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; пунктів 1 та 2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, оскільки здійснив будівельні роботи по зведенню об'єкту, який належить до ІУ категорії складності. У такий спосіб він порушив умови договору оренди землі №202, укладеного між ним та міською радою 12.11.2004;

7)ФОП ОСОБА_1 порушив вимоги ДБН А.2.2-3-2004 "Проектування. Склад, порядок оформлення, узгодження та затвердження проектної документації для будівництва", згідно якому торгівельні будівлі відносяться до ІУ категорії складності будівель, а спеціалізовані непродовольчі магазини - до ІІІ категорії складності; згідно тим же ДБН до І категорії складності будівель належать господарські та додаткові будівлі тільки до жилих будинків, є архітектурно та технічно не складними, при цьому І категорія складності жодним чином не поширюється на торгівельні будівлі та прибудови.

8)на думку міської ради, ФОП ОСОБА_1 також припустився порушення вимог інших нормативних актів, - у т.ч. Порядку видачі будівельного паспорту, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 №103, - оскільки здійснив будівництво тамбуру без отримання такого паспорту;

9)у декларації про початок будівельних робіт він вказав недостовірні дані щодо земельної ділянки, наявності проекту будівництва та ін.

Крім того, в ході розгляду спору міська рада як на один з доказів правомірності своїх заперечень проти первісного позову та обгрунтованості зустрічних позовних вимог послалася на факт реєстрації прокуратурою м. Красний Луч 10.06.2013 у ЄРДР (Єдиному реєстрі досудових розслідувань) заяви потерпілої ОСОБА_6 від 10.06.2013 року - про вчинення приватними підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_8 злочину, передбаченого частиною 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, шляхом внесення 17.08.2012 недостовірних даних у декларацію про початок виконання будівельних робіт та декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (витяг з кримінального провадження №42013030210000098, виданий прокуратурою м.Красний Луч 17.06.2013) (а.с.111).

(Судом звернуто увагу на те, що з вищезгаданою заявою до прокуратури міста Красний Луч звернулася громадянка ОСОБА_6, яка не є ані власником згадуваного у цьому рішенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3", ані учасником розгляду спору у справі господарського суду №913/1272/13. З обставин останньої відомо, що громадянка ОСОБА_2, яка допущена до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів за первісним позовом - та у такій же якості на стороні позивача за зустрічним позовом у цій же справі, - народилася 13 червня 1992 року, - тобто є повнолітньою та дієздатною фізичною особою (а.с.43), яка відповідно до приписів ст.ст.24,25,26, 30 та 34 Цивільного кодексу України наділена цивільною право- та дієздатністю).

Вищенаведений довод Краснолуцької міської ради та наданий на його підтвердження витяг з ЄРДР суд не визнає в якості належного та допустимого доказу у справі, що впливає на суть рішення, оскільки частиною 3 ст. 35 ГПК України встановлено, що лише вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Тобто з огляду на те, що вищеназваний витяг з ЄРДР не є вироком суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, - господарський суд при вирішенні цього спору приймає його до відома, але не визнає в якості документу, який він зобов'язаний визнати в якості належного та допустимого доказу у справі, що впливає на суть рішення.

У судовому засіданні 15.07.2013 Краснолуцька міська рада як позивач за зустрічним позовом підтримала та уточнила своє клопотання про залучення до участі у справі за зустрічним позовом в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - громадянки ОСОБА_2, - при цьому позивач за зустрічним позовом вніс це уточнення у зв'язку з тим, що у тексті зустрічної позовної заяви він вказав, що просить залучити громадянку ОСОБА_2 до участі у справі за зустрічним позовом у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Інші учасники розгляду спору, у т.ч. представник громадянки ОСОБА_2, не заперечили проти задоволення даного клопотання.

З урахуванням викладеного, розглянувши вищезгадане клопотання міської ради як позивача за зустрічним позовом, керуючись ст.ст.22 та 27 ГПК України, суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню, а громадянка ОСОБА_2 - допуску до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом.

Таким чином, громадянка ОСОБА_2 у даній справі має статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - за первісним позовом - та статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом.

Третя особа (громадянка ОСОБА_2):

первісний позов не визнала та вважає його незаконним і необгрунтованим, стверджуючи, що ФОП ОСОБА_1 самовільно прибудував тамбур до власного магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за що двічі був притягнутий до адміністративної відповідальності. Будівництво тамбуру він здійснив у 2010 році (підтвердженням чого, на її думку, є надані нею до справи фотографії, зроблені, як вона твердить, у 2010 році), а його перебудову - у 2012 році (відзив на позов за вих. №б/н від 12.06.2013) (а.с.105-109).

Крім того, на думку 3-ї особи, іншим доказом того, що тамбур зведено у 2010 році, є надана нею до справи копія поверхового плану на будівлю А-1, розташовану у АДРЕСА_1, без зазначення номеру будинку (а.с.123);

зустрічний позов вважає законним та обгрунтованим, спрямованим на захист її прав та інтересів, порушених ФОП ОСОБА_1, який, самовільно прибудувавши тамбур до свого магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", зробив неможливим вільний підхід ОСОБА_2 до її власності - магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3", а також занесення до останнього великогабаритних речей; крім того, як вона стверджує, він став вимагати з неї плату за прохід до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3" (будь-які докази з цього приводу до справи не надано).

І.Заслухавши учасників розгляду спору, пояснення фахівця Новодарського В.В., дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

11.01.2003 між громадянином ОСОБА_10 (продавець, - не є учасником розгляду спору) та неповнолітньою громадянкою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від імені якої діяла її законний представник ОСОБА_6 (покупець), у нотаріальній формі (за реєстром №51) був укладений договір купівлі-продажу, згідно якому продавець продав, а покупець купив магазин "ІНФОРМАЦІЯ_3", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який складається з магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3", кам'яного, загальною площею 102,7 м 2 та тамбуру а шлакоблочного (п.1 договору).

Дані про земельну ділянку, на якій розташований магазин, у договорі не зазначені.

Державна реєстрація засвідченого у договорі права здійснена Краснолуцьким бюро технічної інвентаризації 15.01.2003 за №29 (а.с.44;45-49).

Наявними у справі доказами підтверджено, що після набуття громадянкою ОСОБА_2 права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна і до цього часу питання про порядок користування нею земельною ділянкою з метою обслуговування (забезпечення) підходу (під'їзду) до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3" у порядку, визначеному чинним законодавством (оренда, земельний сервітут та т.і.), не вирішено (заява представника 3-ї особи - ОСОБА_6 від 15.07.2013), - що надає суду підстави дійти висновку, що 3-я особа ОСОБА_2 не є суміжним користувачем земельної ділянки площею 0,0041 га, наданої у оренду ФОП ОСОБА_1 та розташованої у АДРЕСА_1, - а тому твердження зустрічного позивача (міської ради) про порушення ФОП ОСОБА_1 прав суміжних землекористувачів (у т.ч. гр-ки ОСОБА_2) на використання власних земельних ділянок за цільовим призначенням, - не відповідають фактичним обставинам справи; факт порушення прав будь-яких інших суміжних землекористувачів (крім ОСОБА_2) по справі документально не доведено.

Судом звернуто увагу на те, що згідно довідці Державної податкової інспекції у м.Красний Луч (далі - ДПІ) від 17.06.2013 за №87/7/18-183 громадянка ОСОБА_2 не знаходиться на податковому обліку в ДПІ як приватний підприємець (а.с.110), - а тому суд критично оцінює її доводи про те, що згадувані тут дії ФОП ОСОБА_1 перешкоджають нормальній діяльності магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3", власницею якого вона є на даний час.

З обставин справи відомо, що ФОП ОСОБА_1 став землекористувачем вищезгаданої земельної ділянки за таких обставин.

11.10.2004 Краснолуцькою міською радою було прийнято рішення №19/9 "Про надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1, для комерційного використання (розміщення та обслуговування підходу до магазину)", відповідно до якого:

затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,0041 га у АДРЕСА_1, та надано її в оренду ОСОБА_1 строком на 5 років для комерційного використання (розміщення та обслуговування підходу до магазину) (п.1);

орендар був попереджений про те, що будь-яке будівництво та реконструкція існуючих будівель та споруд на зазначеній земельній ділянці без дозволу органів архітектури забороняється (п.7) (а.с.25).

На виконання цього рішення 03.11.2004 між Краснолуцькою міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) у простій письмовій формі був укладений договір оренди земельної ділянки №202, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування терміном на 5 років (п.3.1) земельну ділянку площею 0,0041 га, у т.ч. землі комерційного використання під проїздами, проходами та майданчиками - 0,0041 га (п.2.1), яка знаходиться у АДРЕСА_1 (п.1.1).

Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.3.1).

Земельна ділянка передається у оренду для розміщення та обслуговування підходу до магазину (п.5.1); цільове використання земельної ділянки - комерційне (п.5.2).

Згідно пункту 9.2 договору орендар має право:

використовувати орендовану земельну ділянку на власний розсуд у відповідності до мети, обумовленої у договорі, одержувати продукцію і доходи (абз.7);

за згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди (абз.8).

Згідно п.12.2 дія договору припиняється у разі: закінчення строку дії, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, передбаченому законом.

Сторони домовилися, що договір припиняється шляхом його розірвання за:

взаємною згодою сторін;

рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків. передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.12.3).

У пункті 12.4 договору зазначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Зі змісту договору вбачається, що сторони досягли домовленості щодо усіх інших його істотних умов.

Державна реєстрація договору здійснена 12.11.2004 за №202 (а.с.16-18;19-22).

Земельна ділянка передана орендареві на підставі двостороннього акту приймання-передачі (а.с.23).

На підставі рішення Краснолуцької міської ради від 30.11.2009 №120 сторони 11.12.2009 уклали додаткову угоду до основного договору, якою, між іншим, внесли зміни до п.3.1 останнього, продовживши термін його дії до 12 листопада 2019 року.

Державна реєстрація цієї угоди здійснена 18.02.2010 за №041040500028 (а.с.24).

02.04.2012 між Краснолуцькою міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 на підставі рішення міськради від 14.02.2012 №63 була укладена додаткова угода до основного договору оренди землі, згідно якій внесені зміни до п.4.1 останнього та встановлено, що сума річної орендної плати з 14.02.2012 становить 1768,07 грн.

Державна реєстрація цієї угоди здійснена 20.07.2012 за №441160004000381 (а.с.26).

Вищевикладене надає суду підстави дійти висновку, що твердження зустрічного позивача (міської ради) про свавільне зайняття ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки, про яку йдеться у договорі оренди землі від 03.11.2004 №202, державна реєстрація від 12.11.2004 №202, не відповідають фактичним обставинам справи, - оскільки орендар ОСОБА_1 користується земельною ділянкою на законних підставах.

Цей спір виник у зв'язку з наступними обставинами.

Обидва магазини, про які йдеться у цьому рішенні, - "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3", - є вбудованими приміщеннями, кожне з яких має окремий вхід та знаходиться з тильної сторони багатоквартирного житлового будинку , розташованого по АДРЕСА_1.

Третя особа - гр-ка ОСОБА_2 стверджує, що первісний позивач ОСОБА_1 у 2010 році здійснив самочинне будівництво, а саме: збудував тамбур площею близько 28 м 2 біля входу в магазин, - підтвердженням чого, на її думку, є фотознімки, зроблені нею у 2010 році та надані до справи (а.с.51-52 та 161-165).

Дослідження судом цих фотознімків показало, що 5 з них (2 - на а.с.51 та 3 - на а.с.163,164 та 165) містять чітку дату їх здійснення, а саме: 11.04.2013 ; усі інші фотознімки (а.с.52 та 161-165) не містять будь-яких доказів дати їх здійснення.

Вивчення судом цих знімків показало, що на їх підставі неможливо дійти певного висновку про те, у якому населеному пункті вони зроблені та фрагменти яких саме об'єктів нерухомості на них зображені.

З огляду на викладене суд, керуючись ст.ст.32-34 ГПК України, критично оцінює ці фотознімки (а.с.51-52 та 161-165) та не визнає їх в якості належних та допустимих доказів у справі.

З урахуванням наведеної вище у цьому рішенні оцінки судом копії поверхового плану на будівлю А-1, розташовану у АДРЕСА_1 (без зазначення номеру будинку), наданої до справи 3-ю особою (а.с.123), та приймаючи до уваги те, що наявними у справі доказами (фотознімки та ін.) не спростовано доводи первісного позивача стосовно того, що будівництво тамбуру до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" він здійснив у 2012 році, - суд вважає доведеним, що первісний позивач будівництво спірного тамбуру здійснив саме у 2012 році.

Посилаючись на незгоду з порядком користування вищезгаданою земельною ділянкою площею 0,0041 га, запропонованим ФОП ОСОБА_1 - громадянці ОСОБА_2 (третій особа у справі), - вона 11.07.2012 звернулася зі скаргою на його дії до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області, а також до прокурора м. Красний Луч та до Краснолуцького міського голови, з вимогами про перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 приписів чинного законодавства України під час користування орендованою земельною ділянкою (а.с.126-127).

Крім того, 02.08.2012 вона повторно звернулася до Краснолуцького міського голови з заявою, яка містить вимогу - розірвати вищезгаданий договір оренди земельної ділянки від 12.11.2004 №202 (а.с.129).

З наданих до справи доказів вбачається, що за результатами розгляду скарги громадянки ОСОБА_2 від 11.07.2012 Краснолуцькою міською радою та її виконавчим комітетом було вжито заходів до перевірки викладених у ній доводів.

Так, до справи надано "Акт перевірки за заявою ОСОБА_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (вх..С-477 від 11.07.2012р.)" (а.с.33), який став однією з основних підстав для винесення обох спірних рішень, а також звернення міської ради з зустрічним позовом по даній справі.

Дослідивши зміст акту, суд встановив наступне.

Його складено та підписано комісією у складі 3-х осіб: начальника відділу архітектури та містобудування Краснолуцької міської ради Савенкова А.В., начальника відділу регулювання земельних відносин міської ради Новодарського В.В. та головного спеціаліста відділу архітектури та містобудування міської ради Прокопової І.Н.

Акт не містить посилання на те, ким (органом місцевого самоврядування та т.і.) створена ця комісія та на підставі якого організаційно-розпорядчого документа (рішення, розпорядження та т.і.), якими повноваженнями вона наділена, - до справи не надано жодного документального доказу з зазначених питань.

Статтею 48 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що місцеві ради мають право утворювати тимчасові контрольні комісії, які є органами ради, що обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування. Контрольні комісії подають звіти і пропозиції на розгляд ради.

Рішення про створення тимчасової контрольної комісії ради, її назву та завдання, персональний склад комісії та її голову вважається прийнятим, якщо за це проголосувало не менше однієї третини депутатів від загального складу ради.

Засідання тимчасових контрольних комісій ради проводяться, як правило, закриті. Депутати, які входять до складу тимчасової контрольної комісії, та залучені комісією для участі в її роботі спеціалісти, експерти, інші особи не повинні розголошувати інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з її роботою.

Повноваження тимчасової контрольної комісії ради припиняються з моменту прийняття радою остаточного рішення щодо результатів роботи цієї комісії, а також у разі припинення повноважень ради, яка створила цю комісію.

Створення органами місцевого самоврядування комісій у інший спосіб (крім постійних комісій місцевих рад) названим Законом не передбачено.

Вищеназваний акт перевірки не містить посилання на будь-який інший нормативно-правовий акт, на підставі якого була створена та діяла зазначена у ньому комісія.

Опитаний у судовому засіданні член комісії - начальник відділу регулювання земельних відносин Краснолуцької міської ради Новодарський В.В. не зміг чітко вказати, ким саме та коли була утворена ця комісія, але пояснив, що вона була утворена у зв'язку з надходженням до міської ради скарги громадянки ОСОБА_2 на дії ФОП ОСОБА_1, який здійснив будівництво тамбуру до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - внаслідок чого гр-ка ОСОБА_2 втратила доступ до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3", що належить їй на праві власності та знаходиться за тією ж адресою.

Під час перевірки безпосередньо на місці знаходження названого магазину комісія дійшла висновку, що ФОП ОСОБА_1 самочинно, без отримання дозволу на будівництво, здійснив прибудову тамбура до власного магазину, у такий спосіб закривши прохід до рядом розташованого магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3".

За результатами перевірки комісія дійшла висновку про необхідність винесення питання на чергове засідання виконкому Краснолуцької міської ради - про демонтаж ФОП ОСОБА_1 самочинно зведеної ним прибудови до магазину, розташованого по АДРЕСА_1.

На питання суду член комісії - фахівець Новодарський В.В. пояснив, що у здійсненні перевірки брала участь гр-ка ОСОБА_2, але йому не відомо, чому в акті перевірки відсутній її підпис.

На питання суду він також пояснив, що письмове повідомлення ФОП ОСОБА_1 про день та час прибуття комісії для здійснення перевірки на його адресу не спрямовувалося, - з його слів, ОСОБА_1 був повідомлений про це телефоном, але на момент прибуття на місце та роботи комісії не був присутнім.

На питання суду Новодарський В.В. повідомив, що під час перевірки комісія встановила, що ФОП ОСОБА_1 при зведенні згаданої прибудови не вийшов за межі земельної ділянки, наданої йому в оренду для розміщення та обслуговування підходу до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Член комісії Новодарський В.В. не зміг надати відповідь на питання суду про дату складення акту та про те, чому вона у ньому не вказана.

Первісний позивач, заслухавши пояснення фахівця Новодарського В.В., заперечив факт повідомлення його про дату та час здійснення вищезгаданої перевірки.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що вищезгадана комісія була утворена без дотримання приписів чинного законодавства, керуючись ст.ст.32-34 ГПК України, суд не визнає вищезгаданий акт перевірки (без дати), складений нею, в якості належного та допустимого доказу у даній справі.

Зазначений акт, у якому відсутні дані про дослідження питання щодо відповідності зведеного об'єкту будівельним нормам та правилам, а також можливості його перебудови або приведення у відповідність до будівельних норм та правил, - став підставою для прийняття виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради спірного рішення №309 від 26.07.2012 "Про демонтаж самовільно збудованого тамбуру до магазину, розташованого по АДРЕСА_1, який належить п/п ОСОБА_1".

Крім того, цей же акт, а також скарга громадянки ОСОБА_2 від 02.08.2012 стали підставою для прийняття Краснолуцькою міською радою Луганської області рішення №92 від 18.08.2012 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, реєстр.№202 від 12.11.2004 р., укладеного між Краснолуцькою міською радою та ОСОБА_1".

З обставин справи вбачається, що підставою для звернення ФОП ОСОБА_1 до господарського суду з первісним позовом його думка, що обидва ці рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України, порушують його охоронювані законом права та інтереси.

Краснолуцька міська рада, з урахуванням власного висновку, що ФОП ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво тамбуру до згадуваного у цьому рішенні магазину, але у визначений рішенням виконкому Краснолуцької міської ради від 26.09.2012 №309 строк, - тобто до 01.09.2012 - не виконав його та продовжує і надалі ухилятися від його виконання, - звернулася до господарського суду з зустрічним позовом.

1-й та 2-й відповідачі за первісним позовом не визнали останній; відповідач за зустрічним позовом не визнав його.

ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

1.При вирішенні первісного позову суд виходить з такого.

1.1.Щодо визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Краснолуцької міської ради рішення №309 від 26.07.2012 "Про демонтаж самовільно збудованого тамбуру до магазину, розташованого по АДРЕСА_1, який належить п/п ОСОБА_1".

Дослідивши доводи учасників розгляду спору щодо вимогам чинного законодавства дій ФОП ОСОБА_1 під час здійснення спірного будівництва, суд встановив наступне.

12.03.2011 набув чинності Закон України від 17.02.2011 №3038-УІ "Про регулювання містобудівної діяльності", який містить істотні відмінності щодо законодавчого регулювання названої діяльності порівняно з порядком, який був визначений Законом України від 20.04.2000 №1699-ІІІ "Про планування і забудову територій" (втратив чинність 12.03.2011).

Статтею 28 1 Закону "Про планування і забудову територій" (в редакції Закону України від 16.09.2008 №509-УІ) забудовник для організації будівництва та підготовки будівельного майданчика до початку виконання будівельних робіт з будівництва міг отримати дозвіл на виконання підготовчих робіт .

В частині 1 статті 29 цього Закону містилося визначення поняття дозволу на виконання будівельних робіт, згідно якому ним є документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих робіт (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю (ч.2).

В силу частини 17 цієї статті здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважалося самовільним будівництвом і тягло за собою відповідальність згідно з законом.

19.01.2010 на підставі наказу Мінрегіону України №13, зареєстрованого у Мін'юсті України 04.02.2010 за №129/17424 втратило чинність Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затверджене наказом Держбуду України від 05.12.2000 №273, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.12.2000 за №945/5166.

На відмінність від вищецитованого нині чинним Законом "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок здійснення зазначеної діяльності врегульовано наступним чином.

Статтею 26 цього Закону встановлено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Краснолуцька міська рада та її виконавчий комітет, заперечуючи проти первісного позову та підтримуючи вимоги зустрічного позову, посилалися на те, що ФОП ОСОБА_1 до початку здійснення будівництва спірного об'єкту нерухомого майна, на їх думку, був зобов'язаний отримати будівельний паспорт забудови земельної ділянки.

Така думка ради та її виконкому суперечить фактичним обставинам справи та приписам ст.27 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності", якою визначено, що будівельний паспорт забудови земельної ділянки забудовник повинен отримати у разі здійснення забудови присадибних, дачних та садових земельних ділянок .

Аналогічне правило викладене у п.1.2 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 №103, зареєстрованого у Мін'юсті України 22.07.2011 за №902/19640 (далі - Порядок №103).

З викладеного видно, що дія ст. 27 вищеназваного Закону та п.1.2 Порядку №103 не розповсюджується на обставини спору по даній справі.

Згідно ст. 30 названого Закону фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею заявою.

Статтею 31 Закону складення проектної документації визнано обов'язковим, - при цьому проектна документація на будівництво об'єктів І-ІІІ категорій складності не підлягає обов'язковій експертизі, в той час, як експертиза об'єктів ІУ-У категорії складності є обов'язковою.

Статтею 32 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" об'єкти містобудування розподілені на І, ІІ, ІІІ, ІУ та У категорії складності, - при цьому категорія складності об'єкту визначається відповідно до Порядку віднесення об'єктів будівництва до ІУ та У категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №557 (далі - Порядок №557) та ДБН В.1.2-14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ".

Кваліфікаційні ознаки об'єктів будівництва ІУ категорії визначені у пункті 5 Порядку №557, а саме: до IV категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак:

1) розраховані на постійне перебування більш як 300 осіб та (або) періодичне перебування більше 500 осіб;

2) становлять можливу небезпеку для більш як 10000 осіб, які перебувають поза об'єктом;

3) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації:

можуть спричинити збитки в обсязі понад 15000 мінімальних розмірів заробітних плат;

можуть призвести до припинення функціонування об'єктів транспорту, зв'язку, енергетики та інженерних мереж регіонального рівня;

можуть призвести до втрати об'єктів культурної спадщини місцевого значення.

З наявних у справі доказів вбачається, що збудований первісним позивачем тамбур не відповідає жодній з ознак об'єктів будівництва ІУ категорії складності; додатково про це також сказано нижче у цьому рішенні.

Згідно п.6 Порядку №557 до V категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак:

1) згідно із Законом України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" є об'єктами підвищеної небезпеки;

2) розраховані на постійне перебування більш як 400 осіб та (або) періодичне перебування понад 1000 осіб;

3) становлять можливу небезпеку для більш як 50000 осіб, які перебувають поза об'єктом;

4) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації:

можуть спричинити збитки в обсязі понад 150000 мінімальних розмірів заробітних плат;

можуть призвести до припинення функціонування об'єктів транспорту, зв'язку, енергетики та інженерних мереж загальнодержавного значення;

можуть призвести до втрати об'єктів культурної спадщини національного значення.

Очевидно, що спірний об'єкт нерухомості (тамбур), зведений ФОП ОСОБА_1, не підпадає під ознаки об'єкту будівництва У категорії складності.

З вищевикладеного витікає висновок, що усі інші об'єкти будівництва, крім ІУ та У категорій складності, підлягають віднесенню до І, ІІ та ІІІ категорій складності.

Статтею 34 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено порядок отримання забудовником (замовником) права на виконання будівельних робіт , а саме (з урахуванням обставин даної справи) : він має право на їх виконання після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництв, що належать до І-ІІІ категорій складності (п.2 ч.1 ст.32).

Зазначена вище декларація, що надає право на виконання будівельних робіт, є чинною до завершення будівництва (ч.2).

Орган державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр отриманих декларацій про початок виконання будівельних робіт (ч.3); він же здійснює контроль за виконанням будівельних робіт (ч.5).

З цими нормами Закону кореспондується постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, якою затверджено Порядок виконання підготовчих робіт та Порядок виконання будівельних робіт.

З абзацу 4 пункту 2 Порядку виконання будівельних робіт вбачається, що дозвіл на виконання будівельних робіт забудовник зобов'язаний отримати від Держархбудінспекції або її територіального органу лише у разі здійснення будівництва об'єктів ІУ та У категорій складності, - у всіх інших випадках будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та:

подання замовником за формою згідно з додатком 1 повідомлення про початок виконання будівельних робіт Держархбудінспекції або її територіальному органу за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу та виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт;

реєстрації відповідною інспекцією декларації - щодо об'єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорій складності;

видачі замовнику інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до ІУ і У категорій складності.

Як вбачається з наявних у справі доказів, 17.08.2012 первісний позивач - ФОП ОСОБА_1 подав до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області (далі - Інспекція) декларацію про початок виконання будівельних робіт, яку названа Інспекція отримала і зареєструвала того ж дня, та у якій він як забудовник вказав про початок здіснення будівельних робіт з реконструкції магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, визначивши категорію складності об'єкту будівництва - І (перша) та зазначивши низку інших даних, передбачених щодо форми цієї декларації у додатку №2 до Порядку виконання будівельних робіт (а.с.12-15).

З урахуванням вищевикладеного та фактичних обставин справи у суду маються підстави для висновку, що дії ФОП ОСОБА_1 щодо порядку подання декларації про початок виконання будівельних робіт в цілому узгоджуються з приписами чинного законодавства, з огляду на що здійснені ним будівельні роботи не можуть вважатися самочинним будівництвом.

В той же час міська рада, її виконавчий комітет та 3-я особа вважають, що ФОП ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво, посилаючись при цьому на те, що до справи надано докази, які свідчать, що первісний позивач припустився порушення порядку складання згаданої декларації, вказавши у ній недостовірні дані щодо наявності проекту будівництва, - що підтверджується протоколом про адміністративне порушення, складеним 30.10.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області, у якому сказано, що замовник вніс до декларації (в частині наявності на момент початку будівельних робіт розробленої проектної документації) недостовірні дані, оскільки станом на дату складення протоколу вона була відсутня.

Згідно ст. 9 Закону України від №20.05.1999 №687-ХІУ "Про архітектурну діяльність" Будівництво (нове будівництво, реконструкція. реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

У зв'язку з викладеним названою Інспекцією 10.12.2012 винесено постанову №1382 по справі про адміністративне правопорушення, згідно якій у діях забудовника ОСОБА_1 встановлено порушення ч.8 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно якій замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт.

Інспекцією встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушив вимоги ч.6 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 5950,00 грн.

Докази, надані ФОП ОСОБА_1 до справи, підтверджують, що він вжив заходів до усунення виявлених порушень, а саме: 30.11.2012 проектною організацією в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантбуд-05" на підставі його замовлення та укладеного з ним договору №23.11/191 був виконаний проект реконструкції магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" (а.с.154), розташованого у АДРЕСА_1, - при цьому у проекті, наданому до справи первісним позивачем, вказано, що реконструкція здійснена шляхом прибудови до магазину тамбура площею 27,7 м 2 .

Дослідивши вищезгадані документи, складені Інспекцією (протокол та постанову про вчинення адміністративного порушення), суд дійшов висновку, що з них вбачається, що Інспекція правомірно притягнула ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. В той же час матеріалами про притягнення його до названої відповідальності підтверджено, що Інспекція визнала правильним віднесення замовником будівельного об'єкту до І категорії складності, - що спростовує доводи міської ради та її виконавчого комітету щодо того, що збудований ФОП ОСОБА_1 об'єкт нерухомості - тамбур - належить до об'єктів ІУ категорії складності.

При вирішенні спору у цій частині суд також враховує наступне.

За приписами частини 8 ст. 37 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" первісний позивач як замовник був зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня видачі дозволу на виконання будівельних робіт або з дня набуття права на виконання таких робіт відповідно до частини п'ятої цієї статті письмово поінформувати виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, місцеву державну адміністрацію за місцезнаходженням об'єкта будівництва про початок виконання будівельних робіт, - але він (первісний позивач) в ході розгляду спору не надав до справи належних та допустимих доказів виконання цього обов'язку.

Правові наслідки невиконання останнього, у т.ч. у вигляді визнання будівництва самочинним, у Законі не визначені.

Первісний позивач вважає, що його дії з прийняття в експлуатацію спірного тамбуру як закінченого будівництвом об'єкту відповідають вимогам чинного законодавства, - в той час, як 1-й та 2-й відповідачі за первісним позовом вважають ті ж самі його дії незаконними.

Дослідивши доводи учасників розгляду спору у цій частині, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 39 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

В силу частини 11 даної статті Закону замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта письмово поінформувати про це місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням об'єкта будівництва.

Правові наслідки невиконання цього обов'язку, у т.ч. у вигляді визнання будівництва самочинним, у Законі не визначені.

З цими нормами Закону кореспондується Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (далі - Порядок №461), відповідно до п.2 якого прийняття в еуксплуатацію об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатуції.

У відповідності до зазначених приписів законодавства ФОП ОСОБА_1 06.12.2012 подав до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, а саме: прибудови тамбуру до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", категорія складності - І, загальна площа об'єкту - 28,28 м 2 .

Декларація Інспекцією прийнята та зареєстрована у встановленому порядку (а.с.27-30).

Отже, за таких обставин слід визнати, що ФОП ОСОБА_1 дотримався встановленого чинним законодавством порядку прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна І категорії складності, - з чого вбачається, що вищезгадана Інспекція визнала дії замовника (первісного позивача) по зведенню та прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом спірного об'єкту нерухомості такими, що не суперечать чинному законодааству.

На думку суду, підтвердженням такого висновку, як уже сказано вище у цьому рішенні, є факт видачі 17.06.2013 Реєстраційною службою Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області на ім'я ФОП ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на згаданий магазин з тамбуром - як на нерухоме майно, індексний номер 4977385.

Перелік осіб, яким може бути видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, визначено у ст. 18 Закону України від 01.07.2004 №1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", при цьому у п.1 ч.1 ст. 18 цього Закону вказано, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.

Вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації встановлено частиною 1 ст. 24 цього Закону, - у якому відсутня така підстава для відмови, як самочинне бідвництво.

Станом на день вирішення цього спору по суті вищезгадане свідоцтво про право власності від 17.06.2013, індексний номер 4977385, є чинним, - тобто ФОП ОСОБА_1 на день вирішення цього спору є правоміним власником зазначеного у свідоцтві об'єкту нерухомого майна.

З огляду на вкладене суд при вирішенні цього спору враховує наступні приписи чинного законодаства.

Згідно частині 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності визначено у ст. 317 цього Кодексу: власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Чинним законодавством (ст.ст. 2 та 318 ЦК України) первісний позивач у справі віднесений до числа власників.

Частиною 1 ст. 319 Кодексу встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 Цивільного кодексу (частин 1 та 2) закріплено принцип непорушності права власності, а саме: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 346 Цивільного кодексу України визначено 11 підстав припинення права власності, серед яких відсутня така підстава, як знесення самочинного збудованого нерухомого майна.

Судом при вирішенні цього спору враховано також те, що ФОП ОСОБА_1 під час здійснення спірного будівництва фактично дотримався приписів пункту 6 вищезгаданого рішення Краснолуцької міської ради від 11.10.2004 №19/9, - згідно якому він був попереджений про те, що будь-яке будівництво та реконструкція існуючих будівель та споруд на зазначеній земельній ділянці без дозволу органів архітектури забороняється (а.с.25).

Таким чином, з урахуванням обставин справи та наявних у ній доказів Краснолуцька міська рада та її виконавчий комітет, а також третя особа ОСОБА_2 у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, з наданням належних та допустимих доказів, які відповідають приписам ст.ст.32-34,36 та 37 ГПК України:

1)не довели, що первісний позивач - ФОП ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво вищезгаданого об'єкту нерухомості у 2010 році, - оскільки такі докази у справі відсутні;

2)не спростували документальні докази, надані первісним позивачем, щодо дати початку будівельних робіт зі зведення прибудови до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" - тамбуру як будівельного об'єкту І категорії складності - та прийняття останнього в експлуатацію.

1.2.Дослідивши дії виконавчого комітету Краснолуцької міської ради при винесенні оспорюваного рішення від 26.07.2012 №309, суд дійшов висновку, що вони не відповідають приписам чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до підпунктів 5-10 пункту а) частини 1 ст. 31 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи міських рад у сфері містобудування наділені низкою власних (самоврядних) повноважень у вигляді організаційно-контрольних функцій.

Підпунктами 1-6 пункту б) частини 1 ст.31 цього Закону виконавчі органи міських рад наділені також низкою делегованих повноважень, у тому числі правом на:

1)участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку та у випадках, встановлених законом;

2)організація роботи, пов'язаної зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів;

3)здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Але Законом "Про місцеве самоврядування в Україні" до числа повноважень виконавчих органів міських рад не віднесено право на винесення рішення про визнання об'єкту нерухомого майна самовільним будівництвом, з покладенням на забудовника обов'язку демонтувати його.

Згідно ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частинами 4-7 названої статті Кодексу встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З вищезгаданого договору оренди земельної ділянки видно, що вона не була надана орендареві для здійснення будівництва (п.5.1 договору).

Орендар мав право на здійснення будівництва на цій земельній ділянці лише у разі отримання попередньої згоди орендодавця (абз.8 п.9.2 договору; абз.3 ч.1 ст.25 Закону України від 06.10.1998 №161-ХІУ "Про оренду землі"), - але в ході зведення спірного об'єкту нерухомості не вчинив таких дій.

З наявних у справі доказів відомо, що прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення №309 від 26.07.2012 мотивоване посиланням на факт здійснення ФОП ОСОБА_1 самочинного будівництва тамбуру до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", що призвело до порушення прав територіальної громади міста Красний Луч та інших осіб.

За наявності таких обставин спосіб захисту порушеного права визначено безпосередньо у частині 7 ст. 376 ЦК України, а саме: шляхом звернення з відповідним позовом до суду.

Виконавчий комітет Краснолуцької міської ради, приймаючи спірне рішення від 26.07.2012 року №309, не дотримався приписів ч.7 ст. 376 Цивільного кодексу.

Крім того, він при прийнятті згаданого рішення не врахував, що не являється власником земельної ділянки (ст.12 Земельного кодексу України), яку надано ФОП ОСОБА_1 в оренду на підставі договору оренди земельної ділянки від 03.11.2004 року №202, а тому орендар не був зобов'язаний отримувати згоду міськвиконкому на зведення на ній будівель та споруд (абз. 8 п.9.2 договору), - такі дії він був зобов'язаний вчинити щодо власника земельної ділянки в особі Краснолуцької міської ради.

При винесенні міськвиконкомом спірного рішення ним також не були враховані приписи ст. 38 спеціального Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на день винесення оспорюваного рішення), відповідно до якої у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Замовником робіт із знесення зазначеного об'єкта є інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якої прийнято відповідне рішення суду.

Вищевикладене надає суду підстави дійти висновку, що Виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради рішення №309 від 26.07.2012 "Про демонтаж самовільно збудованого тамбуру до магазину, розташованого по АДРЕСА_1, який належить п/п ОСОБА_1" - прийняте без належного врахування фактичних обставин справи, з порушенням чинного законодавства та з перевищенням наданих виконкому повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України та ст.ст.59 і 73 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 10 ст. 59 цього Закону встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З урахуванням вищевикладеного первісний позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

1.3.Щодо визнання недійсним та скасування рішення Краснолуцької міської ради Луганської області №92 від 18.08.2012 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, реєстр.№202 від 12.11.2004 р., укладеного між Краснолуцькою міською радою та ОСОБА_1".

При вирішенні спору у цій частині суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів пункту 34 частини 1 ст. 26 Закону Ураїни "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях міської ради віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Однак при цьому міська рада повинна дотримуватися одного з основоположних принципів діяльності органів місцевого самоврядування в Україні - принципу законності (абз.3 ст.4 названого Закону).

Як сказано вище у цьому рішенні, між Краснолуцькою міською радою (орендодавець) та первісним позивачем (оренндар) 03.11.2004 у простій письмовій формі був укладений договір оренди земельної ділянки №202, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування терміном на 5 років (п.3.1) земельну ділянку площею 0,0041 га, у т.ч. землі комерційного використання під проїздами, проходами та майданчиками - 0,0041 га (п.2.1), яка знаходиться у АДРЕСА_1 (п.1.1) (а.с.16-18), який, з урахуванням укладених додаткових угод (а.с.24 та 26), є чинним на час вирішення цього спору.

Договором передбачено право орендаря за згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди (абз.8 п.9.2).

Орендар в ході вирішення цього спору у порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством, не довів, що він при зведенні тамбуру до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" попередньо отримав згоду орендодавця.

В ході розгляду справи судом встановлено, що власник та орендодавець землі в особі Краснолуцької міської ради такі дії орендаря визнав неправомірними та такими, що суперечать вищенаведеній умові договору оренди земельної ділянки, з огляду на що 18.08.2012 прийняв рішення №92 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, реєстр.№202 від 12.11.2004 р., укладеного між Краснолуцькою міською радою та ОСОБА_1".

Зазначене рішення міською радою прийнято без урахування фактичних обставин справи, умов договору оренди земельної ділянки від 03.11.2004 №202, державна реєстрація від 12.11.2004 №202, а також приписів чинного законодавства.

Так, згідно п.12.3 договору сторони домовилися, що договір припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків. передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає використанню, а також з інших підстав, визначених законом, а пункті 12.4 договору вони зазначили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Наведені умови договору оренди земельної ділянки узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Так, згідно частинам 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини 1 та 2 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання (ст. 629 ЦКУ).

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що спірний договір належить до категорії господарських, оскільки укладений з метою забезпечення здійснення господарської (підприємницької) діяльності первісного позивача (ч.1 ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГКУ).

Договір, укладений між сторонами по цій справі, належить до категорії орендних.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) (ст.1 спеціального Закону України від 06.10.1998 № 161-ХІУ "Про оренду землі") право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону "Про оренду землі").

В силу ст.125 ЗКУ (ст.20 Закону "Про оренду землі") укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Укладений сторонами основний договір відповідає приписам вищецитованого законодавства.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

За загальним правилом (ст.651 ЦКУ, ст. 32 Закону "Про оренду землі") зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З цією нормою кореспондується пункт 12.4 укладеного між сторонами договору.

Отже, оспорюване рішення Краснолуцької міської ради №92 від 14.08.2012 прийняте без урахування фактичних обставин справи, умов укладеного договору та вимог чинного законодавства, - тобто є незаконним.

З урахуванням вищевикладеного первісний позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

2. При вирішенні зустрічного позову суд виходить з такого.

Краснолуцькою міською радою - позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про визнання будівлі, спорудженої відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - самочинно збудованою та такою, що підлягає знесенню.

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Керуючись ст.2 цього Кодеку, господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, а також у інших випадках, встановлених чинним законодавством.

В силу ст. 12 ГПК господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3)справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ст. 13 Кодексу місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам, - при цьому вони керуються правилами підсудності справ відповідно до приписів статей 15 та 16 ГПК України.

Як сказано у ст. 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

В силу ст. 15 названого Кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За загальним правилом, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач повинен обрати спосіб захисту свого порушеного у відповідності до їх переліку, визначеного Цивільним та Господарським кодексами України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування

майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З цим переліком способів захисту цивільних прав, який є вичерпним, кореспондується ст. 20 Господарського кодексу України.

З вищевикладеного вбачається, що господарські суди розглядають та вирішують спори про захист цивільних прав, але вони не розглядають справи про встановлення фактів.

Дослідження судом вимоги позивача за зустрічним позовом вказує на те, що він просить суд визнати, що будівля, споруджена відповідачем на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - є самочинно збудованою та такою, що підлягає знесенню, - тобто просить встановити факт.

З урахуванням вищевикладених доводжів та аналізу чинного законодавства обраний зустрічним позивачем спосіб захисту свого права не відповідає встановленим законом (ст.16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України) способам захисту прав.

У зв'язку з викладеним суд при врішенні зустрічного позову керується правовою позицією, викладеною у п.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме: господарський суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини 1 ст.80 ГПК України.

За таких обставин зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Таким чином, первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а зустрічний позов - не підлягає задоволенню з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судових витрат за первісним та зустрічним позовами покладає у рівних долях на Краснолуцьку міську раду та на Виконавчий комітет Краснолуцької міської ради.

На підставі викладеного, ст.19 Конституції України; ст.ст.4,59 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні"; ст.ст.12,16,509,525,626,629,651 Цивільного кодексу України; ст. 20 Господарського кодексу України; ст.ст. 26,32,34,38 Закону України від 17.02.2011 №3038-УІ "Про регулювання містобудівної діяльності", керуючись ст.ст.1,2,4 3 ,4 7 ,12,13,15,16,22,276,32-36,43,44,49,60,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в :

1.Первісний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Краснолуцької міської ради Луганської області та до Краснолуцької міської ради Луганської області - про визнання недійсними та скасування рішень, - задовольнити.

1.1.Визнати недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Краснолуцької міської ради Луганської області №309 від 26.07.2012 "Про демонтаж самовільно збудованого тамбуру до магазину, розташованого по АДРЕСА_1, який належить п/п ОСОБА_1".

1.2.Визнати недійсним та скасувати рішення Краснолуцької міської ради Луганської області №92 від 18.08.2012 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, реєстр.№202 від 12.11.2004 р., укладеного між Краснолуцькою міською радою та ОСОБА_1".

2.У задоволенні зустрічного позову Краснолуцької міської ради Луганської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - про визнання будівлі, спорудженої відповідачем на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, самочинно збудованою та такою, що підлягає знесенню, - відмовити.

3.Стягнути У РІВНИХ ДОЛЯХ з Виконавчого комітету Краснолуцької міської ради Луганської області, ідентифікаційний код 04051945, який знаходиться за адресою: місто Красний Луч, вул. Комуністична, 33 Луганської області, та Краснолуцької міської ради Луганської області, ідентифікаційний код 26180502, яка знаходиться за адресою; місто Красний Луч, вул. Комуністична, 33 Луганської області, - на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_3, - судовий збір за подання первісного позову у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Судові витрати за подання зустрічного позову покласти на Краснолуцьку міську раду Луганської області.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 15.07.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 19 липня 2013 року.

Суддя А.П.Середа


Суд	Господарський суд Луганської області
Дата ухвалення рішення	15.07.2013
Оприлюднено	19.07.2013
Номер документу	32485445
Судочинство	Господарське

Середа А.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 15.07.2013 по справі 913/1272/13ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —913/1272/13

Ухвала від 25.04.2014

Ухвала від 22.04.2014

Ухвала від 11.04.2014

Рішення від 15.07.2013

Ухвала від 01.07.2013

Ухвала від 23.05.2013

Ухвала від 07.05.2013

Рішення
від 15.07.2013 по справі 913/1272/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ