Постанова
від 15.07.2013 по справі 826/1928/13-а
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2013 року № 826/1928/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Екско плюс" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення №0000830700 від 02.11.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екско плюс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000830700 від 02.11.2012.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно з даними акта № 102/15-315/32850853 від 18.10.2012, що описують порушення, які на думку відповідача були вчинені позивачем загальна сума відхилень складає не 8423108,00 грн., як це вказано у висновках, а 6816987 грн., як це зазначено в пункті 3.14-3.18 акта, а сума відхилення у розмірі 1606121 грн. жодним чином не обґрунтовується в акті.

Також позивач посилався на те, що він подаючи в травні 2012 року уточнюючий розрахунок з ПДВ за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року та березень 2011 року мав право на зміну показників податкових декларацій за вказаний період, а саме, усунення заниження сум від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 5648362,49 грн., що виникло внаслідок самостійного виявлення помилки, яка полягала у не включенні до складу податкового кредиту сум за податковими накладними, що були складені та отримані позивачем своєчасно у зазначені періоди

Водночас позивач зазначив, що в період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ "Профі - Консалтинг" за договором № 3/07-1-2011 від 01.07.2011, які, за твердженням позивача, мали реальний характер та за якими позивачем було сплачено, та отримано консультативно - юридичні послуги, які були використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 19.06.2013 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 18.03.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 102/15-315/32850853 від 18.10.2012, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

У судовому засіданні 19.06.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 19.06.2013 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 03.10.2012 по 09.10.2012 Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Екско плюс" з питань достовірності декларування від'ємного значення за податку на додану вартість за серпень 2012 року (р.19), у сумі 1 093 557,00 грн. та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24), у сумі 46 034 383,00 грн., відображеного у податковій декларації ПДВ за серпень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3,198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за серпень 2012 року на 8 423 108,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

В ході проведення перевірки було встановлено, що в травні 2012 року ТОВ "Екско плюс" були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року та березень 2011 року якими збільшено податковий кредит за: жовтень 2010 року - 342 226,00 грн., листопад 2010 року - 732 310,00 грн., грудень 2010 року - 1 297 723,00 грн., січень 2011 року - 697 477,00 грн., лютий 2011 року - 1 155 194,00 грн. та березень 2011 - 1 423 723,00 грн.

ТОВ "Екско плюс" документального підтвердження отримання податкових накладних з запізненням надано не було.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ "Екско плюс" було безпідставно віднесено до податкового кредиту уточнюючими розрахунками поданими в травні 2012 року податкові накладні за жовтень 2010 року на суму 342 226,00 грн., листопад 2010 року на суму 732 310,00 грн., грудень 2010 року на суму 1 297 723,00 грн., січень 2011 року на суму 697 477,00 грн., лютий 2011 року на суму 1 155 194,00 грн. та березень 2011 на суму 1 423 723,00 грн.

В ході перевірки згідно "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" АІС "Контрагент" встановлено, що ТОВ "Екско плюс" включено до складу податкового кредиту за січень 2012 року суму у розмірі 1 166 667,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Профі - Консалтинг".

Згідно даних акта № 2561/22-7/32591681 від 15.08.2012 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Профі - Консалтинг" з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.07.2009 по 31.06.2012 в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Відповідно до постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Оболонському районі м. Києва майора податкової міліції Понько С.І. від 19.07.2012 у кримінальній справі № 75-00197, в ході досудового слідства встановлено, що ТОВ "Профі - Консалтинг" формувало податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок відображення в податковій звітності взаємовідносин з підприємствами ТОВ "Альфакем Україна", ТОВ "Мембрана Техно Імпульс", ТОВ "Вінерком", ТОВ "Сан Енд Фан" за фактом фіктивного підприємництва яких було порушено кримінальну справу.

Також в зазначеній постанові вказано про те, що згідно протоколу допиту директора ТОВ "Профі - Консалтинг" ОСОБА_1, остання зазначила про те, що фінансові та звітні документи підписувала за грошову винагороду, до фінансово - господарської діяльності підприємства відношення вона немає, що ТОВ "Профі - Консалтинг" товарів не поставляло, робіт не виконувало, оскільки вона як директор в зазначеному часті не брала, також вона зазначила про те, що де знаходяться документи та печатка підприємства їй не відомо.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про відсутність реальної можливості поставок ТОВ "Профі - Консалтинг" товарів ( робіт, послуг) підприємству ТОВ "Екско плюс", що свідчить про укладання угоди без мети настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Перевіркою правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено, що ТОВ "Екско плюс" було двічі віднесено податкову накладну № 1768 від 31.05.2012 на суму ПДВ 1 667,00 грн. від "ТНК - Транс" до складу податкового кредиту за липень на загальну суму ПДВ 1667,00 грн.

На порушення пункту 4.6 наказу Державної податкової адміністрації України № 1492 від 25.11.2011 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" ТОВ "Екско плюс" завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період квітень 2010 року - серпень 2012 на суму 1 606 121,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 102/15-315/32850853 від 18.10.2012 на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення №0000830700 від 02.11.2012, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 року на загальну суму 8 423 108,00 грн.

09.11.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Екско плюс" до Державної податкової служби у місті Києві була подана скарга на податкове повідомлення - рішення №0000830700 від 02.11.2012, яка рішенням про результати розгляду скарги № 78/0/76-13/12-103 від 04.02.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

17.01.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "Екско плюс" до Міністерства доходів і зборів України була подана скарга на податкове повідомлення - рішення №0000830700 від 02.11.2012, яка рішенням про результати розгляду повторної скарги № 1756/6/10-2115 від 05.02.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екско плюс" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №0000830700 від 02.11.2012 та вважаючи його такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, як в період дії Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і Податкового кодексу України судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування валових витрат та відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у нього правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Профі - Консалтинг" за договором № 3/07-1-2011 від 01.07.2011, оскільки вони мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано послуги використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинними документами.

На підтвердження товарності правовідносин з ТОВ "Профі - Консалтинг" за договором № з/07-1-2011 від 01.07.2011 позивачем надано суду копії зазначеного договору з додатками, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ПК - 0000012 від 29.06.2012, № ПК - 0000011 від 31.05.2012, № ПК - 0000010 від 30.04.2012, № ПК - 0000009 від 30.03.2012, № ПК - 0000008 від 29.02.2012, № ПК - 0000005 від 31.01.2012, № ПК - 0000005 від 31.01.2012, звіту з надання консультативно - юридичних послуг з перереєстрації Товариства за Договором № з/07-1-2011 від 01.07.2011 та рахунком - фактурою № ПК - 0000007 від 12.01.2012, звіту з надання консультативно - юридичних послуг з перереєстрації Товариства за Договором № з/07-1-2011 від 01.07.2011 та рахунком - фактурою № ПК - 0000008 від 16.01.2012, звіту з надання консультативно - юридичних послуг з перереєстрації Товариства за Договором № з/07-1-2011 від 01.07.2011 та рахунком - фактурою № ПК - 0000009 від 17.01.2012, податкових накладних та банківських виписок.

Відповідно до пункту А розділу ІІ договору № з/07-1-2011 від 01.07.2011 оплата за цим договором здійснюється на основі відповідних рахунків фактур з наданням повного комплекту документів (податкової накладної, акту, звіту).

В пункті В зазначеного розділу встановлено, що оплата за послуги надані за договором ґрунтується на погодинних ставках спеціалістів консультантів та часу, витраченого на виконання завдань замовника.

Пунктом D розділу ІІ договору № з/07-1-2011 від 01.07.2011 встановлено, що розмір оплати за виконання консультантом певних проектів може узгоджуватись сторонами письмово до початку виконання робіт шляхом обміну відповідною кореспонденцією.

З аналізу зазначених положень договору № з/07-1-2011 від 01.07.2011 вбачається, що оплата за ним здійснюється на основі відповідних рахунків разом з якими має бути надано повний комплект документів, зокрема, податкові накладні, акти та звіти, при цьому розмір плати зазначеної в відповідних рахунках визначається відповідно до часу, витраченого на виконання завдань замовника, про цьому у випадку необхідності узгодження сторонами розміру плати за певні проекти до початку виконання робіт, вони здійснюють це за допомогою обміну кореспонденцією.

З огляду на зазначене можна дійти висновку про те, що відповідно до умов вказаного договору оплата за надані за ним послуги може здійснюватись тільки після фактичного їх надання, а у випадку попереднього погодження оплати за певні проекти зазначене має засвідчуватись відповідними документами.

Також з наведених положень договору № з/07-1-2011 від 01.07.2011 вбачається, що документами, які мають належним чином засвідчувати факт надання за ним послуг є рахунок, податкова накладна, акт та звіт.

На підтвердження факт тримання послуг від ТОВ "Профі - Консалтинг" позивачем не було надано суду рахунків, а звіти було надано лише до 3 з 7 складених за договором № з/07-1-2011 від 01.07.2011 актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних.

З аналізу наданих позивачем суду звіту з надання консультативно - юридичних послуг з перереєстрації Товариства за Договором № з/07-1-2011 від 01.07.2011 та рахунком - фактурою № ПК - 0000008 від 16.01.2012, звіту з надання консультативно - юридичних послуг з перереєстрації Товариства за Договором № з/07-1-2011 від 01.07.2011 та рахунком - фактурою № ПК - 0000009 від 17.01.2012 вбачається, що рахунки до яких складені зазначені звіти не тільки датовані та сплачені раніше за складання самих звіт, а й до виконання у повному обсязі послуг, плата за які була до них включена.

Також з зазначених звітів вбачається що до них увійшли роботи датою виконання яких зазначено дату, яка передувала даті укладання договору № з/07-1-2011 від 01.07.2011, а також до них увійшли послуги які були надані щодо інших суб'єктів господарювання.

Зокрема, відповідно до звіту з надання консультативно - юридичних послуг з перереєстрації Товариства за Договором № з/07-1-2011 від 01.07.2011 та рахунком - фактурою № ПК - 0000008 від 16.01.2012 послуги, які увійшли до нього надавались в період з 01.04.2011 по 31.01.2012, у той час, як рахунок за яким було оплачено послуги датований 16.01.2012, та відповідно до банківських виписок був сплачений 24.01.2012.

Відповідно до зазначено звіту до нього увійшли, зокрема, послуги з підготовки нової редакції статуту ТОВ "АЛЬФА - ОБРІЙ", підготовки протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ "МРІЯ - СІГМА" та інші послуги щодо суб'єктів господарювання докази на підтвердження взаємозв'язку яких з господарською діяльністю позивача у суду відсутні.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що надані позивачем суду звіти у складі наданих за ними консультативно - юридичних послуг містять послуги дата надання яких передує даті укладання договору № з/07-1-2011 від 01.07.2011 та послуги які надавались щодо суб'єктів господарювання докази на підтвердження взаємозв'язку яких з господарською діяльністю позивача у суду відсутні, а також те, що до них включено послуги датовані після складання відповідного рахунку за яким вони були сплачені та фактичною їх сплатою, що суперечить встановленим договором № з/07-1-2011 від 01.07.2011 строкам та порядку здійснення та нарахування оплати, суд дійшов висновку про те, що вони не можуть бути належним доказом на підтвердження факту надання послуг за договором № з/07-1-2011 від 01.07.2011.

Надані позивачем суду акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), які відповідно до умов договору № з/07-1-2011 від 01.07.2011 мають надаватись разом з рахунком та засвідчувати факт прийняття позивачем виконаних ТОВ "Профі - Консалтинг" робіт датовані 29.06.2012, 31.05.2012, 30.04.2012, 30.03.2012, 29.02.2012, 31.01.2012, 31.01.2012, у той час, як за твердженням позивача вказані послуги бути надані в січні 2012 року.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) надані позивачем, крім № ПК - 0000005 від 31.01.2012, датовані більш пізніми періодами ніж січень 2011 року, суд дійшов висновку про те, що вони суперечать умовам договору № з/07-1-2011 від 01.07.2011 та не можуть належним чином засвідчувати факт надання ТОВ "Профі - Консалтинг" позивачу послуг в січні 2012 року.

Доказів та обґрунтувань на підтвердження використання наданих від ТОВ "Профі - Консалтинг" послуг у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про неможливість їх надання.

Таким чином позивачем не надано достатніх первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договору № з/07-1-2011 від 01.07.2011 укладеного з ТОВ "Профі - Консалтинг" , а саме рахунків та всіх складених за ним звітів, а надані суперечать умов вказаного договору, а також те, що позивачем не надано суду доказів та обґрунтувань на підтвердження використання отриманих від послуг ТОВ "Профі - Консалтинг" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з ТОВ "Профі - Консалтинг" за договором № з/07-1-2011 від 01.07.2011, а отже не доведено факт здійснення поставки товару.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з ТОВ "Профі - Консалтинг" за договором № з/07-1-2011 від 01.07.2011, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, у випадку виявлення платником самостійних помилок у раніше поданих ним деклараціях він зобов'язаний надіслати відповідний уточнюючий розрахунок, водночас при цьому у разі якщо відповідна помилка полягає у тому що платником не було включено у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних то він наділений правом на виправлення вказаної помилки шляхом подання уточнюючих декларації з відображенням в них сум податку на додану вартість за зазначеними накладними у складі податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до акта № 102/15-315/32850853 від 18.10.2012 в ході проведення перевірки було встановлено, що в травні 2012 року позивачем були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок якими збільшено податковий кредит за: жовтень 2010 року - 342 226,00 грн., листопад 2010 року - 732 310,00 грн., грудень 2010 року - 1 297 723,00 грн., січень 2011 року - 697 477,00 грн., лютий 2011 року - 1 155 194,00 грн. та березень 2011 - 1 423 723,00 грн.

Зазначений факт підтверджується відповідними уточнюючими розрахунками з доданими до них накладними, копії яких наявні в матеріалах справи та не заперечується позивачем.

Також позивачем не заперечується, та про це він безпосередньо зазначає в позовній заяві, факт тог, що податкові накладі за якими було збільшено податковий кредит за жовтень 2010 року на суму 342 226,00 грн., листопад 2010 року на суму 732 310,00 грн., грудень 2010 року на суму 1 297 723,00 грн., січень 2011 року на суму 697 477,00 грн., лютий 2011 року на суму 1 155 194,00 грн. та березень 2011 на суму 1 423 723,00 грн. були ним отримані своєчасно.

Щодо посилань позивача на те, що у даному випадку підлягають застосуванню положення Закону України "Про податок на додану вартість", а не норми Податкового кодексу України, суд звертає увагу на наступне.

Пунктами 200.1, 200.2 20 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, факт збільшення позивачем податкового кредиту за жовтень 2010 року на суму 342 226,00 грн., листопад 2010 року на суму 732 310,00 грн., грудень 2010 року на суму 1 297 723,00 грн., січень 2011 року на суму 697 477,00 грн., лютий 2011 року на суму 1 155 194,00 грн. та березень 2011 на суму 1 423 723,00 грн. в травні 2012 року має безпосередній вплив, як на формування податкового кредиту за період в якому були подані уточнюючі розрахунки, так і подальше формування податкового кредиту за кредиту за серпень 2012 року.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що подання позивачем уточнюючих розрахунків мало безпосередній вплив на формування податкового кредиту за серпень 2012 та вони були подані відповідно до положень Податкового кодексу України суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань позивача на безпідставність застосування у даному випадку положень Податкового кодексу України.

Також суд звертає увагу на те, що уточнюючі розрахунки за жовтень, листопад, грудень 2010 року були подані з порушенням 365 не тільки з дати їх складання, а й з дати набрання чинності положеннями Податкового кодексу України.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що позивач безпосередньо зазначає у позовній заяві про факт своєчасного отримання податкових накладних за рахунок яких було збільшено податковий кредит шляхом подання уточнюючих розрахунків за жовтень 2010 року на суму 342 226,00 грн., листопад 2010 року на суму 732 310,00 грн., грудень 2010 року на суму 1 297 723,00 грн., січень 2011 року на суму 697 477,00 грн., лютий 2011 року на суму 1 155 194,00 грн. та березень 2011 на суму 1 423 723,00 грн., а також те, що уточнюючі розрахунки за жовтень, листопад, грудень 2010 року були подані з порушенням 365 не тільки з дати їх складання, а й з дати набрання чинності положенням Податкового кодексу України суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку відповідача про завишення позивачем податкового кредиту за серпень 2012 року на загальну суму 5 650 320,00 грн. у зв'язку з порушенням пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Позивач зазначаючи про необґрунтованість висновку відповідача про завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період квітень 2010 року - серпень 2012 року на загальну суму 1 606 121,00 грн., водночас не надав суду жодних документів на підтвердження наявності правових підстав для формування зазначеної частини від'ємного значення.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на зазначене враховуючи те, що позивачем не надано суду документів на підтвердження наявності у нього правових підстав для формування податкового кредиту у розмірі 1 606 121,00 грн. за період квітень 2010 року - серпень 2012 року щодо якого відповідачем було встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати необґрунтованим висновок відповідача щодо завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період квітень 2010 року - серпень 2012 року на загальну суму 1 606 121,00 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

СудОкружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення15.07.2013
Оприлюднено19.07.2013
Номер документу32491637
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/1928/13-а

Ухвала від 29.05.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Огурцов О.П.

Ухвала від 11.04.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Огурцов О.П.

Ухвала від 19.02.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Огурцов О.П.

Ухвала від 18.11.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Борисенко І.В.

Ухвала від 25.03.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Карась О.В.

Ухвала від 08.12.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Борисенко І.В.

Ухвала від 05.12.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Борисенко І.В.

Постанова від 19.11.2013

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Степанюк А.Г.

Постанова від 19.11.2013

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Степанюк А.Г.

Постанова від 15.07.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Огурцов О.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні