Рішення

від 16.07.2013 по справі 8/140

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.07.2013р. Справа № 8/140

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-Мотор", м. Донецьк, ідентифікаційний код 25605193

до відповідача 1: Комунального підприємства "Управління генерального плану м. Донецька", м. Донецьк, ідентифікаційний код 13523194

та відповідача 2: Дочірнього підприємства "Біг Борд", м. Донецьк, ідентифікаційний код 32965678

про: скасування дозволу на розміщення зовнішньої реклами №001751 від 30.01.2006р., виданого на підставі рішення Донецької міської ради №17/6 від 25.01.2006р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - не з'явився;

від Відповідача 1 - не з'явився;

від Відповідача 2 - не з'явився;

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 22.08.2006р. на 07.09.2006р., проте 26.09.2006р. провадження по справі було зупинено та поновлено лише 17.06.2013р. із призначення до розгляду на 25.06.2013р., 25.06.2013р. суд відклав розгляд справи на 16.07.2013р.

У судовому засіданні 16.07.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбас-Мотор", м. Донецьк (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області із позовом до Комунального підприємства "Управління генерального плану м. Донецька", м. Донецьк (далі Відповідач 1) та Дочірнього підприємства "Біг Борд", м. Донецьк (далі Відповідач 2) про скасування дозволу на розміщення зовнішньої реклами №001751 від 30.01.2006р., виданого на підставі рішення Донецької міської ради №17/6 від 25.01.2006р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на розпочаті співробітниками Відповідача 2 роботи з протиправного розміщення конструкції зовнішньої реклами на підставі спірного дозволу, яка буде заважити пішоходам та буде освітлювати квартири будинку.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами від 30.01.2006р., рішення №17/6 від 25.01.2006р., нормативно обґрунтувавши свої вимоги ст. 16 Закону України «Про рекламу», п. 35 Постанови КМУ від 29.12.2003р. №2067, п. 1.10 Постанови КМУ 10.10.2001р. №1306, п. 4.6.3, п. 4.7.5 Наказу Державної служби автомобільних доріг України від 29.09.2005р. №414, ст. 19 Конституції України.

В перебігу розгляду справи Позивачем надані додаткові документи для залучення до її матеріалів (а.с.а.с.18-34, 66-80, 105-106)

Відповідач 1 надав документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с.35, 36-63, 103, 109, 158-159, 160-164), у тому числі:

- клопотання №02/6-48 від 21.08.2006р., яким просив залучити до участі в розгляді справ в якості Відповідача виконавчого комітету Донецької міської ради;

- відзив на позов №02/6-55 від 22.08.2006р., яким проти позову заперечив, вказуючи на: законність надання спірного дозволу на розташування рекламного засобу біля пішохідного переходу, який був погоджений із Департаментом Державтоінспекції МВС України; на направленість ліхтарів рекламного засобу на проїжджу частину, що вибачається з топогеодезичної зйомки;

- клопотання від 15.07.2013р. про заміну Відповідача 1 належним - Робочим органом з розміщення зовнішньої реклами Донецької міської ради.

Відповідач 2 надав документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с.15-17, 81-99, 100-102), у тому числі:

- відзив, у якому наполягав на: непідвідомчості розглядуваного позову Господарському суду Донецької області, відсутність у Позивача порушеного права та прав стосовно здійснення контролю за розміщенням об'єктів зовнішньої реклами, законності оспорюваного дозволу;

- заяву про включення і подальшого розподілу у складі судових витрат оплати адвоката у розмірі 5000грн.

Після поновлення провадження у справі згідно ухвали від 17.06.2013р. представники сторін у судові засідання без пояснення причин не з'являлись, попри вжиті судом заході із забезпечення належного повідомлення про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресами місцезнаходження, визначеними за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.116-124).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представника належними чином повідомлених сторін, а також - ненадання ними певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкоджає вирішенню спору в цьому судовому засіданні, тим більше, що справу було порушено ще 7 років тому.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

13.09.2005р. Відповідач 2 звернувся до Відповідача 1 із заявою (а.с.40) про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами за адресою: перехрестя вул. Артема з пр.Россини на 5 років.

За результатами розгляду зазначеної заяви, протоколом засідання робочого органу №42 від 16.09.2005р. (а.с.а.с.44-47) Відповідачеві 2 було встановлено пріоритет на розміщення рекламної конструкції за визначеною адресою та вказано про необхідність погодження дозволу з ОблДАІ і утримувачем інженерних комунікацій.

В подальшому, Виконавчим комітетом Донецької міської ради було прийнято рішення №17/6 від 25.01.2006р. (а.с.11), яким надано згоду на розміщення Відповідачем 2 зовнішньої реклами, у тому числі - за адресою: м. Донецьк, вул. Артема - пр.Россини.

На підставі зазначеного рішення, 30.01.2006р. Відповідачем 1 було надано Відповідачу 2 дозвіл №001751 (а.с.а.с.50, 51) на розміщення зовнішньої реклами, каркас-металевий профіль, заповнення - оцинковка, постер, розміром 6,0х3,0 м., площею місця розміщення 7,0 кв.м., за адресою: вул. Артема - пр.Россини, зі строком дії з 25.01.2006р. по 25.01.2011р., який був погоджений, серед іншого, із Державтоінспекцією та утримувачем інженерних комунікацій.

За таких обставин. Позивач звернувся із розглядуваним позовом, вимагаючи скасувати наданий Відповідачем 1 дозвіл, надаючи на підтвердження своїх висновків технічну документацію з обстеження передбачуваного місця розташування рекламної конструкції (а.с.а.с.67-80), підготовленої на замовлення Позивача Інформаційний науково-дослідним центром «Експерт-консалтинг».

Відповідачі проти позову заперечили з підстав, викладених вище.

Ухвалою від 26.09.2006р. провадження у справі було зупинено до набрання чинності резолютивним документом у справі №44/323а та поновлено після неодноразових запитів суду лише 17.06.2013р. - після з'ясування 14.06.2013р. тієї обставини, що ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 30.04.2010р. позовну заяву у пов'язаній справі було залишено без розгляду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню , враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту розглядуваної позовної, сутність розглядуваного спору полягає в скасування дозволу, виданого Відповідачем 1 на розміщення Відповідачем 2 конструкції зовнішньої реклами.

За своєю правовою природою за змістом визначення, приведеного в п.2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29 грудня 2003р. N 2067 (в редакції, що діяла на момент видачі спірного дозволу, далі - Типові правила) спірний дозвіл Відповідача 1 є індивідуально-правовим актом ненормативного характеру у розумінні відповідних визначень, наведених в абз. 1 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009 та абз. 3 п. 1 Роз'яснення ВАСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000р. N 02-5/35, який безпосередньо пов'язаний із реалізацією прав суб'єктів господарювання щодо розміщення рекламних засобів.

В свою чергу, розгляд справ, що виникають із господарських відносин за змістом діючої редакції ч.3 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» віднесено саме до компетенції господарських судів. Аналогічна норма містилась і в ч.3 ст.22 Закону України «Про судоустрій України», який діяв на момент порушення провадження у розглядуваній справі. За таких обставин, посилання Відповідача 2 в своєму відзиві на непідвідомчість розглядуваної справи господарському суду останнім відхиляється як юридично неспроможні, що у повній мірі узгоджується із позиції, приведеною в п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011р.

Відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності (доведеності належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами) наступної сукупності умов:

- наявність у Позивача певного суб'єктивного права або інтересу;

- порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства), і відсутність будь-якої з них унеможливлює задоволення позову.

Як вбачається із положень ст. 26 Закону України «Про рекламу» (в редакції яка діяла на момент подачі позову) контроль за дотриманням законодавства про рекламу здійснюють:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів;

- Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;

- Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;

- Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів;

- Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку.

Втім, як було встановлено судом за наявними документами, і Позивачем факт не заперечується за змістом позову, до жодних із зазначених органів він не відноситься, окрім того, Позивач жодним чином не уповноважений звертатись до суду в інтересах пішоходів або власників житлових квартир, порушенням яких і обумовлене подання цього позову. В свою чергу, жодних доказів порушення власних суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів Позивачем не тільки не представлено, але й навіть на визначено їх сутності.

Недоведеність наявності певного права/інтересу як об'єкту судового захисту унеможливлює і порушення цього відсутнього права або інтересу, а отже - і застосування будь-якого способу судового захисту, тим більше, що строк оскаржуваного дозволу вже закінчився (25.01.2011р.), а доказів визнання недійсним рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №17/6 від 25.01.2006р, на підставі якого він (дозвіл) видавався, у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Позивачем не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на безпідставності висування заявлених вимог до Відповідача 2, оскільки оскаржуваний дозвіл було видано Відповідачем 1 і саме він може виступати належним відповідачем у розглядуваному випадку.

Суд, дослідивши матеріали справи відхиляє клопотання Відповідача 1 про залучення Донецької міської ради у якості співвідповідача в порядку ст.24 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що позовні вимоги не заявлені безпосередньо до вказаного органу місцевого самоврядування.

Поряд із цим, суд також відхиляє клопотання Відповідача 1 про заміну первісного Відповідача 1 на його правонаступника - Робочий орган з розміщення зовнішньої реклами Донецької міської ради, оскільки за змістом ст.25 Господарського процесуального кодексу України процесуальне правонаступництво є наслідком матеріального правонаступництва, тоді як із представлених заявником клопотання документів не вбачається що Робочий орган з розміщення зовнішньої реклами Донецької міської ради є правонаступником Відповідача 1 в спірних правовідносинах, пов'язаних з оскаржуваним дозволом №001751 від 30.01.2006р.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок. В свою чергу, клопотання Відповідача 2 про розподіл у складі судових витрат здійсненого ним платежу в розмірі 5000грн. згідно платіжного доручення №150 від 05.09.2006р. (а.с.84) на користь адвоката Кліндухова П.В. судом відхиляється через те, що із змісту угоди №01-09/2006 від 01.09.2006р. (а.с.83) вбачається, що означеною сумою оплачені послуги адвоката з представництва інтересів в господарському суді з питання стягнення матеріальної шкоди, завданої майну Відповідача 2, що не має ніякого відношення до предмету розглядуваної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-Мотор", м. Донецьк (ідентифікаційний код 25605193) до Комунального підприємства "Управління генерального плану м. Донецька", м. Донецьк (ідентифікаційний код 13523194) та Дочірнього підприємства "Біг Борд", м. Донецьк (ідентифікаційний код 32965678) про скасування дозволу на розміщення зовнішньої реклами №001751 від 30.01.2006р.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.07.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2013р.

Суддя Д.О. Попков