Рішення

від 17.07.2013 по справі 905/3969/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.2013р. Справа № 905/3969/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфіш», м. Донецьк, ідентифікаційний код 32085064

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Фіш», м. Донецьк, ідентифікаційний код 36935029

про: стягнення заборгованості у розмірі 50000,00 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Дев’ятков А.О. (за довіреністю №б/н від 01.06.2013р.);

від Відповідача - Картич С.Г. (керівник, відповідно до витягу з ЄДРЮОФОП від 12.06.2013р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України відкладався розгляд справи з 17.06.2013р. на 17.07.2013р.

У судовому засіданні 17.07.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфіш», м. Донецьк (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Фіш», м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 50000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №01-04/11 від 01.04.2011р. за весь період користування з 01.04.2011р. по 07.05.2013р., внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 661290,32грн., частина з якої і є предметом стягнення.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №01-04/11 від 01.04.2011р. з додатком, акт приймання-передачі від 07.05.2012р., постанову господарського суду Донецької області від 27.05.2009р., ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.04.2012р., правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши вимоги ст.ст.173, 175, 193, 283, 286 Господарського кодексу України та ст.ст.509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.42-52,57) та заява №02-01/36 від 11.07.2013р. (а.с.а.с.61-70), якою уточнено період формування стягуваної заборгованості - квітень 2012р.

Відповідач у відзиві (а.с.60) визнав позовні вимоги у повному обсягу.

У судовому засіданні 17.07.2013р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово та вимагали вирішення спору за наявними у справі документами, з можливістю чого погоджується суд, адже наявних документів цілком достатньо для правильної правової кваліфікації розглядуваних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2011р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №01-04/11 (а.с.а.с.8-10), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2, 2.1 та 4.2 якого визначено, що договором регулюються правовідносини, пов'язані із орендою Орендарем у Орендодавця на умовах строкового, платного користування нерухомого майна, споруд, приміщень, обладнань, меблі, оргтехніки згідно переліку у додатку №1 (а.с.а.с.11-15), що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Професорів Богуславських, 3, для здійснення господарської діяльності, зі строком дії до 01.06.2011р.

Орендоване майно - об'єкт нерухомості належить Позивачу згідно відомостей свідоцтва про право власності від 27.09.2004р. (а.с.47).

Відповідно до умов п.п.5.1 та 5.2 договору орендна плата на місяць становить 50 000 грн. з ПДВ (до орендної плати входять щомісячні комунальні платежі та витрати), яка сплачується в безготівковому порядку на рахунок Орендодавця не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним.

На виконання умов п. 3.2 договору, 01.04.2011р. майно було передано Орендарю за актом приймання-передачі (а.с.а.с.66-70).

07.05.2012р., у зв'язку із припиненням строку дії договору орендоване майно було повернуто Орендодавцю за актом приймання-передачі (а.с.а.с.16-20).

Посилаючись на нездійснення орендних платежів впродовж всього періоду користування майно, Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом. В подальшому, заявою №02-01/36 від 11.07.2013р. (а.с.а.с.61-63) Позивач визначив період формування стягуваної заборгованості у розмірі 50 000грн. - квітень 2012р., зазначаючи, що з урахуванням виявленого ліквідатором акту звірення розрахунків станом на 27.01.2012р. (а.с.64) загальний залишок несплаченої заборгованості становить 198240,55грн.

Відповідач визнав заявлені вимоги у повному обсягу, про що зазначив у відзиві (а.с.60).

Як вбачається з наданих до матеріалів справи постанови від 27.05.2009р. (а.с.а.с.21, 22) та ухвали від 11.04.2012р. Позивач перебуває в стадії ліквідації (строк якої за відомостями бази «діловодство спеціалізованого суду» продовжено до 18.09.2013р.) в межах справи про банкрутство №27/135Б, провадження у якій здійснюється Господарським судом Донецької області.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують і охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання позовних вимог опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання вимоги здійснено уповноваженою у розумінні ст. 28 Господарського процесуального кодексу України особою - керівником Відповідача;

По-третє, оскільки учасниками спірних правовідносин є лише Позивач та Відповідач, остільки визнання позовних вимог як таке не має безпосередніх негативних наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відносно наявності/відсутності суперечності визнання позову закону суд зазначає таке:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань.

Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору оренди №01-04/11 від 01.04.2011р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №01-04/11 від 01.04.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення на користь Орендодавця орендного платежу за квітень 2012р. не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, відповідно до умов п.5.2 договору оренди №01-04/11 від 01.04.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем підтверджено нездійснення орендних платежів за квітень 2012р., що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач - таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив викання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Таким чином, вимоги про стягнення заборговані судом задовольняються, а понесені Позивачем судові витрати в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфіш», м. Донецьк (ідентифікаційний код 32085064) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Фіш», м. Донецьк (ідентифікаційний код 36935029) про стягнення заборгованості у розмірі 50000грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Фіш», м. Донецьк (ідентифікаційний код 36935029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфіш», м. Донецьк (ідентифікаційний код 32085064) заборгованість з орендної плати за квітень 2012р. в розмірі 50000грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Фіш», м. Донецьк (ідентифікаційний код 36935029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфіш», м. Донецьк (ідентифікаційний код 32085064) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.07.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2013р.

Суддя Д.О. Попков