Ухвала

від 10.06.2014 по справі 905/3969/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

10.06.2014р. Справа № 905/3969/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Довгалюк В.О., за участю секретаря судового засідання Паніної С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду

скаргу Стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфіш», м. Донецьк, в особі ліквідатора Войтановича Олександра Йосиповича, м. Запоріжжя

на бездіяльність: Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку

у справі №905/3969/13 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфіш», м. Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Фіш», м. Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 50 000 грн.

за участю представників сторін:

від Стягувача: не з'явився;

від Виконавчої служби: не з'явився;

від Боржника: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфіш", м. Донецьк, в особі ліквідатора Войтановича Олександра Йосиповича, м. Запоріжжя (далі - Стягувач), звернулось до господарського суду Донецької області зі скаргою №02-01/01 від 02.04.2014р. в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку (далі - Виконавча служба).

В зазначеній скарзі Стягувач просив суд визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Виконавчої служби, яка виявилась у затягуванні виконавчого провадження та пропуску шестимісячного строку для здійснення проведення виконавчого провадження, а також зобов'язати державного виконавця Виконавчої служби вжити всіх необхідних заходів, достатніх для стягнення з ТОВ «Донбас-Фіш» на користь ТОВ "Інтерфіш" заборгованості, або закриття виконавчого провадження за відсутності майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення.

В обґрунтування заявлених вимог Стягувач посилається на те, що Виконавчою службою не вжито всіх необхідних заходів з примусового виконання рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2013р. у справі №905/3969/13 протягом шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою від 11.04.2014р. господарським судом вищевказана скарга призначена до розгляду в судовому засіданні на 28.04.2014 року.

Ухвалами від 28.04.2014р., 29.05.2014р. господарським судом розгляд скарги відкладався згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

29.05.2014р. представник Виконавчої служби надав письмове пояснення №3/14 від 26.09.2013р. та копії матеріалів виконавчого провадження №39951690.

У вищевказаному письмовому поясненні Виконавча служба зазначає, що 26.09.2013р. державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Також 26.09.2013р. Виконавчою службою надіслано запити до Головного управління статистики у Донецькій області, Управління Держкомзему у м. Донецьку, МРЕВ №3 м. Донецька, ДПС України з метою виявлення майна та поточних рахунків Боржника. Однак, згідно відповіді МРЕВ №3 м. Донецька за Боржником автомототранспортного засобу не зареєстровано. Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців нерухомого майна за Боржником також не зареєстровано. Крім того, згідно відповіді ДПС України у Боржника є рахунки в банківських установах, на які в подальшому державним виконавцем постановою від 13.12.2013р. накладено арешт.

В судове засідання 10.06.2014р. представники Стягувача, Боржника та Виконавчої служби не з'явились, проте господарський суд вважає можливим розглянути скаргу без участі вищевказаних учасників судового процесу, оскільки згідно частини 2 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.07.2013р. у справі №905/3969/13 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Фіш», м. Донецьк, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфіш», м. Донецьк, стягнуто заборгованість в сумі 50 000 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 грн. 50 коп.

На виконання зазначеного рішення господарським судом 12.08.2013р. в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України видані відповідні накази, які Скаржником пред'явлені для виконання до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, на яку згідно статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» покладається примусове виконання рішень.

Відповідно до статті 124 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального Кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

26 вересня 2013 року державним виконавцем відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №39951690, в якій зазначено про необхідність Боржнику самостійно виконати рішення суду у строк до 03.10.2013р.

Оскільки Боржником у зазначений строк рішення суду самостійно не виконано, державний виконавець згідно частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» на наступний день після закінчення відповідного строку зобов'язаний розпочати примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Одним із заходів примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (стаття 32 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно пункту 5.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р., звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

В наданих Виконавчою службою матеріалах виконавчого провадження міститься запит державного виконавця №2524-3/13 23339 від 26.09.2013р. до Головного управління статистики у Донецькій області, Управління Держкомзему у м. Донецьку, МРЕВ №3 м. Донецька про надання інформації про наявність майна та поточних рахунків Боржника.

Проте, жодної відповіді вищевказаних органів про наявність або відсутність у Боржника майна в матеріалах виконавчого провадження не має, а надана Виконавчою службою роздрукована з мережі Інтернет 25.09.2014р. інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців не є належним доказом відсутності у Боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

У поясненнях від 29.05.2014р. №3/14 Виконавча служба посилається на те, що згідно відповіді МРЕВ №3 м. Донецька за Боржником автомототранспортного засобу не зареєстровано, судом до уваги не приймається, оскільки зазначена відповідь в матеріалах виконавчого провадження відсутня.

Крім того, в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази повторного звернення державного виконавця протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження до відповідних органів з метою отримання інформації про майно Боржника, на яке може бути звернуто стягнення.

Частиною 2 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Як передбачено частинами 4 та 5 Закону України «Про виконавче провадження» на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем винесено постанову від 13.12.2013р. про арешт коштів Боржника, що містяться на рахунках в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, в межах суми 50 000 грн.

Відповідно до частини 4 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

В матеріалах виконавчого провадження є супровідний лист №28214 про направлення копії постанови про арешт коштів боржника від 13.12.2013р. для виконання та відома до ПАТ «ПУМБ», Стягувачу та Боржнику, проте дата складання зазначеного супровідного листа відсутня. Також відсутні докази направлення супровідного листа №28214 разом з копією постанови від 13.12.2013р. для виконання до ПАТ «ПУМБ» та будь-які докази фактичного виконання постанови про арешт коштів боржника від 13.12.2013 року.

Ухвалою від 29.05.2014р. господарський суд зобов'язав Виконавчу службу надати докази надсилання постанови про арешт коштів Боржника від 13.12.2013р. до Публічного акціонерного товариства «ПУМБ» та докази фактичного виконання зазначеної постанови, а саме листування між Відділом державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку та Публічним акціонерним товариством «ПУМБ», докази наявності чи відсутності у Боржника майна на яке згідно чинного законодавства може бути звернуто стягнення (нерухомого майна, транспортних засобів, тощо), однак таких доказів суду також надано не було.

За таких обставин, господарський суд вважає, що прийнявши постанову від 13.12.2013р. Виконавчою службою в порушення вимог частини 4 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» не було вжито заходів щодо направлення копії зазначеної постанови для фактичного виконання до банківської установи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте в порушення вищевказаних вимог чинного законодавства Виконавчою службою не надано належних доказів вжиття передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів з примусового виконання рішення в частині звернення стягнення на грошові кошти та майно боржника, яке полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що Виконавчою службою не було вжито дій, спрямованих на виявлення грошових коштів та майна Боржника, що є порушенням вимог частини 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 5.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Таким чином, Виконавча служба зобов'язана була провести виконавчі дії з виконання рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2013р. у справі №905/3969/13 у строк до 26.03.2014 року.

Проте, у встановлений частиною 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» строк рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2013р. у справі №905/3969/13 не виконано.

За таких обставин, господарський суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню скаргу Стягувача в частині визнання незаконною бездіяльності державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, яка виявилась у невиконанні рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2013р. у справі №905/3969/13 протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, господарський суд відмовляє Стягувачу у задоволенні скарги в частині зобов'язання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку вжити всіх необхідних заходів, достатніх для стягнення з ТОВ «Донбас-Фіш» на користь ТОВ «Інтерфіш» заборгованості, або закриття виконавчого провадження за відсутності майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, виходячи з наступного.

Згідно з приписами пункту 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до статей 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України. У разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

За таких обставин, у господарського суду відсутні будь-які правові підстави зобов'язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби згідно із Законом України "Про виконавче провадження".

Керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфіш», м. Донецьк, в особі ліквідатора Войтановича Олександра Йосиповича, м. Запоріжжя, на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку яка виявилась у невиконанні рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2013р. у справі №905/3969/13 протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження».

В іншій частині скарги відмовити.

Суддя В.О. Довгалюк