Постанова

від 12.07.2013 по справі 817/2327/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2327/13-а

12 липня 2013 року 12год. 18хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився;

відповідача 1: представник не з'явився;

відповідача 2: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про визнання протиправною і скасування вимоги, зобов'язання вчинення певних дій та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про визнання протиправною і скасування вимоги, зобов'язання вчинення певних дій та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на частину четверту статті четвертої Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та вказує, що обрав спрощену систему оподаткування та є пенсіонером за віком, а тому звільнений від сплати єдиного внеску. Тому, просить скасувати та визнати протиправною вимогу про сплату боргу від 05.03.2013 №Ф-18, зобов'язати УПФ в Рокитнівському районі припинити нарахування єдиного соціального внеску та стягнути з УПФУ в Рокитнівському районі безпідставно нараховану та сплачену суму єдиного внеску.

Позивач в судове засідання не прибув, до початку розгляду справи по суті подав письмове клопотання, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив розглянути справу без його участі.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що позивач ще не досяг пенсійного віку, отримує пенсію зі зменшенням пенсійного віку, призначену відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Разом з тим, вказав, що звільнення від сплати єдиного внеску не стосується тих осіб, які отримують інші види пенсійних виплат, не передбачені ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, вважає, що для позивача сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є обов'язковою. Крім того, як вважає відповідач, позивачем пропущено строк оскарження вимоги, не дотримано порядку оскарження вимог органів Пенсійного фонду, передбаченого частиною четвертою статті 25 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". З таких підстав просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У поданому запереченні відповідач просив суд проводити розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача 2 заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 14.10.2003 зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Рокитнівської районної державної адміністратиції Рівненської області та з 01.01.2012 здійснює підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування за видом діяльності роздрібна торгівля та роздрібна торгівля одягом.

Як вбачається з пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 10.01.2009 ОСОБА_2 призначено довічно пенсію за віком.

05.03.2013 відповідачем для позивача було виставлено вимогу про сплату боргу № Ф-18, якою встановлено наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3453,42 грн.

Строк звернення до адміністративного суду у справах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів встановлено статтею 99 КАС України.

Поряд з тим, законодавець визначив, що строк звернення до суду за захистом порушеного права може бути пропущено, як з об'єктивних, так і з суб'єктивних причин, проте у кожному випадку потреба у зверненні до суду не зникає, відтак виникає необхідність у поновленні строків.

З точки зору дотримання права заявника на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд дійшов до висновку про пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду поважними.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Порядок та умови призначення пенсій визначаються Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, статтею 1 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено пенсійні виплати - це грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.

Згідно частини першої статті 9 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Як вбачається з пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 призначено довічно пенсію за віком.

Так, частиною четвертою статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Вказані факти щодо позивача підтверджуються наявними у справі та дослідженими судом вищезазначеними доказами.

Цією ж статтею Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що особа, яка обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, може бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно частини третьої статті 10 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особи подають до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідну заяву. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, територіальним органом Пенсійного фонду в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Доказів добровільної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідач суду не надав.

При цьому, суд не бере до уваги покликання відповідача на те, що ОСОБА_2 призначено пенсію відповідно до інших законів України, а не на загальних підставах, передбачених Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки пенсійним посвідченням позивача підтверджено призначення пенсії за віком, а частиною четвертою статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обумовлено, зокрема, що особа звільняється від сплати за себе єдиного внеску, якщо є пенсіонером за віком, при цьому законом не встановлено жодних обмежень чи застережень по даному факту, в тому числі зменшення пенсійного віку за певних умов або при наявності певних обставин, є тільки підставою для призначення пенсії за віком, та не змінює виду пенсійного забезпечення - пенсія за віком, а лише встановлює особливий порядок та підстави для набуття особою права на її призначення.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_2 звільнена від сплати за себе єдиного внеску, а жодних інших обставин щодо існування у позивача боргу відповідач суду не показав, правові підстави для формування оспорюваної вимоги про сплату боргу від 05.03.2013 №Ф-18 відсутні.

Крім того, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про недотримання позивачем порядку оскарження вимог, встановленого частиною четвертою статті 25 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Так, відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.11.1997 року №6-зп у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки ОСОБА_3 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) встановлено, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність). Подання скарги до органу, посадової особи вищого рівня не перешкоджає оскарженню цих рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, скористатися правом на оскарження в суді вимоги органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки особа може у будь-який момент, з урахуванням строків позовної давності, після отримання відповідної вимоги або з моменту отримання відомостей про таку вимогу.

Стосовно вимоги позивача зобов'язати відповідача припинити нарахування єдиного соціального внеску, як особі, що перебуває на пенсії за віком та обрала спрощену систему оподаткування, слід зазначити наступне.

Враховуючи положення ст.ст. 2, 6 КАС України, в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

Відтак, дана вимога позивача заявлена без наявності спірних правовідносин, а тому суд, приходить до висновку, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

За встановлених обставин позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України суд присуджує судові витрати на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області № Ф-18 від 05.03.2013.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі (код ЄДРПОУ 22555589) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) безпідставно нараховану та сплачену суму єдиного внеску в сумі 3453,42 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.